Доходи страховика. Доходи від страхової діяльності. Доходи від інвестування тимчасово вільних коштів.
Доходи , витрати і прибуток страховика
Тема 9
1. Доходи страховика. Доходи від страхової діяльності. Доходи від інвестування тимчасово вільних коштів.
2. Витрати страховика: їх склад і економічний зміст собівартості страхових послуг. Виплати страхових сум і страхового відшкодування. Витрати на утримання страхової компанії.
3. Прибуток страховика. Визначення прибутку від страхової діяльності. Зароблені страхові премії, порядок їх визначення. Прибуток від інвестиційної діяльності.
4. Оподаткування страховиків.
Головною особливістю діяльності страхової компанії є те, що на відміну від сфери виробництва, страховик спочатку акумулює кошти, що надходять від страхувальника, створюючи необхідний страховий фонд, а лише після цього несе витрати, які пов’язані з компенсацією збитків за укладеними страховими угодами. Двоїстий характер фінансової діяльності страховика полягає у об’єднанні страхової та інвестиційної діяльності.
Доходи страховика можна поділити на три великі групи:
1. Доходи від страхової діяльності (страхові премії зі страхування та перестрахування).
2. Доходи від інвестування і розміщення тимчасово вільних коштів (як власних, так і коштів страхових резервів).
3. Інші доходи, тобто ті які не належать ні до страхових, ні до інвестиційних доходів, але з’являються у страховика у процесі його звичайної господарської діяльності (наприклад, надання власних основних засобів в оренду).
Основним доходом від страхової діяльності є страхові премії за договором ми страхування та перестрахування. Страхова премія визначається залежно від суми, на яку укладається договір страхування ( страхової суми і страхового тарифу). Ціна страхової послуги (страхова премія) обчислюється за формулою:
Страхова премія = Страхова сума x Страховий тариф
Страхова сума за добровільного страхування визначається за згодою сторін. У обов’язкових видах страхування страхова сума встановлюється, як правило, відповідними законодавчими або нормативними актами.
Страховий тариф – це друга складова страхової премії. Це ставка страхової премії з одиниці страхової суми або з вартості об’єкта страхування за визначений період страхування.
Окрім доходів від страхування страхова компанія може одержати:
· Винагороди (комісійні) від передачі ризиків на перестрахування.
· Частку від страхових сум і страхових відшкодувань, сплачену перестраховиками.
· Повернуті суми із централізованих страхових резервних фондів.
· Повернуті суми технічних резервів, інших, ніж резерв незароблених премій,які розраховуються, як різниця між зарезервованою сумою і сумою, фактично сплаченою страхувальникові.
До другої групи доходів відносять доходи від інвестиційної діяльності (доходи від інвестування і розміщення тимчасово вільних власних коштів і тимчасово вільних коштів страхових резервів). Ці доходи є похідними від первинних доходів страховика. Збираючи страхові премії, нагромаджуючи доходи від страхової діяльності, страховик має змогу протягом певного періоду розпоряджатися коштами, отриманими від страхувальників, інвестувати їх у різноманітні сфери. У країнах з розвинутим страховим ринком страховики виступають одним із найзначніших інвесторів.
Згідно діючого законодавства страховики України можуть інвестувати кошти страхових резервів в акції, облігації, депозити банків, інвестиції в економіку України за переліком, який визначається урядом, банківські метали, нерухомість, компанії, які здійснюють страхування життя можуть кредитувати своїх страхувальників або будівництво житла для фізичних осіб.
До третьої групи доходів страховика належать інші доходи. Ці доходи не мають відношення до страхування. До них треба віднести: оперативний та фінансовий лізинг (доходи від здавання майна в оренду), доходи щодо перерахунку іноземної валюти порівняно із її балансовою вартістю на кінець звітного періоду: доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги, доходи від надання консультаційних послуг, штрафів, пені та інші доходи.
2. Витрати страховика: їх склад і економічний зміст собівартості страхових послуг. Виплати страхових сум і страхового відшкодування. Витрати на утримання страхової компанії.
Витрати страхової компанії поділяють:
1. Витрати на проведення страхових операцій (вони формують собівартість страхової послуги).
2. Витрати на проведення інших операцій (які супроводжують одержання доходів від інвестування й розміщення тимчасово вільних коштів страховика).
Понад 90% загальної суми витрат страхової компанії (СК) припадає на витрати по проведенню страхових операцій. За економічним змістом витрати поділяються на три групи:
1) Виплати страхових сум та страхових відшкодувань за договорами страхування та перестрахування;
2) Витрати на обслуговування процесу страхування та перестрахування;
3) Витрати на утримання СК.
Дві останні групи витрат можливо об’єднати поняттями “витрати на ведення справи”.
Найвагомішою є перша група – виплати страхових сум та страхових відшкодувань.
Витрати на обслуговування процесу страхування і перестрахування у практиці страховиків розвинутих країн мають розподіл на аквізиційні, інкасаційні, ліквідаційні.
Аквізаційні витрати – це витрати, пов’язані із залученням нових страхувальників, укладенням нових договорів страхування. Ці витрати можуть включати оплату послуг із розробки умов, правил страхування, актуарних розрахунків. Виплату комісійних винагород брокерам, витрати на службові відрядження і таке інше.
Інкасаційні витрати – це витрати, пов’язані із обслуговуванням готівкового обігу страхових премій: на оплату праці службовців страхової компанії, витрати на виготовлення банківських квитанцій та відомостей щодо прийому страхових премій, на оплату банківських послуг.
Ліквідаційні витрати – це витрати із урегулювання збитків. Вони вміщують оплату послуг спеціалістів із з’ясування причин і визначення розміру збитків, завданих об’єктам страхування, витрати на нагромадження відповідної інформації, оплату банківських послуг, пов’язаних із здійсненням виплат страхового відшкодування, витрати на проїзд експертів до місця страхової події і назад, судові витрати, поштово-телеграфні витрати.
До третьої групи витрат – витрати на утримання СК – відносять адміністративно-управлінські витрати. Вони включають заробітну платню персоналу компанії (основну і додаткову) з нарахуваннями, плату за оренду приміщення, оплату комунальних послуг, послуг зв’язку, витрати на придбання канцелярських та господарських товарів, рекламу. Відрядження, утримання і обслуговування автотранспорту, амортизаційні відрахування та інші витрати, які згідно з чинним законодавством відносяться на собівартість страхової діяльності.
Якщо структура витрат страхової компанії представити аналітично по групах витрат, то маємо, що на:
1. Витрати на ведення справи (витрати на утримання СК та обслуговування страхового процесу) – знаходяться в межах 20-25%.
2. Витрати на виплату страхових сум та відшкодування – в межах 60-80%.