Вікна й двері 1 страница

Підлоги

Санітарні вузли

Перегородки

Сходи

У даному курсовому проекті використаються сходи із крупнорозмірних елементів - збірних залізобетонних сходових марші й площадок. Сходи двомаршові. Ширина маршу 1050мм. Кількість щаблів у марші 8-10. найпоширеніші розміри щаблів 1500х300мм.

Сходові площадки розміщаються в рівні поверхів і між ними. Ширина поверхових сходових площадок від 1200мм, міжповерхових - не менш ширини маршу.

Висота огороджень маршу 850-900мм. Огородження (поруччя) улаштовуються зі сталевих ланок, що приварюються до заставних елементів у бічній площині маршу.

Перегородки це внутрішнє не несучі конструкції, що обгороджують. Основна вимога, що пред'являється до перегородок - їхня звукоізолююча здатність.

Залежно від конструктивного рішення, перегородки можуть бути виконані з дрібноштучних матеріалів, на основі каркаса з обшиванням з листовими матеріалами, з великих гіпсобетонних блоків або збірних залізобетонних панелей.

Приміщення санітарних вузлів на монтажі будинку обладнаються з перегородок і дверних полотен з наступною установкою санітарно-технічних приладів, або встановлюються на перекриття у вигляді санітарно-технічних кабін з повністю вмонтованим устаткуванням.

Уніфіковані санітарно-технічні кабіни по планувальних ознаках можуть бути сполученими або роздільні.

Конструктивне рішення підлоги безпосередньо відповідає призначенню приміщень і залежить від пропонованих до нього звуко-, тепло- і влагоізоляційних вимог. При виборі конструкцій ураховується режим експлуатації, архітектура інтер'єра.

Підлоги складаються з:

- покриття - верхнього шару, що сприймає зовнішні впливи;

- підстильного шару, що розосереджує навантаження й забезпечує тепло-, влаго- і частково звукоізоляцію.

- підставою служать залізобетонні плити перекриттів або ґрунт у підлогах по ґрунті.

Покриття виконуються в житлових кімнатах, коридорах, кухнях з лінолеуму, полівінілхлоридних плиток, штучного або складального паркету, ламінірованних дощок. У санвузлах, кухнях, на балконах і лоджіях покриття рекомендується влаштовувати з лінолеуму або керамічних плиток. У технічному підпіллі покриття з бетону.

У житлових будинках масового будівництва застосовують переважно дерев'яні стандартні конструкції віконних блоків зі світлопрозорим заповненням із силікатного скла. Віконний блок збирають із віконної коробки й плетінь, що вставляються в неї. Для запобігання від гниття коробці антісептирують.

Двері бувають однопільні, двопільні й полуторні - із двома полотнами нерівної ширини. Заповнення дверного прорізу складається із дверної коробки й дверного полотна. Дверні полотна можуть бути фільончастими, щитовими, можуть бути глухими або заскленими.

Типи та габаритні розміри дерев’яних вікон, балконних дверей, зовнішніх та внутрішніх дверей наведені на рис 2.4а, 2.4б, 2.4в.

Рисунок 2.4а Типи і габаритні розміри дерев’яних внутрішніх дверей для житлових та громадських будинків

Рисунок 2.4б Габаритні розміри вікон та балконних дверей типів С та Р житлових будинків

Рисунок 2.4в Типи і габаритні розміри дерев’яних зовнішніх дверей для житлових та громадських будинків

3 РОЗРОБКА І ОФОРМЛЕННЯ АРХІТЕКТУРНО-КОНСТРУКТИВНИХ КРЕСЛЕНЬ

Перш ніж приступитися до розробки креслень проекту, необхідно уважно вивчити будинок на курсовий проект і вихідні дані для проектування. По заданих об'ємно-планувальних параметрах по відповідній довідково-нормативній літературі підібрати основні конструктивні елементи проектованого будинку, зробити їхні ескізи із вказівкою всіх необхідних розмірів і маркування конструкцій.

Роботу над проектом рекомендується почати з розробки ескізів плану, фасаду й поперечного розрізу житлового будинку, а також ескізів монтажних планів. Призначення ескізів - уточнення об'ємно-планувального й конструктивного рішення будинку і його окремих частин до креслення проекту начисто. Варто підкреслити, що досить докладне й ретельне пророблення ескізів, затвердження їх у керівника проектуванням до переносу на аркуш, дозволить уникнути переробок і виправлень у кінцевих кресленнях проекту.

Для того, щоб домогтися високої якості проекту, необхідно звернути саму серйозну увагу на його графічне оформлення: розташування зображень на аркушах, виконання написів, розмірів і т.п. Використання в кресленнях ліній різної товщини (основні S = 0,6-0,8мм - лінії видимих контурів на планах, розрізах і деталях; осьові, розмірні, пунктирні - S = 0,2-0,3мм) також підвищує виразність і якості креслень.

Масштаби на кресленнях не вказують.

Над проекціями креслень виконують надписи, висота літер 5мм.

Умовні позначки для виконання проекцій проекту подані на рис. додатку А

Розташування креслень на аркушах може бути різним і залежить від розмірів проектованого будинку й прийнятих масштабів.

У рамках учбового проектування проекції можна виконувати по дві через вісь симетрії:

- архітектурний план першого поверху лівої торцевої секції та монтажний або кладочко-монтажний план типового поверху правої торцевої секції4

- план фундаментів лівої торцевої секції та монтажний план перекриття типового поверху правої торцевої секції;

- монтажний план покриття або план крокв (для скатної покрівлі) лівої торцевої секції та план покрівлі правої торцевої секції;

- головний або дворовий фасад лівої торцевої секції та схему розташування збірних залізобетонних або бетонних конструкцій на головному або дворовому фасаді.

Проекцію розрізу виконують по сходовій клітці.

На вільних містах аркушу розміщують конструктивні вузли.

Формати аркушів та зразок оформлення штампу наведений на рис. А1 Додатка А.

Далі приводяться основні положення по розробці, оформленню й змісту креслень.

3.1 Методика розробки та склад проекцій архітектурного плану першого поверху лівої торцевої секції

Архітектурний план виконують у вигляді горизонтальної проекції на рівні, що знаходиться в межах віконних та дверних прорізей.

Креслення плану починають з нанесення координаційних осей, які організують геометричну основу плану будинку та характеризують основні розміри будинку, місцеположення несучіх конструкцій.

Маркування координаційних осей по довгій стороні будинку виконується зліва направо арабськими цифрами, а по короткій стороні будинку виконується знизу вверх великими літерами українського алфавіту, крім літер З, І, Ї, О, Ч, Х, Ь. Пропускання цифр або літер не дозволяється. Позначення координаційних осей проставляється у кружках (діаметром 7-8мм)

Координаційні осі на планах будинків показують по лівій та нижній сторонах, а при незбіжності осей протилежних сторін плану в місцях розходження осей забезпечення останніх проводять додатково по правій та верхній сторонах плану.

Потім на координаційні осі наносять розмірні лінії. Першу розмірну лінію креслять на відстані 12-16мм від контуру плану, на неї виносять розміри віконних, дверних прорізів. Розміри простінків. Наступні лінії наносять на відстані 6-8мм одна від одної. На другу розмірну лінію виносять розміри між сусідніми координаційними осями і на третю – габаритні розміри між крайніми координаційними осями.

На плані необхідно показати:

- координаційні осі;

- зовнішніх та внутрішні повздовжніх та поперечних несучіх та самонесучіх стіни з вказівкою їх товщини і прив’язки до координаційних осей. Правила прив’язки показані на рис. 2.1, 2.2, 2.3;

- стіни, перегородки з вказівкою їх товщини і прив’язки;

- віконні та дверні прорізи з заповненням і їх маркуванням;

- сходові клітки, лоджії, балкони;

- вентиляційні канали санвузлів та кухонь, санітарне і технічне обладнання (ванни, вмивальники, унітази, кухонні плити, мийки для посуду);

- площу приміщень (у метрах квадратних з двома десятковими знаками та підкреслюють). Житлову і загальну площу та кількість кімнат квартири. Наприклад , де житлова в чисельнику, загальна в знаменнику;

- місця, де виконують поперечний розріз, напрямок стрілки вбік, в який дивляться при виконанні розрізу.

Приклади виконання планів будинку приведені на рис. В1, В2, В3 додаток В.

3.2 Методика розробки та склад проекцій кладочно-монтажного або монтажного плану типового поверху правої торцевої секції

Кладочно-монтажний план виконують для будинків зі стінами з цегляної кладки, а монтажний для будинків зі стінами з крупних стінових блоків або панелей.

Розробляють проекцію аналогічно архітектурному плану першого поверху.

На монтажному або кладочно-монтажному плані необхідно показати:

- - координаційні осі;

- зовнішніх та внутрішні повздовжніх та поперечних несучіх та самонесучіх стіни, перегородки з вказівкою їх розмірів товщини і прив’язки до координаційних осей;

- віконні та дверні прорізи. На кладочно-монтажному плані необхідно показати прив’язки до координаційних осей;

- стики між стіновими блоками або стіновими панелями (на монтажному плані);

- маркування стінових блоками або стіновими панелей;

- сходові клітки, лоджії, балкони.

Приклади виконання кладочно-монтажного або монтажного плану будинку приведені на рис. В4, В5, В6 додаток В.

3.3 Методика розробки та склад проекцій розрізу

Розріз виконується по сходовій клітці у відповідності з лінією, зазначеною на плані. Розріз позначається арабськими цифрами.

На розрізах конструктивне рішення будинку та його елементів повинне бути виявлено як можна більш повно. Тому, положення мнимої вертикальної січної площини вибирають з таким розрахунком, щоб у зображення попадали прорізи вікон і дверей

На проекціях розрізів показують тільки ті елементи, які знаходяться в розрізі або безпосередньо в площині розрізу: фундаменти, стіни, перекриття, дах, вікна, двері, перегородки, сходи.

На розрізах наносять:

- координаційні осі будинку та відстані між ними і крайніми осями;

- усередині об’єму будинку: відмітки поверхів, стелі, поверхових та міжповерхових площадок, внутрішніх дверей;

- зовні об’єму будинку: відмітки низу підошви фундаментів, рівня землі, цоколя, низу та верху прорізів, верху парапету, козирків над входом, гребеня даху;

- посилання на вузли у кружечках з нумерацією.

Конструкції, що попали у розріз, а також ґрунт штрихують умовними позначками, щоб показати матеріал з якого вони зроблені. Умовні позначки наведені у додатку

Конструкції характерних перекриттів, покриттів, даху, підлог указують на виносному надпису у вигляді прапорця, як багатошарові конструкції.

Відмітки на розрізах вказують в метрах з трьома цифрами після коми. За умовну нульову («0,000») відмітку приймають відмітку чистої підлоги першого поверху. Відмітки вище нульової вказують зі знаком плюс, відмітки нижче нульової вказують зі знаком мінус.

Приклади виконання розрізу будинку приведені на рис. В7, В8, В9 додаток В.

3.4 Методика розробки та склад проекцій фасаду

Креслення фасадів виконують на основі плану та розрізу будинку. З планів беруть усі горизонтальні розміри, а з розрізів – вертикальні.

Для будинків зі стінами з крупних стінових блоків або панелей фасад розробляється тільки для лівої торцевої секції а для будинку з цегляними стінами лівої та правої секцій (рис. В10 додаток В),.

На фасаді показують:

- балкони, лоджії з елементами огороджень, елементи входів, вимощення, приміщення виходу на покрівлю, вентиляційні труби, слухові вікна;

- віконні та дверні прорізі викреслюють з віконними та дверними блоками;

- координаційні осі, які проходять в характерних місцях фасадів (крайні, у місцях уступів на плані та перепадів висот будинку);

- відмітки: рівня землі, цоколя, низу та верху прорізів, характерних елементів фасадів, верху парапету, низу козирків, верху гребеня даху, низу балконів і лоджій, вентиляційних труб, слухових вікон.

У найменуванні фасаду вказують крайні координаційні осі зображеного на кресленнях ділянки. Наприклад «Фасад 1 - 5».

Приклади виконання фасадів будинку приведені на рис. В10, В11, В12 додаток В.

3.5 Методика розробки та склад схеми розташування збірних залізобетонних елементів на головному або дворовому фасаді правої торцевої секції

Схеми розташування збірних залізобетонних елементів виконується для будинків зі стінами з крупних стінових блоків або панелей.

Креслення схеми розташування збірних залізобетонних елементів виконують на основі монтажного плану та розрізу будинку. З планів беруть усі горизонтальні розміри, а з розрізів – вертикальні.

На схемі показують:

- координаційні осі;

- контури блоків або панелей (показують розрізку стіни). Усередині кожного контуру проставляють марку блоку або панелей;

- балкони, лоджії (елементами огороджень не показують);

- - відмітки: рівня землі, цоколя, низу та верху крупних стінових блоків або панелей, верху парапету, низу козирків, низу плит балконів і лоджій.

Приклади виконання схем розташування збірних залізобетонних елементів будинку на фасаді приведені на рис. В13, В14, додаток В.

3.6 Методика розробки та склад проекцій фундаменту лівої торцевої секції

План стрічкового фундаменту зображують у вигляді горизонтального розрізу будинку січною площиною на рівні обріза фундаменту і рівні ростверку для пальових фундаментів.

На планах фундаментів показують:

- координаційні осі будинку та відстані між ними і крайніми осями;

- до координаційних осей прив’язують товщину стін підвалу, або ширину фундаментних стінових блоків, ширину підошви фундаменту або фундаментних плит (з шириною проміжків між плитами), для пальових фундаментів ширину ростверку;

- висотні відмітки закладення підошви фундаменту для стрічкових фундаментів та ростверку пальових фундаментів;

- маркування фундаментних плит;

- на проекції пальових фундаментів наносять палі.

Приклади виконання планів фундаментів приведені на рис. В15, В16, В17 додаток В.

3.7 Методика розробки та склад проекцій монтажного плану перекриття правої торцевої секції

Монтажний план перекриття зображують у вигляді горизонтального розрізу будинку січною площиною, розташованої на рівні верху основної конструкції (плити, панелі) даного перекриття. При цьому підлогу не зображують.

На плані перекриття наносять:

- координаційні осі будинку та відстані між ними і крайніми осями;

- стіни будинку (тонкою лінією)з прив’язкою до координаційних осей;

- елементи перекриття – плити, сходові площадки, плити лоджій, балконів, монолітні ділянки та їх маркування;

- контури вентиляційних каналів, контури отворів та їх прив’язки до координаційних осей і розміри;

- елементи, що забезпечують жорсткість – металеві деталі, що з’єднують, анкера.

Приклади виконання планів перекриття правої торцевої секції приведені на рис. В18, В19, В20 додаток В.

3.8 Методика розробки та склад проекцій монтажного плану покриття або крокв лівої торцевої секції

Монтажний план покриття розробляють у відповідності з монтажним планом перекриття.

Приклади виконання планів покриття лівої торцевої секції приведені на рис. В21 додаток В.

Монтажний план крокв виконують для будинку зі скатною покрівлею.

На плані крокв наносять:

- координаційні осі будинку та відстані між ними і крайніми осями;

- стіни будинку (тонкою лінією)з прив’язкою до координаційних осей, контури вентиляційних каналів;

- дерев’яні елементи кроквяної системи – маурлати (підкроквяний брус), лежні, стійки, прогони, кроквяні ноги, кобилки, підкоси, схватки;

- відстань між осями крокв.

Приклади виконання планів крокв лівої торцевої секції приведені на рис. В22, В23 додаток В.

3.9 Склад проекцій плану покрівлі

правої торцевої секції

На проекції плану покрівлі показують:

- крайні координаційні осі та відстань між ними, координаційні осі, що проходять біля деформаційних швів, у місцях уступів на плані та перепадів висот будинку біля водостічних лійок;

- розжолобки, зовнішні водостічні лійки, парапети, парапетні плити та їх маркування, металеве огородження, внутрішні водостічні лійки, приміщення виходу на покрівлю, вентиляційні труби.

- величину ухилів схилів покрівлі.

Приклади виконання плану покрівлі правої торцевої секції приведені на рис. В24, В25, В26 додаток В.

3.10 Методика розробки та склад проекцій

архітектурно-конструктивних деталей

Архітектурно-конструктивні деталі вибирають на планах та розрізах у найбільш характерних місцях будинку.

Усі розташування на аркушах креслень повинні бути орієнтовані так, як і на планах та розрізах, на яких вони замаркіровані. Деталі повинні бути прив’язані до координаційних осей та висотних відміток, і повинні мати конкретні надписи усіх складових елементів.

Рекомендується показувати на кресленнях такі деталі:

Розташування архітектурно-конструктивних деталей відмічають на планах та розрізах замкнутою суцільною тонкою лінією (окружність або еліпс) з виноскою порядкового номера деталі в чисельнику. Якщо деталь розташована на другому аркуші креслень, то під полкою виноски в знаменнику вказують номер аркуша на якому розташована деталь.

Зверху зображення архітектурно-конструктивної деталі в окружності показують в чисельнику номер деталі, а в знаменнику номер аркуша де він відмічений на плані чи розрізі.

Приклади виконання деталей приведені на рис. В27а, б, в, г, д, е додаток В.

4 ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ

Пояснювальна записка є складовою частиною проекту і робота над нею повинна вироблятися по мірі виконання курсового проекту.

Записка повинна містити обґрунтування і опис конкретних об’ємно-планувальних і конструктивних рішень, прийнятих для розробляє мого у проекті будинку.

Пояснювальна записка повинна бути написана чорнилами чорного кліру або набирається на комп’ютері на одній стороні стандартних аркушів писального паперу, зброшурована і оформлена титульним аркушем, сторінки необхідно пронумерувати. Після титульного аркуша в пояснювальній записці приводиться «Зміст», утримуючий перечень основних розділів пояснювальної записки.

4.1 Склад пояснювальної записки

Пояснювальна записка складатися з таких підрозділів:

1 Вихідні дані.

2 Об’ємно-планувальне рішення будинку.

3 Архітектурно-конструктивне рішення будинку.

4 Теплотехнічний розрахунок зовнішньої стіни

5 Розрахунок звукоізоляції міжкімнатної стіни.

6 Список використаної літератури.

4.1.1 Підрозділ «Вихідні дані»

У цьому підрозділі слід описати основні вихідні данні (у відповідності до завдання), необхідні для будівництва будинку, що проектується.

1 Данні, що характеризують район будівництва:

а) місто будівництва;

б) клімат міста будівництва

- кліматичний район та підрайон будівництва;

- температурна зона України;

- розрахункова температура зовнішнього повітря найбільш холодної доби забезпеченням 0,92 по СНиП 2.01.01-82 [4.7];

- глибина промерзання ґрунтів;

- нормативне значення опору теплопередач зовнішніх стін, вікон, горищних перекриттів або покриттів відповідно до ДБН В.2.6-31:2006 [4.5].

2 Данні для проектування:

а) кількість секцій;

б) кількість секцій;

в) наявність технічного підпілля та горища;

г) підбір конструкцій.

4.1.2 Підрозділ «Об’ємно-планувальне рішення будинку»

У цьому підрозділі необхідно вказати його геометричну форму в плані, довжину та ширину будинку, кількість поверхів, висоту поверхів, кількість та розташування сходових кліток, систему водовідводу, характеристику профілю покрівлі, наявність підвалу та горища.

Потрібно вказати кількість й типи секцій, кількість й типи квартир, площі квартир, обладнання кухонь та санвузлів.

В кінці необхідно привести основні техніко-економічні показники об’ємно-планувальних рішень будинку:

1 Площа забудови – П_з - площа горизонтального перерізу по зовнішньому обводу будинку на рівні цоколя, м².

2. Поверховість.

3 Умовна висота будинку – висота від відмітки автодороги для під’їзду пожежних машин до відмітки підлоги останнього поверху будинку (п.2.18 [4.2]), м.

4 Кількість квартир у будинку, у тому числі:

- однокімнатних;

- двокімнатних і більше;

5 Житлова площа – П_ж - сума площ житлових кімнат без урахування вбудованих шаф, м².

6 Підсобна площа – П_п – сума площ приміщень обслуговуючого характеру (кухня, коридор, санвузли), м².

7 Площа літніх приміщень – П_л – сума площ балконів з коефіцієнтом - 0,3, для лоджій - 0,5, м².

8 Загальна площа – П_зп = П_ж + П_п + П_л

9 Загальний будівельний об'єм усього будинку, у тому числі:

- вище позначки 0,000 (від чистої підлоги першого поверху до верхньої обмежуючої поверхні покрівлі), м³;

- нижче позначки 0,000 (від чистої підлоги першого поверху до низу бетонної підготовки тех. підпілля), м³.

10.

11.

4.1.3 Підрозділ «Архітектурно-конструктивне

рішення будинку»

У цьому підрозділі слід описати: конструктивну систему будинку, будівельну систему будинку, конструктивну схему будинку, ступінь вогнестійкості будинку, клас відповідальності будинку, чим забезпечується стійкість будинку та його поздовжня і поперечна жорсткість.

Далі треба описати архітектурно-конструктивні елементи будинку: основи, фундаменти, стіни, перекриття, сходи, несучі елементи покриттів, покриття, дахи, перегородки, вікна, двері, підлоги, вимощення, та інше.

Далі треба описати зовнішнє та внутрішнє оздоблення: облицювання, штукатурки, фарбування. Вказуючи види оздоблення треба відмітити матеріали оздоблення та колір.

Далі треба скорочено описати внутрішні сантехнічні, електротехнічні системи будинку.

4.2 Методика виконання та зразок

теплотехнічного розрахунку зовнішньої стіни

Знання основ будівельної теплотехніки необхідно для обґрунтованого раціонального проектування конструкцій, що обгороджують.

Від теплотехнічних якостей зовнішніх конструкцій, будинків, що обгороджують, залежать:

а) сталість температури й вологості повітря в приміщенні в холодну пору року й попередження зниження температури нижче необхідної по санітарно-гігієнічних умовах;

б) температура внутрішньої поверхні огородження, що впливає на утворення на цій поверхні небажаного конденсату;

в) режим вологості зовнішніх огороджень, що впливає на їх теплозахисні якості й довговічність будинку в цілому;

г) кількість тепловтрат будинку в холодні періоди року, від яких залежить витрата енергоресурсів на його опалення.

Зовнішні конструкції, що обгороджують, у різних географічних пунктах піддаються різним фізико-кліматичним впливам, від яких залежать процеси теплопередачі й зміни вологісного стану конструкцій. Тому при визначенні опору теплопередачі конструкції в розрахунках ураховують негативні температури, характерні для даного кліматичного району, а ціль теплотехнічних розрахунків - забезпечення необхідних тепловологозахисних якостей конструкцій.

Однієї з основних теплофізичних характеристик матеріалу є теплопровідність – здатність матеріалу проводити тепло через свою масу. Для будівельних матеріалів вона залежить, в основному, від хімічного складу, структури, щільності, вологісного й температурного стану. Ступінь теплопровідності матеріалу характеризується його коефіцієнтом теплопровідності, тобто кількістю тепла, що проходить за одна година через 1м² однорідного огородження товщиною 1 м при різниці температур на його поверхнях, рівної 1 ⁰С.

В основу теплотехнічного розрахунку зовнішніх конструкцій, що обгороджують, покладений принцип, при якому їхній опір теплопередачі повинне бути не менш необхідного опору теплопередачі по санітарно-гігієнічних умовах.

Теплотехнічний розрахунок зовнішньої стіни здійснюється відповідно до вимог ДБН В.2.6-31:2006 «Теплова ізоляція будівель».

Задамося конструкцією зовнішньої стіни (рис. 4.1) та виберемо вихідні дані до розрахунку.

Рисунок 4.1 Конструкція зовнішньої стіни

Вихідні дані.

Район будівництва: м. Харків.

Температурна зона - I

Режим вологості приміщення: нормальний – Б

d₁ – зовнішня штукатурка – цементно-пісчаний розчин g=1800 кг/м³, товщиною 0,02 м, l=0,76 Вт/м.

d₂- утеплювач – жорсткі мінераловатні плити на синтетичних сполуках g=80 кг/м³, l=0,045 Вт/м.°С.

d₃- кладка з силікатної цегли на цементно-пісчаний розчині, товщиною 0,38 м g=1800 кг/м³, l=0,87 Вт/м.°С.

l - коефіцієнт теплопровідності за додатком Л [4.5]

Місто Харків згідно з ДБН В.2.6-31:2006 відноситься до першої кліматичної зони з кількістю градусо-діб опалювального періоду більше ніж 3501. Мінімально допустиме значення опору теплопередачі зовнішньої стіни для I температурної зони R_{q min}= 2,8 м²·К/Вт.

Для опалювальних будинків обов'язково виконання умов

де R_Σпр – сумарний опір теплопередачі непрозорої конструкції, що обгороджує, м²·К/Вт розраховується по формулі:

де: a_в – коефіцієнт тепловіддачі внутрішньої поверхні зовнішньої стіни, приймаємо рівний 8,7 Вт/м²∙°С за додатком Е [4.5];

a_н – коефіцієнт тепловіддачі для зимових умов поверхні зовнішньої стіни приймаємо рівним 23,0 Вт/м²∙°С за додатком Е [4.5];

l - коефіцієнт теплопровідності за додатком Л [4.5];

d - товщина шару, м.

м²×⁰С/Вт,

звідки d₃ = 0,098 м.

Отже, для забезпечення нормативних параметрів мікроклімату приміщень товщина утеплювача із жорстких мінераловатних плит повинна бути не меншою ніж 0,09 м. Приймаємо – 0,1 м.

4.3 Методика виконання та зразок

теплотехнічного розрахунку горищного перекриття

Розрахунок виконується аналогічно розрахунку зовнішньої стіни

Мінімально допустиме значення опору теплопередачі горищного перекриття для I температурної зони R_{q min}= 3,3 м²·К/Вт.

Задамося конструкцією горищного перекриття (рис. 4.2) та виберемо вихідні дані до розрахунку.

Рисунок 4.2 Конструкція горищного перекриття

d₁ – плита збірна залізобетонна багатопустотна g=2500 кг/м³, товщиною 0,22 м, l=2,04 Вт/м.

d₂- утеплювач – жорсткі мінераловатні плити на синтетичних сполуках g=110 кг/м³, l=0,047 Вт/м.°С.

d₃- стяжка з цементно-пісчаного розчину, товщиною 0,03 м g=1600 кг/м³, l=0,81 Вт/м.°С.

м²×⁰С/Вт,

звідки d₃ = 0,14 м.

Отже, для забезпечення нормативних параметрів мікроклімату приміщень товщина утеплювача із жорстких мінераловатних плит повинна бути не меншою ніж 0,14 м. Приймаємо – 0,15 м.

4.3 Методика виконання та зразок

розрахунку звукоізоляції стіни

Оцінка звукоізолюючих вертикальних огороджувальних конструкцій будівель (стін та перегородок) виконується на основі СНиП II-12-77 [4.4].

Основна розрахункова формула відповідно до СНиП II-12-77 [4.4]

I_в=50+Dв≥[I_в]^н,

де I_в - індекс ізоляції повітряного шуму в дБ міжкімнатної стіни;

Dв – поправка, яка визначається за методикою викладеною в додатку 1 [4.4].

[I_в]^н – нормативний індекс ізоляції повітряного шуму в дБ міжкімнатної стіни, який дорівнює для житлових будинків [I_в]^н= 41 дБ, відповідно до таблиці 7 [4.4].