Сутність фінансових інвестицій

Лекція 3.1. Форми фінансових інвестицій

ФІНАНСОВІ ІНВЕСТИЦІЇ ТА СПЕЦИФІКА ЇХ ЗДІЙСНЕННЯ

ТЕМА 3.

Питання:

1. Сутність фінансових інвестицій

2. Фінансові інструменти ринку цінних паперів

3. Відмінності інвестиційних та боргових цінних паперів

Мета: розглянути сутність та види фінансових інвестицій, їх види та особливості, визначити структуру інвестиційного та фінансового ринків.

Література: [8, с. 96, 12, с. 28, 14, с. 246]

У економіці ринкового типу інвестиції реалізуються через застосування інструментів ринку цінних паперів шляхом емісії цінних паперів з відповідними властивостями (фінансові інвестиції), або через безпосереднє придбання активів (реальні інвестиції).

Використання інструментів ринку цінних паперів має перевагу над реальним насамперед, у зв'язку з їх більшою ліквідністю. З іншого боку, різні за номіналом цінні папери дозволяють залучати різні за величиною інвестиційні ресурси, розширюючи коло можливих учасників населенням з їх особистими заощадженнями, що у свою чергу сприяє зменшенню залежності від зовнішніх джерел фінансування.

Оскільки інвестиції слід розглядати як категорію розширеного відтворення, що містить предмет вкладень (що вкладати), об'єкт вкладень (куди вкладати) і мету здійснення інвестування, таким чином фінансові інвестиції - це вкладення капіталу (коштів чи інших ресурсів) у фінансові активи, тобто фондові та грошові фінансові інструменти, статутні капітали юридичних осіб з метою отримання у майбутньому вигід, зокрема у вигляді частини прибутку (доходу), зростання вартості капіталу і/або часткового чи повного контролю над діяльністю. Серед цих об'єктів превалюють цінні папери суб'єктів господарської діяльності та держави, інакше кажучи, це, здебільшого, вкладення у цінні папери. Разом з тим, частина суб'єктів господарювання за своєю організаційно-правовою формою створені не у формі акціонерних товариств, тому останнім часом також дедалі активніше використовуються операції з формування та переуступки частин їх статутних капіталів та паїв.

Економічне значення фінансових інвестицій полягає в наданні змоги інвестору реалізувати свою стратегію на фінансовому ринку. Вирішення цього завдання здійснюється через використання певних видів фінансових інструментів у складі інвестиційного портфеля, бо вони є інструментами саме фінансового інвестування, оскільки передбачають одержання доходів (у вигляді процентів, дивідендів, курсової різниці, приросту курсової вартості або частини прибутку підприємства).

Інвестування вільних коштів у цінні папери передбачає різні цілі. Основні з них - одержання у перспективі прибутку від інвестицій; перетворення вільних заощаджень у високоліквідні цінні папери, встановлення офіційних відносин чи контролю над підприємством-емітентом.

Зазвичай розрізняють три основні типи фінансових активів: з фіксованим доходом, звичайні акції та похідні цінні папери. Держатель цінних паперів з фіксованим доходом або твердо процентних паперів отримує періодичні постійні платежі або платежі, розраховані за певною формулою. Наприклад, умови випуску облігації можуть передбачати виплати фіксованих процентних платежів щороку (облігації з фіксованим доходом), або виплати за плаваючою ставкою, розрахованою виходячи зі зміни ставки за казначейськими векселями плюс певна мержа, за виключенням випадку оголошення позичальника банкрутом (облігації зі змінним доходом). Виплати за такими паперами фіксовані або визначені формулою, тому результат інвестування в цінні папери з фіксованим доходом зазвичай менше пов'язаний з фінансовим станом емітента.

Твердо процентні папери надають інвесторам різноманіття термінів та умов виплат доходу. Грошовий ринок охоплює цінні папери з фіксованим доходом, які є короткостроковими, високоліквідними та найменш ризиковими, наприклад, казначейські векселі США або банківські депозитні сертифікати.

На відміну від грошового, ринок капіталу в частині інструментів з фіксованим доходом включає такі цінні папери, як казначейські облігації, а також облігації, емітовані урядами та корпораціями. Ці зобов'язання розподіляються за ступенем ризику дефолту від найменш ризикованих (казначейські зобов'язання) до відносно ризикових (високодоходні або «сміттєві» облігації («junk bonds»).

На відміну від цінних паперів з фіксованим доходом, звичайні акції засвідчують право їх власника на частку власності в активах корпорації. Для держателів звичайних акцій не передбачено жодних заздалегідь передбачених виплат. Якщо фірма успішна, то вартість акцій зростає. Таким чином, результат інвестицій в акції безпосередньо пов'язаний з результатами роботи корпорації та ефективністю використання її реальних активів. Тому інвестиції а акції більш ризиковані, ніж в цінні папери з фіксованим доходом.

Нарешті, похідні цінні папери або деривативи, такі як опціони, свопи та ф'ючерси, передбачають виплати, величина яких визначається вартістю інших активів, зокрема, акцій та облігацій. Похідні цінні папери називаються так, тому, що їх вартість походить від цін інших фінансових активів. Похідні цінні папери стали значною частиною інвестиційного бізнесу. Одна з функцій цих паперів, і навіть, головна - страхування ризиків або переміщення їх в іншу сторону. Таке переміщення використовується для управління ризиками і здебільшого використовується у спекулятивних цілях.

Поділ фінансових інвестицій на довгострокові та поточні не має чітко визначених законодавчих критеріїв. Однак, придбані цінні папери залежно від мети інвестування, терміну перебування на підприємстві та ліквідності поділяють на довгострокові та поточні фінансові інвестиції (рис. 3.1). Таке розмежування інвестицій на сьогодні суттєве, тому що вони по-різному відображаються в обліку і звітності.

Чіткого визначення критеріїв такого розподілу інвестицій у національних П(С)БО немає, тому під час вибору методів первісної та подальшої їх оцінки в обліку та звітності керуються пунктами 17 та 33 П(С)БО 2, в яких зазначається, що у балансі за рядком "Довгострокові фінансові інвестиції" відображаються фінансові інвестиції на період понад один рік, а також всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент, а за рядком "Поточні інвестиції" відображають фінансові інвестиції терміном, що не перевищує одного року, які можуть бути вільно реалізованими в будь-який момент (окрім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).

Довгострокові інвестиції поділяються на:

1) інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення;

2) інвестиції в асоційовані та дочірні підприємства;

3) інвестиції у спільну діяльність зі створенням юридичної особи контрольними учасниками;

4) інші фінансові інвестиції.

Поточні фінансові інвестиції, в свою чергу, поділяються на еквіваленти грошових коштів та інші поточні фінансові інвестиції.

Рис. 3.1. Види фінансових інвестицій підприємства