Фаза III

Фаза II

7.3 ПОРЯДОК РОЗРОБКИ Плану І ПРОГРАМИ аудиторської перевірки

Планування здійснюється згідно до умов договору з клієнтом.

Аудитор повинний одержати достатньо інформації про всі сторони фінансово-господарської діяльності об'єкта перевірки та здійснити оцінку його системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю з метою встановлення ймовірності виникнення помилок, що впливають на вірогідність фінансової звітності й аудиторський ризик.

На основі такої оцінки визначається зміст, масштаб і кількість аудиторських процедур.

Ця інформація відображається в загальному плані і програмі аудиту.

На даному етапі зважується також питання про залучення експертів і склад аудиторської бригади.

На етапі виконання аудиторських процедур виробляється збір аудиторських доказів і їх документування.

У процесі складання аудиторського висновку аудитор узагальнює результати перевірки, формулює думку щодо вірогідності звітності і відповідності її чинному законодавству.

Одним з найбільш головних вимог до аудиту є обов'язкове планування, що забезпечує своєчасне й ефективне виконання робіт. У процесі планування складаються два основних документи: загальний план а потім програма перевірки.

План, як правило складається з перерахувань робіт на основних етапах аудиту.

Програма містить конкретні задачі і процедури перевірки кожного циклу господарських операцій, рахунків бухгалтерського обліку.

У період планування необхідно мати на увазі:

-умови конкретного договору (терміни, порядок звітності перед клієнтом);

-останні нормативні документи, що регулюють здійснення аудиту;

-визначити найбільш важливі питання і мету аудиту та розробки найбільш ефективного методичного підходу до аудиту;

-зміст облікової політики клієнта і її зміну;

-рівень довіри до системи внутрішнього контролю;

-галузеві особливості, що впливають на технологію й організацію виробництва та ведення бухгалтерського обліку;

-основні ділянки роботи підприємства та розділи обліку, що підлягають перевірці;

-умови, що вимагають особливої уваги (наявність зв'язаних сторін, можливість зловживань, судова справа і т.п.);

-характер перевірки (суцільна, вибіркова, візуальна);

-вивчення матеріалів попередніх перевірок;

- оцінка рівня істотності (припустимої помилки);

-рівень ризику;

-зміст та обсяг аудиторських доказів;

-формування складу аудиторської групи та закріплення обов'язків, залучення експертів, співробітництво з іншими аудиторами.

Специфіка підприємства, обсяг і складність перевірки вимагають індивідуального підходу.

Для складання програми перевірки, підбора фахівців у групу, для формування обґрунтованого висновку про вірогідність звітності необхідна загальна інформація про специфіку підприємства-клієнта. Для цього необхідно з'ясувати:

-галузеві особливості підприємства;

-організаційний пристрій підприємства;

-виробничі зв'язки (постачальники, підрядчики);

-фінансові зв'язки (вкладення в статутні капітали інших підприємств);

-юридичні зобов'язання (судові розгляди, акти податкової інспекції, позабюджетних фондів).

Основними джерелами інформації про підприємство є:

1.Думка про цікаві питаннях вищого керівництва, працівників управління середньої ланки, виконавців, працівників підприємства, не зв'язаних з веденням обліку.

2.Відвідування й огляд основних виробничих ділянок, цехів, складів. Це дозволяє переконатися в наявності та схоронності активів, скласти уявлення про процес виробництва і відвантаження продукції і т.п.

3.Зовнішні та внутрішні звіти і публікації.

До зовнішніх звітів відносяться ділова печать і газети; аналітичні звіти по галузі; порівняння з основними конкурентами і середньогалузевими показниками, державне і податкове законодавство.

Внутрішні звіти - це фінансова звітність, протоколи засідань Ради директорів, правління, дирекції, акціонерів; звіти керуючих - кошторису, прогнози, проекти; звіти внутрішніх аудиторів, консультантів, юристів; облікова політика, акти податкової інспекції.

Одне з найбільш важливих питань, яке потрібно з'ясувати на цьому етапі роботи, - визначення складу і взаємин підприємства з дочірніми і залежними підприємствами, вид і обсяг господарських операцій між ними - операції купівлі-продажу між філіями і головним підприємством, обмін основними засобами, позики і фінансова допомога, оформлення взаємної заборгованості.

Аудитор повинний виявити зовнішні і внутрішні фактори, що впливають на підприємницьку діяльність клієнта.

До зовнішніх відносяться макроекономічні і галузеві фактори.

До макроекономічних факторів можна віднести:

- зниження чи ріст основної діяльності;

- зниження чи збільшення митних зборів, якщо підприємство займається зовнішньоекономічною діяльністю;

-зміни в оподатковуванні;

-залежність від іноземних ринків збуту;

-коливання курсів валют.

Галузеві фактори:

-насиченість ринку продукцією, аналогічною яку випускає підприємство, що перевіряється;

-сезонність діяльності;

-цінова конкуренція

-рівень зарплати по галузі;

- недостача чи надлишок працівників визначеної професії.

До внутрішніх факторів відносяться:

1 Фінанси:

-характеристика потоків грошових коштів;

-політика інвестування засобів;

-рівень прибутку;

-основні банківські операції;

-гарантії по зобов'язанню третіх осіб;

2 Персонал:

-кваліфікація, досвід і укомплектованість основного персоналу;

-політика набору і просування службовців;

-плинність кадрів;

3 Основна стратегія діяльності:

-капітальні вкладення;

-плановане розширення ринку;

4 Господарські операції:

-фактори собівартості;

-залежність від постачальників;

-тривалість виробничого циклу.

Аудиторська перевірка, як правило, завжди обмежена визначеним терміном, у середньому 2-4 тижні. За такий термін на великому і навіть на середньому підприємстві провести суцільну перевірку фінансово-господарської діяльності не завжди вдається. У той же час затверджувати це з повною визначеністю не можна, тому що обсяг перевірки залежить від кількості аудиторів і кваліфікації фахівців.

З цією метою керівником бригади аудиторів складається програма перевірки, в якій указуються:

-ціль аудиту;

-основні ділянки роботи підприємства і розділи обліку, що підлягають перевірці;

-характер перевірки (суцільна, вибіркова, візуальна і т.п.);

-закріплення обов'язків за членами бригади;

-передбачувана тривалість перевірки, терміни її початку і закінчення.

Формування мети аудиту має важливе значення тому, що вона відразу знайомить клієнта з тим, за чим аудитор прийшов на підприємство і яку користь може принести проведена перевірка. Тому варто докладно вказати, що аудит ставить своєю задачею не збір негативних фактів, не нагромадження компрометуючого матеріалу, а виявлення недоліків у бухгалтерській і взагалі економічній роботі та внесення конкретних пропозицій по усуненню наявних недоліків і недопущенню їх надалі.

Це відразу дозволить встановити досить довірчі відносини з клієнтом і одержати доступ до необхідної інформації.

Далі в програмі перевірки вказуються ті ділянки роботи, що будуть досліджені в ході аудиту. Необхідно:

-відзначити найбільш важливі ділянки, що мають визначальне значення для фінансово-господарської діяльності підприємства і для формування її результатів. При цьому необхідно обґрунтувати вибір тих чи інших ділянок для перевірки і вказати, що дані перевірки по цим ділянкам важливі для оцінки діяльності підприємства в цілому;

-указати, що інші ділянки фінансово-господарської роботи підприємства, будучи потрібними і корисними, вирішального впливу на результати діяльності не роблять.

Разом з тим, помилковий вибір ділянок, що перевіряються, і невірні висновки за результатами перевірки цілком лягають на відповідальність аудиторів. У цьому також ховається один з видів аудиторського ризику.

По кожній ділянці, що перевіряється, варто визначити характер перевірки - суцільний чи вибірковий.

Суцільна перевірка проводиться у відношенні касових, банківських документів, авансових звітів, розрахунків із засновниками. Що ж стосується первинної документації по заробітній платі, виробничим запасам, розрахункам, то по цих розділах обліку перевірка здійснюєється вибірково.

У свою чергу, по дорогих і дефіцитних матеріалах доцільно проводити суцільну перевірку, вибравши ті з матеріалів, що вимагають особливого контролю за збереженням і використанням у виробництві.

Якщо перевірку здійснює бригада аудиторів, то варто заздалегідь визначити, які ділянки перевіряють ті чи інші аудитори. Тут варто враховувати кваліфікацію і досвід, придбаних в ході попередніх перевірок.

Починаючим аудиторам доцільно доручати суцільну перевірку касових документів і авансових звітів, у той час як більш досвідчені фахівці, що володіють аналітичними підходами і навичками, повинні вивчати звітність і Головну книгу, перевіряти їхнє ув'язування з обліковими регістрами і визначати обґрунтованість записів на бухгалтерських рахунках даних первинного обліку.

Тривалість аудиторської перевірки може бути різною, однак практика показує, що двотижнева інтенсивна робота приносить не менш точні і повні результати, ніж розтягнута на довгі тижні. Досить докладна і вірна картина про стан справ на підприємстві, що перевіряється, складається вже в перші дні перевірки.