Розвиток і запровадження систем підтримки прийняття рішень

У соціально-економічних системах скрізь відбуваються процеси управління. Для будь-якого процесу управління характерні такі ознаки. У будь-якому процесі управління існує об'єкт, яким управляють (верстат, підприємство, галузь) і орган, що здійснює управління (технічний засіб, людина). У процесі управління цей орган дістає деяку інформацію про стан зовнішнього середовища, де перебуває об'єкт і з яким він пов'язаний. Уся ця інформація сприймається управляючим органом, який виробляє на її основі керівну інформацію (приймає рішення). Нарешті, на основі прийнятого рішення деякий виконавчий орган (апарат управління, руки працюючого і т. ін.) чинять управляючий вплив на об'єкт, яким керують. Усі ці три ланцюги (разом з інформаційними зв’язками) утворюють систему управління.

Організаційні системи, в яких переробка інформації відбувається за допомогою засобів обчислювальної техніки, називають інформаційними системами управління. Для розв'язування будь-якої задачі за допомогою засобів обчислювальної техніки (ЗОТ) необхідно створити інформаційне забезпечення (тобто забезпечити розрахунки потрібними даними) і математичне забезпечення (створити математичну модель розв'язування задачі, за якою складається програма для ЗОТ). За час виникнення і розвитку інформаційні системи управління мали різну структуру цих компонентів.

В інформаційних системах управління першого покоління, які в зарубіжній літературі відомі під назвою “системи обробки інформації”, а у вітчизняній “АСУ — позадачний підхід”, для кожної задачі окремо готувались дані і створювалася математична модель. Такий підхід зумовлював інформаційну надмірність (одні й ті самі моделі не могли використовуватися для розв'язування різних задач) і математичну надмірність (моделі розв'язування різних задач мали спільні блоки, які повторювалися у програмах).

Інформаційні системи управління другого покоління, які у вітчизняній літературі відомі під назвою “АСУ — концепція баз даних”, мали спільне інформаційне забезпечення усіх задач — базу даних. Для зв'язування бази даних із прикладними програмами були створені спеціальні програми — системи управління базами даних (СУБД).

Багаторічний досвід упровадження та використання АСУ в нашій країні показав, що комп'ютерною підтримкою забезпечена діяльність низових і середніх ланок управління господарською діяльністю, характерною ознакою яких є повністю формалізовані процедури підготовки рішень. Керівникам вищого рангу притаманна робота в умовах неструктурованих або слабо структурованих проблем, в яких не завжди задані кількісні залежності між важливими характеристиками, а прийняття рішень значною мірою базується на творчому підході, інформованості, кваліфікації, таланті, інтуїції та інших рисах керівника. Комп'ютерна підтримка такої діяльності в Україні практично відсутня.

Роботи з автоматизованої підтримки прийняття управлінських рішень почали інтенсивно проводитися з початку 70-х років у США, у результаті чого створені й успішно використовуються нові людино-машинні системи — системи підтримки прийняття рішень (СППР). У зарубіжній літературі ці системи відомі під назвою Decision Support Systems.

СППР можна визначити як інтерактивну комп'ютерну систему, призначену для підтримки різних видів діяльності при прийнятті рішень із слабо структурованих і неструктурованих проблем. Інтерес до СППР як до перспективної галузі використання обчислювальної техніки і як до інструментарію підвищення ефективності праці у сфері управління економікою постійно зростає. Розробка та впровадження СППР у багатьох країнах світу перетворилася на сферу бізнесу, що швидко розвивається. Наприклад, СППР ІР8Р ще 1982 року експлуатувалася майже в 1000 великих фірм. Система дає змогу розв'язувати досить широкий спектр задач: підбивати балансові підсумки, розподіляти прибутки за статтями доходів, передбачати зміни валютних курсів, прогнозувати, аналізувати ризик, розроблювати стратегії збуту продукції, провадити стратегічне планування, планування прибутку і бюджету, робити вибір між стратегіями закупівлі або власного виготовлення продукції тощо.