Національне багатство і його нова концепція

Національне багатство - частина сукупного економічного потенціалу національної економіки.

Основним складовим елементом сукупного економічного потенціалу національної економіки є національне багатство. Його об'єм багато в чому визначає масштаби і темпи економічного зростання, що робить актуальною його оцінку як одного з показників функціонування національної економіки.

Національне багатство - це сукупний об'єм економічних ресурсів і матеріальних цінностей, необхідних для нормального виробництва благ - товарів і послуг.

Серед тих, хто вніс значний вклад у визначення поняття національного багатства, слід назвати В. Петти, який одним з перших в XVII ст. представив його як суму накопичених матеріальних цінностей. У кінці XIX на початку XX століття представники історичної школи (А.Шторх, А.Амон, Р. Лифман, ПХермберг) визнавали багатство тільки окремих осіб, залишаючи осторонь поняття національного багатства країни. У економічній літературі також часто згадується ім'я французького економіста Э.Роговского, який в масштабах суспільства представляв національне багатство як суму багатств приватних осіб, визначених в діючих цінах (майно держави, церкви, об'єкти громадського користування не враховувалися).

Сучасні визначення національного багатства (НБ) відрізняються тим, що в них розглядається багатство суспільства в цілому, зокрема, у фінансовому словнику НБ представлено як «сукупність матеріальних благ, створених і накопичених суспільством в процесі попереднього розвитку, а також природних ресурсів залучених в господарський оборот». До його складу увійшли: основні виробничі і невиробничі фонди країни, оборотні фонди матеріального виробництва, включаючи товарні запаси у виробництві і торгівлі, а також державні резерви і страхові запаси, особисте майно громадян тривалого використання, природні ресурси, залучені в процес відтворення (запаси корисних копалини, гідроенергії, лісовий і земельний фонди). Сюди ж відносять і золотий запас держави. А в деяких випадках і науково-технічний рівень і досвід працівників, культурно-духовні цінності, інтелектуальну власність і тому подібне

Слід зазначити, що склад національного багатства і методи його числення змінюються з часом і є різними для різних країн, залежно від критеріїв включення в нього тих або інших елементів. Так, історично відправною точкою в процесі числення НБ, наприклад, для англійського економіста Р. Гиффена, служила інформація про прибутковий податок, інші розраховували національне багатство на основі даних про майно, отримане в спадок або в подарунок. Згодом найбільш поширеним став метод безперервної інвентаризації, на основі якого в 40 - 50 роки XX століття американський економіст РТолдсмит розраховував елементи національного багатства в США за 1898 - 1948,1905 - 1950,1945 - 1958 роки, англійський економіст П. Редферн - Великобританії за 1938 - 1953 роки, російський учений А.Ванштейн оцінив майна громадського господарства в національному багатстві дореволюційної Росії.

У першій половині XX століття національне багатство визначалося як благо, яке можна оцінити грошима. Поширення трактування національного багатства як сукупності «економічних благ», що мають ціну, і «вільних» благ (зокрема, дарів природи) знайшло відображення і в сучасних підходах до визначення і числення національного багатства.

Нова концепція національного багатства

На сьогодні пануючою є концепція, що склалася в процесі розробки ООН міжнародних стандартів

національного рахівництва - Системи Національних Рахунків (СНС) - де національне багатство розглядається в широкому трактуванні, як сума нефінансових активів країни і її чистих вимог до решти світу. Згідно цієї концепції національне багатство країни представляє сукупність ресурсів країни (економічних активів), що визначають необхідну умову виробництва товарів, надання послуг і забезпечення життя людей. Воно складається з економічних об'єктів, ключовою ознакою яких є можливість отримання їх власниками економічної вигоди.

У рамках СНС оцінка національного багатства розглядається як окремий випадок балансу активів і пасивів, коли баланс складається для країни в цілому, в структурі якого виділяються:

• нефінансові активи:

- зроблені активи (основні фонди, запаси матеріальних

- обігових коштів);

- незроблені активи (матеріальні незроблені активи, нематеріальні незроблені активи);

• фінансові активи і пасиви :

- монетарне золото і SDR;

- готівкова валюта і депозити;

- цінні папери (окрім акцій);

- акції та ін. форми участі в капіталі;

- кредити і позики;

- страхові технічні резерви;

- дебіторська/кредиторська заборгованість.

Новаторською на сьогодні признається методика, розроблена фахівцями Світового банку і запропонована у рамках роботи за визначенням індикаторів стійкого розвитку. Метод був розроблений з метою аналізу структури національного багатства, ролі окремих його елементів в економічно розвинених країнах, що розвиваються. У рамках концепції, запропонованої фахівцями Світового банку, в національне багатство входять:

• природний капітал;

• зроблений капітал (активи);

• людський капітал (людські ресурси);

• соціальний капітал.

Результати досліджень фахівців Світового банку дають можливість зробити висновок, що ключове місце в національному багатстві країн світу належить людським ресурсам - в середньому їх доля в структурі перевищує 60 %, тоді як роль зробленого людиною капіталу характеризується 15 - 30 % вартостей світової економіки, природний капітал залежить від забезпеченості ресурсами і коливається від 2 до 39 %. Найбільш забезпеченими національним багатством виявилися країни. США, Швейцарія, Канада, Японія і Норвегія, що займають у світовому рейтингу перші 5 місць з розрахунку НБ на душу населення.

За оцінками Інституту економіки РАН і Всесвітнього банку, сьогодні національне багатство усіх країн світу складає 550 трлн. дол., серед яких половина знаходиться у Франції, Німеччини, Італії, Канади, Японії, США, Великобританії.

Таким чином, можна зробити два висновки:

По-перше, половина багатства світу зосереджено в країнах «сімки» і ЄС, що забезпечується переважно за рахунок накопиченого людського капіталу;

По-друге, кількісні оцінки національного багатства країни дуже чутливі до вибору методики розрахунків.

Якщо проаналізувати структуру національного багатства України, яка склалася на початку 1996 року те побачимо що більше половини багатства складають природні ресурси, - 54,3 %, на другому місці нематеріальні елементи - 26,8 %, матеріальні елементи - 18,9 %. З точки зору потенціалу капіталізації, ця структура показує широкі можливості відносно підвищення рівня капіталізації країни, оскільки

по-перше, значна доля природних ресурсів (які на сьогодні не приносять додаткову вартість відповідно до їх потенціалу) і, отже, подальші заходи і механізми по їх активному залученню в ринкове звернення дадуть значний приріст національного капіталу і багатства в цілому;

по-друге, в структурі невелика питома вага нематеріальних активів, тобто форм капіталу (які зокрема, формують людський капітал), що ще не отримали відповідну ринкову оцінку (інтелектуальна власність, інформація), але через процес реальної оцінки і активне залучення в оборот в результаті гарантування прав власності і розвитку ринкової інфраструктури можуть зробити внесок у економічний розвиток України.

До складу національного багатства України включені:

- людський капітал, що представляє нематеріальну складову

- багатства. Окрім сукупності професійних знань, умінь і

- навичок, оцінка включає характеристики стану здоров'я, рівень

- працездатності, фізичні дані робітника, а також відображає

- культурне надбання, володіння яким додає успіхів в

- комунікації з іншими людьми і допомагає створювати успішні з ними

- стосунки. Це є своєрідною сумою накопиченої долі (результат освіти, виховання трудових навичок) і інвестицій, спрямованих на підвищення культурно-освітнього рівня і кваліфікації, які в майбутньому приноситимуть віддачу;

- фінансовий капітал, оскільки на практиці, незважаючи на методологію визначення НБ у рамках СНС, оцінка фінансових активів/пасивів країни або зовсім не включалася в розрахунки, або враховувалося тільки частково.

Обгрунтовувавши включення фінансового капіталу в НБ, можна сказати, що в сукупність ресурсів (активів), які входять до його складу, окрім тих, які вже приносять його власникові прибуток, входять і такі, що на даний момент не створюють додаткової вартості, тобто частка фінансового капіталу - це тільки потенційний капітал, але він може перетворитися, наприклад, в продуктивні сили, якщо ресурси будуть витрачені на придбання предметів і засобів виробництва;

-резервні активи як важлива складова запасів країни. Вони включають зовнішні активи країни, що знаходяться під контролем органів грошово-кредитного регулювання і у будь-який час можуть бути використані для прямого фінансування дефіциту платіжного балансу або здійснення інтервенції на валютному ринку з метою підтримки курсу національної валюти. До резервних активів відносяться: монетарне золото, спеціальні права запозичення, резервна позиція в МВФ, активи іноземній валюті, які складаються з готівкових коштів, депозитів, цінних паперів і інших вимог. До складу резервів в НБ, окрім золотовалютних резервів, були включені ще страхові резерви, сформовані страховиками України (резерви збитків, резерви незароблених премій, резерви по страхуванню життя), і оцінка іноземної валюти на руках у населення в гривневому еквіваленті.