Журналістське розслідування

ТЕМА 7

“Журналістське розслідування” – це специфічний жанр і одночасно вид журналістської діяльності, який останнім часом зайняв панівне становище у світовій журналістиці. У лексикон українського журналіста це поняття активно увійшло в останнє десятиріччя, оскільки в радянській журналістиці його практично не існувало у тому розумінні, в якому воно зараз побутує в Україні та інших пострадянських державах. Спроби журналістів „докопатися” до істини вкладалися в поняття “журналістське дослідження”. Проблематика сучасних розслідувань: надзвичайні випадки й події, які здебільшого мають негативний характер: трагедії, кримінальні злочини, факти корупції, фінансові махінації тощо. Це також можуть бути різноманітні таємниці й темні сторінки історії. Журналістське розслідування – завдання надзвичайно важке і небезпечне для людини непідготовленої На відміну від інвестигейтерів, або „тих, що розгрібають бруд”, папараці народжені дещо іншими обставинами: бажанням різноманітних видань вижити в умовах сучасного ринку, боротьби за тираж. Зробити це, якщо не задовольняти найбільш низькі потреби аудиторії, дуже важко. Деякою мірою те, що роблять папараці, потрібно не лише їм, їх аудиторії, але й самим „жертвам”, котрі найчастіше є різноманітними знаменитостями, „зірками”.

У зв’язку з цим статті у багатьох виданнях стають менш якісними та серйозними, а журналістика у цілому все більше стає схожою на арену розваг. Все частіше не можуть друкуватися великі аналітичні матеріали –видавці вважають, що їх просто не будуть читати. Тому на ринку ЗМІ з великою перевагою є лідером „жовта” й „бульварна” преса. Якщо у невеликих за тиражем солідних політичних газетах і журналах проводяться серйозні розслідування у сфері політики, бізнесу, екології, державних установ, то розважальні видання вважають за краще мати справу з окремим видом журналістської творчості – матеріалами папараці. На території нашої держави папараці з’явилися не так вже й давно, але в багатьох західних державах вони існують вже декілька десятків років. Ці люди фанатично віддані своїй справі. Серйозні проблеми людства їх мало турбують. Їх увагу практично на затримують махінації великих державних діячів, радіоактивні відходи в ґрунті й воді навіть тієї держави, в якій вони живуть; мало цікавлять військові конфлікти, насильство в армії. Проте вони ніколи не залишаться байдужими, коли мова йде про приватне життя популярних спортсменів, акторів, суспільних діячів, їх, по суті, цікавлять нічого не варті деталі й подробиці. Нерідко заради наживи вони забувають про журналістську етику. Нахабне втручання у приватне життя людини карається не лише законами ЗМІ, а й конституціями в різних державах. Тому діяльність папараці найчастіше розглядається лише як слабка „тінь” справжніх журналістських розслідувань.

Виділяють три основних групи предметів журналістського розслідування:

1. Нерозкриті справи, незрозумілі випадки, голосні злочини, коли правопорушник не знайдений, а на запитання чому?, як? і тому подібні ніхто не в змозі дати чіткої відповіді. У цьому разі журналісту працювати легше, оскільки існує багато осіб, які зацікавлені в тому, що б загадка була вирішена. Журналіст може розраховувати на допомогу офіційних структур, які зможуть надати йому необхідні матеріали. 2. Розкриті справи, які викликають у журналіста певні сумніви. Відповіді на запитання: чому?, як?, хто? і тому подібні – вже є, існує громадська думка, а журналісту здається сумнівною, тому він починає власне розслідування. Працювати з такою ситуацією дуже важко, бо розраховувати на допомогу офіційних органів не доводиться: журналіст, по суті, хоче довести, що вони неправі, і тому, має певні проблеми з офіційними структурами, що заважає розслідуванню. 3. Нерозпочаті справи і приховані злочини. У цьому разі журналіст має не тільки виявити правопорушників, розкрити злочин, а й довести його сутність.Найбільш важливими предметами розслідувань у сучасній Україні є: випадки корупції;політичні злочини;економічні злочини;екологічні злочини;історичні таємниці;соціально-побутові злочини.

Як стверджують фахівці, професія журналіста належить до групи професій підвищеного ступеня ризику. Бажання журналістів завжди бути в гущавині подій, в центрі конфлікту – не примха і не забаганка – це специфіка професії, яка визначається попитом суспільства на достовірну інформацію.Виконуючи свої професійні обов’язки журналісти, особливо ті, що займаються розслідувальною діяльністю, досить часто наражають себе на небезпеку. Забезпечити себе від загрози у повній мірі журналіст, як і більшість інших людей не в змозі.