ТЕХНОЛОГІЯ навчання

Психологічний компонент – доведення сприймання та розуміння іншомовного мовлення на слух до рівня навичок і вмінь, а також удосконалення механізмів рецептивного плану, що обслуговують цей вид МД.

Відомо, що навчання учнів А як мовленнєвого вміння забезпечується високим рівнем cформованості фонетичних, лексичних і граматичних навичок.

Розвиток уміння активно переробляти сприйняте на слух усне мовлення пов'язане з формуванням наступних вмінь:

1) передбачати зміст;

2) виділяти головне:

3) знаходити другорядні деталі;

4) установлювати причинно-наслідкові зв'язки;

5) зосереджувати увагу на діях і характеристиках персонажів;

6) визначати логічну послідовність подій і дотримуватися її при передачі змісту.

Робота над механізмами А передбачає

ü розвиток мовленнєвого слуху,

ü уваги

ü аудитивної пам'яті (утримання в пам'яті все більш довгі звукові ланцюжки),

ü осмислення (розуміння різних категорій смислової інформації, а саме: родової, часової категорій, категорій місця та причини),

ü ймовірного прогнозування.

Осмислення почутого пов'язане з функціонуванням механізму ймовірного прогнозування або механізму антиципації. З метою формування механізму антиципації необхідно навчити молодшого школяра користуватися ситуацією, контекстом, мовною здогадкою і всіма факторами, які забезпечують йому розуміння почутого. Від учня вимагається вміти переключати увагу з мовної форми на зміст та вміти долати перешкоди. Якщо дитина не навчена долати труднощі, вона буде фантазувати, домислювати, а не здійснювати смислове прогнозування.

Таким чином, навчання молодших школярів А як виду МД відбувається на двох рівнях: на рівні навичок і на рівні вмінь.

Формування А на рівні навичок відбувається при накопиченні слів і мовленнєвих зразків ІМ,

на рівні вмінь – при безпосередньому спілкуванні вчителя з класом та при використанні спеціальних текстів або озвучених діафільмів з метою отримання інформації або виконання певного комунікативного завдання, а також під час взаємодії, взаєморозуміння, коли учні слухають один одного.

Методологічний компонент змісту навчання А – навчання школярів прийомів учіння при оволодінні А іншомовного мовлення на слух. Успішне формування А компетенції залежить від формування таких навчальних умінь:

1) уміння уважно та зосереджено слухати вчителя, диктора, товариша, оскільки відволікання слухача при сприйманні іншомовного мовлення веде до втрати його смислу.

2) уміння використовувати опори. В акті спілкування вербальні засоби займають 35%, решта реалізується за рахунок невербальних засобів. Тому необхідно навчити учнів співвідносити прослухане з конкретною ситуацією мовлення, із зоровим сприйманням цієї ситуації, під якою мається на увазі предметна наочність, жести, міміка мовців та ін., а не графічна форма почутого повідомлення.

Вчитель має попереджати намагання учнів перекладати на РМ при сприйманні повідомлені ІМ, оскільки переклад уповільнює і навіть гальмує формування вміння розуміти іншомовне мовлення на слух.

3)уміння користуватися звукозаписом та відеозаписом.

В сучасній методиці пропонується навчити учнів вилучати інформацію з аудіотексту шляхом формування у них вміння користуватися наступним алгоритмом А:

1) виділяти назву тексту та особу, яка розповідає;

2) вказати діючих осіб і події;

3) висловити власне ставлення до почутого.

Оволодіння цим алгоритмом А має підготовити молодших школярів до успішної самостійної роботи зі звуковими технічними засобами.

Матеріали для А:

Дитячі пісні, вірші, римівки, загадки; аудіозаписи діалогічних кліше етикетного характеру (не більше 4-6 реплік), простих навчальних тематичних діалогів, простих монологічних висловлювань (не більше 5-7 фраз), нескладних казок, казок-п'єс, дитячих розповідей, матеріалів відеокурсів, призначених для молодших школярів.

На початковому етапі доцільно віддавати перевагу описовим та фабульним текстам з "прозорою" композиційною структурою (чітко вираженим початком, наочно представленим розвитком подій та кінцівкою), монологічним за формою викладення.

Тривалість звучання аудіотексту – 1-1,5 хв.

Умови пред 'явлення аудіотекстів:

1) від дещо уповільненого темпу мовлення, який досягається за рахунок збільшення пауз між смисловими блоками, до нормального темпу (100-120 слів за хвилину);

2) не більше двох прослуховувань;

3) джерело мовлення: вчитель – відеозапис – фонограма.

Слід наголосити на необхідності ведення уроку ІМовою з самого початку навчання, оскільки емоційне, правильне, доступне мовлення вчителя формує у учнів розуміння ІМ.

При А аудіотекстів ІМ учні мають вміти долати труднощі лінгвістичного плану: фонетичні, лексичні та граматичні та смислові труднощі пов'язані з самим текстом: його тематикою, змістом, структурою, формою викладення (діалогічна або монологічна). Необхідна цілеспрямована робота на їх попередження та подолання.

Мовні труднощіА

Для успішного проведення фрагменту уроку з навчання А перед учителем постають такі завдання:

1) відбір аудіоматеріапу та його організація;

2) визначення організаційної форми, в якій учням буде пред'являтися матеріал (всьому класу; індивідуально);

3) підготовка учнів до А (визначити можливі труднощі А та підготувати вправи для їх зняття; визначити, чи потрібні або ні опори, якщо потрібні – які (малюнки, запис на дошці слів з перекладом у тій формі, в якій вони зустрічаються в тексті, запис дат, географічних назв, імен та ін.));

4) визначення кількості пред'явлень тексту (1-2 рази);

5) організація контролю.

При проведенні фрагменту уроку з навчання А вчитель має дотримуватися поетапної роботи з аудіотекстом:

I. До слухання тексту (дотекстовий):

1) зняття труднощів (фонетичних, лексичних, граматичних, смислових, соціокультурних);

2) прогнозування змісту аудіо тексту за його назвою, ілюстрацією, ключовими словами тощо);

3) формулювання комунікативної установки на А тексту та перше прослуховування,

II. Протягом слухання тексту (притекстовий):

4) власне А тексту з звукозапису чи з голосу: учитель читає, а краще розповідає.

III. Після слухання тексту (післятекстовий):

5) перевіряє, як зрозуміли, виходячи з установки (контроль розуміння змісту (основного та повного) аудіотексту);

6) використання змісту тексту для організації усної роботи.

Способи контролю розуміння аудіотексту:

1) невербальні способи: виконання дій, контроль за допомогою цифр, за допомогою облікових карток, виготовлення схем/креслень, підбір малюнків;

2) вербальні способи:

а) репродуктивні (відповіді на запитання, переказ змісту РМ/ІМ: переклад окремих слів, словосполучень, речень; укладання плану; укладання запитань; бесіда за змістом тексту);

б) рецептивні (підтвердження або спростування тверджень; вибір пунктів плану тексту; тести з вибором відповіді).

Отже, ми розглянули А як мету навчання,коли при А учні отримують якусь, навіть елементарну, змістовно-смислову інформацію при роботі з аудіозаписом текстів різного характеру, перегляді озвученого діафільму, відеофільму, кінофрагменту.

Але А використовується і як засіб навчанняпри ознайомленні учнів з новим мовним і мовленнєвим матеріалом. Це м.б. слово або граматичне явище морфологічного або синтаксичного характеру.

Мета етапу ознайомлення з новою ЛО – продемонструвати учням її значення, форму та вживання. На цьому етапі для засвоєння форми ЛО необхідно

ü її багаторазове сприймання учнями;

ü для розуміння її значення можна використовувати безперекладний спосіб семантизації або переклад;

ü для демонстрації вживання нового слова необхідні ситуації.

Ознайомлення відбувається від сприймання цілого (висловлювання, мовленнєвої одиниці, співвіднесеної з ситуацією) до окремого слова. Використовуючи А як засіб введення нової лексики, вчитель має

ü відібрати ситуацію/ситуації для демонстрації комунікативної функції (що можна за допомогою цього слова передати);

ü відібрати структуру/структури для презентації ЛО, щоб інтегрувати граматичний, лексичний і фонетичний аспекти висловлювання;

ü визначити доцільність використання РМ: забезпечити усвідомлення учнями значення слова (безперекладним шляхом або перекладом) та

ü контроль (перевірити, чи зрозуміли діти: конкретними діями або еквівалентами РМ).

Навчання розуміння слів здійснюється при сприйманні учнями не окремих слів, а мовленнєвих одиниць з використанням наочності.

Наприклад,учні через А оволодівають словами big, small,short, long, round, square та ін, в структурі This is a big / small / … box. Перевірка розуміння – коли учень показує відповідний предмет, або коли дає коротку відповідь. Таким чином, відбувається і навчання розуміння структур різного типа: стверджувальних, заперечних, питальних.

Використовуючи А як засіб навчання граматики, учитель повинен

ü відібрати ситуацію для демонстрації функції граматичного явища,

ü відібрати засвоєну лексику для його відпрацювання,

ü врахувати вплив РМ,

ü забезпечити розуміння граматичного явища та його контроль.

А використовується при тренуванні учнів з метою засвоєння навчального матеріалу. Г.В.Рогова та І.Н.Верещагіна пропонують 5 груп тренувальних вправ при навчанні А молодших школярів:

1) група вправ на попередження лінгвістичних труднощів (фонетичних, лексичних і граматичних);

2) група вправ, спрямована на розвиток слухової пам'яті;

3) група вправ, спрямована на розвиток уваги учнів;

4) група вправ, спрямована на розвиток уяви;

5) група вправ, спрямована на розвиток логічного мислення.

2. Навчання молодших школярів говоріння: цілі, зміст, шляхи навчання діалогічного та монологічного мовлення