Тромбоз

Тромбоз — процес прижиттєвого згортання крові й утворення згустків у просвіті судини або в порожнині серця, що перешкоджає течії крові. У патогенезі тромбозу виділяють три основні чинники (тріада Вірхова):

• зміна стінок судин унаслідок їхнього ушкодження;

• порушення динамічної рівноваги згортальної та фібринолітичної систем крові й проникності судинної стінки;

• порушення кровотоку в судинах (сповільнення, завихрення).

Пошкодження стінки судин і сповільнення кровотоку, у тому числі порушення його ламінарної течії, є найважливішими умовами тромбоутворення, які мають найбільше значення в патології.

Зовнішній вигляд та склад тромбів можуть бути різними залежно від швидкості та умов їхнього виникнення, їхнього розташування щодо просвіту судини:

• білий тромб — складається з фібрину, тромбоцитів, лейкоцитів; утворюється повільно у разі прискореного кровоточу (частіше в артеріях);

• червоний тромб — складається з фібрину, еритроцитів і невеликої кількості лейкоцитів; утворюється швидко у разі сповільненого кровотоку (найчастіше у венах).

Змішаний тромб — сукупність білого та червоного тромбів. У ньому розрізняють головку, тіло та хвіст.

Гіалінові тромби представлені однорідною, гомогенною масою, що нагадує гіалін. У результаті дії на організм різноманітних токсинів вони виникають винятково в дрібних венах та капілярах, заповнюючи весь просвіт судин.

Щодо просвіту судин розрізняють пристінкові, тобто ті, що частково обтурують просвіт судини, і обтурувальні тромби, ті, які повністю закривають просвіт судин.

Наслідки тромбозу:

• артеріальна ішемія та венозна гіперемія;

• організація — заміщення тромбу молодою сполучною тканиною;

• каналізація — у пророслій сполучній тканині з'являються щілини, які вистелені ендотелієм;

• розм'якшення — розрідження ферментами, що містяться в лізосомах лейкоцитів (асептичний автоліз);

• петрифікація — відкладання солей вапна;

• гнійне розплавлення — розплавлення тромбу внаслідок дії мікроорганізмів;

• тромбоемболія — відрив частини тромбу, яка розноситься з током крові, спричинюючи розвиток інфарктів у внутрішніх органах;

• розвиток внутрішньосудинного згортання крові (ДВЗ синдрому), за якого тромбоз стає поширеним, виникає при інфекційно-токсичних процесах, шоку, гемолізі, пухлинах, лейкозах тощо.

Емболія— перенос з током крові (або лімфи) частинок, які в нормі не зустрічаються і спричинюють закупорку судин дрібного калібру. Часточку, що закупорює просвіт судин, називають емболом.

Залежно від якісного складу самого ембола розрізняють:

• повітряну емболію — найчастіше виникає при пошкодженні вен шиї (травма), оперативних втручаннях;

• газову емболію — виникає в результаті появи в просвітах судин пухирців газів, які в нормі містяться в крові в розчиненому стані (спостерігається при кесонній хворобі у зв'язку з порушенням техніки безпеки людей, які працюють у кесонах);

• мікробну (бактеріальну) емболію — виникає у разі утворення згустків, які складаються зі склеяних мікроорганізмів,грибів, найпростіших або паразитів;

• емболію сторонніми тілами — зустрічається рідко, найчастіше в судинах малого кола кровообігу. Емболами можуть бути металеві тіла, осколки, частинки одягу тощо;

• жирову емболію — краплі жовтого кісткового мозку потрапляють у кров'яне русло найчастіше при переломах трубчастих кісток, оперативних втручаннях тощо;

• тромбоемболію — виникає внаслідок відривання тромбу або його частини, які розносяться током крові по організму;

• тканинну (клітинну) емболію, яка спостерігається при пошкодженні тканини внаслідок травми або розвитку патологічного процесу (перенесення окремих груп клітин при метастазах злоякісних пухлин тощо).

Залежно від напрямку руху розрізняють:

Ø ортоградну (переміщення ембола в напрямку руху крові),

Ø ретроградну (у протилежному напрямку), парадоксальну (коли ембол з вен великого кола кровообігу проникає до артерій цього кола, минаючи мале коло кровообігу, наприклад, при відкритому овальному отворі в міжпересердній перегородці).

Залежно від локалізації ембола виділяють емболію:

Ø малого кола кровообігу,

Ø великого кола кровообігу,

Ø ворітної вени.