Великобританія у міжвоєнний період

Депресія 1929-1933 років.Внаслідок світової економічної кризи обсяг промислового виробництва Англії скоротився на 15%. Найбільших втрат зазнали вугільна та металургійна промисловість. Обсяг англійської зовнішньої торгівлі скоротився вдвічі, безробіття у 1932 р. досягло 30-35%.

Скорочення прибутків від зовнішньої торгівлі, загальний розлад валютної системи призвели до того, що золоті запаси Англії різко скоротилися. У вересні 1931 р. англійський уряд був змушений відмінити золотий еквівалент фунта стерлінгів. Припинення обміну англійської валюти на золото зумовило швидке знецінення паперових грошей, вартість яких до кінця 1931 р. впала на 30% нижче золотого еквівалента.

Економічна криза спричинила розпад єдиної валютної системи Європи на ворожі валютні блоки. Найбільшим із них був «стерлінговий блок», створений Англією в 1931 р. Він об'єднував Британську імперію, декілька держав Європи, Азії і Латинської Америки з населенням понад 600 млн. чол. Члени «стерлінгового блоку» коригували курс своїх валют у відповідності з курсом англійського фунта; їхні валютні резерви зберігалися в англійських банках, а торгові розрахунки між ними велися на основі англійської валюти. Це давало змогу Англії своїми грошима обслуговувати значну частину торгівлі країн, що приєдналися до блоку, мобілізовувати їхні валютні резерви для підтримки фінансових позицій англійських підприємців та банкірів.

З метою подолання кризи англійський уряд відмовився від принципу вільної торгівлі і перейшов до політики протекціонізму. Запроваджені у 1931 р. високі протекціоністські мита повинні були захистити внутрішній ринок Англії від напливу іноземних товарів і сприяти продажу продукції місцевого виробництва.

Другий лейбористський уряд.У травні 1929 р. на парламентських виборах знову перемогли лейбористи. За них віддали голоси 8,4 млн. виборців, забезпечивши лейбористам 287 місць у парламенті. У червні Р. Макдональд сформував другий лейбористський уряд. Економічна політика його кабінету передбачала надання промисловим компаніям субсидій і пільгових кредитів, що стримувало спад виробництва. Робочий день шахтарів було скорочено до 7,5 годин. Новий закон про страхування (1930 р.) дещо поліпшив становище безробітних. Проте страйковий рух в Англії не припинявся і в роки правління лейбористського уряду. В 1930 р. відбулося 442 страйки в яких брало участь 300 тис. чол., а в 1931 р. страйкувало вже 500 тис. робітників. З вимогами підвищення зарплати виступили навіть моряки військово-морського флоту Великобританії.

1931 р. став найважчим для англійської економіки. Народ вимагав від уряду Р. Макдональда вжити рішучих заходів щодо пом'якшення і ліквідації кризи. З іншого боку, підприємці створили Королівську комісію під керівництвом фінансиста Дж. Мея, яка у липні 1931 р. опублікувала рекомендації уряду, за якими оздоровлення англійської економіки могло відбутися лише через скорочення видатків на соціальні потреби. Англійські та американські банкіри мали надати позики, необхідні для стабілізації платіжного балансу держави, що перебував у катастрофічному стані. Не всі лейбористські лідери погодилися із висновками комісії Дж. Мея і це призвело до розколу в партії. Р. Макдональд подав у відставку. Щоправда, до 24 серпня 1931 р. він встиг сформувати уряд, в якому ключові посади були віддані членам консервативної партії. Р. Макдональд був виключений з лейбористської партії. Натомість він утворив групу, платформою дій якої був політичний союз з консерваторами.

27 жовтня 1931 р. в Англії відбулися нові парламентські вибори, на яких перемогла національна коаліція. Вона отримала 145 млн. голосів і провела в парламент 553 депутати. Національний уряд, очолюваний Р. Макдональдом, перебував при владі з 1931 до 1935 р. Він реалізував план стабілізації економіки і раціоналізації бюджетних видатків. Для цього було збільшено податки, скорочено асигнування на соціальні потреби і освіту, зменшено зарплату вчителям та державним службовцям. У вересні 1931 р. понад 100 американських і французьких банків надали Англії кредити на суму 80 млн. фунтів стерлінгів. Уряд Р. Макдональда здійснив ряд протекціоністських заходів. За законом 1933 р. всі товари, що ввозилися до Англії, обкладалися митом в розмірі 1/3% їх вартості. Водночас посилився економічний визиск колоній.

Економічна політика уряду Р. Макдональда не користувалася популярністю серед населення. У травні 1932 р. безробітні провели конференцію і збір підписів під петицією, в якій вимагали збільшення допомоги по безробіттю. А восени 1932 р. вони провели «голодний похід» на Лондон.