Механізм функціонування ринку праці складається з суб”єктів, об”єктів, цілей, інструментів та засобів впливу.
Механізм функціонування сучасного ринку праці.
До суб”єктів ринку праці належать домогосподарства, сім”ї, які визначають пропозицію робочої сили та фірми , що формують попит на неї.
Представниками домогосподарств на ринку праці є наймані працівники, а представниками фірм- роботодавці в особі керівників підприємств і організацій.
До суб”єктів ринку праці також належать: носії та виконавці господарсько-трудових інтересів.
Носії господарсько-трудових інтересів- це соціальні групи, які відрізняються одна від іншої за майновим станом, доходами, професіями, галузевими та регіональними інтересами. Зокрема, це власники засобів виробництва та власники робочої сили.
Виразниками господарсько-трудових інтересів виступають об”єднання носіїв.
Серед найбільш відомих є профспілки, спілки роботодавців- фермерів, різних торговців, банківських установ.
Найбільшими виразниками господарсько-трудових інтересів є профспілки та спілки роботодавців.
Виконавцями господарсько-трудових інтересів є органи трьох гілок влади, побудовані за ієрархічним принципом, це: Міністерство праці; Обласні,районні, міські служби зайнятості; відділи та управління з праці та соціальних питань при виконавчих комітетах.
Носії та виразники використовують різни способи впливу на державну економічну політику: засоби масової інформації, демонстрації, маніфестації, збір підписів, звернення в суди, і т.д.
Об”єкти державного регулювання ринку праці- це ситуації, явища та умови соціально-економічного життя.До них належать:
- соціальні відносини між роботодавцями і найманими працівниками,
- трудові відносини між роботодавцями і найманими працівниками,
- зайнятість на ринку праці,
- допомога по безробіттю,
- підготовка та перепідготовка, підвищення кваліфікації працівників,
- розподіл та перерозподіл робочої сили.
Види державного регулювання ринку праці:
- захисне- призначене для обмеження дії, які призводять до незахищеності різних верств населення.
- Заочувальне, направлене на створення умов, у яких можуть створюватися і розвиватися певні форми діяльності.
- Обмежувальне- яке здійснюється для виключення дій окремих осіб або їх групи таким чином, щоб вони не могли одержати переваг перед іншими.
- Директивне- регулювання яке передбачає вплив уряду на ринок праці з урахуванням з урахуванням інтересів населення.
- Регулювання за допомогою економічних, фінансових заходів ( податків, субсидій).