Реферати

Орієнтовний план вивчення теми

В 1950-1980-х РОКАХ

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ТА СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ПРОЦЕСИ В УРСР

Мета:Підсумовуючи наслідки Другої світової війни, охарактеризувати післявоєнну відбудову і подальший розвиток України в 1950 – середині 1980–х років. З’ясувати особливості соціально–економічних й політичних процесів в республіці, розглянути періоди «застою» та «перебудови» в Україні, їх суть та наслідки.

1. Геополітичні наслідки Другої світової війни.

2. Післявоєнна відбудова і подальший розвиток України в 1945 – середині 50–х років.

3. Соціально–економічні й політичні процеси в республіці в другій половині 50–х – першій половині 60–х років. Діяльність М.С. Хрущова.

4. УРСР у другій половині 60–х – середині 80–х років. Два десятиріччя «застою».

5. «Перебудова» і Україна: причини, суть, наслідки.

1. Масові репресії 1944 – початку 50–х років.

2. Діяльність УРСР на міжнародній арені після Другої світової війни.

3. Післявоєнна відбудова економіки України.

4. Голод 1946 – 1947 років, його причини і наслідки.

5. Збройна боротьба ОУН–УПА в західних областях України.

6. XX з'їзд КПРС. Засудження культу особи Й.В. Сталіна.

7. «Відлига» і духовне відродження України.

8. Дисидентський рух в Україні.

9. Міжнародне становище СРСР наприкінці 70–х – початку 80–х років.

Рекомендації для підготовки відповідей:

Відповідь на перше питання – це розповідь про розгром фашистської Німеччини та її союзників, який привів до докорінних змін у Європі та в усьому світі. Яких? Разом з тим зріс авторитет Радянського Союзу та УРСР на міжнародній арені. Тоді, після закінчення війни ні у кого не викликало сумніву, що саме завдяки героїчній боротьбі радянських народів було зламано хребет фашистській Німеччині. Україна була визнана як суб'єкт міжнародного права і брала участь у вирішенні багатьох питань післявоєнного устрою світу. Схарактеризуйте діяльність української дипломатії при заснуванні Організації Об'єднаних Націй, в роботі ЮНЕСКО та інших впливових міжнародних організацій. Завдяки чому стало можливим членство України як окремої держави в ООН та в інших міжнародних організаціях? Серед інших причин виділіть той безумовний факт, що на членстві України та Білорусії в ООН наполягав Й.Сталін, який прагнув таким чином посилити вплив Радянського Союзу на вирішення проблем повоєнного світу.

У самому ж СРСР право України на самостійні міжнародні відносини було скоріше формальним, бо монополія на зовнішню політику належала ЦК ВКП(б) і особливо Сталіну.

У відповіді на друге питання варто охарактеризувати соціально–політичне та економічне життя України, як і усієї країни, яке в післявоєнні роки було наповнене суперечностями. Радянські люди зробили великий внесок у перемогу над фашизмом, але війна призвела до серйозних демографічних, економічних та політичних змін (втрат та здобутків). Серед втрат найболючішими та найдорожчими були людські. За війну населення республіки скоротилось на 14,5 млн. осіб. Величезними були і матеріальні втрати. Наведіть приклади. Після звільнення України від окупантів залишилося лише близько 19% промислових підприємств, інші лежали в руїнах. Ще більш ускладнювали ситуацію посуха 1946 року і зумовлений нею голод. Назвіть основні причини голоду 1946–1947 років. Чи можна було запобігти загибелі більше ніж 800 тис. осіб? Порівняйте причини і наслідки голоду 1932–1933 і голоду 1946–1947 років. Відбудова народного господарства України розпочалась відразу ж після звільнення її територій від окупантів. Насамперед відбудовувалась важка промисловість, енергетика, транспорт. У відбудову цих галузей виділялось 88% капіталовкладень. Для порівняння, на відбудову сільського господарства виділялось усього 7% вкладень, хоч втрати цієї сфери економіки в роки були величезними. В результаті посилилися диспропорції в розвитку економіки на користь галузей військово–промислового комплексу. Відбудувати народне господарство України допомагали всі республіки СРСР. Відбудували українську економіку за рахунок коштів державного бюджету, репарацій з Німеччини, використовування примусової праці військовополонених, робітників, колгоспників, інтелігенції. В той же час, треба констатувати, що відбудова народного господарства відбувалась в умовах загального патріотичного піднесення, ентузіазму населення. Зруйноване в роки війни було відбудоване ціною неймовірних зусиль, самовідданої праці мільйонів людей (наведіть приклади трудового героїзму робітників, колгоспників та інтелігенції України при відбудові зруйнованого війною господарства).

Героїчні зусилля народу дали свої плоди: вже у 1948 році українці відчули реальне поліпшення життя, але довоєнного рівня вдалося досягти лише на початку 50–х років. Зверніть увагу на те, що на відміну від країн Західної Європи відбудова народного господарства України, як і всього СРСР, відбувалась на застарілій технічній базі, без впровадження нових технологій, на фоні поглиблення командно–адміністративних методів керівництва економікою. Уже в той час почали створюватися передумови технологічного відставання як України так і СРСР в цілому від розвинутих країн Заходу. До того ж відбудова народного господарства здійснювалась в умовах «холодної» війни, країни Заходу припиняли або обмежували торгові відносини з СРСР, порушували умови поставок. Розраховувати можна було лише на власні сили.

Характеризуючи політичні наслідки війни, треба звернути увагу на те, що саме в той час відбулось повне і остаточне об'єднання етнічних українських земель. В результаті територія УРСР збільшилась на 110 тис. км², а населення – майже на 7 млн. чол. Були встановлені і гарантовані нові кордони з Польщею, Чехословаччиною, Угорщиною і Румунією. Схарактеризуйте зміни в національному складі населення України, що відбулися в роки Великої Вітчизняної війни та повоєнне десятиліття. Чим можна пояснити зростання чисельності росіян в Україні? Значно зросло політичне та економічне значення республіки в складі СРСР. В той же час політичне життя в Україні було затьмарене збройною боротьбою в західних регіонах України. Саме там Радянська влада зіткнулася з ворожим ставленням Української греко–католицької церкви і сильним впливом ідей націоналізму серед населення. Розкажіть про трагічні наслідки польсько–радянської операції «Вісла». Схарактеризуйте дії ОУН–УПА і НКВС. Назвіть основні причини поразки УПА.

У розвиток західних областей України вкладались великі кошти. Цей напрям роботи був визнаний пріоритетним. Західним областям в першу чергу направлялось обладнання, сільськогосподарська техніка, будівельні матеріали. До 1951 року промисловість цього регіону України виросла майже на 230% порівняно з 1945 р. і становила 10% промислового виробництва усієї республіки. Розвивалась освіта. У 1950 році у вищих навчальних закладах Західної України навчалось близько 33 тис. студентів.

Для реалізації політики радянізації в Західну Україну були направлені працівники партійного апарату, правоохоронних органів, державної безпеки, культури, освіти з інших регіонів України.

У третьому питанні потрібно відмітити, що перемога у Великій Вітчизняній війні сприяла зростанню самоповаги і самооцінки радянського народу, який чекав демократичних змін у суспільстві. Окремі представники партійних і урядових структур розуміли необхідність демонтажу тоталітарно–репресивної системи і пом'якшення морально–психологічного клімату в суспільстві. Натомість сталінський режим посилив контроль над суспільством, посиливши ідеологічний тиск і духовне оброблення народних мас і здійснюючи прямі репресії проти інакомислячих. Удар сталінської каральної машини був спрямований насамперед проти інтелігенції. Чому? Відповідаючи на це запитання, дайте оцінку ідеологічній кампанії (під керівництвом секретаря ЦК ВКП(б) А.Жданова) щодо «наведення порядку» в галузі науки, літератури, культури та мистецтва. Чим могло закінчитися для видатних діячів науки і культури України звинувачення в «ідеологічних помилках»; «українському буржуазному націоналізмі»?

5 березня 1953 року помер Й.Сталін. До влади в партії і державі прийшло «колективне керівництво», в якому зміцнював свої позиції М.С.Хрущов. У вересні 1953 року його було обрано Першим секретарем ЦК КПРС. Саме М.Хрущов став ініціатором здійснення нової політики, яку пізніше стали називати «хрущовською відлигою».

У 1954 р. на честь 300–річчя Переяславської угоди указом президії Верховної Ради СРСР Кримська область була приєднана до території УРСР. Розкрийте значення цього акта для України.

У лютому 1956 року відбувся XX з'їзд КПРС. Найважливішим питанням з'їзду було питання про культ особи Й.Сталіна та його наслідки. Розпочався процес десталінізації суспільного життя в країні. Дайте загальну характеристику хрущовської «відлиги» в культурному житті та її наслідків для України.

Зверніть увагу на роль і місце інтелігенції в цьому процесі. Одним із наслідків десталінізації суспільства стала реабілітація невинно репресованих людей, реабілітація і повернення з місць заслання цілих народів.

Таким чином, процес десталінізації відбувався як процес ліквідації найбільш негативних проявів та наслідків тоталітарного режиму, а не суті самого режиму. Численні проблеми суспільства, породжені сталінізмом, так і не були вирішені. Не були засуджені злочинні методи колективізації та пов'язані з цим масові депортації селян і голодомор 1932–1933 років, масові виселення жителів Західної України, хоча сам факт виселення цілих народів був визнаний незаконним, деякі народи не отримали дозволу на повернення до рідних місць: татари, німці та ін. Не всі жертви сталінського терору були реабілітовані, багато з них залишались «ворогами народу». Громадянські права порушувались і в період десталінізації. Керівництво, яке на словах засуджувало сталінізм, на практиці часто користувалось сталінськими методами. Паралельно з реабілітацією сталінських жертв здійснювалися нові політичні репресії. Для підтвердження цього факту слід згадати Закон «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25 грудня 1958 року, який містив статтю «антирадянська агітація і пропаганда».

Демократизація сприяла розширенню прав республік СРСР, у тому числі і України. У чому це проявлялось?

Зверніть увагу, що усі заходи здійснювалися «з дозволу» і під контролем московського центру, який згодом повернув собі командні функції в управлінні республіками. В цей же час почалось проведення глибоких змін в економіці. Чим була викликана необхідність проведення реформ? У чому вони полягали.

Як вони проводилися? Чому пошуки нових методів управління економікою не увінчались успіхом? У чому полягає і чим пояснюється обмеженість і непослідовність реформ 50–х – першої половини 60–х років? Відповідаючи на це питання, зверніть увагу на те, що, починаючи реформи партапарат зробив усе, щоб вони не торкнулися основ суспільно–політичної системи.

У чому полягала суперечність культурного життя в Україні в часи «відлиги»? Хто такі «шістдесятники»?

Сам М. Хрущов був переконаний, що радянська система в СРСР є історично виправданою і справедливою, прогресивною, з великим майбутнім. На його думку, просто необхідно було позбавитися сталінських методів керівництва, наслідків культу особи, тобто провести десталінізацію.

Повної демократизації суспільства не відбулося. Розвінчавши культ особи Сталіна, сам Хрущов був не проти створення культу власної особи. Тоталітарний режим зберігся, хоч і в дещо зміненому вигляді.

Процес десталінізації, розпочатий М.С.Хрущовим, викликав до життя рух дисидентів, які вимагали розширення громадянських, релігійних і національних прав громадян СРСР. Дайте характеристику цьому процесу. Розкажіть про зародження правозахисного руху в Україні. Зверніть увагу, що саме в роки відлиги з’явилось покоління людей, які вперше поставили під сумнів офіційно декларовані комуністичні цінності та ідеали на фоні низького рівня життя населення. Поступовий відхід від тоталітаризму формував нову суспільну свідомість, нові погляди на майбутнє країни.

Четверте питання варто розпочати з періоду другої половини 60–х – початку 80–х років, який є одним із найсуперечливіших періодів історії радянського суспільства, яке отримало назву «епоха застою». В жовтні 1964 р. на пленумі ЦК КПРС М.С. Хрущова звільнили від обов'язків Першого секретаря ЦК і Голови Ради Міністрів СРСР. До влади прийшла консервативна частина партійної верхівки на чолі з Л.І. Брежнєвим – прибічниками неосталінізму. На зміну «відлизі» прийшла реакція. Всі господарські та адміністративно–партійні реформи М.Хрущова було згорнуто.

В 1965 р. були розпочаті чергові економічні реформи. Але й вони закінчились крахом. Чому? В результаті країна продовжувала розвиватися дуже повільно, екстенсивним (що це таке?) шляхом. Щоправда дещо зріс життєвий рівень людей. Було досягнуто воєнно–стратегічного паритету зі США. Проте гонка озброєнь виснажила державу. Зміцнилась безгосподарність і корупція, набула поширення «тіньова» економіка. Все більш відвертим став розрив між словами і справами керівництва країни. Дайте загальну характеристику цьому періоду життя країни. Хто несе за це відповідальність? З'ясовуючи причини гальмування реформ 60–х років, зверніть увагу на те, що вони (як і попередні хрущовські) не мали –комплексного характеру, не охоплювали всіх сфер життя, не були соціально спрямованими, до того ж вводилися «зверху» і не були підтримані народом, не стали його справою. У радянському суспільстві поширювались настрої конформізму, соціального нігілізму, аморальності, пияцтва, стрімко знижувався рівень культури та освіченості.

Посилення ідеологічного тиску прискорило формування дисидентського і правозахисного руху. Розкажіть про програми і цілі правозахисників. Дайте характеристику діяльності Української Гельсінської Групи. Нове брежнівське керівництво взяло курс на реанімацію сталінізму. Що таке «неосталінізм» і які його наслідки для України? За що московське керівництво зняло з посади Першого секретаря ЦК КПУ П.Шелеста? Порівняйте політику В.Щербицького і П.Шелеста стосовно Москви.

Відповідь на п’яте питання потрібно розпочати з початку 80–х років, так як внаслідок введення Радянських військ в Афганістан, різко загострилась міжнародна обстановка. Розпочався новий, космічний, етап гонки озброєнь. Радянське суспільство дедалі глибше втягувалося в соціально–економічну та ідеологічну кризу.

Проаналізуйте причини кризи тоталітарної системи. Зверніть увагу на те, що, мабуть, найбільшим гальмом економічного розвитку була відсутність зацікавленості працівників у результатах своєї праці через відчуження їх від засобів виробництва, від права розпоряджатись виробленою продукцією. До того ж у 70–80–х роках стало зрозуміло, що радянська система не витримує конкуренцію з західною системою, яка базується на ринковій економіці та демократії СРСР, а з ним і Україна неухильно сповзала в тяжку економічну кризу. Це було настільки очевидним, що навіть серед вищих ешелонів партійного державного керівництва почали формуватися реформаторські сили.

Зупинити наростання кризових процесів спробувало нове радянське керівництво на чолі з М. Горбачовим. У 1985 році було проголошено курс на перебудову радянської системи. У чому полягала офіційна концепція «перебудови»? На здійснення яких завдань вона спрямовувалась? Яка її кінцева мета?

Однією з найважливіших причин «перебудови», яку розпочав у 1985 р. М.Горбачов, була необхідність зменшити тягар гонки озброєнь, яка заводила Радянський Союз в економічну прірву. Перебудова починалася під традиційним гаслом «прискорення соціально–економічного розвитку». У 1987 році було розроблено програму радикальної реформи управління економікою. У чому полягала суть цієї програми? Чи була вона перспективною? Чи можна було реформувати економіку, не торкаючись політичної системи? Темпи зростання національного доходу продовжували знижуватися. Назвіть причини дестабілізації економіки та загострення соціальних проблем.

Трагедією народу став вибух 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС. Причиною цієї найбільшої атомної катастрофи в історії людства була низька якість проектування, виготовлення та обслуговування техніки. Які наслідки цієї катастрофи для України і для всього людства?

Що таке «гласність» і «демократизація»? Чи можна ототожнювати гласність періоду перебудови з повною свободою слова, а демократизацію – зі справжньою демократією? Які наслідки для українського визвольного руху мали демократизація суспільства і послаблення політичного контролю та ідеологічної цензури? Розкажіть про діяльність неформальних організацій та політичних партій і рухів.

Зверніть увагу на те, що в українському суспільстві доби “перебудови” зростав інтерес до „білих плям української та радянської історії”, відновився процес „десталінізації”. У чому це проявлялось?

Основна хронологія:

6 травня 1945 р. – прибуття української делегації до Сан–Франциско на установчу конференцію ООН.

26 червня 1945 р. – підписання Статуту Організації Об'єднаних Націй за участю Української РСР.

29 червня 1945 р. – підписання угоди між СРСР і Чехословаччиною про возз'єднання Закарпатської України з УРСР.

1946 – 1947 – голод в Україні.

квітень 1947 р. – операція «Вісла»р – депортація українського населення Холмщини та Лемківщини до Західної Польщі.

грудень 1949 р. – звільнення М. Хрущова з посади першого секретаря ЦК КП(б)У, обрання на цю посаду Л. Мельникова.

5 березня 1950 р. – загибель командуючого УПА Р. Шухевича (Т. Чупринки).

5 березня 1953 р. – помер Й. Сталін.

червень 1953 р. – звільнення Л. Мельникова з посади першого секретаря ЦК КП України, призначення на цю посаду О. Кириченка.

19 лютого 1954 р. – передача Криму зі складу РСФСР до складу УРСР рішенням Президії Верховної Ради СРСР.

лютий 1956 р. – XX з'їзд КПРС. Доповідь М. Хрущова «Про культ особи і його наслідки».

травень 1957 р. – проголошення М. Хрущовим надпрограми у тваринництві.

15 жовтня 1959 р. – вбивство в Мюнхені агентом КДБ С. Бандери.

лютий 1960 р. – пуск першого атомного реактора в Україні.

січень 1961 р. – суд у Львові над членами Української робітничо–селянської спілки (УРСС), створеної Л. Лук'яненком.

липень 1963 р. – звільнення М. Підгорного з посади першого секретаря ЦК КПУ, призначення на цю посаду П. Шелеста.

14 жовтня 1964 р. – Пленум ЦК КПРС, звільнення М. Хрущова з посади Першого секретаря ЦК. Обрання на цю посаду Л. Брежнєва.

травень 1972 р. – звільнення П. Шелеста з посади першого секретаря ЦК КПУ, обрання на цю посаду В. Щербицького.

літо 1974 р. – звернення політичних в’язнів Прибалтики, України та Кавказу до Верховної Ради СРСР з вимогою відновлення національних прав неросійських республік.

осінь 1975 р. – відмова групи українських політичних в'язнів (В.Чорновіл, І.Світличний та ін.) від радянського громадянства.

жовтень 1976 р. – утворення Української Гельсінської групи на чолі з М. Руденком.

11 листопада 1978 р. – директива колегії Міністерства освіти УРСР про «Удосконалення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах республіки»

квітень 1985 р. – проголошення на Пленумі ЦК КПРС курсу на перебудову.

26 квітня 1986 р. – аварія на Чорнобильській АЕС.

Опорні поняття та терміни:

«ВІДЛИГА»– вперше застосований радянським письменником І. Еренбургом термін щодо часу керівництва М.Хрущова (період десталінізації і потепління політичного і суспільного життя в СРСР і Україні)

ВОЛЮНТАРИЗМ– діяльність, що не зважає на об'єктивні закони історичного процесу, ґрунтується на свавільному рішенні осіб, що її здійснюють.

ГЕОПОЛІТИКА– політична концепція, згідно з якою політика держави (насамперед зовнішня) зумовлюється географічними факторами (положенням країни, її природними ресурсами, кліматом тощо). У минулому використовувалась для виправдання зовнішньої експансії. У сучасній літературі термін геополітика використовується для визначення певного впливу географічних факторів на зовнішню політику держави.

ГЛАСНІСТЬ – необхідний елемент демократизації, який передбачає відкритість, доступність інформації для громадського ознайомлення і обговорення; контроль за діяльністю організацій та окремих осіб.

ДЕПОРТАЦІЯ – примусове виселення в судовому або адміністративному порядку особи (в роки сталінізму – цілих народів) з місця постійного проживання і поселення його в новому місці з обмеженою свободою пересування.

ДЕСТАЛІНІЗАЦІЯ – процес ліквідації наслідків сталінізму, започаткований після смерті Й. Сталіна.

ДИСИДЕНТИ – назва учасників руху проти тоталітарного режиму в соціалістичних країнах в кінці 1950 – середині 80–х років. У різних формах виступали за дотримання прав і свобод людини і громадянина (правозахисники), протестували проти введення радянських військ у Чехословаччину (1968) і Афганістан (1979). В Україні в 60–х роках дисиденти акцентували увагу переважно на порятунку нації, її духовної культури та мови. У 70–х роках дисиденти України створили Українську Гельсінську Групу (Українська Гельсінська Спілка).

КОНФОРМІЗМ – пристосування, пасивне сприйняття існуючого порядку, панівної ідеології, відсутність власної позиції, безпринципність і безумовне визнання авторитетів.

ПЛЮРАЛІЗМ — наявність різних позицій, думок, які відображають різноманітні інтереси соціальних груп і політичних рухів суспільства.

ПОПУЛІЗМ — прагнення політиків отримати визнання своєї громадської діяльності шляхом проголошення зрозумілих і очікуваних населенням аргументів і вимог, уникаючи при цьому непопулярних, жорстких, але необхідних для вирішення суспільних проблем заходів.

ПРИВАТИЗАЦІЯ – процес перетворення будь–якої форми власності на приватну; передача частини державної власності в будь–яку іншу недержавну власність, перетворення державних підприємств та організацій на акціонерні, кооперативні, приватні тощо.

РЕФЕРЕНДУМ – всенародне голосування, яке проводиться у зв'язку з прийняттям нової конституції, інших важливих законів, або внесення змін до них.

СТАГНАЦІЯ – депресія в економіці, застій у виробництві, торгівлі тощо. Характерною ознакою стагнації є незначні темпи зростання виробництва (або їх повна відсутність), не сприйняття економікою нововведень, науково–технічної революції тощо.

ТІНЬОВА ЕКОНОМІКА– кримінальна економіка, грошовий обіг у якій відбувається за межами державної фінансової системи.

«ХОЛОДНА ВІЙНА» – термін, що визначав відносини між США, СРСР та їх союзниками від закінчення Другої світової війни до кінця 90–х років.

ШІСТДЕСЯТНИКИ – умовна назва групи молодих літераторів, митців і вчених України (і СРСР), які в період десталінізації (початок 60–х років) та хрущовської відлиги сприяли демократизації суспільно–політичного життя в республіці. Своїми творами і активною громадською діяльністю намагались підняти національну свідомість, відродити українську мову та культуру.

Література:

1. Бакіров Н. За право на самовизначення: Проблема права націй на самовизначення в контексті минулого і сучасного кримських татар // Політика і час. – 1995. – №5. – С.66–72.
2. Бойко О. Д. Історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К., 1999. – С.452–475.
3. Васюта С. І. Чорнобильська катастрофа в контексті соціоекологічних проблем // УІЖ – 2001. – №4. – С.75–111.
4. Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ–ХХ століття. – К., 1996. – С.276–320.
5. Джамільов М. Петро Григоренко та кримсько–татарський національний рух // Політична думка. – 1994. – №4. – С.251–266.
6. Зайцев Ю.Д. Дисиденти: опозиційний рух 60–80–х рр. // Сторінки історії України. – К., 1992. – С.195–236.
7. Зубкова Е.Ю. От 60–х к 70–м: власть, общество, человек // История Отечества: люди, идеи, решения. Очерки истории Советского государства. – М., 1991. – С.321–356.
8. Історія України. Курс лекцій. – Кн.2. – К., 1992. – С.367–462.
9. Історія України: Документи. Матеріали. Посібник / Уклад., комент. В. Ю. Короля. – К., 2002. – С.400 – 411.
10. Коваль М.В., Кульчицький С.В., Курносов Ю.О. Історія України. – К., 1992. – С.385–510.
11. Кожухало І.П., Шаповал Ю.І. М.С.Хрущов на Україні: сторінки історії // Про минуле заради майбутнього. – К., 1989. – С.356–370.
12. Лендьєл М. Формування стратегії США в «українському питанні» (1939–1996 рр.) // Політична думка. – 1997. – №4. – С.141–152.

13. Литвин В.М. Історія України (у 3–х томах). – Том ІІІ Новітній час (1914 – 2004) Книга друга. – К., Видавничий дім «Альтернативи», 2005. – С. 5 – 310.

14. Новітня історія України (1900–2000): Підручник / А. Г. Слюсаренко, В. І. Гусєв, В. П. Дрожжин та ін. – К., 2000. – С.422–471.

1. Панченко П.П. Деформації в розвитку українського села у 80–х – на початку 90–х років // УІЖ. – 1992. – №1. – С.18–29.
2. Разуваева Н.Н. Противоречия и трудности социально–экономического развития СССР в 1961–1985 гг. // Страницы истории советского общества: Факты, проблемы, люди. – М.,1989. – С.327–345.
3. Романцов В.О. Деякі актуальні аспекти демографічної ситуації в Україні у 1945–1990 рр. // УІЖ – 1992. – №10–11. – С.34–47.
4. Русначенко А.М. Український національний фронт – підпільна група 1960–х рр. // УІЖ. – 1997. – №4. – С.81–94.
5. Савельєв В.Л. 50–80–ті: час пошуків і втрачених можливостей // Про минуле заради майбутнього. – К., 1989. – С.164–178.
6. Субтельний О. Україна: історія. – К., 1991. – С.431–460.
7. Тронько П. Т. В. В. Щербицький (1918–1990) // УІЖ. – 2003. – №1. – С.109–117.
8. Україна в ХХ столітті (1900–2000): Зб. документів і матеріалів / Упоряд.: А. Г. Слюсаренко, В. І. Гусєв, В. Ю. Король та ін. – К., 2000. – С.163–176.
9. Шаповал Ю. І. В. В. Щербицький: особа політика серед обставин часу // УІЖ. – 2003. – №1. – С.118–129.