Економічна думка Давнього Сходу

Оскільки економічна думка тривалий час не була відділена від інших форм мислення про суспільство, важко точно визначити перші її прояви. Одні історики схильні шукати коріння економічної думки в давньоєгипетських папірусах, у клінописах ваілонського царя Хаммурапі, інші – в давньогрецькій міфології.

До найдавніших джерел економічної думки належать праці і учення Вавілонії, Китаю, Індії, а також Давньої Греції й Риму.

У 1902 р. при розкопках на території сучасного Іраку французькі учені знайшли діоритову стеллу, як являла собою клинописні закони Хаммурапі (XVIII ст. до н.е.). Вже в них відбиті відомості про те, що в давньовавілонській державі існували товарно-грошові відносини, охоронялася приватна власність.

В законах царя Хаммурапі (XYIII ст. до н.е.) містяться свідчення про розподіл праці, про розвиток виробничих сил і торгівлі, про існування товарно-грошових відносин, про охорону приватної рабовласницької власності.

Давньокитайський філософ Конфуцій (YI-Y ст. до н.е.) вперше обґрунтував ідеї „природного порядку” і „розуму”, згідно яких бог створив світ, але потім усунувся від втручання в життя на землі. Воно протікає за „природними законами розуму”. Таким чином, прийнято вважати, що саме Конфуцій вперше дав ідею об’єктивності законів господарського життя. На підставі „розуму”, тобто розуміння кожним свого місця в суспільстві, філософ обґрунтував класовий світ.

На відміну від Конфуція, який вважав, що бог створив людей нерівними, в той же історичний період інший китайський мислитель – Мо Дістверджував, що від природи всі люди рівні, нерівними їх роблять суспільні відносини.

Пам’ятка давньоіндійської культури – трактат „Артхашастра” (або „Наука політики”) (IV-III ст. до н.е.). Його автором був радник царя Чандрагупти I – Каутил’я (IV ст. до н.е.). В цьому документі зафіксовано правила, яких повинні дотримуватись управителі держави. В ньому кастовий розподіл і соціальна нерівність пов’язувались з богом. Охороняючи рабовласницьку приватну власність, трактат гарантував також недоторканність майна рабів.

В статті про землеробство підкреслювалась роль наукового підходу до обробки землі і відображено прогресивні форми землеробства.

Особлива увага в трактаті приділялась рудникам – опорі казни, а також ремеслам – ткацтву і прядінню, до яких залучалися жінки й дівчата.

В статті про торгівлю вперше в історії економічної думки поставлено питання про вартість. Причому, розрізнялась „дійсна” вартість, яку визначали кількістю днів праці, витраченої на виробництво товару, і „ринкова” вартість – кількість грошей, за яку товар продається.

В трактаті вперше висловлено ідею державного регулювання цін: продавати можна було тільки перевіреними важелями, а надмірна гонитва за прибутком заборонялась законом („ринкова” вартість не могла перевищувати „дійсну” більше як на 5-10%). Торговці повинні були сплачувати данину до казни. В трактаті „Артхашастра” проголошувалась ідея: „Розвиток продуктивних сил – основа класового миру”.