Реферати
Орієнтовний план вивчення теми
УТВОРЕННЯ ТА СТАНОВЛЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ
(1991-2011 рр.)
Мета:Розглянути основні напрями утвердження незалежної України та охарактеризувати процес прийняття Конституції України 1996 року. З’ясувати соціально–економічний розвиток української держави, її основні напрями зовнішньої політики на сучасному етапі. Ознайомитися з істотними змінами та зрушеннями у розвитку науки і культури в сучасній Україні
1. Утвердження незалежної України. Конституція 1996 року.
2. Соціально–економічний розвиток української держави: проблеми і перспективи.
3. Основні напрями зовнішньої політики сучасної України.
4. Наука і культура в сучасній Україні.
1. Формування багатопартійної системи в Україні.
2. Україна в умовах незалежності: здобутки і проблеми.
3. Взаємозв'язки України з іншими державами СНД: політико–економічний аспект.
4. Стан культури, освіти і науки в Україні на сучасному етапі.
5. Етнополітична ситуація в сучасній Україні.
Рекомендації для підготовки відповідей:
В першому питанні варто відзначити, що в умовах перебудови уряд СРСР взяв курс на лібералізацію політичного життя в країні. Розглядаючи це питання, зверніть увагу на те, з чого почалась демократизація радянського суспільства, які процеси відбувались в Україні. Розпочалося формування різноманітних партій і об'єднань. Наведіть приклади, що свідчать про активізацію соціально–політичного руху в Україні.
16 липня 1990 року Верховна Рада прийняла «Декларацію про державний суверенітет України». Розкрийте суть та значення цього документа.
Незважаючи на всі спроби радянського керівництва на чолі з М.Горбачовим реформувати економіку, вже в 1988 – 1989 роках політика «перебудови» почала гальмувати, а «прискорення» призвело до ще більшого спаду виробництва. У 1990 році застій в економіці переріс у тяжку економічну кризу. Спробуйте проаналізувати стан української економіки, на конкретних прикладах проілюструйте ті негативні процеси, які відбувалися в соціальній сфері, екології, культурному житті.
Демократизація українського суспільства відбувалась на фоні загострення економічної кризи та активізації політичної боротьби в країні, спричиненої насамперед небажанням комуністичної номенклатури поступатися владою і «принципами». Демократизація суспільства сприяла національно–культурному відродженню українського народу, зростанню його самосвідомості і духовності, відродженню історичної правди. Поступово і неухильно українська культура переорієнтовувалася на загальнолюдські цінності.
Політика «перебудови» радянського суспільства не виправдала сподівань комуністичного суспільства. Чому? Відповідаючи на друге питання, зверніть увагу на те, що, як виявилось, об'єктивно неможливо поєднати ринкову економіку з централізованим плануванням цієї ж економіки, політичний плюралізм, широку демократію – з керівною роллю КПРС, суверенітет республік – зі збереженням єдиної союзної держави тощо.
Процеси, які почались у країні в період «перебудови», вийшли з–під контролю керівництва КПРС. Намагаючись утримати контроль за ситуацією в країні, консервативна частина керівництва вдалась до рішучих дій.
19 серпня 1991 р. в Москві розпочався путч. Найближчі соратники Президента СРСР М.С.Горбачова зробили спробу взяти владу до своїх рук. Проте наступ заколотників наштовхнувся на опір мас. На третій день організатори перевороту визнали свою поразку. Покажіть вплив поразки путчу на політичне становище в країні.
На цій хвилі 24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла Акт про незалежність України. Розкрийте його зміст.
7–8 грудня 1991 року керівники України, Росії та Білорусії заявили про те, що СРСР припиняє своє існування, і про створення Співдружності незалежних держав (СНД).
Проголошення державної незалежності України сприяло відродженню парламентаризму в країні. Коротко охарактеризуйте вибори до Верховної Ради України 1994 і 1998 років. Чим можна пояснити перемогу лівих партій на цих виборах?
Назвіть основні органи законодавчої та виконавчої влади в Україні. Виконання яких функцій на них покладено?
Важливим напрямом трансформації політичної системи України став перехід від однопартійності до багатопартійності. Розглядаючи це питання, доцільно дати коротку характеристику усього політичного спектру багатопартійної системи України, яка складається з націонал–радикальних, націонал–демократичних, центристських, соціал–демократичних та лівих партій.
Відійшовши від тоталітарної однопартійної системи, Україна впала в іншу крайність – гіпертрофовану багатопартійність. Зараз в Україні діє понад 100 політичних партій, безліч громадських організацій та об'єднань. Дайте характеристику основних програмних цілей партій, які діють в Україні.
Відповідь на третє питання потрібно розпочати з розпаду СРСР, коли економіка України потрапила в критичне становище. Вихід з налагодженої системи господарських зв'язків підштовхувався прагненням керівництва утвердити незалежність держави переорієнтацією економіки на Захід. Але країна змушена була оплачувати Росії реальну ціну за нафту і газ. Це означало підвищення витрат виробництва і зменшення національного доходу, а також капіталовкладень в економіку. З іншого боку, відсутність послідовних реформ зводила нанівець можливість користуватися зарубіжними інвестиціями. Крім того, слід сказати про відсутність в Україні політичної волі для послідовного реформування економіки. Визначте позитивні і негативні сторони економічних перетворень в Україні. Яке значення мають для України зв'язки з країнами СНД? Як позначилось погіршення соціально–економічного стану на демографічній ситуації в Україні? Зверніть увагу на такі негативні явища, як зниження народжуваності, масова еміграція та міграція, „втеча інтелекту» та ін.
У другій половині 90–х років соціально–економічна ситуація в країні дещо поліпшилась. Цьому сприяло здійснення ряду радикальних заходів, зокрема, відновлення втрачених економічних зв'язків з Росією та іншими державами СНД на взаємовигідній основі, відносна стабілізація цін, введення в загальний обіг постійної національної валюти — гривні, роздержавлення земель, ліквідація тотального товарного дефіциту тощо. Чи має, на Вашу думку, Україна соціально–економічні перспективи в XXI ст.? У чому вони полягають?
Більш успішна є зовнішня політика незалежної України на сучасному етапі. Починаючи з Декларації про державний суверенітет, Україна завжди підкреслювала своє бажання стати неядерною державою, підтримувати дружні взаємовигідні стосунки з усіма державами. Схарактеризуйте особливості міжнародного становища України в 90–х роках.
Відповідаючи на четверте питання, варто мати на увазі, що наприкінці 80 – початку 90–х років культура вперше за багато років позбулася ідеологічного тиску з боку Комуністичної партії. Це сприяло національному відродженню у сфері культури. Але в цілому ситуація, що склалася в духовному і культурному житті українського суспільства, викликала і продовжує викликати тривогу.
Відбуваються зміни в культурному житті українського суспільства. Що спричинює труднощі та суперечності розвитку культури, науки, освіти?
28 червня 1996 року Верховна Рада прийняла Конституцію України. Дайте характеристику Конституції та її основних положень. Яке значення вона має для країни?
Основна хронологія:
1989, вересень – установчий з'їзд Народного Руху України за перебудову. 1989, жовтень – прийняття Верховною Радою УРСР Закону про мови в УРСР.
1989, березень – вибори до Верховної Ради УРСР.
1990, 16 липня – ухвала Верховною Радою УРСР Декларації про державний суверенітет України.
1991, серпень – спроба державного перевороту в СРСР.
1992,1991, 24 серпня – проголошення Верховною Радою України Акта про державну незалежність України.
1991, 1 грудня – проведення референдуму про незалежність України. Обрання Президентом України Л. Кравчука.
1991, 8 грудня – юридичне оформлення розпаду СРСР. Проголошення утворення Співдружності Незалежних Держав (СНД).
1992, 15 січня – ухвала указу Президії Верховної Ради України про Державний гімн України (затверджено мелодію М. Вербицького «Ще не вмерла Україна»).
1992, 19 лютого – затвердження Верховною Радою України тризуба малим гербом України.
1993, 2 липня – схвалення Верховною Радою України «Основних напрямків зовнішньої політики України».
1994, 27 березня – вибори до Верховної Ради України.
1994, червень – вибори Президента України. Президентом обрано Л. Кучму.
1995, 8 червня – підписання Президентом України Л. Кучмою та головою Верховної Ради України О. Морозом Конституційного договору.
1996, 28 червня – прийняття Верховною Радою Конституції України.
1997, 30 травня – підписання Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Росією та Україною.
1997, 9 липня – підписання Хартії про особливе партнерство між Україною і НАТО.
1998, 29 березня – вибори до Верховної Ради України.
1999, жовтень – листопад – вибори Президента України – Президентом обрано Л. Кучму.
2000, 16 квітня – проведення всеукраїнського референдуму з питань державного будівництва.
2000, осінь – 2001, весна — масові акції протесту («Україна без Кучми»), спричинені вбивством журналіста Г. Гонгадзе, «касетний скандал».
2001, січень – зміна керівництва Верховної Ради України, названа «оксамитовою» революцією; створення парламентської більшості.
2004, жовтень – грудень – вибори Президента України; помаранчева революція.
2004, 26 грудня – переголосування у другому турі виборів, у результаті якого Президентом України обрано В. Ющенка.
Опорні поняття та терміни:
ДІАСПОРА – постійне перебування (добровільне чи примусове) частини народу на території іншої держави, за межами країни проживання даного народу.
КОНЦЕНСУС (згода, одностайність) – прийняття рішень або домовленостей на міжнародних конференціях або нарадах на основі спільної згоди учасників без проведення формального голосування за відсутністю формально оголошених заперечень.
ПАРЛАМЕНТАРИЗМ – система влади, при якій чітко розподілені і визначені функції законодавчих і виконавчих органів за умови верховенства парламенту. В умовах ускладнення структури суспільних зв'язків відбувається процес посилення повноважень виконавчої влади (президента, уряду).
ПАРЛАМЕНТСЬКА ФРАКЦІЯ – група депутатів парламенту – членів однієї, або кількох, близьких за поглядами, політичних партій, яка проводить у парламенті власну лінію.
ПРАВОВА ДЕРЖАВА – тип держави, в основі якої лежать верховенство закону, поділ влади (законодавча, виконавча, судова), правовий захист особи, юридична рівність громадянина і держави.
СОЦІАЛЬНО ОРІЄНТОВАНІ РИНКОВІ РЕФОРМИ — реформи, мета яких полягає, насамперед, у створенні ринкової економіки, захисті тих верств населення, становище яких погіршилось внаслідок реформ, а також пенсіонерів, інвалідів, дітей, багатодітних сімей, малозабезпечених громадян.
ТОЛЕРАНТНІСТЬ – терпиме ставлення до інших, чужих думок, вірувань, політичних уподобань та позицій.
УНІТАРНА ДЕРЖАВА – форма державного устрою, яка ґрунтується на зверхності верховної влади єдиної держави над адміністративно–територіальними одиницями, на які вона поділена.
Література:
1. Акт проголошення незалежності України: Постанова Верховної Ради УРСР // Газети від 28 серпня 1991 р.
2. Бакіров Н. За право на самовизначення: Проблема права націй на самовизначення в контексті минулого і сучасного кримських татар // Політика і час. – 1995. – № 5. – С. 66–72.
3. Бойко О. Д. Історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К., 1999. – С. 473–542.
4. Братко О.А. Уявлення про світобудову та їх відображення в українській національній символіці. – К., 1990.
5. Віднянський С. В., Мартинов А. Ю. Зовнішня політика України як предмет історичного аналізу: концептуальні підходи та перспективи // УІЖ. – 2001. – №4. – С.41–57.
6. Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ–ХХ століття. – К., 1996. – С.297–320.
7. Декларація про державний суверенітет України: Прийнята Верховною Радою УРСР 16 липня 1990 р. – К., 1991.
8. Історія України. Курс лекцій. – Кн.2. – К., 1992. – С.432 – 462.
9. Історія України: Документи. Матеріали. Посібник / Уклад., комент. В. Ю. Короля. – К., 2002. – С.412–446.
10. Конституція України. – К., 1996.
11. Кульчицький С. В. Утвердження незалежної України: перше десятиліття // УІЖ. – 2001. – № 2, 3, 4.
12. Лендьєл М. Формування стратегії США в “українському питанні” (1939–1996 рр.) // Політична думка. – 1997. – № 4. – С. 141–152.
13. Литвин В.М. Історія України (у 3–х томах). – Том ІІІ Новітній час (1914 – 2004) Книга друга. – К., Видавничий дім «Альтернативи», 2005. – С. 311 – 580.
14. Новітня історія України (1900–2000): Підручник / А. Г. Слюсаренко, В. І. Гусєв, В. П. Дрожжин та ін. – К., 2000. – С. 540–615.
15. Піскун О., Прибиткова І., Волович В. Міграційна ситуація в Україні // Політична думка. – 1996. – №3–4. – С.45–72.
16. Погребняк Ф. Українські пісні–гімни. – К., 1992.
17. Рудич Ф.М. Формування політичних структур в сучасній Україні: політологічний аналіз // УІЖ. – 1994. – № 2–3. – С. 51–65.
18. Сергійчук В.І. Доля Української національної символіки. – К., 1990.
19. Симоненко Р. Міжнародне утвердження України // Політика і час. – 1995. – №10. – С.66–74; №11. – С.64–72.
- Субтельний О. Україна. Історія. – К., 1991. – С.460–462.
21. Україна в ХХ столітті (1900–2000): Зб. документів і матеріалів / Упоряд.: А. Г. Слюсаренко, В. І. Гусєв, В. Ю. Король та ін. – К., 2000. – С.175–344.
ХРЕСТОМАТІЯ[1]*