Засоби масової інформації, їх види. ЗМІ та влада. Законодавча база у сфері ЗМІ

ТЕМА 1

Засоби масової інформації (ЗМІ)– спеціалізовані носії масової інформації (газети, журнали, програми радіо та телебачення), що прозначені для розповсюдження соціально значущої інформації невизначеній масовій аудиторії на широкому інформаційному просторі.

Сучасна журналістика – це складна система засобів масової інформації, яка постійно розвивається та вдосконалюється. Основне призначення системи ЗМІ - безперервне відображення суспільного життя у всіх його зв'язках і взаємозалежностях, протиріччях і конфліктах. Зміст і спрямованість ЗМІ залежить від культурного й суспільно-політичного ладу, який утвердився в державі.

Таким чином, система засобів масової інформації входить як складова частина в систему управління суспільством. Для нормального суспільства необхідний безперервний потік інформації. Адже лише за умови безперервного інформаційного спілкування із зовнішнім середовищем людина здатна продуктивно мислити й активно діяти.

Соціальний зміст преси, телебачення, радіомовлення й інших засобів масової інформації не тільки формує громадську думку, але і впливає на життя людей. До системи засобів масової інформації входять:

- преса (газети, журнали, альманахи);

- телебачення;

- інформаційні агентства;

- видавництва;

- документальне кіно;

- мережні засоби.

Розбудовуючи нове, правове суспільство, Україна конституційно забезпечує своїм громадянам свободу слова, друку та інформації, узгоджуючи власну політику в цій сфері з європейськими та світовими стандартами. За роки незалежності в Україні прийнято близько десяти законів, що регламентують діяльність об’єктів інформаційних відносин. Створено правові основи, встановлено державні гарантії й свободи згідно з Конституцією України і відповідно до Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” (1992), “Про інформацію” (1992 р), “Про телебачення і радіомовлення” (1993), “Про інформаційні агентства” (1995), “Про рекламу” (1996). Закон України “Про видавничу справу” (1997), регламентує сприяння законодавства у сфері видавничої справи, національно-культурного розвитку українського народу, захисту прав та інтересів авторів, видавців, виробників, розповсюджувачів і споживачів видавничої продукції.

Закон України “Про авторське право і суміжні права” (1993), охороняє особисті (немайнові) і майнові права авторів та правонаступників, пов’язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва (авторське право), і права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення (суміжні права). Відповідно до цього документа об’єктами авторського права є текстові та аудіовізуальні твори. Під дію авторського права підпадають твори, випущені у світ чи не випущені у світ, але виражені в будь-якій об’єктивній формі, що дає можливість відтворювати результати творчої діяльності автора. Авторське право охороняє драматичні, музично-драматичні, музичні твори, твори скульптури, архітектури, живопису та ін. мистецтва, креслення, ілюстрації. Звичайно, всі ці твори знаходять своє відображення в журналістиці, в засобах масової інформації.

До засобів масової інформації мають відношення й такі закони, як Закон “Про державну таємницю” (1994), опубліковані проекти законів “Про розвиток і захист національного інформаційного простору України та державну підтримку засобів масової інформації та книжково-журнальних видавництв” (1996), “Про порядок висвітлення діяльності державних органів в Україні засобами масової інформації” (1998). Окремі правові норми щодо ЗМІ містять Цивільний та Кримінальний кодекси.

Важливим є закон “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”.

Загалом українське законодавство в галузі ЗМІ відповідає загальноприйнятим міжнародним правовим стандартам, конвенціям з прав людини. Утім, це ще не гарантує реального захисту інтересів суспільства щодо отримання вільної та неупередженої інформації. Немає реальних важелів для регулювання мовної ситуації. Саме тому російськомовна преса в Україні становить переважну частину загального обсягу друкованих ЗМІ. Інформаційний простір завдяки недосконалій законодавчій базі виявився перенасиченим неукраїнськими інформаційними потоками, ідеями і символами інших культур. Результатом цього є намагання витіснити вітчизняні мас-медіа з внутрішнього ринку і нездатність їх вийти у світовий інформаційний простір.

Подальшого вирішення вимагає питання економічної свободи ЗМІ, зокрема щодо оподаткування, встановлення прийнятних умов для виробників та розповсюджувачів інформаційної продукції. Це одна з найболючіших проблем усіх ЗМІ, видавничої сфери, в якій функціонують тисячі видавництв і видавничих організацій. Та нині держава не має змоги підтримати фінансово 11 тис. 416 періодичних видань (за станом на 01.01.2007 р.), які зареєстровані в Україні – така стаття витрат Держбюджетом на 2007 рік не закладена.

Ситуація погіршується для вітчизняних ЗМІ ще й тим, що зарубіжні ЗМІ мають кращі умови для функціонування в Україні, аніж власне українські. Вони виробляють в Україні свою продукцію й ухиляються від сплати мита та податків, відбираючи у покупців і передплатників рекламу. Внаслідок цього Держбюджет недоотримує значні кошти, порушується чинне законодавство України, ігноруються інтереси національного виробника, а співвідношення українськомовних і російськомовних видань змінюється на користь останніх, тобто наших 20% і 80% − російськомовних.

Подібні проблеми існують і в царині електронних ЗМІ. А саме - питання наповнення ефірних програм національним продуктом, дотримання каналами мовної політики умов ретрансляції. Потребує свого оновлення й законодавча база щодо функціонування електронних мас-медіа.

Запитання та завдання:

1. Проаналізуйте основні закони у сфері ЗМІ, виявіть недоліки законодавчої бази.

2. Проведіть огляд новітніх електронних мас-медіа

( кабельне ТБ, е-mail, електронні банки даних, лазерна преса, відеогазети)

3. Напишіть замітку до газети "Замість газет Інтернет?"

4. Проаналізуйте сучасні інформаційні Інтернет-видання. Чи відповідають вони етичним нормам?