Поняття даного.
Поняття даного.
2. Типи даних.
ü Цілі типи даних
ü Дійсні типи даних
ü Логічні типи даних
ü Символьний тип (char)
ü Рядкові типи
ü Вказівний тип
ü Текстовий тип
- Константи
- Скалярні змінні
5. Арифметичні вирази
- Класифікація операцій
- Арифметичні операції
ü Операції відношення
ü Логічні операції (правила виконання)
ü Порозрядні і зсувні операції
ü Рядкові операції
ü Операції над множинами
ü Операція узяття адреси
- Стандартні числові функції.
- Арифметичні типи.
- Порядкові типи.
У математиці та фізиці дане – це числове значення деякої величини: шляху, швидкості, часу тощо. В інформатиці це поняття ширше. Дане тут може мати не лише числові значення. Ним може бути також текст, звук, картинка, фотографія чи фрагмент відеофільму.
Під даним розуміють об’єкт – порцію інформації, що зберігається в пам’яті комп’ютера, має значення з деякої множини допустимих значень і над яким визначені допустимі операції.
Кожен об’єкт має атрибути, сукупність яких визначає тип даних. При цьому серед атрибутів завжди є основний, наприклад числовий, логічний, символьний та ін. Основний атрибут визначає, які операції можуть виконуватися над цим класом даних. Наприклад, для даних числового типу можуть виконуватися арифметичні операції, а над логічними даними — логічні операції. Крім основних атрибутів існують і інші. Наприклад, атрибутом чисельних даних може бути точність представлення даних.
Основною відмінністю мов програмування високого рівня є набір даних, який може оброблятися. Чим різноманітнішим є набір даних, тим ширшими є можливості певної мови програмування. Основний недолік, наприклад, мови програмування Бейсік є обмежений набір даних.
Дане має ім’я, яке йому дає користувач під час створення програми. Ім’я є адресою цього даного в пам’яті комп’ютера.
Дані бувають сталі та змінні.
Стале дане не може змінити свого значення під час виконання програми. Прикладами сталих цілих даних є числа: 5, -10, 0, -1256.
Центральним поняттям у програмуванні є поняття змінної. Змінні призначені для зберігання конкретних значень в оперативній пам’яті під час виконання програми.
Змінна може набувати різних значень. Фізичний зміст змінної: змінна – це поіменована ділянка оперативної пам’яті, куди комп’ютер записує або звідки читає дане. Змінна характеризується іменем, значенням, типом і розміром у байтах. Значення змінній надають командою присвоєння чи командою введення даних. Кількість потрібних змінних та їхні імена визначає користувач під час складання алгоритму і програми розв’язування задачі.
При описі змінної необхідно вказати її тип. Тип змінної описує множину значень, які вона може приймати, і операції, які можуть бути над нею виконані, а також об’єм виділеної для неї оперативної пам’яті. Опис типу визначає ідентифікатор, що позначає цей тип.