Вертикальна мобільність.
Горизонтальна мобільність.
Соціальна мобільність. Види.
Соціальна мобільність– це процес руху індивідів між ієрархічно організованими елементами соціальної структури. Поняття соціальної мобільності увів в соціологічний обіг П. Сорокін у 1927 р.
П.Сорокін визначає соціальну мобільність як будь-який перехід індивіда або соціального об’єкта, тобто всього того , що створено або модифіковано людською діяльністю, із однієї соціальної позиції в іншу.
Існує два основних типи соціальної мобільності: горизонтальна і вертикальна.
Під горизонтальною соціальною мобільністю, або переміщенням, розуміють перехід індивіда або соціального об’єкта із однієї соціальної групи в іншу, що знаходиться на тому ж рівні.
Переміщення деякого індивіда з баптистської в методистську релігійну групу, з одного громадянства в інше, із однієї сім’ї (як чоловіка, так і жінки) в іншу при розлученні або повторному шлюбі, з однієї фабрики на іншу, при збереженні при цьому свого професійного статусу, - все це приклади горизонтальної соціальної мобільності. Такими ж прикладами є переміщення соціальних об’єктів (радіо, автомобіля, моди, теорії Дарвіна) в межах одного соціального пласта, подібно переміщенню з Айови до Каліфорнії. У всіх цих випадках «переміщення» може відбутися без будь-яких помітних змін соціального положення індивіда або соціального об’єкта у вертикальному напрямку.
Під вертикальною соціальною мобільністю розуміють ті відносини, які виникають при переміщені індивіда або соціального об’єкта з одного соціального пласта в інший. В залежності від напрямку переміщення існує два типи вертикальної мобільності: висхідна і низхідна, тобто соціальний підйом і соціальний спуск. Відповідно до природи стратифікації існують низхідні і висхідні течії економічної, політичної і професійної мобільності, не говорячи вже про інші менш важливі типи. Висхідні течії існують в двох основних формах: проникнення індивіда з нижчого пласта в існуючий більш високий пласт; або створення такими індивідами нової групи і проникнення всієї групи у вищий пласт на рівень з вже існуючими групами цього пласта. Відповідно і низхідні течії також мають дві форми: перша полягає в падінні індивіда з більш високої соціальної позиції на більш низьку, не порушуючи при цьому вихідної групи, до якої він належав раніше; інша форма проявляється в деградації соціальної групи в цілому, в знижені її рангу на фоні інших груп або в порушенні її соціальної єдності.
В соціології, в основному, науковому аналізу підлягає саме вертикальна соціальна мобільність.
Соціологи розрізняють також мобільність між поколіннями і мобільність в межах одного покоління. Між поколіннями мобільність обумовлює зміну власної соціальної позиції порівняно із соціальною позицією батьків (син робітника стає викладачем).
Внутрішньопокоління мобільність має місце тоді, коли особа протягом власного життя кілька разів змінює соціальні позиції(робітник – інженер - директор заводу).
П. Сорокін визначив ряд принципів вертикальної мобільності:
1. Навряд чи коли - небудь існували суспільства, соціальні верстви яких були абсолютно закритими або в яких відсутня була б вертикальна мобільність в її трьох основних аспектах – економічний, політичний, професійний.
2. Ніколи не існувало суспільства, в якому вертикальна соціальна мобільність була б абсолютно вільною, а перехід з однієї соціальної страти в іншу здійснювався б без будь - якого опору. Якби мобільність була б абсолютно вільною, то в суспільстві, яке виникло, не було б соціальних страт.
3. Інтенсивність і загальність вертикальної соціальної мобільності змінюється від суспільства до суспільства, тобто в просторі. Щоб впевнитися в цьому, достатньо порівняти індійське кастове суспільство і сучасне американське. Якщо взяти вищі щаблі в політичній , економічній і професійній пірамідах в обох суспільствах, то буде видно, що всі вони в Індії визначені фактом народження і є тільки небагато індивідів, які досягли високого положення, піднімаючись з найнижчих страт. Тим часом в США серед відомих людей в промисловості і фінансах 38,8% в минулому і 19,6 % в сучасному поколінні починали бідняками; 31,5% мультиміліонерів починали свою кар’єру, маючи середній достаток.
4. Інтенсивність і всеосяжність вертикальної мобільності – економічної, політичної і професійної – коливається в межах одного і того ж суспільства в різні періоди його історії. В історії будь – якої країни або соціальної групи існують періоди, коли вертикальна мобільність зростає як кількісно, так і якісно, однак існують періоди, коли вона зменшується.
5. У вертикальній мобільності в її трьох основних формах немає постійного напрямку ні в бік посилення, ні в бік послаблення інтенсивності. Це припущення є дійсним для історії будь – якої країни, для історії великих соціальних організмів і нарешті, для всієї історії людства.
Дані про соціальну мобільність деякою мірою дозволяють судити про ступінь відкритості суспільства - його демократичність. Наскільки те чи інше суспільство створює можливості для переміщення індивідів, поколінь з нижчих категорій у вищі – таким шляхом формується еліта суспільства. При цьому існує закономірність: чим вищий соціальний клас (страта), тим важче в нього проникнути. У нашому суспільстві соціальне “закриття” вищого класу почало спостерігатися одночасно із стратифікаційною активізацією населення в кінці 80-х-на початку 90-х років, із формуванням ринкових відносин. Саме в цей період можливості збагатіти і просунутися “наверх ” були для всіх однакові.
Соціальна мобільність та соціальна стратифікація невіддільно пов’язані явища; тільки стратифікація – це стан суспільства на даний момент(ніби “фотографія суспільства ”), а мобільність – це механізм зміни цього стану(“кіно про зміни в суспільстві ”).
Особливу роль у соціальній мобільності відіграє освіта та знання, особливо у час переходу до інформаційного суспільства, система освіти суттєво впливає на рівень соціальної мобільності, а саме: - загальна та професійна освіта для молоді забезпечує її соціалізацію й ефективний розвиток і функціонування;
- відтворення і розвиток соціальної структури суспільства;
- вплив на духовне життя суспільства.
Питання для самоконтролю та перевірки
1. Що таке “соціальна стратифікація”?
2. Розкрийте сутність теорії соціальної стратифікації.
3. Які Ви знаєте критерії соціальної стратифікації?
4. Охарактеризуйте історичні типи стратифікації.
5. Поясніть відмінності між поняттями “клас”; ”страта”.
6. Кого Ви відносите до представників “вищого класу”, “середнього класу”, “нижчого класу” ?
7. Які причини соціальної нерівності? Чи може нерівність бути справедливою.
8. Розкрийте сутність процесу соціальної мобільності.
9. Чим відрізняється горизонтальна соціальна мобільність від вертикальної соціальної мобільності?
10. Чим розрізняються поняття “соціальне розшарування” і ”стратифікація”?
Додаткова література з теми
1. Головаха Є. Суспільство, що трансформується. Досвід соціологічного моніторингу в Україні.-К, 1997
2. Гидденс Е. Стратификация и классовая структура// Социол. исслед.- 1992. -№9,11
3. Ильин В.Социальная стратификация . Сыктывкар, – 1991.
4. Классовое общество. Теория и эмпирические реалии/ Под ред. С.Макеева. – К., 2003
5. Комаров М.С. Социальная стратификация и социальная структура //Социол. исслед. – М , 1992.-№7
6. Куценко О. Общество неравных. Классовый анализ неравенства в классовом обществе. – Харьков, 2000
7. Мостовая И.В. Социальное расслоение. Символический мир метаигры . – М, 1996
8. Радаев В.В., Шкаратан О.Н. Социальная стратификация. –М, 1995
9. Сірий Є.В. Соціологія: загальна теорія, історія розвитку, спеціальні та галузеві теорії // Навч. посібник. – К: Атіка, 2004
10. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. – М, 1992
11. Соціологія.Підручник // За заг. ред. В. М. Пічі – Львів, 2004.
12. Соціологія: термін і поняття, персоналії .Навчальний словник – довідник / За заг. ред. В.М. Пічі. – К, Львів, 2002.
13. Черниш Н.Соціологія : Курс лекцій. – Львів: Кальварія, 1996.
14. Шаповал М. Загальна соціологія.- К.:УЦДК, 1996.
15. Якуба Е. А. Соціологія : Учеб. пособие.- Харьков : Константа, 1996.