ТЕМА 1. МІЖНАРОДНІ ПРИНЦИПИ ТА СИСТЕМИ ОБЛІКУ
Управление юстицией
Управление юстицией – это деятельность, направленная на выполнение задач укрепления законности, организации защиты прав и законных интересов граждан и их объединений, предприятий, учреждений, организаций и государства.
Одной из особенностей юстиции является многообъектность в этой области управления. К объектам юстиции относятся судебные учреждения, нотариальные конторы, органы регистрации актов гражданского состояния, судебно-экспертные учреждения и адвокатура. Все они имеют разное правовое положение, различаются своим назначением и характером компетенции.
Другая особенность юстиции обусловлена предыдущей и заключается в разнообразии форм и методов управления, которые применяются органами юстиции.
Так, в отношении государственных нотариальных органов и органов регистрации актов гражданского состояния применяется метод управления; в отношении судов – метод руководства путем организационного и материального обеспечения судов, с соблюдением принципа независимости судей и подчинения их только закону; в отношении органов адвокатуры – метод регулирования. В целом же управляющее воздействие органов управления юстицией носит рекомендательный характер и сводится в основном к решению организационных вопросов, поскольку большинство объектов в этой сфере являются самостоятельными и независимыми в своей практической деятельности.
Систему органов управления в сфере юстиции составляют: Министерство юстиции Республики Беларусь, областные и городские управления юстиции.
[1] Дёмин А.А. Административный процесс в развивающихся странах: Учеб. Пособие / Отв. ред. Н.А. Куфакова.– М.: Изд-во УДН, 1987. С. 37.
[2] Советское административное право. М., 1990. С. 209-210.
1. Роль обліку в системі керування, споживча облікова інформація
2. Порівняльна характеристика фінансового та управлінського обліку
3. Основні принципи обліку в закордонних країнах
4. Міжнародні організації по стандартизації обліку
1. Керівники багатьох всесвітньо відомих компаній, таких як General Motors, PepsiCo та інших, у минулому були бухгалтерами. Набутий досвід бухгалтерської роботи, знання і навички дозволили їм досягти необхідного сьогодні менеджерам рівня компетентності у бізнес-середовищі і відіграли провідну роль у їх кар'єрі. Завдяки обліку, який охоплює всі служби підприємства, ці люди були тісно пов'язані з оперативним плануванням і контролем, здійснювали аналіз ситуацій, їм були добре відомі всі складові кінцевих фінансових результатів, адже вони мали справу з фінансовою інформацією від першоджерел її надходження.
Інформаційне забезпечення є одним із ресурсів підприємства і належить до основних складових системи управління. Прийняття виважених управлінських рішень можливе лише на основі інформації.
Забезпечення зацікавлених осіб економічною інформацією про підприємство і результати його діяльності здійснює бухгалтерський облік. Він об'єднує між собою господарську діяльність і людей, які приймають рішення. Бухгалтерський облік є засобом комунікації, «мовою» ділового спілкування учасників бізнесу.
Бухгалтерський облік (accounting) — це інформаційна система, що здійснює вимір, реєстрацію, опрацювання і передачу фінансової інформації про підприємство. Метою облікової системи є надання корисної інформації її споживачам для прийняття виважених економічних рішень.
Необхідно відрізняти бухгалтерський облік від рахівництва. Рахівництво (bookkeeping) — це процес реєстрації фінансових операцій, ведення і зберігання фінансової документації. Ця механічна діяльність, що повторюється багато разів, є лише складовою бухгалтерського обліку.
Переорієнтація бухгалтерського обліку з відображення, класифікації, узагальнення та інтерпретації фактів господарської діяльності на використання в управлінні одержаної інформації відбулася за ініціативи Американського інституту сертифікованих бухгалтерів у 1970 році. Автори одного із найбільш розповсюдженого у США підручників з бухгалтерського обліку Б. Нідлз, X. Андерсон та Д. Колдуел відзначають, що сучасний бухгалтер займається не тільки веденням рахунків, а здійснює планування й прийняття рішень, контроль і привернення уваги керівництва, оцінку, огляд діяльності створює інформаційну систему, що задовольняє користувача. Його головна мета — аналіз, інтерпретація і використання інформації. Бухгалтерський облік містить дизайн систем, складання кошторисів, аналіз витрат, аудиторські перевірки, розрахунок податку на прибуток і його планування. Бухгалтерський облік — це фінансовий центр управлінської інформаційної системи, який дає як управлінському апарату, так і зовнішнім користувачам повну картину господарської діяльності підприємства.
Розвиток ринкових відносин, загострення конкуренції поставили перед системою управління широке коло нових завдань, пов'язаних з визначенням ефективної стратегії і тактики підприємницької діяльності. Це, у свою чергу, створило додаткове навантаження на систему бухгалтерського обліку підприємства, вимагаючи її адаптації до специфічних інформаційних потреб системи управління.
Ефективна організація обліку передбачає створення гнучкої, багатофункціональної системи, орієнтованої на забезпечення вихідною обліковою інформацією користувачів з метою прийняття виважених управлінських рішень.
2.Різні користувачі бухгалтерської інформації потребують різного ступеня її деталізації. Вимоги управлінців набагато конкретніші, ніж зовнішніх користувачів фінансової інформації, тому немає потреби обтяжувати останніх зайвою деталізацією. Крім того, дані обліку не повинні розголошувати комерційну таємницю. З цих причин в міжнародній практиці єдина система бухгалтерського обліку поділяється на дві його складові: фінансовий та управлінський облік, кожна з яких має своє призначення і відіграє свою роль в управлінні підприємством, у забезпеченні необхідною інформацією різнопланових користувачів.
Метою фінансового обліку (financial accounting) є отримання даних, необхідних для складання фінансової звітності. Організація фінансового обліку повинна забезпечити суцільне, повне і безперервне відображення усіх господарських операцій, що відбулися за звітний період, складання фінансової звітності з метою забезпечення необхідною та вірогідною інформацією її користувачів. Об'єктами фінансового обліку, що відображаються як на синтетичних, так і на аналітичних рахунках, є активи, зобов'язання, власний капітал, доходи, витрати та фінансові результати окремого підприємства.
Фінансовий облік — це сукупність правил і процедур, які забезпечують підготовку та подання інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Він забезпечує інформацією про складові доходів та витрат, стан дебіторської та кредиторської заборгованості, фінансовий стан та його зміни, ефективність діяльності. Підготовлена фінансова звітність відповідає загальним запитам користувачів. Фінансова звітність не є комерційною таємницею, вона може оприлюднюватися і підтверджуватися незалежними аудиторами. Ведення фінансового обліку є обов'язковим; він базується на загальноприйнятих методологічних принципах.
Управлінський облік (management accounting) поглиблює фінансовий і застосовується передусім для контролю за внутрішніми операціями фірми.
Управлінський облік — це сукупність методів та процедур, які забезпечують підготовку і надання інформації для планування, контролю та прийняття рішень на різних рівнях управління підприємством, установою, організацією. Управлінський облік — це внутрішній облік, який ведеться для задоволення потреб в інформації керівництва всього підприємства та його структурних підрозділів. Якщо фінансовий облік регулюється міжнародними і національними стандартами та нормативними актами, то головним критерієм організації управлінського обліку є корисність одержуваної інформації для оцінки, контролю і прийняття управлінських рішень.
Головними об'єктами управлінського обліку є витрати і доходи підприємства, фінансові результати, попередньо відображені у фінансовому обліку. В управлінському обліку витрати перегруповуються за їхнім цільовим призначенням, тобто за видами продукції, замовленнями, процесами, стадіями виробництва, центрами відповідальності, сферами діяльності, ринками збуту продукції тощо. Аналогічно здійснюється групування доходів підприємств і фінансових результатів: за видами продукції, сферами діяльності, центрами відповідальності (центрами прибутку), регіонами реалізації продукції.
3.Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах базується на основних принципах, які були вироблені світовою практикою бухгалтерського обліку. Принципи — це базові концепції, що закладаються в основу відображення в обліку та звітності господарської діяльності підприємства, його активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів, витрат і фінансових результатів.
Процес економічної інтеграції у світовому масштабі, інтернаціоналізація економіки і бізнесу привели до необхідності інтернаціоналізації та стандартизації обліку, який вважається мовою всього бізнесу. Інформаційне взаєморозуміння є важливою передумовою успішного розвитку бізнесу, економічної інтеграції країн. Тому знання загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку є умовою його вивчення та використання.
Такими широко визнаними фахівцями західних країн принципами бухгалтерського обліку є:
1. Автономність компанії, її цілісність
2. Грошовий вимір
3. Функціонуюче підприємство
4.Собівартість
5. Реалізація
6. Нарахування
7. Відповідність
8. Періодичність
9. Постійність
10.Обачність (обережність). В деяких джерелах цей принцип називають принципом консерватизму
11.Подвійність
12.Суттєвість
13. Припущення про стабільність валюти.
4.Сучасний бізнес не має кордонів. Однією із форм ділового спілкування у бізнесі є бухгалтерський облік, продукція якого-— фінансова звітність компаній надається зовнішнім користувачам у багатьох країнах світу. Вона вивчається партнерами, конкурентами, акціонерами, кредиторами. Термінами і поняттями бухгалтерського обліку оперують менеджери, власники, інвестори, банкіри, юристи, бухгалтери— всі, хто залучений до ділового життя. Разом з тим, фінансові звіти компаній різних країн є однаковими лише на перший погляд. Між ними існують відмінності, обумовлені національними особливостями, розмаїттям соціальних, економічних та юридичних умов. Такі обставини призвели до різного тлумачення основних елементів фінансових звітів — активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів та витрат. Виникають проблеми розуміння носіїв фінансової інформації, яка використовується зацікавленими сторонами при прийнятті рішень. Існування відмінностей у методиці ведення бухгалтерського обліку і побудові звітності не тільки перешкоджає комунікації, а й призводить до нерозуміння зарубіжної звітності, її незіставності і, як наслідок, прийняття невірних управлінських рішень.
Проблеми, пов'язані з наслідками поданої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємств фахівці розвинених на той час країн почали розуміти ще у XIX столітті. Це призвело до створення професійних об'єднань бухгалтерів, перші з яких з'явилися у Великобританії
Професійні організації самі почали визначати кваліфікаційні вимоги, правила підготовки та атестації дипломованих бухгалтерів, розробляти та затверджувати норми і правила бухгалтерської діяльності, кодекс професійної етики. Так бухгалтерська професія стала незалежною і саморегульованою. За участю британських бухгалтерів була створена перша професійна організація США. Згодом американські організації зайняли провідне місце в світовій обліковій практиці
В середині XX ст. у зв'язку з розвитком міжнародних економічних відносин, спеціалізацією та кооперацією виробництва, створенням транснаціональних корпорацій назріла проблема неузгодженості облікових та аудиторських стандартів. У цей час було зроблено перші кроки у напрямку досягнення гармонізації бухгалтерської практики. Так, у 1966 році сформувалася Міжнародна дослідницька група бухгалтерів, до якої увійшли фахівці Американського Інституту сертифікованих громадських бухгалтерів, а також аналогічних інститутів Великобританії та Канади. Група випустила звіт, в якому дала порівняння практики ведення обліку у цих країнах. Але найкращим засобом для прийняття спільних рішень з бухгалтерських проблем різних країн було створення Комітету з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і Міжнародної федерації бухгалтерів.
Комітет з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО — International Accounting Standards Committee— IASC) був створений у 1973 році провідними професійними бухгалтерськими організаціями Австралії, Канади, Франції, Німеччини, Японії, Мексики, Нідерландів, Великобританії, Ірландії та США.
КМСБО фінансується професійними бухгалтерськими організаціями, що входять до складу його правління, МФБ, а також за рахунок внесків від багатонаціональних компаній, фінансових установ, бухгалтерських фірм та інших організацій.
Основні завдання Комітету з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (відтепер Ради з МСБО) полягають у розробці іа потребу суспільства бухгалтерських стандартів, яких необхід-ю дотримуватися при складанні фінансових звітів; сприяти роз-іовсюдженню їх у всьому світі; проводити роботу із удоскона-гення та гармонізації бухгалтерського обліку.
Міжнародний комітет з бухгалтерських стандартів здійснив низку проектів, спрямованих на досягнення зіставності фінансових вітів у всьому світі, оприлюднив стандарти, що хоплюють методологію і принципи організації бухгалтерського об-tey та процедури, пов'язані з поданням фінансових звітів. У 1981 p. Рада КМСБО створила міжнародну Консультатив-у групу, яка об'єднує представників міжнародних організа-ій — розробників і користувачів фінансових звітів, а також представників фондових бірж та організацій, що регулюють обіг цінних паперів. До складу групи також увійшли представники бо спостерігачі з агенцій розвитку, органів розробки стандартів по міжурядових організацій. На сьогодні момент членами Консу-льтативної групи є: — Базельський комітет з банківського нагляду;
— Підрозділ ООН з транснаціональних корпорацій та інвесцій;
— Європейська комісія;
— Міжнародна актуарна асоціація;
— Міжнародна асоціація страхових інспекторів;
— Міжнародна асоціація адвокатів;
— Міжнародна асоціація з бухгалтерської освіти та дослі-ень;
— Міжнародна організація комісій з цінних паперів;
— Міжнародна конфедерація вільних профспілок та Міжнародна конфедерація праці;
— Міжнародна торгова палата;
— Міжнародна федерація фондових ринків;
—Міжнародна фінансова корпорація;
—Міжнародний комітет зі стандартів оцінки;
—Міжнародні банківські асоціації;
—Організація з економічного співробітництва та розвитку;
—Світовий банк;
—Федерація банкірів Європейського Союзу.
Консультативна група періодично проводить свої засідання для обговорення з Радою технічних питань стосовно проектів КМСБО, робочої програми комітету та його стратегії. Ця група відіграє важливу роль у процесі розробки комітетом Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та прийнятті розроблених стандартів.
У 1995 році КМСБО створив Міжнародну дорадчу раду — орган високого рівня, до складу якого входять провідні представники бухгалтерської професії, бізнесу, користувачі фінансової звітності, які обіймають керівні посади. Завданням Дорадчої ради є сприяння прийняттю Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та підвищення авторитету діяльності КМСБО шляхом:
а) перегляду та надання коментарів стосовно стратегії і планів
Ради для задоволення потреб тих країн, представники яких обра
ні до КМСБО;
б) підготовки річних звітів щодо ефективності діяльності Ради
у досягненні її цілей і дотриманні належних процедур;
в) сприяння участі в роботі комітету і прийняття роботи
КМСБО представниками бухгалтерської професії, діловою спіль
нотою, користувачами фінансових звітів та іншими зацікавлени
ми сторонами;
г) пошуку і забезпечення фінансування діяльності КМСБО та
ким чином, щоб воно не обмежувало незалежність КМСБО;
д) розгляду бюджетів та фінансових звітів КМСБО.
Дорадча рада забезпечує дотримання незалежності та
об' єктивності у прийнятті технічних рішень щодо Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
Рекомендована література:
1) Малькова Т.М. Теорія й практика міжнародного бухгалтерського обліку. - « Бізнес-Преса», 2001. - 336 с.
2) Бутынец Ф.Ф. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах: учбовий посібник. - Житомир: Рута, 2002. - 660 с.
3) Реформування бухгалтерського обліку України йз застосуванням міжнародних стандартів: Методичні рекомендації / Укладачі О.І. Олійник, С.І. Юр'єва, Л.І. Рибальченко. - Х.: Основа, 2000. - 680 с.
4) Єфименко В.І., Лук'яненко Л.І. Облік у зарубіжних країнах: Навч.- метод. Посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2005. - 211 с.
5) Лучко М.Р., Бенько Й.Д. Облік у зарубіжних країнах: Навч. посібник. - К.: „Знання”, 2006. - 311 с.