Основні ознаки культури мови
| Якості мовлення | Правила мовлення |
| 1. Змістовність 2. Правильність і чистота 3. Точність 4. Логічність і послідовність 5. Багатство (різноманітність) 6. Доречність (доцільність) 7. Виразність і образність | Продумати текст й основну думку висловлення; розкрити їх повно; матеріал підпорядкувати темі й основній думці; говорити й писати лише те, що добре відомо; не говорити й не писати зайвого; добирати матеріал, якого не вистачає. Дотримуватися норм літературної мови: в усному висловленні – орфоепічних, лексичних, орфогра-фічних, граматичних, стилістич-них. У писемному – лексичних, словотвор-чих, граматичних, стилістичних, орфографічних і пунктуаційних. Добирати слова і будувати речення так, щоб найточніше передати зміст висловлення; прагнути, щоб зміст сказаного або написаного був переданий точно, зрозуміло. Говорити й писати послідовно, виділяючи мікротеми і встановлю-ючи зв’язок між ними; забезпечува-ти смислові зв’язки між словами і реченнями в тексті; скласти план (простий чи складний) висловлення, систематизувати дібраний матеріал, виділити “дане” і “нове” у вислов-ленні; уникати логічних помилок. Використовувати різноманітні мовні засоби (слова, словосполучення, речення), уникати невиправданого повторення слів, однотипних конст-рукцій речень. Враховувати, кому адресовано висловлення, як воно буде сприйняте, за яких обставин відбувається спілкування. Добирати слова і будувати речення так, щоб якнайкраще, найточніше передати думку, бути оригінальним у висловленні і впливати на спів-розмовника (адресата мовлення). |
Мова регулює стосунки між людьми, впливає на них. Це виявляється в мовленні, коли виникають певні обставини спілкування. Щоб мовці розуміли один одного, їхнє мовлення повинно бути якісним. Творячи висловлювання, люди враховують також логічність, ясність, емоційність мовлення. Усі ці ознаки підпорядковують найголовнішій – правильності. Це основна комунікативна якість мовлення. Правильне мовлення передбачає користування усіма мовними правилами, уміння будувати висловлення, що відповідає типу і стилю висловлення. Отже, щоб говорити правильно, треба добре знати усі розділи української мови та її чинні норми [22].
Завдання і запитання:
1. Як слід розуміти зміст таких понять: “сучасна українська національна мова” і “сучасна українська літературна мова”? Чи правильно буде сказати, що друге поняття входить до складу першого?
2. В якому відношенні до сучасної української мови перебувають ті мовні явища, які охоплюються термінами “українські територіальні діалекти” і “українські соціальні діалекти: жаргон і арго”? Наведіть приклади діалектизмів, жаргонізмів і арготизмів.
3. На основі яких говірок сформувалася сучасна українська літературна мова? Якою є роль І. Котляревського і Т. Шевченка в історії формування та розвитку сучасної української літературної мови?
4. Які ви знаєте висловлення видатних українських діячів культури про українську мову?
5. В яких формах реалізується літературна мова?
6. Назвіть основні функції мови.
7. Обґрунтуйте правильність тези про те, що нормативність сучасної української літературної мови становить її найголовнішу ознаку.
8. Чи правильно буде сказати, що нормативність української літературної мови – це сукупність усіх норм, які їй властиві?
9. Що таке мовна норма? Що таке мовне правило? Яким є зв’язок
між мовною нормою і мовним правилом? Що з них виступає реальною одиницею мови, а що – характеристикою, описом цієї одиниці, тобто частинкою науки про українську мову?
10. Назвіть норми літературної мови.
11. Наведіть по два-три приклади на кожен з різновидів норм сучасної української літературної мови.
12. Яким був статус української мови в царській Росії, в цісарській Австро-Угорщині, в Українській РСР і в Союзі РСР?
13. Які функції виконує українська мова в незалежній Україні?
14. Яке місце посідає українська мова в родині слов’янських мов?
15. Обґрунтуйте слушність положення про те, що українська мова є елементом і формою культури українського народу, його великим духовним надбанням?