З ХРОНІКИ КИЇВСЬКОГО МИХАЙЛІВСЬКОГО МОНАСТИРЯ ПРО ПОЧАТОК ЗАГАРБАННЯ ЛИТОВСЬКИМИ ФЕОДАЛАМИ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У 1362 р.

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ ЛИТВИ ТА ПОЛЬЩІ. ФОРМУВАННЯ КОЗАЦТВА

РОЗДІЛ III

Документи з історії України середини XVI – першої половини XVII століття висвітлюють складний історичний шлях розвитку народу в умовах скасування державності, поступового політичного, економічного і національного поневолення. Ці процеси яскравіше характеризують унію між Литвою та Польщею, грамоти польського короля та постанови польського сейму, які відкрили шлях в Україну магнатам і юридично оформили загарбання родючих українських земель, започаткували національну і релігійну дискримінацію (документи 1-12).

Експансію освячували законодавчі акти, передусім Литовські статути – пам'ятка доби пізнього середньовіччя. Ними закріплювалося соціальне розшарування, забезпечувалися права провідної верстви, було покладено початок закріпаченню населення (документ 6).

Добірка документів щодо повинностей феодально-залежних селян фіксує, що значний ступінь їх поневолення є свідченням про головне джерело економічної могутності польської верхівки (документи 7, 8, 10, 11).

Складна соціально-економічна та політична ситуація в Україні значно загострилась внаслідок турецько-татарської агресії, що поставила український народ на межу виживання. Про це йдеться в уривках з наукових розвідок М. Драгоманова, М. Грушевського, свідчень іноземців (документи 19-23).

Саме за таких історичних обставин сформувалося козацтво, яке стало в оборону національних інтересів свого народу. У даному розділі подані народні легенди про походження, заняття, закони, характер і вдачу козаків (документи 14-18). Через історичні портрети Д. Байди-Вишневецького і П. Конашевича-Сагайдачного розкривається роль козацтва у захисті південних кордонів України, у боротьбі зі шляхетським свавіллям.

Частина документів і матеріалів присвячена козацько-селянським повстанням, участі козаків у Хотинській битві, їхньому статусу за Ординацією 1638 р. (документи 24 – 28), а також питанням культури і освіти в Україні (документи 29-31).

Цей комплекс джерел дає можливість скласти уявлення про загострення суперечностей в Україні напередодні Визвольної війни під проводом Б. Хмельницького і розкрити еволюцію провідної сили українського суспільства – козацтва, яке започаткувало нову форму державності українського народу.

Народ же цей (литовці) даниною звірів, медів, віників, лика та іншого руським князям служив[27]. Коли ж він відчув, що його господарі (князі руські) розтрощені татарами, він змужнів... почав залишкам руським чинити насильство і остаточне спустошення; спустошені землі заселяв своїми людьми і на знесилених русів владу свою поширив. І поволі з часом всю (землю руську) перейняв від татар у своє володіння і став володіти широкими її просторами, і баскаків, тобто приказчиків, що збирали з неї данину для заволзького царя[28], прогнав...

Хрестоматія з історії Української

PCP. – T. І–С. 99.

2./ ЛИТОВСЬКИЙ ЛІТОПИСЕЦЬ ПРО ПОХІД ЛИТОВСЬКИХ ВІЙСЬК НА КИЇВ У 1394 р.

Тієї ж весни пішов князь Вітовт на Поділля, а князь Володимир Ольгердович тоді був у Києві і не хотів покоритися князеві Вітовтові. І великий князь Вітовт, пішовши, взяв Житомир, і прийшов до нього князь Володимир, і князь Вітовт відняв у нього Київ і дав йому Копил, а в Київі посадив Скиргайла[29]. А сам Вітовт пішов на Подільську землю, а Скиргайлові велів піти на Черкаси і на Звенигород. І князь Скиргайло з божою поміччю і за повелінням князя Вітовта Черкаси взяв та Звенигород і повернувся в Київ.

Хрестоматія з історії Української

PCP. – T.I. – С. 99.

3./ КРЕВСЬКА УНІЯ 1385 р. ТА її МОТИВИ

Не підлягає сумніву, що проект шлюбу Ягайла з Ядвігою, нареченою, потім і обвінчаною жінкою австрійського князя, вийшов від малопольських панів. Ягайло їм був дуже наручний, як сусідній сильний володар, ще найручнійший – як півцивілізований варвар (як собі його уявляли Поляки), що високо цінитиме зроблену йому честь і дасть себе повести куди хоч... Ягайлові знов польська корона була дуже привабна – для піднесення престижу його в Литві. Тісний союз з Польщею – державою розмірно старою і будь-що будь ліпше організованою – міг йому здаватися дуже цінним для скріплення такого ще нетвердого й молодого організму як в. кн. Литовське. Тож пропозиція польських панів знайшла у Ягайла дуже раду згоду.

...Він (Ягайло – авт.) потвердив грамотою ті зобов'язання, які дані були в його імени його посольством. Грамота ся таким чином служить першим актом унії й містить в собі такі точки:

Ягайло зобов'язується вихреститись на латинство сам (ще перед шлюбом, очевидно), і вихрестити по своїм шлюбі всіх своїх нехрещених братів, бояр і всіх людей в своїх землях.

Він зобов'язується звернути свої засоби на те, аби здобути утрачені землі Польщі й Литви.

Він зобов'язується заплатити суму 200 тис. фльоренів, умовлену в шлюбнім контракті Ядвіги з Вільгельмом. австрійським на випадок недодержання того контракту.

Обіцяє своїм заходом і накладом вернути Польщі всі землі, ким-небудь забрані.

Обіцяє вернути свободу всім християнам, взятим у неволю (очевидно – Литвою), особливо з Польщі.

Нарешті Ягайло обіцяє на вічні часи прилучити свої землі, литовські й руські, до корони Польської...

Грушевський М. Історія України-Руси.

– Т. IV. – К., 1993. – С. 127 – 129.