Діяльності у сучасному суспільстві

Місце інтелектуальної та творчої

План

ПРО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ ВЛАСНІСТЬ

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА ПОНЯТТЯ

Лекція 1

Кадры предприятия

Кадры- это совокупность работников различных профессий и специальностей, занятых на предприятии и сходящие в его списочный состав.

Списочный состав кадров- это список работников на предприятии различных профессий принятые на постоянную, сезонную и временную работу.

Классификация кадров

Кадры характеризуются на:

*Количественные

*Качественные

К Количественным относятся:

1. Списочная численность

2. Явочная численность

3. Среднегодовая численность

К Качественным относятся:

1. Пофессии

2. Специальность

3. Квалификация

1. Місце інтелектуальної та творчої діяльності у сучасному суспільстві.

2. Види інтелектуальної діяльності.

3. Етапи розвитку інтелектуальної власності.

4. Джерела права інтелектуальної власності України.

5. Об’єкти права інтелектуальної власності та їх класифікація.

6. Суб’єкти права інтелектуальної власності та їх класифікація.

7. Державна система охорони та захисту інтелектуальної власності в Україні.

Початок кожного століття, а тим більше тисячоріччя, ставить перед людством нові завдання, що пов’язані як із уже досягнутим рівнем економічного і соціального розвитку держав, що існують на нашій планеті, так і з очікуванням значного поліпшення умов життя людей у багатьох, якщо не в усіх країнах світу. До їх числа належить й Україна. Такі очікування вже давно стали основою політики держав, уряди яких вживають усіляких дій, спрямованих на розробку та реалізацію довгострокової стратегії економічного розвитку. Нове тисячоріччя як ніколи гостро ставить завдання щодо прийняття і здійснення програм із чітко вираженим пріоритетом.

Саме з цієї причини практично усі країни світу, прагнучи до стабільного і стійкого економічного зростання, що забезпечує, у результаті, поліпшення добробуту населення, проголосили третє тисячоліття ерою інтелектуальної власності.

Науково-технічні досягнення, їх надійна правова охорона й використання дозволять забезпечити стабільний економічний розвиток на основі постійного вдосконалення технологічних процесів, що характеризують сучасне виробництво, яке забезпечує випуск продукції, конкурентоздатної як на внутрішньому, так і на світовому ринках.

Зростання ролі та значення інтелектуальної діяльності у соціально-економічному розвитку суспільства зумовлює необхідність розв’язання таких проблем:

- правове забезпечення інтелектуальної діяльності;

- раціональне, широке використання результатів інтелектуальної діяльності;

- захист прав суб’єктів інтелектуальної власності.

Система охорони прав на результати інтелектуальної діяльності в Україні, порівняно з іншими державами, є досить молодою. Але, незважаючи на підлітковий вік, вона пройшла досить значний шлях із погляду перебудови і законотворчості.

Для надійного та ефективного правового забезпечення інтелектуальної діяльності необхідно створити відповідний правовий механізм, здатний належним чином забезпечити правову охорону цієї діяльності. В Україні вже існує необхідна правова база, що відповідає, у цілому, сучасним світовим стандартам, хоча й має істотні недоліки та потребує постійного удосконалення. Загалом, інтелектуальна діяльність перебуває у постійній динаміці, що і є причиною зміни законодавства відповідно до її розвитку.

Відповідно до Конституції України, що гарантує громадянам свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, Україна поступово створює механізми захисту авторських прав, прав промислової власності, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Законодавство у сфері інтелектуальної власності як таке покликане захищати інтереси авторів, інших творців інтелектуальних продуктів шляхом надання їм певних визначених, обмежених у часі прав, що дозволяють контролювати використання результатів їх творчої діяльності.

Втілені в життя наміри України приєднатися до Всесвітньої торгової організації (ВТО). Участь у цій міжнародній організації була можлива лише за додержання певних умов. Одна з них – відповідність рівня правової охорони і захисту інтелектуальної власності вимогам, що містяться в Угоді про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності.

Насамперед, людині необхідно знати, якими правами наділяє її закон на створений нею об’єкт інтелектуальної власності, як цими правами користуватися та як їх захищати.

Творчою працею людини створюються всі багатства суспільства. Людство у своєму розвитку ніколи не досягне такого стану, коли б його задовольняли наявні засоби забезпечення життєдіяльності. Людина постійно перебуває у творчому пошукові. Це невід’ємна властивість, якою природа наділяє кожну людину.

Творчість притаманна нам у будь-якій сфері діяльності – у промисловому чи сільськогосподарському виробництві, військовій справі, охороні здоров’я людей, лікуванні тварин, організації свого відпочинку і дозвілля тощо. Відомо, яку велику роль в історичному розвитку людства відіграють, наприклад, транспортні засоби. А для їх створення одних фізичних зусиль замало – тут потрібні вже зусилля розумові. Саме завдяки розумовій діяльності людство переходить від одного етапу забезпечення необхідними засобами та знаряддями для свого існування до іншого – більш досконалого.

Тенденції розвитку науки, культури, техніки і виробництва, особливо у другій половині XX ст. та на початку XXI ст., свідчать про те, що людство у своєму розвитку підійшло до тієї межі, коли подальший прогрес буде зумовлюватися саме розумовою діяльністю суспільства. Тобто саме результати розумової діяльності, або за теперішньою термінологією – інтелектуальної діяльності, будуть визначати стратегію і тактику соціально-економічного розвитку будь-якої країни. Уже тепер видно, що високий рівень інтелектуальної діяльності у тій чи іншій країні зумовлює високий рівень добробуту її народу.

Сьогодні країни з високорозвиненою ринковою економікою характеризуються високим рівнем освіти, науки і культури, що в цілому зумовлює і сам рівень цивілізованості суспільства.

Якщо проаналізувати досвід США (Силіконова долина), Південної Кореї, країн Східної та Південної Азії, можна побачити явно прогресуюче зростання національних економік, що базуються на суспільстві знань, навіть за умови відсутності власних сировини та енергоресурсів.

Інтелектуальні досягнення у сфері художньої літератури, мистецтва і культури в цілому формують моральні засади суспільства, його світогляд, ставлення до навколишнього середовища, його бачення, тобто ті засади, які ми називаємо людськими цінностями і які визначають духовний світ людини і суспільства.

У міру накопичення наукових знань наука все більше стає не­обхідним елементом виробничого процесу – здійснюється широкий процес вдосконалення виробництва. Виробництво уже не може успішно розвиватися без належного наукового забезпечення. Виробничий процес і науково-технічний прогрес на цьому етапі перетворюються в єдиний науково-виробничий процес.

Результати науково-дослідної діяльності часто стають основою нового винаходу, нового удосконалення методів виробництва. Проте винахід – це лише ідеальне розв’язання практичного за­вдання, яке ще не може бути використане безпосередньо у вироб­ництві. Винахід треба певним чином матеріалізувати, втілити у певну конструкцію, технологію, речовину тощо – перетворити ідеальне розв’язання у матеріалізований предмет – техніку, ма­теріалізовану силу знання.

Спираючись на вищевикладене, сутність науково-технічного прогресу можна визначити як безперервний і поступальний, такий, що постійно вдосконалюється, взаємозумовлений процес пізнання закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу, їх перетворення (матеріалізація) і використання в доцільній діяльності людини.

Досить часто поняття інтелектуальної діяльності і творчості вживають як однозначні. Безперечно, це так. Інтелектуальна діяльність не може бути не творчою. Проте і творчість, і інтелектуальна діяльність мають свої особливості або відмінності.

Конституція України у ст. 41 проголошує: «Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності». Таким чином, Конституція України розрізняє інтелектуальну діяльність і творчу діяльність. В усякому разі ці поняття не тотожні і не означають одне і те саме.

Творча діяльність або просто творчість – це діяльність, внаслідок якої народжується щось якісно нове, що вирізняється неповторністю, оригінальністю і суспільно-історичною унікальністю. Творчість властива лише людині, адже творити може лише людина, яка і є єдиним суб’єктом творчої діяльності. Інтелектуальна діяльність і творча діяльність – це розумова діяльність. У такому аспекті ці два види діяльності збігаються. Але не будь-яка розумова діяльність є інтелектуальною чи творчою. Людина може розумово працювати, але творчого результату не досягти. Слід мати на увазі й те, що розумовою діяльністю займаєть­ся багато людей і з розвитком суспільства їх стає все більше. Це – вчені, інженери, вчителі, лікарі та ін. Творчість, внаслідок якої з’являється щось нове, властива далеко не всім.

Отже, інтелектуальна діяльність відрізняється від творчої тим, що її результати неодмінно стають об’єктами правової охорони. Далеко не всі результати творчої діяльності стають об’єктами інтелектуальної власності і, отже, об’єктами правової охорони.

Отже, певна кількість результатів творчої діяльності не підлягає правовій охороні і на ці результати не виникає право інтелектуальної власності. Тобто, творчі результати як результати творчої діяльності можуть бути об’єктами правової охорони, а можуть і не бути. Ті результати творчої діяльності, що наділяються правовою охороною і визнаються об’єктами інтелектуальної власності, і є результатами інтелектуальної діяльності.

Інтелектуальна власність часто стає об’єктом неправомірних дій, зловживання, недозволеного використання, тому потребує надійної й ефективної правової охорони. Духовний рівень не тільки українського суспільства визначали і визначають такі діячі, як Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Олесь Гончар та ін. Вони формували і формують моральні засади суспільства, визначають його духовний рівень.

Залежність науково-технічного розвитку від духовного можна простежити на прикладах життя і діяльності видатних вчених сучасності Нільса Бора та Андрія Сахарова. Нільс Бор – видатний фізик, який, стояв біля витоків атомної фізики, прийшов до висновку, що досягнення науки не повинні бути використані на шкоду людству. Такої самої позиції дотримувався й Андрій Сахаров. Вони виступили з різкими протестами проти використання досягнень науки для масового знищення людей. Висока духовність цих та багатьох інших видатних вчених стала над їх науковими досягненнями. Тобто в сучасних умовах уже ні в кого не виникає жодних сумнівів щодо доцільності та економічної вигідності інтелектуальної діяльності в цілому.

Стрімко зростає роль і значення тієї частини інтелектуальної діяльності, яка охоплюється поняттями науки, культури, мистецтва. Пріоритетність науки уже безперечна.