Мотивація як стимулювання до високопродуктивної праці, її моделі і методи

Мотивація -це сукупність взаємозв'язаних заходів, які стимулюють працівника або колектив працівників до досягнення індивіду­альних та спільних цілей діяльності підприєм­ства.

Система мотивації повинна формувати свідоме ставлен­ня до праці, яка є джерелом не лише матеріальних виплат, а й самовдосконалення та професійного і службового росту.

У визначенні моделей і методів мотивації потрібно вра­ховувати той факт, що мотиваційний аспект щодо конкрет­ного працівника в конкретній ситуації не впливатиме на нього в іншій ситуації, або не впливатиме на іншого пра­цівника в аналогічній ситуації.

Тому моделі мотивації слід будувати за багатофакторним принципом.

Ці моделі можуть бути такими:

1) що грунтуються на теорії потреб:

• фізіологічні;

• безпеки та захищеності;

• соціальні;

• поваги;

• самовиявлення;

2) що ґрунтуються на теорії очікування:

• щодо співвідношення витрат праці і результатів;

• щодо співвідношення результатів праці та винагороди;

• ступінь відносного задоволення отриманою винагородою;

3) що грунтуються на теорії справедливості:

• суб'єктивне визначення співвідношення винагороди та затрат праці;

• порівняння особистої винагороди із заохоченням ін­ших працівників, що виконують аналогічну роботу;

• зняття соціального напруження на основі дотримання принципу справедливості.

Система мотивації нарівні підприємства повинна базу­ватись на певних вимогах, а саме:

► надання однакових можливостей щодо зайнятості та посадового просування за критерієм результативності праці;

► узгодження рівня оплати праці з її результатами та визнання особистого внеску в загальний успіх;

► створення належних умов для захисту здоров'я, без­пеки праці та добробуту всіх працівників;

► забезпечення можливостей для зростання професій­ної майстерності, реалізації здібностей працівників;

► підтримування в колективі атмосфери довіри, заінте­ресованості в реалізації загальної мети, можливості двосто­ронньої комунікації між керівниками і працівниками.

Методи мотивації:

Прямі економічні:

• відрядна оплата;

• погодинна оплата;

• оплата навчання;

• премії за раціоналізацію;

• участь у прибутках.

Непрямі економічні:

• пільгове харчування;

• пільгове користування житлом, транспортом;

• доплати за стаж роботи.

Негрошові:

• гнучкі робочі графіки;

• охорона праці;

• просування по службі;

• участь у прийнятті рішень на більш високому рівні.

Ці методи можна також поділити на індивідуальні і гру­пові.

У системі мотивації особливого значення набуває термін винагорода.Він має ширше значення, ніж просто гроші або задоволення. Це все те, що людина вважає для себе цінним. Але розуміння цінностей в людей неоднакове, тому

різною є оцінка винагороди та и відносного рівня.

Персоналізація форм і методів винагороди є фундамен­том ефективності будь-якої моделі мотивації. Хоча мате­ріальні потреби працівників є, як правило, домінуючими.