Стилі – це функціональні різновиди загальнонаціональної мови, які різняться типовими мовними засобами залежно від сфери людського спілкування.
Стилі мовлення, їх характеристика.
Ключові поняття і терміни: визначення стилю; загальна характеристика жанрів і мовних засобів розмовного, публіцистичного, конфесійного, художнього, наукового та ділового стилів залежно від складності, мети мовця й характеру впливу на аудиторію; визначення ділового стилю та вимоги до його мови: об’єктивність, логічна послідовність, переконливість, доказовість, уніфікація і стандартизація, ясність викладу і точність опису; практичне значення знань про походження і специфіку стилів у сучасному суспільстві.
Як зазначено вище, мова – це ідеальна система, якою володіють усі представники певного мовного колективу і завдяки якій відбувається спілкування. Але на практиці можливі ситуації, коли люди, користуючись однією мовою, не розуміють одне одного і не вступають у спільний контакт. Справа в тому, що різні мовні засоби функціонують залежно від того, в якому середовищі і з якою метою відбувається спілкування, а неадекватність їх використання призводить до непорозуміння або комічного чи драматичного ефекту. Отже, природа стилів соціальна – правильне їх використання стає невід’ємною ознакою сучасної людини, яка більшу частину свого життя проводить у діловому і професійному контексті.
У мовній практиці виділяють, як правило, п’ять стилів: розмовний (або розмовно-побутовий), публіцистичний, науковий, діловий (або офіційно-діловий) і художній (або художньої літератури) (табл. 3).
Таблиця 3
| СТИЛІ МОВЛЕННЯ | |||
| СТИЛЬ | МЕТА | СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ | ХАРАКТЕРНІ МОВНІ ЗАСОБИ |
| РОЗМОВНИЙ | Спілкування, обмін думками та враженнями | Бесіда за неофіційних обставин (між близькими людьми) | Вживання розмовних, просторічних слів, емоційно-забарвлених слів, переважання простих і неповних речень |
| НАУКОВИЙ | Обмін науковою інформацією | Підручники, посібники, словники, доповіді,реферати, монографії, статті | Вживання слів у прямому значенні, вживання термінів, слів із абстрактним значенням, іншомовних слів. Переважання іменників над дієсловами. Вживання складних речень з причиново-наслідковими, умовними та іншими часовими відношеннями між частинами |
| ХУДОЖНІЙ | Вплив на читачів (слухачів) | Твори фольклору та художньої літератури | Вживання слів у переносному значенні, синонімів, антонімів. Використання всіх шарів лексики (застарілих слів, неологізмів, професійних слів, жаргонізмів, просторічних тощо) |
| ПУБЛІЦИСТИЧНИЙ | Вплив на слухачів (читачів) | Виступи на мітингах, зборах, з’їздах, по радіо й телебаченню, статті в газетах, журналах | Вживання суспільно-політичної лексики, емоційно-забарвлених та оцінних слів, окличних речень, риторичних запитань і звертань |
| ОФІЦІЙНО-ДІЛОВИЙ | Обмін діловою інформацією | Закони, постанови, статути, кримінальний кодекс, ділові папери (заява, автобіографія тощо) | Вживання слів у прямому значенні, використання термінів, складно-скорочених і скорочених слів, усталених зворотів, переважання віддієслівних іменників, уживання складних речень, вставних слів, прямий порядок слів у реченнях |
| КОНФЕСІЙНИЙ | Релігійне спілкування | Богослужбові книги, молитва, проповідь | Вживання релігійної лексики, алегоричних висловів, складних слів, зворотний порядок слів у реченнях |
Щоправда, сьогодні все більшу вагу набуває і конфесійний стиль, який був усунутий з кінця 20-х до майже 80-х років минулого століття, ораторський (красномовство) та епістолярний (листування).
Конфесійний стиль характеризується вживанням старослов’янізмів, застарілих слів, реалій потойбічного світу, використанням метафор, символів, порівнянь, алегорій, а також непрямим порядком слів у реченні, повторами слів і синтаксичних конструкцій.