Науковий стиль

Стилі української літературної мови. Загальні ознаки, призначення, сфера поширення та мовні засоби стилів

Мовний стиль(від латинського stylus – загострена паличка для писання, яка використовувалася в часи античного Риму і Середньовіччя) – це сукупність мовних засобів, вибір яких зумовлюється змістом мовлення, метою, характером висловлення, практикою мовного спілкування, функціональним призначенням.

Стиль – це один із різновидів літературної мови, що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців. В українській літературній мові традиційно виділяють п’ять функціональних стилів:

1) науковий;

2) офіційно-діловий;

3) публіцистичний;

4) художній;

5) розмовний або стиль побутового мовлення.

Усна форма літературної мови має лише один стиль – розмовний. У писемній мові виділяють чотири функціональні стилі: науковий, публіцистичний, художній, офіційно-діловий. Проте функціональні стилі не існують відокремлено один від одного. У будь-якому з них переважають загальномовні, міжстильові засоби, незважаючи на те, що кожен вирізняється специфічними елементами, властивими тільки йому.

Кожний стиль має:

– сферу призначення;

– сферу поширення (коло мовців);

– систему мовних засобів;

– стилістичні норми;

– жанри реалізації;

– підстилі.

Кожен із стилів має свої характерні особливості і реалізується у властивих йому жанрах. Жанри – це різновиди текстів певного стилю, що різняться, насамперед, метою мовлення, сферою спілкування та іншими ознаками. Сучасна українська літературна мова поєднує системи книжного (писемного) й усного літературного мовлення. Функціональна розгалуженість мови породжує різноманітні стилі літературної мови. Стилі розрізняються лексичними (набір слів), фразеологічними (усталені словосполучення), граматичними (будова речень, словосполу-чень) особливостями.

1. Загальні ознаки. У науковому стилі дбають про логічну послідовність, узагальненість, точність, стислість, чіткість, лаконічність, конкретність, переконливість, об’єктивність висловлення, аргументацію, висновки у висвітленні фактів, про правильність побудови теоретичних міркувань, узагальнень, доказів.

2. Призначення. Науковий стиль виконує функцію подачі наукової інформації, повідомляє про результати наукових досліджень, доводить теорію, обґрунтовує гіпотези, роз’яснює явища, систематизує знання.

3. Сфера поширення. Наука, техніка, освіта.

4. Мовні засоби. Науковий стиль характеризується широким використанням науково-термінологічної і абстрактної лексики, вживанням слів у прямому значенні. Широко використовуються складні синтаксичні конструкції, повні речення, часто ускладнені зворотами; використовуються схеми, таблиці, графіки, наукова фразеологія, цитати, посилання. У реченнях багато іменників, у тому числі абстрактних, які утворюються найчастіше суфіксами церковнослов’янського походження -ість, -ння, -ство; а також суфіксами з народної мови -ота, -ок: сліпота, напрямок, розвиток, сучасність, освіта, походження, виникнення, вплив, людяність, схильність, враження, відчуття, суспільство, виробництво; значна кількість відносних прикметників приміська зона, копіювальний папір, інститутський зал; мало дієслів.

5. Жанри, в яких реалізується науковий стиль: дисертація, монографія, стаття, підручник, навчальний посібник, лекція, рецензія,

відгук, анотація та ін.

6. Підстилі:

– власне науковий (монографія, стаття, наукова доповідь, тези);

– науково-популярний (книги, статті в неспеціальних журналах);

– науково-навчальний (підручники, навчальні посібники, методичні вказівки).