Феодальні відносини в Англії

У V ст. Британія, населена кельтськими племенами, була завойована племенами англів, саксів та ютів, які переселилися з Північної Німеччини і створили на території острову декілька королівств. Згодом, вони були об'єднані в одне королівство, яке з часом стало називатися Англією.

На початку середньовіччя англосакси жили общинами. Природні умови і периферійне положення гальмували розпад первіснообщинних відносин, що зумовило відносно повільне феодалізування.

До XI ст. основну масу населення складали вільні селяни-общинники. Вони володіли великими ділянками землі – гайдами,що припускало наявність великих патріархальних сімей і затримувало виникнення в Англії вільно відчужуваної земельної власності.

Феодальна власність зародилася у VII-VIII ст. в результаті:

- королівських подарунків землі знатним людям;

- права збирати з певних ділянок королівських володінь побори.

Землі, доходи від яких передавалися власникові, називалися боклэнд.З їх появою виникло велике феодальне землеволодіння, оскільки право отримання доходів незабаром перетворилося на право власності на цю землю. Селяни ставали залежними, хоча й зберігали особисту свободу.

Укрупнене церковне і світське землеволодіння сформувалося у IX-XІ ст. Хоча у XI ст. в Англії вже існували феодальні маєтки (манори), які обслуговувалися працею залежних селян, значна частина англійських селян ще зберігала особисту свободу. Але у 1066 р. відбулася подія, наслідком якої стало швидке завершення феодалізування країни - Англія була завойована французькими феодалами на чолі з герцогом Нормандії. Захопивши землю і політичну владу, завойовники насаджували в Англії свої порядки

Проведений у 1086 р. всеанглійский поземельний перепис, підпорядкував раніше вільних общинників, встановив об'єкти податкового зтягування, і феодальна вотчина-манор прийняла завершену форму.

Господарство ґрунтувалося на панщинній праці залежних селян, серед яких розрізняли такі групи:

- віллани - мали наділ землі, власні засоби праці, виконували панщину, платили оброк (натуральні і грошові платежі);

- бордарії - залежні селяни з наділом меншим, ніж у вілланів;

- коттери - залежні селяни з крихітним наділом або зовсім без землі;

- серви - нижча категорія, яка не мала землі і виконувала найважчі роботи.

У XІІ-XІІІ ст. аграрна еволюція Англії йшла суперечливими шляхами. Удосконалювалося землеробство, затвердилося трипілля, збільшилася площа землі, яка оброблялася. Попит на вовну стимулював розвиток вівчарства. Під впливом товарно-грошових відносин у середині XII ст. намітилися дві тенденції:

1. до звільнення селян і комутації ренти. Віллани переводилися на положення утримувачів землі, звільнялися від найбільш тяжких важких форм особистої залежності, переводилися на натуральний або грошовий оброк. Власники деяких манорів орієнтувалися на використання праці батраків, в ролі яких виступали коттери.

2. до розширення доменіального господарства, зростання панщинної експлуатації, зміцнення особистої залежності вілланів. Це було наслідком зростання експорту вовни і зерна.

У XIІІ-XIV ст. в економіці англійського села відбуваються серйозні зрушення. До торгівлі (перш за все вовною) все більше залучалися не тільки поміщицькі, але і селянські господарства.

Перехід до грошової ренти посилював диференціацію кріпосного селянства. На селі, поряд з багатими селянами, з'явився прошарок бідноти. Окрім перерахованих повинностей було введено перелік податків і церковна десятина.

У середині XIV століття страждання англійського народу були посилені епідемією чуми. Для англійських феодалів гостро стало питання про робочу силу: після епідемії кріпосних стало значно менше і безземельні батраки не хотіли працювати за колишню мізерну платню. У цих умовах держава прийняла перелік законів (відомих як «Робоче законодавство»), згдіно яких всі особи від 12 до 60 років, які не мали коштів для проживання, зобов'язані були найнятися на роботу за платню, що існувала до епідемії. За відмову від найму загрожувала в'язниця. Крім того, багато лордів прагнули закріпити за собою робочі руки і знов закріпачували батраків. Водночас, держава збільшила побори для ведення сторічної війни з Францією.

Все це загострювало класову боротьбу в Англії. У 1381 р. спалахнуло селянське повстання. Селян підтримала міська біднота. Під керівництвом досвідченого у військовій справі Уота Тайлера повстанці досягли великих успіхів. Вони окупували Лондон і пред'явили королю свої вимоги, у переліку яких були: відміна панщини, фіксація поземельної ренти в певних невеликих обсягах, свобода торгівлі, розподіл церковних земель, вирівняння соціальних станів тощо.

Повстання зазнало поразки, але мало важливі економічні наслідки:

- у XIV ст. залишки панщинної системи було ліквідовано;

- до кінця XV ст. майже всі селяни викупилися з кріпосної залежності;

- сільське господарство Англії стало переважно товарним;

- головною галуззю стало вівчарство, розвивалася суконна промисловість.