Структура аудиторського висновку
Аудиторський висновок містить наступні розділи:
1 Заголовок.
2 Вступ
3 Масштаб перевірки:
-результати перевірки системи внутрішнього контролю;
-результати перевірки стану бухгалтерського обліку і звітності;
-результати перевірки дотримання економічним суб'єктом законодавства.
4 Висновок аудитора про фінансову звітність.
5 Дата складання.
6 Адреса аудиторської фірми
7 Підпис.
8 Печатка.
Розділ “Заголовок”
У заголовку аудиторського висновку повинна бути запис «Незалежний аудитор чи аудиторська фірма».Дається назва аудитора або аудиторської фірми. Також наводиться повна назва підприємства, яке перевірялося, та час перевірки.
Розділ “Вступ”.
Аудиторський висновок повинний містити інформацію про склад фінансової звітності та дату підготовки звітності. У цьому розділі говориться також про те, що відповідальність за правильність підготовки звітності покладається на керівництво підприємства, а відповідальність за аудиторський висновок покладається на аудитора.
Вступна частина аудиторського висновку може бути викладена так: « Згідно з договором № від 01 сячня п.р. аудиторська фірма (наводиться повна назва аудиторської фірми) провела аудит бухгалтерського балансу за станом на 1.01.п.р..та Декларації про прибуток підприємства на 1.01 п.р.. У наші обов'язки входить складання висновку на підставі інформації, отриманої в ході аудиторської перевірки цього звіту. Відповідальність стосовно зазначеної фінансової звітності несе керівноцтво підприємства».
Розділ “Масштаб перевірки”.
В аудиторському висновку необхідно наводити масштаб аудиту та зміст проведених робіт.
Цей розділ повинний переконати користувачів звіту в тому, що аудит проведений відповідно до вимог українського законодавства, міжнародних, національних нормативів та загальноприйнятою практикою.
У цьому розділі говориться, що перевірка була спланована та підготовлена з достатнім рівнем впевненості про те, що фінансова звітність не має суттєвих помилок.Далі, говориться про те, що аудитор використовував принцип вибіркової перевірки інформації і що під час перевірки він брав до уваги тільки суттєві помилки.
Аудиторський висновок повинний містити думку аудитора з таких питань:
- чи є достатньою отримана інформація для відображення реального стану активів і пасивів суб'єкта, який перевіряється;
- чи відповідає фінансова звітність прийнятій клієнтом системі бухгалтерського обліку, а остання – діючим нормативним і законодавчим актам;
- чи адекватно відображено в обліку і звітності основні напрямки господарської діяльності підприємства, що перевіряється, істотних для прийняття аудитором рішень про правильність, вірогідність і повноту інформації.
Ця частина являє собою звіт аудиторської фірми про загальні результати перевірки:
1.Стан внутрішнього контролю;
2.Стан бухгалтерського обліку і звітності;
3.Дотримання економічним суб'єктом законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності.
1 Стан внутрішнього контролю повинний включати:
- відповідальність адміністрації суб'єкта за організацію і стан внутрішнього контролю;
- мета і характер перевірки внутрішнім контролем;
-загальна оцінка відповідності системи внутрішнього контролю масштабам і характеру діяльності суб'єкта;
-опис виявлених у ході аудиту істотних невідповідностей системі внутрішнього контролю, масштабу і характеру діяльності суб'єкта.
2 Результати перевірки бухгалтерського обліку і звітності:
-загальна оцінка дотримання встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку й підготовки бухгалтерської звітності;
-опис виявлених у ході аудиту істотних порушень порядка ведення бухгалтерського обліку й підготовки бухгалтерської звітності.
3 Дотримання суб'єктом законодавства включає:
-мету і характер відповідності здійснених фінансово-господарських операцій законодавству і нормативним актам, загальну їх оцінку;
-опис виявлених у ході аудиту істотних невідповідностей законодавству здійснених фінансово-господарських операцій;
-відповідальність суб'єкта за недотримання законодавства України.
Розділ “Висновок аудитора про перевірену фінансову звітність”
У цьому розділі дається висновок аудитора (аудиторської фірми) про фінансову звітність, про її правильність в усіх суттєвих аспектах.
Цей розділ включає:
- об'єкт аудиту;
- вказівку на нормативний акт, якому повинна відповідати фінансова звітність;
- вказівку на нормативний акт, відповідно до якого проводився аудит;
- виклад істотних обставин, які привели до складання аудиторського висновку у формі відмінної від безумовно позитивного, та оцінку у вартісному вираженні, якщо це можливо, вплив обставин на бухгалтерську звітність суб'єкта;
Розділ “Дата аудиторського висновку”
Аудитор повинен проставляти дату аудиторського висновку на день завершення аудиторської перевірки. Дата на аудиторському висновку проставляється на той самий день, коли керівництво підприємства підписує акт прийому-передачі аудиторського висновку. Дата проставляється або перед вступною частиною аудиторському висновку , або біля підпису аудитора.
Розділ “Підпис аудиторського висновку”.
Аудиторський висновок підписується директором аудиторської фірми або уповноваженою на це особою, яка має відповідну серію сертифіката аудитора України на вид проведеного аудиту.
Розділ “Адреса аудиторської фірми”
В аудиторському висновку вказується адреса дійсного місцезнаходження аудиторської фірми та її реєстраційний номер. Ця інформація може розміщатися як у кінці аудиторського висновку, після підпису аудитора, так і в матриці бланку аудиторської фірми.
До аудиторського висновку повинна бути прикладена бухгалтерська звітність суб'єкта у відношенні якої проводився аудит.
Кожна сторінка висновку підписується аудитором і завіряється його особистою печаткою, якщо це фірма, то висновок у цілому підписується її керівником і завіряється печаткою фірми.
Зацікавленим особам представляються аналітична і підсумкова частини. Інші частини строго конфіденційні.
Внесення в аудиторські висновки додаткових елементів на підставі отриманих під час перевірки даних, обумовлює наступну їхню класифікацію:
1.За результатами аудиту:
1.1. Безумовно - позитивний.
1.2. Умовно - позитивний (із застереженнями).
1.2.1. Умовно - позитивний з нефундаментальною непевністю;
1.2.2. Умовно - позитивне з нефундаментальною незгодою:
1.2.3. Умовно - позитивний (окремий випадок).
1.3. Негативний.
1.4. Відмовлення від надання висновку (у цьому випадку складається звіт особливої форми).
2. У залежності від видів змін стандартної форми позитивного аудиторського висновку, що називаються відхиленнями, розрізняють:
'2.1. Висновок з обмеженнями, що вказують на наступні моменти:
- відхилення від принципів обліку;
- незгода з відхиленням від принципів обліку;
- обмежений масштаб аудиторських процедур;
- неможливість видачі аудиторського висновку по перевіреній звітності у зв'язку з порушенням незалежності аудитора:
- неможливість видачі аудиторського висновку, що підтверджує вірогідність звітності, у зв'язку з неадекватністю достовірної інформації.
2.2. Модифікований висновок, що містить додаткові пояснення, які не вносять обмежень у його зміст, охоплюючи наступні моменти:
- проблеми невизначеності чи непевності у безупинній діяльності підприємства;
- зміна принципів обліку протягом періоду перевірки;
- виправлення, які необхідно внести в облік підприємства за результатами аудиту;
- виклад принципів обліку (у позитивному висновку), що відрізняються від діючих в Україні;
- роз'яснення з приводу використання звітів інших аудиторів;
- пояснення, що стосуються попередніх аудиторських висновків.
2.3. Висновок з доповненнями, який крім стандартних розділів містить коментарі до інформації, що не входять до складу основної звітності, а саме:
- додатковий розділ, у якому звертається увага на важливу інформацію;
- зауваження про відсутність поквартальних чи даних аналітичного обліку;
- вказівки на невідповідність іншої інформації, що входить до складу звітності, даним перевірених звітів (непогодженість зпояснювальною запискою до балансу).
У практичній діяльності, як правило, має місце надання безумовно позитивного й умовно позитивних аудиторських висновків, тому насамперед необхідна інформованість щодо умов складання саме цих їхніх видів.
Безумовно позитивний висновок складається тоді, коли, на думку аудитора, дотримані наступні умови:
- аудитор одержав вичерпну інформацію та пояснення, необхідні для проведення аудиту;
- надана інформація є достатньою для відображення реального стану суб'єкта перевірки;
- маються адекватні дані з усіх питань (істотні з погляду вірогідності і повноти змісту інформації);
- фінансова документація складена відповідно до прийнятої суб'єктом перевірки системою бухгалтерського обліку, яка відповідає діючим законодавчим і нормативним вимогам;
- звітність базується на достовірних даних, не має протиріч;
- форма звітності відповідає встановленому порядку.
До особливих можна віднести наступних два випадки:
- якщо при перевірці в аудитора виникли сумніви щодо правильності тих чи інших використаних суб'єктом перевірки рішень, але йому було надано аргументоване і переконливе їх обґрунтування, то у висновку аудитор не зобов'язаний посилатися на ці рішення, тому що вони не змінюють безумовності позитивного висновку;
-якщо, на думку аудитора, до користувачів повинна бути доведена інформація, що він вважає важливою, то складений висновок також буде безумовно позитивним, але з відхиленням у формі доповнення.
Якщо фінансова звітність клієнта не відповідає вимогам, при яких можливе складання безумовно позитивного аудиторського висновку, аудитор повинний правильно кваліфікувати обставини, які привели до цього. Перелік цих обставин містить наступне:
1) непевність (аудитор не може сформулювати думку), обумовлену:
- обмеженням сфери аудиту. Аудитор, з будь-якої причини, не в змозі одержати всю інформацію і всі пояснення, необхідні йому для аудиторської перевірки;
- внутрішньою непевністю. Аудитор не може зробити ніякого об'єктивного висновку з ситуації не в зв'язку з обмеженням сфери аудиту, а в наслідок характеру конкретних обставин, до яких можуть бути віднесені майбутні результати судових розглядів і робіт з довгострокових контрактів, а також здатність підприємства нормально продовжувати свою діяльність:
2) незгода (аудитор може сформулювати думку, але вона суперечить даним перевірки фінансової документації), обумовлена відхиленням від прийнятої облікової практики, а саме:
а) від вимог положень про стандарти бухгалтерської практики і фінансової звітності;
б) невідповідність прийнятої облікової політики вимогам положень про стандарти бухгалтерської практики та стандартам фінансової звітності, що, на думку аудитора, є неадекватними в конкретних обставинах господарської діяльності підприємства;
в) ситуація, коли дотримання положень стандартів бухгалтерської практики та фінансової звітності привело до надання звітності, що не дає правильного й об'єктивного відображення стану справ підприємства;
— незгода з фактами чи сумами, представленими у фінансовій звітності;
— незгода зі способом надання чи ступенем розкриття інформації про факти чи суми у фінансовій звітності;
— порушення діючого законодавства;
3) окремий випадок, коли прорахунки і відхилення, виявлені аудитором при перевірці, були усунуті до моменту складання аудиторського висновку. При цьому є підстави для складання умовно позитивного висновку з застереженнями аудитора, що показники звітності достовірні з урахуванням відхилень за станом на відповідну дату, які здійснилися до дати складання аудиторського висновку.
Малюнок 9.1 – Схема видів аудиторських висновків
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ
1.Характерні риси аудиторського звіту.
2.Склад аудиторського звіту.
3.Види думок, які можуть викладатися аудитором у його звіті.
4.Характерні риси аудиторського висновку.
5.Структура аудиторського висновку.
6.Які питання складають думку аудитора під час підготовки аналітичної частини аудиторського висновку?
7.Які загальні результати перевірки містяться в аналітичній частині аудиторського висновку?
8.Класифікація аудиторських висновків.
9.Як розрізняють аудиторські висновки, якщо вони містять які-небудь відхилення?
10.Коли складається аудитором безумовно-позитивний висновок.
11.Які обставини впливають на зміну думки аудитора під час складання аудиторського висновку?