Рукописне друковане
Діалогічне монологічне монологічне
Усне писемне
(полілогічне)
 |  | ||
Усне мовлення – це така форма реалізації мови, яка вимовляється, виражається за допомогою звуків, являє собою процес говоріння. За походженням усне мовлення – первинна форма існування мови.
Писемне мовлення– мовлення, зафіксоване на папері. Воно є вторинною формою існування мови і розраховане на зорове сприйняття. Кожна з форм мовлення має свої особливості, що видно з таблиці.
Літературне мовлення
| Усне | Писемне |
| 1. Первинне | 1. Вторинне |
| 2. Діалогічне (полілогічне) і монологічне | 2. Монологічне |
| 3. Розраховане на певних слухачів, які виступають співрозмовниками | 3. Графічно оформлене |
| 4. Не підготовлене заздалегідь | 4. Пов’язане з попереднім обдумуванням |
| 5. Живе спілкування | 5. Старанний добір фактів та їх мовне оформлення |
| 6. Інтонація, міміка, жести | 6. Добір мовних засобів, чітке підпорядкування стилю і типу мовлення |
| 7. Імпровізоване мовлення | 7. Повний і ґрунтовний виклад думок |
| 8. Чітко індивідуалізоване мовлення | 8. Поглиблена робота над словом і текстом |
| 9. Емоційне й експресивне мовлення | 9. Редагування думки і форми її вираження |
| 10. Повтори, зіставлення, різні тропи, фразеологізми | 10. Самоаналіз написаного |
Усне і писемне мовлення широко застосовуються в різних сферах життя людей. Усне мовлення існує у формах діалогу, дискусії, диспуту, монологу, розповіді, переказування, звіту, доповіді тощо, а писемне – у формах переказу, творів (опису, розповіді, роздуму), ділових паперів, газетних жанрів, плану, тез конспекту, реферату [22].