Визначення поняття «релігія».
Слово «релігія» походить від латинського «religiо» і означає «зв'язок». У тлумаченні богословів релігія - це все те, що зв'язує, з'єднує людину з божественністю («святе письмо», культ тощо).
Отже, богословське визначення релігії виходить із віри в існування Бога. Відзначимо, що релігія - це явище дуже складне і має соціальний характер, тобто воно виникло в суспільстві цілком закономірно й існує разом з ним; воно поєднує в собі елементи раціонального (моральні установи) та ірраціонального (фантастичні образи надприродних істот - ангелів, чортів тощо).
Релігія є однією з найдавніших форм суспільної свідомості - однією з форм відображення світу, але відображення своєрідного. У свідомості первісної людини панівне значення мали міфологічні та магічні уявлення. З часом магію змінює релігія як нова панівна форма суспільної свідомості.
Фантастичні образи релігії - це форма відображення дійсності, притаманна усім народам. Вона е необхідним ступенем сприйняття світу, обумовлена функціями головного мозку і має таке саме право на існування, як і раціональне наукове знання.
Отже, релігія є однією з форм суспільної свідомості, яка відображає дійсність в образах і міфах і утверджує віру в їхню реальність.
Релігія, на відміну від таких форм суспільної свідомості, як мораль, політика, право претендує на універсальне відображення дійсності.
Вона виступає і як світогляд, а саме - як система поглядів на світ і місце людини в ньому, на принципи їхньої повсякденної поведінки.
Таким чином: релігія як форма суспільної свідомості та світогляд є однією з найдавніших і найпоширеніших галузей духовної культури людства.
Отже, суттєва особливість релігії полягає в тому, що вона е фантастичною формою відбиття дійсності.
Однак з фантазією ми зустрічаємося також у науці й мистецтві, які дають поштовх абстрактному мисленню та допомагають моделювати світ речей і відносини, які природа, суспільне буття не дають у готовому вигляді. Така фантазія спонукає людину до пошуку істини, до дії.
Релігійна фантазія також моделює світ речей і відносин, але релігійний образ видається за реально існуючий об'єкт. В цьому є велика різниця. Головною ознакою будь-якої релігії є віра у надприродне, віра у потойбічні сили.
2.Особливості релігійної віри у надприродне:
1. Передбачає не просто наявність у свідомості уявлень про надприродне, а віру в реальне існування надприродного.
2. Релігійна віра обов'язково передбачає емоційне відношення до надприродного.
3. Віра в надприродне включає переконаність в існування особливих двобічних відносин між Ним і людиною, потребу вимолити прощення у Нього, тобто у Бога.
Таким чином, релігія виникла у свідомості людей під впливом умов суспільного буття, труднощів пізнавального процесу, емоційного відношення людини до дійсності. Ця сукупність причин і умов, які створюють необхідність і можливість виникнення та відтворення релігійного відображення дійсності, і складає джерело та корені релігії.
В основі теологічних концепцій розуміння духовної культури лежить ідея щодо визначальної ролі релігії в розвитку цивілізації та культури. Стосовно православ'я, дану ідею на початку XX ст. розвивав російський релігійний філософ П.Флоренський, який доводив, що саме релігія створює культуру, складає її зміст, виконує ті самі функції, що й мистецтво, наука, мораль.
Сучасні православні богослови, йдучи за П. Флоренським, визначають духовну культуру як неземне, надприродне явище. При цьому не беруться до уваги матеріальна основа культури, її першочергове значення, нерозривна єдність матеріальної і духовної сторін культури. У свою чергу, мусульманські культурологи називають іслам «цивілізаторською релігією» і стверджують, що всім досягненням в науці, культурі мусульманський світ зобов'язаний ісламу. З наукової точки зору духовна культура не має нічого надприродного.