Анекдот, особливості жанру
ТЕМА 13
Афоризм як жанр
ТЕМА 12
ПОДВІЙНИЙ ГОНОРАР І СЛАВА
Владиславу Бойку (Василеві Шукайлу)
Шукали Бойка-публіциста —
Знайшли Шукайла-гумориста
І заволали навздогін:
— Якщо у пана Владислава
Подвійний гонорар і слава,
То як податки платить він?
Епітафія(грец. έπιτάφιοζ, від έπι —на, над і τάφοζ — могила, тобто надгробне слово) — вірш, призначений для напису на пам'ятникові померлої особи, часто у формі епіграми. Як літературний жанр епітафія з'являється в давній Греції та Римі. Пізніше стали писати епітафії на смерть неіснуючої особи з метою осміяти вади певної людини чи людського типу. Такі сатиричні епітафії писав Р. Берне. До такого різновиду сатиричних епітафій належать і автоепітафії — написи на власну уявлювану смерть.
МИКОЛІ СОМУ
(Сомоепітафія)
Низький уклін Миколі Сому!
Він тут нарешті охолов,
Тож не втече тепер із дому
Поет, учитель, риболов.
Відомі автоепітафії давньогрецького поета Мегара та російського поета В. Соловйова. В давній українській літературі до жанру епітафій зверталися Л. Баранович, В. Ясинський, Ф. Прокопович, Г. Сковорода. У XX столітті сатиричні епітафії писали В. Еллан-Блакитний, В. Симоненко, М. Сом.
МИКОЛІ ЛУКІВУ —
поетові-пісняру
Жменька слів і жменька звуків...
Хто се тут?
Микола Луків.
Запитання і завдання:
- Ознайомтесь зі зразками пародій, епіграм, епітафій на сторінках газет. Виявіть характерні ознаки.
- Складіть пародію для шкільного КВК.
- Напишіть епіграму до шкільної газети про двієчників, лінюхів, брехунів.
Афоризм– короткий, влучний оригінальний вислів. Це жанр, що його використовує більшість газет, переважно афоризми тут персоніфіковані, тобто придумані окремими людьми. Здебільшого вони містять іронію, сарказм, стосуються різноманітних сторін життя людини.
Экономьте время - читайте афоризмы. ( Юрий Базылев)
Любой афоризм что орех: снаружи хорош, а внутри на три четверти пуст. (Фернан Вандран)
Запитання і завдання:
- Підготуйте повідомлення про афоризми в літературі.
- Доберіть афоризми про добро і зло, дітей та батьків, навчання та відпочинок.
- Продумайте, як можна використати афоризми для шкільної газети.
- Спобуйте самі скласти афоризми.
Термін „анекдот" вперше з'явився у Візантії, у книзі історика Прокопія Кесарійського „Таємна історія" (550 р). У перекладі з грецької мови цей термін означає: невигаданий, невідомий, нерозголошений, той, що не підлягає розголосу. Пізніше цим терміном
назвуть гумористичні, дотепно-смішні, лаконічні мініатюри з гострим сюжетом, діалогічною формою і неодмінно з несподіваною, комічною кінцівкою.Представником „гумористичної теорії" вважали Гіпократа. У
В.Даль визначав анекдот як „короткий за змістом і стислий за формою твір про кумедний випадок; байка, баутка". У Франції їх називали „фацеіями", тобто смішними усними розповідями, в Польщі „жартом".В українській літературі термін „анекдот" започатковує Г.Квітка-Основ'яненко. Це відбулось у 1822 році на сторінках газети „Вісник Європи". Родоначальницею збірок анекдотів є „Маленька книжечка
українських анекдотів", опублікована у 1859 році. Анекдоти записували М.Драгоманов, Б.Грінченко, П.Чубинський, І.Манжура та ін. Ознаками анекдоту є: алогізм, переакцентування слова чи фрази з одного
значення на інше, гра слів, односюжетність. За формою викладу анекдоти бувають: описові, монологічні, діалогічні, полілогічні; за тематикою:суспільно-побутові, родинно-побутові. Українці користуються також і іншою назвою анекдоту - народна усмішка. Український народ створив величезну кількість мініатюрних перлин цього
жанру, адже гумор - одна з рис українського менталітету. На народних усмішках „виросли" І.Котляревський, М.Гоголь, C.Руданський, ОстапВишня, О.Ковінька, М.Годованець та багато інших сміхотворців.
Запитання та завдання:
1. Що таке анекдот? Яка історія жанру?
2. Складіть анекдот зі шкільного життя.