ТЕМА 1. МІЖНАРОДНІ ПРИНЦИПИ ТА СИСТЕМИ ОБЛІКУ

Управление юстицией

Управление юстицией – это деятельность, направленная на выполнение задач укрепления законности, организации защиты прав и законных интересов граждан и их объединений, предприятий, учреждений, организаций и государства.

Одной из особенностей юстиции является многообъектность в этой области управления. К объектам юстиции относятся судебные учреждения, нотариальные конторы, органы регистрации актов гражданского состояния, судебно-экспертные учреждения и адвокатура. Все они имеют разное правовое положение, различаются своим назначением и характером компетенции.

Другая особенность юстиции обусловлена предыдущей и заключается в разнообразии форм и методов управления, которые применяются органами юстиции.

Так, в отношении государственных нотариальных органов и органов регистрации актов гражданского состояния применяется метод управления; в отношении судов – метод руководства путем организационного и материального обеспечения судов, с соблюдением принципа независимости судей и подчинения их только закону; в отношении органов адвокатуры – метод регулирования. В целом же управляющее воздействие органов управления юстицией носит рекомендательный характер и сводится в основном к решению организационных вопросов, поскольку большинство объектов в этой сфере являются самостоятельными и независимыми в своей практической деятельности.

Систему органов управления в сфере юстиции составляют: Министерство юстиции Республики Беларусь, областные и городские управления юстиции.

 


[1] Дёмин А.А. Административный процесс в развивающихся странах: Учеб. Пособие / Отв. ред. Н.А. Куфакова.– М.: Изд-во УДН, 1987. С. 37.

[2] Советское административное право. М., 1990. С. 209-210.

1. Роль обліку в системі керування, споживча облікова інформація

2. Порівняльна характеристика фінансового та управлінського обліку

3. Основні принципи обліку в закордонних країнах

4. Міжнародні організації по стандартизації обліку

1. Керівники багатьох всесвітньо відомих компаній, та­ких як General Motors, PepsiCo та інших, у минулому були бухга­лтерами. Набутий досвід бухгалтерської роботи, знання і навички дозволили їм досягти необхідного сьогодні менеджерам рівня компетентності у бізнес-середовищі і відіграли провідну роль у їх кар'єрі. Завдяки обліку, який охоплює всі служби підприємства, ці люди були тісно пов'язані з оперативним плануванням і конт­ролем, здійснювали аналіз ситуацій, їм були добре відомі всі складові кінцевих фінансових результатів, адже вони мали спра­ву з фінансовою інформацією від першоджерел її надходження.

Інформаційне забезпечення є одним із ресурсів підприємства і належить до основних складових системи управління. Прийняття виважених управлінських рішень можливе лише на основі інфо­рмації.

Забезпечення зацікавлених осіб економічною інформацією про підприємство і результати його діяльності здійснює бухгал­терський облік. Він об'єднує між собою господарську діяльність і людей, які приймають рішення. Бухгалтерський облік є засобом комунікації, «мовою» ділового спілкування учасників бізнесу.

Бухгалтерський облік (accounting) — це інформаційна сис­тема, що здійснює вимір, реєстрацію, опрацювання і передачу фінансової інформації про підприємство. Метою облікової сис­теми є надання корисної інформації її споживачам для прийняття виважених економічних рішень.

Необхідно відрізняти бухгалтерський облік від рахівництва. Рахівництво (bookkeeping) — це процес реєстрації фінансових операцій, ведення і зберігання фінансової документації. Ця меха­нічна діяльність, що повторюється багато разів, є лише складо­вою бухгалтерського обліку.

Переорієнтація бухгалтерського обліку з відображення, кла­сифікації, узагальнення та інтерпретації фактів господарської ді­яльності на використання в управлінні одержаної інформації від­булася за ініціативи Американського інституту сертифікованих бухгалтерів у 1970 році. Автори одного із найбільш розповсю­дженого у США підручників з бухгалтерського обліку Б. Нідлз, X. Андерсон та Д. Колдуел відзначають, що сучасний бухгалтер займається не тільки веденням рахунків, а здійснює планування й прийняття рішень, контроль і привернення уваги керівництва, оцінку, огляд діяльності створює інформаційну систему, що за­довольняє користувача. Його головна мета — аналіз, інтерпрета­ція і використання інформації. Бухгалтерський облік містить ди­зайн систем, складання кошторисів, аналіз витрат, аудиторські перевірки, розрахунок податку на прибуток і його планування. Бухгалтерський облік — це фінансовий центр управлінської ін­формаційної системи, який дає як управлінському апарату, так і зовнішнім користувачам повну картину господарської діяльності підприємства.

Розвиток ринкових відносин, загострення конкуренції поста­вили перед системою управління широке коло нових завдань, пов'язаних з визначенням ефективної стратегії і тактики підпри­ємницької діяльності. Це, у свою чергу, створило додаткове на­вантаження на систему бухгалтерського обліку підприємства, вимагаючи її адаптації до специфічних інформаційних потреб си­стеми управління.

Ефективна організація обліку передбачає створення гнучкої, багатофункціональної системи, орієнтованої на забезпечення ви­хідною обліковою інформацією користувачів з метою прийняття виважених управлінських рішень.

 

2.Різні користувачі бухгалтерської інформації потре­бують різного ступеня її деталізації. Вимоги управлінців наба­гато конкретніші, ніж зовнішніх користувачів фінансової ін­формації, тому немає потреби обтяжувати останніх зайвою деталізацією. Крім того, дані обліку не повинні розголошувати комерційну таємницю. З цих причин в міжнародній практиці єдина система бухгалтерського обліку поділяється на дві його складові: фінансовий та управлінський облік, кожна з яких має своє призначення і відіграє свою роль в управлінні підприємс­твом, у забезпеченні необхідною інформацією різнопланових користувачів.

Метою фінансового обліку (financial accounting) є отриман­ня даних, необхідних для складання фінансової звітності. Органі­зація фінансового обліку повинна забезпечити суцільне, повне і безперервне відображення усіх господарських операцій, що від­булися за звітний період, складання фінансової звітності з метою забезпечення необхідною та вірогідною інформацією її користу­вачів. Об'єктами фінансового обліку, що відображаються як на синтетичних, так і на аналітичних рахунках, є активи, зо­бов'язання, власний капітал, доходи, витрати та фінансові ре­зультати окремого підприємства.

Фінансовий облік — це сукупність правил і процедур, які за­безпечують підготовку та подання інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємст­ва. Він забезпечує інформацією про складові доходів та витрат, стан дебіторської та кредиторської заборгованості, фінансовий стан та його зміни, ефективність діяльності. Підготовлена фінан­сова звітність відповідає загальним запитам користувачів. Фінан­сова звітність не є комерційною таємницею, вона може оприлюд­нюватися і підтверджуватися незалежними аудиторами. Ведення фінансового обліку є обов'язковим; він базується на загально­прийнятих методологічних принципах.

Управлінський облік (management accounting) поглиблює фінансовий і застосовується передусім для контролю за внутрі­шніми операціями фірми.

Управлінський облік — це сукупність методів та процедур, які забезпечують підготовку і надання інформації для планування, контролю та прийняття рішень на різних рівнях управління під­приємством, установою, організацією. Управлінський облік — це внутрішній облік, який ведеться для задоволення потреб в інфо­рмації керівництва всього підприємства та його структурних під­розділів. Якщо фінансовий облік регулюється міжнародними і національними стандартами та нормативними актами, то голо­вним критерієм організації управлінського обліку є корисність одержуваної інформації для оцінки, контролю і прийняття управ­лінських рішень.

Головними об'єктами управлінського обліку є витрати і доходи підприємства, фінансові результати, попередньо відо­бражені у фінансовому обліку. В управлінському обліку ви­трати перегруповуються за їхнім цільовим призначенням, тобто за видами продукції, замовленнями, процесами, стадія­ми виробництва, центрами відповідальності, сферами діяль­ності, ринками збуту продукції тощо. Аналогічно здійснюєть­ся групування доходів підприємств і фінансових результатів: за видами продукції, сферами діяльності, центрами відповіда­льності (центрами прибутку), регіонами реалізації продукції.

3.Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах базується на основних принципах, які були вироблені світовою практикою бухгалтерського обліку. Принципи — це базові концепції, що за­кладаються в основу відображення в обліку та звітності госпо­дарської діяльності підприємства, його активів, зобов'язань, вла­сного капіталу, доходів, витрат і фінансових результатів.

Процес економічної інтеграції у світовому масштабі, інтерна­ціоналізація економіки і бізнесу привели до необхідності інтер­націоналізації та стандартизації обліку, який вважається мовою всього бізнесу. Інформаційне взаєморозуміння є важливою пере­думовою успішного розвитку бізнесу, економічної інтеграції країн. Тому знання загальноприйнятих принципів бухгалтерсько­го обліку є умовою його вивчення та використання.

Такими широко визнаними фахівцями західних країн принци­пами бухгалтерського обліку є:

1. Автономність компанії, її цілісність

2. Грошовий вимір

3. Функціонуюче підприємство

4.Собівартість

5. Реалізація

6. Нарахування

7. Відповідність

8. Періодичність

9. Постійність

10.Обачність (обережність). В деяких джерелах цей принцип називають принципом консерватизму

11.Подвійність

12.Суттєвість

13. Припущення про стабільність валюти.

 

 

4.Сучасний бізнес не має кордонів. Однією із форм діло­вого спілкування у бізнесі є бухгалтерський облік, продукція яко­го-— фінансова звітність компаній надається зовнішнім користу­вачам у багатьох країнах світу. Вона вивчається партнерами, конкурентами, акціонерами, кредиторами. Термінами і поняттями бухгалтерського обліку оперують менеджери, власники, інвестори, банкіри, юристи, бухгалтери— всі, хто залучений до ділового життя. Разом з тим, фінансові звіти компаній різних країн є одна­ковими лише на перший погляд. Між ними існують відмінності, обумовлені національними особливостями, розмаїттям соціальних, економічних та юридичних умов. Такі обставини призвели до різ­ного тлумачення основних елементів фінансових звітів — активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів та витрат. Виникають про­блеми розуміння носіїв фінансової інформації, яка використову­ється зацікавленими сторонами при прийнятті рішень. Існування відмінностей у методиці ведення бухгалтерського обліку і побудо­ві звітності не тільки перешкоджає комунікації, а й призводить до нерозуміння зарубіжної звітності, її незіставності і, як наслідок, прийняття невірних управлінських рішень.

Проблеми, пов'язані з наслідками поданої інформації про фі­нансовий стан та результати діяльності підприємств фахівці роз­винених на той час країн почали розуміти ще у XIX столітті. Це призвело до створення професійних об'єднань бухгалтерів, перші з яких з'явилися у Великобританії

Професійні організації самі почали визначати кваліфікаційні вимоги, правила підготовки та атестації дипломованих бухгалте­рів, розробляти та затверджувати норми і правила бухгалтерської діяльності, кодекс професійної етики. Так бухгалтерська профе­сія стала незалежною і саморегульованою. За участю британсь­ких бухгалтерів була створена перша професійна організація США. Згодом американські організації зайняли провідне місце в світовій обліковій практиці

В середині XX ст. у зв'язку з розвитком міжнародних еконо­мічних відносин, спеціалізацією та кооперацією виробництва, створенням транснаціональних корпорацій назріла проблема не­узгодженості облікових та аудиторських стандартів. У цей час було зроблено перші кроки у напрямку досягнення гармонізації бухгалтерської практики. Так, у 1966 році сформувалася Міжна­родна дослідницька група бухгалтерів, до якої увійшли фахівці Американського Інституту сертифікованих громадських бухгал­терів, а також аналогічних інститутів Великобританії та Канади. Група випустила звіт, в якому дала порівняння практики ведення обліку у цих країнах. Але найкращим засобом для прийняття спі­льних рішень з бухгалтерських проблем різних країн було ство­рення Комітету з Міжнародних стандартів бухгалтерського облі­ку і Міжнародної федерації бухгалтерів.

Комітет з Міжнародних стандартів бухгалтерського об­ліку (КМСБО — International Accounting Standards Com­mittee— IASC) був створений у 1973 році провідними профе­сійними бухгалтерськими організаціями Австралії, Канади, Франції, Німеччини, Японії, Мексики, Нідерландів, Велико­британії, Ірландії та США.

КМСБО фінансується професійними бухгалтерськими органі­заціями, що входять до складу його правління, МФБ, а також за рахунок внесків від багатонаціональних компаній, фінансових установ, бухгалтерських фірм та інших організацій.

Основні завдання Комітету з Міжнародних стандартів бухгал­терського обліку (відтепер Ради з МСБО) полягають у розробці іа потребу суспільства бухгалтерських стандартів, яких необхід-ю дотримуватися при складанні фінансових звітів; сприяти роз-іовсюдженню їх у всьому світі; проводити роботу із удоскона-гення та гармонізації бухгалтерського обліку.

Міжнародний комітет з бухгалтерських стандартів здійснив низку проектів, спрямованих на досягнення зіставності фінансових вітів у всьому світі, оприлюднив стандарти, що хоплюють методологію і принципи організації бухгалтерського об-tey та процедури, пов'язані з поданням фінансових звітів. У 1981 p. Рада КМСБО створила міжнародну Консультатив-у групу, яка об'єднує представників міжнародних організа-ій — розробників і користувачів фінансових звітів, а також представників фондових бірж та організацій, що регулюють обіг цінних паперів. До складу групи також увійшли представники бо спостерігачі з агенцій розвитку, органів розробки стандартів по міжурядових організацій. На сьогодні момент членами Консу-льтативної групи є: — Базельський комітет з банківського нагляду;

— Підрозділ ООН з транснаціональних корпорацій та інвесцій;

— Європейська комісія;

— Міжнародна актуарна асоціація;

— Міжнародна асоціація страхових інспекторів;

— Міжнародна асоціація адвокатів;

— Міжнародна асоціація з бухгалтерської освіти та дослі-ень;

— Міжнародна організація комісій з цінних паперів;

— Міжнародна конфедерація вільних профспілок та Міжнародна конфедерація праці;

— Міжнародна торгова палата;

— Міжнародна федерація фондових ринків;

—Міжнародна фінансова корпорація;

—Міжнародний комітет зі стандартів оцінки;

—Міжнародні банківські асоціації;

—Організація з економічного співробітництва та розвитку;

—Світовий банк;

—Федерація банкірів Європейського Союзу.

Консультативна група періодично проводить свої засідання для обговорення з Радою технічних питань стосовно проектів КМСБО, робочої програми комітету та його стратегії. Ця група відіграє важливу роль у процесі розробки комітетом Міжнарод­них стандартів бухгалтерського обліку та прийнятті розроблених стандартів.

У 1995 році КМСБО створив Міжнародну дорадчу раду — орган високого рівня, до складу якого входять провідні представ­ники бухгалтерської професії, бізнесу, користувачі фінансової звітності, які обіймають керівні посади. Завданням Дорадчої ради є сприяння прийняттю Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та підвищення авторитету діяльності КМСБО шляхом:

а) перегляду та надання коментарів стосовно стратегії і планів
Ради для задоволення потреб тих країн, представники яких обра­
ні до КМСБО;

б) підготовки річних звітів щодо ефективності діяльності Ради
у досягненні її цілей і дотриманні належних процедур;

в) сприяння участі в роботі комітету і прийняття роботи
КМСБО представниками бухгалтерської професії, діловою спіль­
нотою, користувачами фінансових звітів та іншими зацікавлени­
ми сторонами;

г) пошуку і забезпечення фінансування діяльності КМСБО та­
ким чином, щоб воно не обмежувало незалежність КМСБО;

д) розгляду бюджетів та фінансових звітів КМСБО.
Дорадча рада забезпечує дотримання незалежності та

об' єктивності у прийнятті технічних рішень щодо Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Рекомендована література:

1) Малькова Т.М. Теорія й практика міжнародного бухгалтерського обліку. - « Бізнес-Преса», 2001. - 336 с.

2) Бутынец Ф.Ф. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах: учбовий посібник. - Житомир: Рута, 2002. - 660 с.

3) Реформування бухгалтерського обліку України йз застосуванням міжнародних стандартів: Методичні рекомендації / Укладачі О.І. Олійник, С.І. Юр'єва, Л.І. Рибальченко. - Х.: Основа, 2000. - 680 с.

4) Єфименко В.І., Лук'яненко Л.І. Облік у зарубіжних країнах: Навч.- метод. Посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2005. - 211 с.

5) Лучко М.Р., Бенько Й.Д. Облік у зарубіжних країнах: Навч. посібник. - К.: „Знання”, 2006. - 311 с.