ТЕМА № 2

АУДИТ ЯК ФОРМА КОНТРОЛЮ, ЙОГО ОБ'ЄКТИ І МЕТОДИ.

Задачі, принципи й основні функції аудиту. Види аудиту. Відмінність внутрішнього і зовнішнього аудиту. Предмет аудиту, його об'єкти Метод і методичні прийоми аудиту. Відмінність аудиту і ревізії

2.1 ЗАДАЧІ, ПРИНЦИПИ Й ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ АУДИТУ.

Основним принципом, що регулює аудит, є сукупність визначених етичних і професійних норм: незалежність, чесність і об'єктивність аудитора, його професіоналізм, компетентність і сумлінність, конфіденційність інформації, відповідальність.

Ціль аудиту – рішення конкретної задачі, що визначається законодавством, системою нормативного регулювання аудиторської діяльності, договірними зобов'язаннями аудитора і клієнта.

Зокрема цілями аудиту можуть бути:

1 Оцінка стану бухгалтерського обліку.

2 Перевірка вірогідності фінансової звітності.

3 Підтвердження проспекту емісії цінних паперів.

4 Проведення аналізу фінансово-господарської діяльності.

5 Підготовка рекомендацій по зміцненню фінансового стану клієнта, оптимізації витрат.

6 Консультування з питань бухгалтерського обліку, оподатковуванню, господарському праву й ін.

Задачами аудиту в процесі перевірки є: перевірка стану фінансово-господарської діяльності підприємства за визначений період, формування об'єктивних висновків, надання необхідних рекомендацій.

Зокрема:

1 Оцінка рівня організації бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, кваліфікації облікового персоналу, якості обробки бухгалтерських записів, що відображають фінансово-господарську діяльність підприємства, правильність і законність цих записів, кінцеві результати.

2. Надання допомоги адміністрації підприємства шляхом розробки рекомендацій з усунення недоліків і порушень, що вплинули на фінансові результати і вірогідність показників звітності.

3. На підставі вивчення минулих фактів і дійсного положення справ на підприємстві орієнтування його адміністрації на ті майбутні події, що здатні вплинути на господарську діяльність і кінцевий результат (проведення перспективного аналізу).

4. Надання змістовних і точних довідок клієнту по всіх неясних питаннях, що виникають в процесі виконання договору під час надання аудиторських послуг та відносно організації бухгалтерського обліку й складання звітності, оподатковування, господарського права, фінансового аналізу й ін.

Функції аудиту:

1 Контрольно-ревізійна.

2 Довірчо-посередницьк.

3 Інформаційно-управлінська.

Виходячи з цього першочерговою задачею аудиторів є високоякісне проведення аудиторських перевірок. У ході перевірки повинна бути установлена вірогідність показників звітів клієнтів, правильність їхнього складання, реальність приведених у них даних. При цьому використовуються показники таких форм звітності як:

№ 1 «Баланс»;

№ 2 «Звіт про фінансові результати»

№ 3 «Звіт про рух грошових коштів»

№ 4 «Звіт про власний капітал»

Декларація про прибуток підприємства

Розрахунки по окремих податках

Наказ про облікову політику на підприємстві

Пояснювальна записка до звіту.

2.2 ВИДИ АУДИТУ. ВІДМІННІСТЬ ВНУТРІШНЬОГО І ЗОВНІШНЬОГО АУДИТУ

Аудиторська діяльність включає два компоненти: власне аудит (обов'язковий аудит) і супутні аудиту послуги

З погляду класифікаційних ознак розрізняють наступні види аудиту: зовнішній і внутрішній.

Зовнішній аудит – проводиться незалежною аудиторською фірмою (аудитором) на договірній основі з економічним суб'єктом.

Метою його є підтвердження вірогідності фінансової звітності, правильності ведення бухгалтерського обліку; оцінка відповідності внутрішнього аудиту політиці і цілям діяльності підприємства.

Внутрішній аудит – виступає невід'ємною частиною системи управлінського контролю на підприємстві.

Його ціль – оцінка ефективності функціювання системи управління підприємством.

Вона досягається в процесі контролю з боку спеціального органу (комітету), створеного на підприємстві (служби внутрішнього аудиту чи комітету аудиторів при раді директорів):

- за вірогідністю бухгалтерської звітності;

- за схоронністю майна;

- а також шляхом розробки пропозицій по удосконалюванню методів організації виробництва, взаємодії різних підрозділів.

Цей комітет перебуває в прямому підпорядкуванні керівництву і не залежить від структурних підрозділів. Служба внутрішнього аудиту діє на підставі положення, затвердженого керівником підприємства чи зборами засновників (акціонерів).

Аудит економічного суб'єкта може бути ініціативним (добровільним) та обов'язковим.

Ініціативний аудит – проводиться за рішенням адміністрації підприємства чи його засновників.

Його ціль:

1.Виявлення недоліків у веденні бухгалтерського обліку; складанні звітності; оподатковуванні;

2.Проведення аналізу фінансово-господарського стану підприємства;

3.Розробка рекомендацій по підвищенню ефективності його діяльності.

Замовниками перевірки можуть виступати також і партнери підприємства по бізнесу (постачальники, банки, потенційні інвестори й ін.).

Обов'язковий аудит – визначений законодавчо.

В аудиторській практиці закордонних країн, виходячи з об'єктів вивчення, прийнято виділяти три види аудиту:

- фінансовий

- операційний

- на відповідність.

Фінансовий аудит являє собою оцінку вірогідності фінансової інформації. За критерій оцінки інформації беруть звичайно загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку.

Фінансовий контроль проводиться незалежними аудиторами, результатом роботи яких є висновок щодо фінансових звітів підприємства, який використовується надалі різними групами користувачів фінансової інформації.

Операційний аудит – це перевірка будь-якої частини процедур і методів функціонування підприємства для оцінки продуктивності й ефективності.

Його задача – всебічний аналіз економіки підприємства.

Перевірка не обмежується бухгалтерським обліком і включає також вивчення функціональної структури, методів виробництва, інвестиційної і маркетингової політики, цільових програм й ін.

Аудит на відповідність – визначає, чи дотримуються на підприємстві ті конкретні правила, норми, закони, інструкції, пункти договорів, що впливають на результати діяльності чи звіти, а також ті специфічні вимоги, що запропоновані персоналу адміністрацією. У ході перевірки на відповідність, установлюється чи відповідає діяльність підприємства його статуту, чи правильно нараховується заробітна плата й інші виплати працівникам, чи обґрунтовано робиться списання витрат на собівартість продукції, чи правильно сплачуються податки; чи дотримуються умови кредитних договорів по використанню позикових засобів і їх поверненню кредиторам; чи виконуються умови договорів постачання продукції й ін.

Перевірка на відповідність вимагає застосування відповідних критеріїв для оцінки фінансової звітності.

По періодичності здійснення аудиторських перевірок розрізняють первісний та періодичний аудит.

Первісний аудит – означає проведення перевірки на даному підприємстві вперше.

Періодичний (повторюючий) аудит – виконується на даному підприємстві повторно згідно договору з аудитором.

З погляду еволюції – виділяють підтверджуючий аудит, системно-орієнтований, а також аудит який базується на ризику.

Основні функції внутрішнього аудиту:

1 Перевірка достатності і відповідності діючим нормативним актам і установчим документам системи внутрішніх регламентів і процедур контролю (наказів, розпоряджень, інструкцій, розподілу повноважень і відповідальності між співробітниками і т.п.).

2 Перевірка наявності, правильності оцінки активів, ефективності їхнього використання.

3 Дотримання розрахункової дисципліни, повноти і своєчасності внесення податкових платежів.

4 Експертиза правильності організації, методології і техніки ведення бухгалтерського обліку, вірогідності фінансової звітності.

5 Перевірка повноти відображення виторгу від реалізації продукції і вірогідності обліку витрат на виробництво.

6 Перевірка точності формування фінансових результатів, порядку використання прибутку й фондів.

7 Розробка пропозицій по поліпшенню організації системи контролю, бухгалтерського обліку, розрахунків, застосуванню структури виробництва і керування, підвищенню ефективності програм розвитку.

8 Аналіз зовнішніх факторів і оцінка їхнього впливу на діяльність підприємства.

9 Консультування засновників і співробітників адміністрації з питань бухгалтерського обліку, оподатковування, аналізу господарської діяльності, менеджменту, праву й ін.

10 Організація підготовки до проведення зовнішнього аудиту, перевірок податкових та інших контрольних органів.

Обсяг роботи внутрішнього аудиту повинний визначатися керівництвом і програмуватися незалежно від роботи зовнішніх аудиторів. Між ними можуть бути області часткового збігу.

У таких областях очевидні вигоди співробітництва: скорочується дублювання і втрата часу на зовнішній аудит.

Масштаб роботи внутрішнього аудиту підрозділяється на:

Загальний – по всім питанням аудиту фірми (компанії) в цілому.

Локальний – по окремих напрямках аудиту.

Практика показує, що на тих підприємствах, де створені й ефективно функціонують служби внутрішнього аудиту, значно вище рівень схоронності майна, використання ресурсів, організації бухгалтерського обліку і вірогідності звітності.

Загальні цілі внутрішнього і зовнішнього аудиту:

- створення ефективної системи внутрішнього контролю, що перешкоджає виникненню помилок або сприяє їхньому виявленню.

- створення відповідної системи обліку, яка б представляла інформацію, необхідну для підготовки справедливої й об'єктивної бухгалтерської звітності.

При належній організації внутрішнього аудиту на підприємстві істотно скорочується обсяг і зміст зовнішнього аудиту, проведеного в передбачених законодавством випадках.

Зв'язок даних видів аудиту також полягає в тому, що зовнішній аудитор може частину висновків робити на основі даних отриманих внутрішнім аудитором, особливо у відношенні запасів, основних засобів, амортизаційних відрахувань, заборгованості і ступеня ризику виникнення помилки чи неточності.

Подібність внутрішнього і зовнішнього аудиту - методи, планування і техніка перевірки, стандарти і нормативи аудиту.

Таблиця 2.1 - Відмінні риси зовнішнього і внутрішнього аудита

Об'єкти внутрішнього аудиту:

1. Система керування підприємством.

Установчі й інші загальні документи підприємства:

Статут підприємства

Ліцензії по видам діяльності

Структура підприємства

Накази, розпорядження, службові записки, протоколи засідань засновників й інші.

Штатний розклад та інші документи.

2 Облікова політика підприємства:

Робочі документи по методичному, технічному й організаційному аспектах облікової політики підприємства.

Внутрішньогосподарський контроль;

Якість роботи економічних і технічних служб;

Організація і технологія виробництва;

Процеси господарської діяльності;

Виконавська дисципліна;

Проектно-кошторисна документація;

Фінансова стійкість і платоспроможність;

Оподатковування, планування, нормування, стимулювання;

Вірогідність фінансової звітності;

Стан майна;

Ведення бухгалтерського обліку.

Методичні прийоми внутрішнього аудиту

Методичні прийоми аудиту - це сукупність способів вивчення законності, доцільності й ефективності дій для оцінки діяльності підприємства. Вони різноманітні і їхнє застосування визначається професійним рівнем і практичним досвідом аудитора. Методичні прийоми аудиту варто розглядати стосовно до конкретних об'єктів і ділянок обліково-аналітичної і контрольно-аудиторської діяльності. Оцінка діяльності підприємства може надаватися як по всіх напрямках його діяльності, так і по окремим.

Методичні прийоми внутрішнього аудиту підрозділяються на три групи: наукового мислення, фактичного аудиту, документального аудиту.

Розподіл на прийоми фактичного і документального аудиту умовний, однак дозволяє предметно враховувати їхню взаємозумовленість та взаємозв'язок, що сприяє удосконалюванню методики проведення аудиту і підвищенню ефективності та якості перевірок.

Первісними методичними прийомами аудиту є прийоми наукового мислення - аналіз, синтез, індукція, дедукція, спостереження, порівняння, що застосовуються до всіх об'єктів і розділів внутрішнього аудиту.

Для характеристики прийомів аудиту особливу значимість має підхід до перевірки фактів господарської діяльності, оскільки ті самі факти можна перевіряти послідовно від часткового до загального, тобто використовувати прийом індукції, і навпаки - від загального до часткового, використовуючи прийом дедукції.

Застосування індукції чи дедукції визначається обсягом даних, що перевіряються. Якщо здійснюється суцільна перевірка операцій виробничої і фінансово-господарської діяльності, то використовується прийом індукції. Це має місце по касовим і банківським операціях, розрахункам з підзвітними особами, а також по інших ділянках, де виявлені істотні перекручування обліку і звітності, підробка документів, зловживання, що спричинило необхідність суцільної перевірки. У всіх інших випадках застосовується прийом дедукції, що значно заощаджує час перевірки і підвищує ефективність контрольно-аудиторської діяльності.

Прийоми фактичного і документального аудиту тісно взаємозалежні і взаємообумовлені. Це виявляється в тім, що при будь-якому прийомі фактичного аудиту перевірка повинна закінчуватися тоді, коли вона доповнена необхідною інформацією з відповідної економічної і технічної документації. Таке ж положення і з прийомами документального аудиту, при якому необхідні додаткові дані про фактичну наявність цінностей, схоронності майна, реальності статей балансу і т.п.

Найбільш розповсюдженим методичним прийомом аудиту є логічне осмислення, що здійснюється по багатьом господарським операціям і супроводжується, перевіркою документів з формальної сторони.

Таке логічне осмислення вони можуть здійснювати по багатьом господарським операціям, коли виникає сумнів у дійсності документів, реальності обсягів робіт і нарахованої заробітної плати, дійсності явищ, що пройшли. У таких випадках застосовуються евристичні методи, коли потрібно негайно відібрати ефективні варіанти рішення виниклих питань і здійснити більш заглиблену перевірку господарських фактів. Це, у свою чергу, може обумовити необхідність проведення експертизи документів і цінностей, зустрічної перевірки документів, інвентаризації, обстежень, лабораторних аналізів, контрольного запуску сировини і матеріалів у виробництво, контрольних обмірювань виконаних робіт. Ці й інші методичні прийоми використовуються або безпосередньо аудиторами, або притягнутими у встановленому порядку для разових перевірок відповідними фахівцями (експертами, технологами й ін.).

Експертиза застосовуються для встановлення дійсності документів, визначення обсягів і якості виконаних робіт, дотримання заданої технології виготовлення виробів, обґрунтованості норм і нормативів матеріальних і трудових витрат. Вони носять попереджуючий характер і сприяють своєчасному припиненню порушень і недоліків, зв'язаних з приписками, недотриманням технологічних режимів.

Лабораторні аналізи - це перевірка на міцність матеріальних цінностей (металовиробів, будівельних матеріалів й ін.) з метою встановлення змісту необхідних компонентів, недопущення браку продукції і забезпечення її випуску відповідно до вимог.

Обстеження і спостереження застосовуються для вивчення використання основних виробничих фондів, з'ясування технічного стану устаткування з метою попередження аварійних ситуацій, умов збереження товарно-матеріальних цінностей, стану матеріально-технічної бази підприємства, контрольно-пропускної системи, дотримання технологічної і трудової дисципліни і т.п.

Процес перевірки фактів господарської діяльності і вірогідності звітності зв'язаний з визначеними та угрупованнями облікових даних з праці і заробітної плати, витратами виробництва, розрахунком абсолютних, відносних і середніх величин по основних фондах і оборотних коштах, застосуванням методу індексів. Цю облікову інформацію й обчислені на її основі показники по використанню основних виробничих фондів, сировинних, паливно-енергетичних та інших матеріальних ресурсів за відпрацьованим часом, чисельності, фонду оплати праці, дані про відхилення від норм виробничих витрат, аудитори повинні використовувати більш усвідомлено при експертній діагностиці фінансового стану підприємства, його платоспроможності й ефективності використання ресурсів.

Аудитором застосовуються такі методичні прийоми, як аналогія і моделювання. Моделювання використовується для опису найбільш загальних моментів. Побудова на загальних принципах моделі дозволяє одержати методику обліку й ефективну методику контрольно-аудиторської роботи, що може застосовуватися у розробці організаційних моделей обліку й аудиту по всіх розділах обліково-аналітичної роботи.

Результатом аудиту може бути:

1 Оцінка стану об'єктів, що перевіряються.

2 Оцінка реальності статей балансу.

3 Оцінка фінансового стану.

4 Оцінка вірогідності бухгалтерського обліку.

5 Оцінка законності і доцільності здійснених господарських операцій.

Під наданням супутніх аудиту послуг розуміється підприємницька діяльність, здійснювана аудиторськими організаціями крім проведення аудиторських перевірок.

Супутні аудиту послуги можна розділити на 2 групи:

До першої групи відносяться послуги, сумісні з проведенням в економічного суб'єкта обов'язкової аудиторської перевірки:

Постановка бухгалтерського обліку.

Контроль ведення обліку і складання звітності.

Контроль нарахування і сплати податків й інших обов'язкових платежів.

Удосконалення діючої системи обліку.

Автоматизація облікового процесу.

Проведення економічного і фінансового аналізу.

Розробка фінансового прогнозу.

Оцінка активів і пасивів.

Розробка документів.

Інформаційне обслуговування.

Консультування по широкому колу фінансових і юридичних питань, маркетингу, менеджменту; оптимізації, реорганізації і ліквідації підприємства, інвестиційної діяльності.

Навчання і підвищення кваліфікації бухгалтерського персоналу.

До другої групи відносяться послуги, несумісні з проведенням в економічного суб'єкта обов'язкової аудиторської перевірки:

Ведення бухгалтерського обліку.

Складання фінансової звітності.

Відновлення бухгалтерського обліку.

Відновлення податкового обліку і звітності.

Захист звітності у податковій інспекції

Супутні аудиту послуги по їхньому змісту можуть бути умовно підрозділені на послуги дії, послуги контролю й інформаційні послуги.

Послуги дії – це послуги по створенню документів, склад яких визначений у договорі з економічним суб'єктом, раніше економічним суб'єктом не створених.

Послуги контролю – це послуги по перевірці документів на предмет їхньої відповідності критеріям, узгоджених аудиторською організацією з економічним суб'єктом; ініціативний аудит; контроль ведення обліку і складання звітності; контроль нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів; тестування бухгалтерського персоналу економічного суб'єкта і персоналу внутрішнього аудиту.

Інформаційні послуги – послуги по підготовці усних і письмових консультацій по різним питанням; проведення навчання, семінарів, «круглих столів»; інформаційне обслуговування; видання методичних рекомендацій і т.п.

Результатом аудиторських послуг може бути:

1 Можливий стан об'єкта в майбутньому.

2 Прогнозні економічні показники.

3 Якісні характеристики організаційної структури керування.

4 Оцінка системи обліку і контролю, що є результатом дослідження чи проектних розробок.

2.3. ПРЕДМЕТ АУДИТУ, ЙОГО ОБ'ЄКТИ

Предмет аудиторської діяльності варто розглядати в двох аспектах:

- у просторому, коли мова йде про напрямки аудиторської діяльності;

- у тимчасовому, коли ці напрямки стосуються минулого, сьогодення і майбутнього.

Досить цілісне представлення про предмет аудиту дає класифікаційна система об'єктів.

Під об'єктами розуміють окремі чи взаємозалежні економічні організаційні інформаційні чи інші сторони функціонування досліджуваної системи, стан яких може бути оцінений кількісно і якісно.

Рис. 2.1 – Класифікація об'єктів аудиторської діяльності

Вид об'єктів. За цією ознакою об'єкти аудиторської діяльності підрозділяють на наступні основні групи:

1.Ресурси:

-засоби праці - будівлі, устаткування й інші;

-предмети праці - сировина, матеріали, напівфабрикати, що комплектують вироби, запчастини, енергоносії;

-трудові ресурси; фінансові ресурси; нематеріальні активи;

2.Господарські процеси. економічні процеси впровадження нової техніки, забезпечення робочою силою, новими технологіями; матеріально-технічне постачання; технічне, енергетичне і господарське обслуговування, основне і допоміжне виробництво; збут продукції, робіт і послуг; забезпечення фінансовими ресурсами,

3.Економічні результати діяльності: обсяг виробництва, фондовіддача, продуктивність праці, собівартість продукції, прибуток, рентабельність;

4.Організаційні форми управління: організаційна структура виробництва й апарата управління;

5.Методи управління: система стимулювання, внутрівиробничий госпрозрахунок;

6.Функції управління: планування (у тому числі нормування), облік, контроль, економічний аналіз, регулювання, стимулювання.

Складність об'єктів. За цією ознакою доцільно виділити дві групи об'єктів:

1.Сукупні ресурси і господарські процеси, цілісні системи управління;

2.Групи, відносно відособлені частини системи управління.

У першому випадку мова йде про вивчення об'єктів, що є глобальними сферами діяльності підприємства. Система в цілому буде об'єктом аудиторської діяльності, якщо завдання полягає в удосконалюванні організаційної структури управління підприємством в цілому, усієї системи бухгалтерського обліку, цілісної системи внутрівиробничого госпрозрахунку.

В другому випадку маються на увазі окремі групи і підгрупи ресурсів; виробничий персонал чи апарат управління; процеси якої-небудь однієї сфери діяльності.

Складність об'єкта — поняття відносне. Вона визначається розмірами підприємства, обсягом виробництва, інтенсивністю господарських операцій, організаційною структурою виробництва, іншими його системними характеристиками. Але з позиції аудиту подібна класифікація має важливе значення, оскільки в залежності від складності об'єкта визначають обсяг, характер і термін виконання робіт, необхідну кількість аудиторів, методичні підходи до рішення задачі.

Відношення об'єктів до сфери діяльності.Доцільно виділити об'єкти сфер матеріально-технічного постачання, основного і допоміжного виробництва, збуту, господарського обслуговування, управління. Специфіка сфер визначає методи аудиторського вивчення об'єкта, дозволяє виділити в цілісній системі відносно відособлені частини не тільки з погляду аудиту, але й для рішення інших проблем діяльності підприємства.

Зв'язок об'єктів з часом. Варто розрізняти об'єкти, стан яких оцінюється в минулому, сьогоденні і майбутньому часі.

Минулий стан оцінюється тоді, коли робиться висновок про вірогідність бухгалтерської звітності, доцільності і законності господарських операцій, ефективності використання ресурсів.

Дійсний стан об'єктів оцінюють при перевірці наявності матеріальних цінностей і засобів, тобто на границі аудиту і ревізії, коли роблять висновки про реальний стан бухгалтерського обліку, систему планування, стимулювання й ін.

Оцінка майбутнього стану — результат аудиторського дослідження проблем та удосконалювання відповідних сторін системи управління. Пропозиції по поліпшенню організаційних форм виробництва і управління, розширенню інформаційних можливостей бухгалтерського обліку, доданню йому додаткових оперативних якостей, розвитку механізму внутрівиробничого госпрозрахунку визначають стан об'єктів, якого можна досягти в майбутньому, якщо здійснити необхідні заходи у відповідних сферах.

Віднесення об'єктів до конкретної групи часто залежить від задач, що вирішує аудитор. Якщо він оцінює стан бухгалтерського обліку з погляду вірогідності звітності, тоді облік як об'єкт вивчення буде розглядатися в дійсному часі. Але якщо сам аудитор буде досліджувати його з метою удосконалювання, пропозиції будуть розглядати й нові можливості обліку, тобто визначати його майбутній стан.

Характер оцінки стану об'єктів. За цією ознакою розрізняють об'єкти. стан яких оцінюється тільки по кількісних характеристиках; відносно яких можуть бути використані лише якісні оцінки, а також такі, котрі вимагають як кількісних, так і якісних оцінок.

Об'єкти першої групи — це ресурси й економічні результати діяльності. Наявність ресурсів і ефективність їхнього використання, планові, фактичні, прогнозні показники обсягів виробництва, собівартості, прибутку не мають у практиці ніяких інших оцінок крім як кількісних.

Об'єкти другої групи, навпаки, не можуть бути оцінені кількісно, тому що така оцінка суперечить їх внутрішньому змісту. До них відносяться організаційні форми, методи і функції управління.

До третьої групи об'єктів відносяться господарські процеси. Їх можна оцінити кількісно - якщо мова йде, наприклад, про витрати в окремих сферах діяльності, і якісно, якщо мова йде про питання технології виробництва, оптимізації складу постачальників і покупців.

Класифікація має важливе значення в рішенні аудиторами проблем, зв'язаних з вивченням і оцінкою стану окремих видів об'єктів. Вона підтверджує необхідність зваженого підходу до оцінки, адекватного внутрішнього змісту об'єктів.

Тривалість перебування об'єктів у полі діяльності аудиту. Можна виділити наступні три групи об'єктів: які постійно знаходяться у полі аудиторського впливу, по яких визначається періодична аудиторська оцінка, і які вимагають разової оцінки.

Практично в полі аудиторського впливу можуть постійно знаходитися наступні об'єкти: економічні результати діяльності, окремі процеси і функції управлінняння. Аудиторський вплив виражається в постійному консультуванні підприємства аудиторською фірмою з питань податків, обліку і контролю. Межа постійного консультування може бути розширена. Воно може стосуватися також ресурсів, господарських процесів, системи керування й ін. Це залежить від потреб і фінансових можливостей підприємства.

У групу об'єктів періодичної оцінки входять ресурси, господарські процеси, економічні результати діяльності. Підтвердження вірогідності бухгалтерської звітності, аналіз фінансово-господарської діяльності, оцінка майна — ці напрямки аудиторської діяльності не постійні для підприємства. Необхідність у них виникає періодично і при різних обставинах.

Об'єкти, що вимагають разової оцінки, є об'єктом аудиторської діяльності у зв'язку з необхідністю істотного удосконалювання системи управління на підприємстві чи окремих її частин. Це організаційні форми, методи і функції управління, зокрема, розширення інформаційних та оперативних можливостей бухгалтерського обліку, розробка більш цілеспрямованих організаційних структур, розвиток механізму внутрівиробничого госпрозрахунку. У кожнім такому випадку пропозиції аудитора відкривають нові можливості у сфері керування, дають реалістичну оцінку майбутнього стану цих об'єктів.

Відношення об'єктів до видів аудиту. За цією ознакою варто виділити об'єкти внутрішнього і зовнішнього аудиту.

У принципі між об'єктами внутрішнього і зовнішнього аудиту немає істотного розходження. Ресурси, господарські процеси, форми, методи і функції постійно знаходяться у полі зору керівників усіх рангів і, природно, входять у систему об'єктів внутрішнього аудиту. У межах внутрішнього аудиту знаходяться абсолютно усі види об'єктів, приведені в класифікації за цією ознакою. При визначених обставинах вони можуть бути об'єктами зовнішнього аудиту. Однак зовнішніх контрагентів — податкову інспекцію, банк — навряд чи зможе задовольнити інформація внутрішніх аудиторів через їхню залежність від адміністрації свого підприємства. Саме тому вірогідність бухгалтерської звітності, законність господарських операцій, наявність ресурсів, платоспроможність підприємства вимагають незалежної оцінки. Це і є задачею зовнішнього аудиту.

2.4 МЕТОД І МЕТОДИЧНІ ПРИЙОМИ АУДИТУ

У загальному виді метод – це спосіб дослідження явищ, процесів, створених людиною систем та ін.

Основою дослідження складних систем є діалектичний метод. Він передбачає розгляд явищ у природі і суспільстві у взаємозв'язку і взаємодії, у єдності і боротьбі протилежностей, що відображають об'єктивні закони дійсності.

У межах загального діалектичного методу є дедуктивні й індуктивні методи.

Дедукція– це методичний прийом, що дозволяє робити висновки поступово, переходячи від загальних законів, положень і понять до часток, навіть одиночних. Він використовується при вивченні фінансово-господарської діяльності підприємства, оцінці ефективності системи управління і т.п. Його застосовують також для характеристики окремих розділів бухгалтерського обліку та його системи в цілому.

Індуктивний метод – це коли дослідник йде від часткового до загального (використовується при аналізі економічної діяльності підприємства: управлінні, обліку).

Метод аудиту — це сукупність прийомів, за допомогою яких оцінюється стан досліджуваних об'єктів.

Велику кількість різних прийомів можна об'єднати в три групи:

1.Визначення стану об'єктів у натуральному виді.

2.Зіставлення.

3.Оцінка.

Прийоми першої групи — це огляд, перерахування, зважування, вимір, що дозволяють визначати кількісний стан об'єкта, лабораторний аналіз.

Перевірка аудитором фактичної наявності окремих найменувань чи усіх матеріалів дозволяє не тільки переконатися в наявності, але й визначити стан обліку у місцях збереження, порядок складання прибутково-видаткових документів.

Прийоми другої групидозволяють зіставляти наступні показники:

1.Фактичну наявність основних засобів виробництва, матеріальних ресурсів, продукції з реальними потребами і нормативами.

2. Кількість фактично використаних у виробництві сировини і матеріалів згідно діючим нормах.

3. Дані бухгалтерських документів з інформацією, що міститься в небухгалтерських документах підприємства (пропусках, путівках та ін.).

4. Показники бухгалтерських документів підприємства, що перевіряються, з відповідними документами інших підприємств, що мають відношення до конкретних господарських операцій.

5 Результати контрольних вимірів і запуску матеріалів у виробництво з обсягом робіт та аналогічних партій матеріалів, зафіксованих у відповідних документах;

6. Фактичні показники фінансово-господарської діяльності з прогнозними, відповідними даними минулих періодів, показниками аналогічних підприємств і средньогалузевими;

7. Господарські операції, зміст яких фіксується в бухгалтерських документах, з відповідними положеннями законодавства й іншими нормативними документами;

8. Діюча на підприємстві система управління з вітчизняними та закордонними аналогами.

Зіставлення дозволяє визначити відхилення дійсного стану досліджуваних об'єктів від норм і нормативів, прогнозних показників, багатьох інших правил, відповідно до яких вони повинні функціонувати.

Прийоми третьої групи зв'язані з оцінкою минулого, сьогодення і майбутнього стану об'єктів аудиту. Вони є логічним завершенням процесу зіставлення. Оцінюється стан ресурсів, доцільність і законність господарських операцій, вірогідність економічної інформації, що виходить за межі підприємства, у тому числі бухгалтерської звітності, цілеспрямованість організаційних структур, методів і функцій управління, тобто оцінюється стан всіх об'єктів, стосовно яких застосовуються обоє попередніх прийомів.

З цією метою широко використовують прийоми статистики й аналізу господарської діяльності — угруповання, індекси, ланцюгові підстановки, балансовий та ін. У рішенні проблем керування мають значення системний аналіз, програмно-цільовий підхід, метод експертних оцінок і т.п. У багатьох напрямках аудиторської діяльності досягають мети за допомогою економіко-математичних методів

2.5 ВІДМІННОСТІ АУДИТУ І РЕВІЗІЇ

Ревізія як вид діяльності є частиною аудиту. Це складова частина системи управлінського контролю, покликана встановлювати законність зроблених господарських операцій.

Предметом її є перевірка фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій, схоронність товарно-матеріальних цінностей, коштів, стан документів і обліку.

Задачі ревізії

1 Всебічна перевірка економічного стану підприємства. Схоронність товарно-матеріальних цінностей і грошових ресурсів, правильність постановки бухгалтерського обліку.

2 Аналіз діяльності підприємства, дотримання державної дисципліни.

3 Контроль дотримання законності.

4 Розробка заходів і пропозицій по подальшому поліпшенню роботи підприємств, перетинання фактів безгосподарності, марнотратства і приписок.

Ревізія класифікується:

1. По призначенню:

Планова. Проводиться на підставі затверджених планів. Які складаються на один рік за 10 днів до нового року.

Позапланова. Проводиться при виявленні зловживань, по сигналах чи за вимогою судових органів, з метою контролю ревізорів у випадку незадовільної якості раніше зроблених ревізій.

2. По обсягу охоплення:

Суцільна. Це перевірка всієї господарської діяльності за ревізуємий період.

Вибіркова. Перевірка господарської діяльності за окремий період (декада, місяць, квартал).

3. По повноті охоплення:

Комплексна. Це широке коло питань. Проводять комплексні бригади ревізорів – економісти, товарознавці, юристи й інші фахівці, іноді представники фінансових органів банків.

Тематична. Проводиться з метою посилення контролю за діяльністю підприємства та перевірки виконання вказівок і наказів

Основні функції ревізії

.

1 Інвентаризація товарно-матеріальних цінностей.

2 Зустрічна перевірка операцій по документам і записам в облікових регістрах.

3 Перевірка правильності й обґрунтованості записів в облікових регістрах.

4 Одержання письмових пояснень і довідок.

5 Визначення помилок, порушень та виявлення їхніх винуватців.

6 Пошук документів, опечатування справ і документів, вилучення справжніх документів.

7 Лабораторний та експертний контроль.

8 Законодавче мотивування висновку ревізійної комісії.

9 Визначення міри відповідальності і контроль реалізації даних вказівок.

Інформація, отримана в ході ревізії, передається до вищестоящої організації і привселюдно обговорюється.

Ревізія проводиться без згоди керівника підприємства.

Аудит і ревізія досліджують один предмет – фінансово-господарську діяльність підприємства і підприємців, використовуючи при цьому однакові методи прийому і процедури фінансово-господарської діяльності.

Вони виявляють негативні явища в діяльності підприємства з метою ліквідації їх і неприпустимості в майбутні періоди, тобто активно впливають на виявлення причин безгосподарності, порушення законодавства і нормативних актів, що є нормами господарської діяльності, сприяють виявленню отриманих збитків конкретними обличчями.

Крім того, вони використовують ті самі джерела інформації – законодавство і нормативні акти з питань фінансово-господарського контролю, первинну облікову документацію, регістри бухгалтерського обліку, баланс і звітність суб'єктів підприємницької діяльності.

Разом з тим між аудитом і ревізією є істотні відмінності.

Аудит є незалежною формою фінансово-господарського контролю. Власник вибирає добровільно і формулює питання, поставлені на дослідження з метою одержання науково обґрунтованих висновків для подальшого удосконалення своєї фінансово-господарської діяльності, маркетингу, бухгалтерського обліку, зовнішньоекономічної діяльності.

Крім того, вкладники капіталу в підприємницьку діяльність (кредитори, акціонери, власники цінних паперів і ін.) зацікавлені, щоб належна їм частина прибутку розподілялася правильно, тобто була підтверджена аудитором. Одночасно підприємець, маючи довіру до аудитора, упевнений, що податки нараховані правильно, вчасно й у повному обсязі сплачені в бюджет. Тому у випадку конфліктних ситуацій із ДПІ, він має надійний захист від суб'єктивізму останніх.

Висновки аудитора є обґрунтованим доказом при рішенні майнових суперечок.

Ревізія фінансово-господарської діяльності вивчає суб'єкт підприємницької діяльності після завершення господарських процесів (квартал, рік).

Хоча ревізія має багато загального з регламентованим і післяопераційним аудитом, її функції звужуються інтересами власника, від імені якого вона проводиться.

Загальним для аудиту і ревізії є те, що вони обґрунтовують свої висновки на документально-достовірних доказах (джерелах). Крім того їм властива конкретність у визначенні розмірів збитку, витрат, нестач цінностей і обґрунтованість системою доказів (первинні документи, відомості інвентаризації, пояснювальні записки матеріально відповідальних осіб і т.п.).

Важливою особливістю є те, що ревізія фінансово-господарської діяльності проводиться відповідно до законодавства про підприємництво. При цьому власник ставить мету перед ревізією установити, наскільки призначений їм керівник підприємства виконує їхню волю в підприємницькій діяльності.

Перед аудитором такі питання не стоять, хоча при виявленні зловживань аудитор зобов'язаний довести це до власника.

Ревізія дуже часто здійснюється відповідно до вимог правоохоронних органів, у практиці аудиту – це виключення.

Ревізія сприяє підвищенню ефективності господарської діяльності підприємства, що ревізується, але не виконує прогнозних функцій, як це робить аудит. Результати ревізії доводять до відома трудовому колективу для використання методів щодо ліквідації недоліків господарської діяльності.

Аудит цих функцій не виконує, хоча у випадках порушення керівництвом підприємства інтересів акціонерів і компаньйонів доводять до них висновок аудитора .

Якщо в проведенні аудиту зацікавлений керівник підприємства, що є замовником, то ревізія фінансово-господарської діяльності призначається наказом власника без згоди з керівником підприємства.

Не властиві ревізії такі функції аудиту як:

- попереджувальні;

- перманентні;

- стратегічні, у наданні послуг замовникам щодо поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Отже, відмінність аудиту від ревізії фінансово-господарської діяльності полягає в тому, що параметри його дослідження обмежені навкруг питань, поставлених для рішення замовником чи законодавством, а також цільовим використанням висновків аудиторів у підприємницькій діяльності.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Які основні цілі аудиту?

2. Перелічити задачі аудиту.

3. Основні функції аудиту.

4. Види аудиту.

5. У чому складається мета внутрішнього аудиту?

6. Мета зовнішнього аудиту

7. Що мається на увазі під періодичністю аудиту?

8. Перелічити основні функції внутрішнього аудиту.

9. У чому відмінність загального і локального аудиту?

10. Перелічити загальні цілі внутрішнього і зовнішнього аудиту.

11. У чому полягає подібність зовнішнього і внутрішнього аудиту?

12. У чому полягає відмінність внутрішнього і зовнішнього аудиту?

13. Що є результатом аудиторської перевірки?

14. Що є результатом супутніх послуг аудиту?

15. У чому відмінність супутніх послуг сумісних і несумісних із проведенням аудиту?

16. У яких аспектах розглядається предмет аудиту?

17. По яких ознаках класифікуються об'єкти аудиту?

18. Перелічити основні групи методичних прийомів аудиту

19. Які основні задачі ревізії?

20. Яким чином класифікується ревізія?

21. Які функції не властиві ревізії у відмінності від аудиту?

22. Які відмітні ознаки аудиту і ревізії?