Ремонт основних фондів, види ремонтів та їх фінансування

Ремонт основних фондів -це відновлення фізичного зношування окремих конструктивних елементів (вузлів, деталей) і під­тримання основних фондів у працездатно­му стані протягом всього терміну їх служби.

За економічним змістом ремонти поділяються на:

• поточний;

• капітальний;

• відновний.

Поточний ремонт породжується випадковими полом­ками, що принципово не впливають на нормальне викорис­тання основних фондів. Він має характер дрібних налаго­джувальних робіт, не відновлює основних фондів, а лише підтримує в робочому стані, тому не є формою їх відтво­рення.

Капітальний ремонт породжується закономірним зно­шуванням основних фондів і направлений на відновлення їх початкових експлуатаційних характеристик. Він є однією із форм відтворення основних фондів. Під час капітального ремонту основні фонди демонтують, замінюють або віднов­люють вузли, конструктивні елементи. Цей вид ремонту доволі складний, потребує значних коштів і трудових за­трат; здійснюється через порівняно великі проміжки часу.

Відновний ремонт - особливий вид ремонту основних фондів, що породжується їх зруйнуванням внаслідок стихій­них лих, тривалої бездіяльності.

На практиці розмежувати ремонтні роботи за економічними ознаками досить важко, оскільки неможливо знайти чітку межу між самим ремонтом і відтворенням, затратами на збереження і затратами на відновлення. Тому в основу поділу ремонтів на види кладуть організаційно-технічні ознаки: складність, періодичність, обсяг робіт, місце прове­дення ремонту тощо.

За цими ознаками ремонти поділяються на:

• капітальний (повна розбірність агрегатів, заміна пев­них вузлів, проводиться у спеціалізованих цехах, часто су­проводжується модернізацією);

• середній (проміжний між капітальним і малим, розбір­ність основних фондів сягає близько третини, проводиться частіше, ніж капітальний);

• малий (часткова розбірність, виконується на місці ос­новними робітниками, або робітниками ремонтних служб, заміні підлягають не більше 15% деталей, найменший за обсягом і складністю).

Загальна вартість ремонтів (В_рем) певного виду облад­нання за рік обчислюється за формулою:

де: В_{зам.елем} - вартість замінюваних елементів на проведення ремонтів, грн./рік;

В_{зар.плат} - витрати на заробітну плату при проведенні ре­монтів, грн./рік;

де: В_1елем - вартість одного замінюваного елемента (серед­ньозважена величина), грн.;

К_рем - кількість ремонтів протягом року;

У- коефіцієнт одночасного виходу з ладу основних фондів.

де: Ф'_д - дійсний фонд часу роботи обладнання протягом року при однозмінній роботі, год.;

t_напр - час напрацювання на відмову (час від однієї від­мови до наступної), год.

де: І- середня частота відмов у рік.

де: t_рем - витрати часу на один ремонт, год.;

С_{год.рем} - середньогодинна тарифна ставка робітника-ремонтника, грн./год.;

ПСЗ - процент відрахувань на соціальні заходи.

Витрати на проведення різних видів ремонтів по-різно­му відносяться на витрати виробництва.

Витрати на поточний ремонт є постійними і віднос­но рівномірними протягом всього періоду експлуатації ос­новних фондів. їх відносять до поточних витрат і включа­ють у собівартість продукції.

Витрати на капітальний ремонт є значно більшими і одноразовими. Вони визначаються заздалегідь і відносяться на собівартість продукції рівномірно протягом ремонтного циклу, тобто періоду між двома послідовними капітальни­ми ремонтами. Витрати на капітальний ремонт, які забезпе­чують поліпшення стану основних фондів (продовжують термін служби, підвищують продуктивність), збільшують балансову вартість основних фондів.

Витрати на відновний ремонт фінансуються за раху­нок державного резервного фонду і за характером та обся­гом робіт його відносять до капітального будівництва.

9. Розширене відтворення основних фондів