Актуальні проблеми світової політики.

Особливості розвитку міжнародних відносин в другій половині ХХ ст. Зміни міжнародної ситуації і балансу сил у світі у 80-90 рр.

• Після 2 світової війни остаточно склалась біполярна система. Ідеологічне протистояння 2 таборів (капіталістичного та соціалістичного) втілюється у холодну війну, яка характеризується форсуванням гонки озброєнь, створенням військових блоків та мережі військових баз, використанням сили та погрози силою, економічною, інформаційною, дипломатичною війною. Закінчується на межі 80-90 років.

• Відбуваються зміни у характері та ролі війн у зв’язку з вдосконаленням озброєнь. Гонка ядерних озброєнь і ядерне стримування.

• Розпад колоніальної системи (остання колоніальна імперія – португальська, зазнала краху у 1975).

• Значне збільшення суб’єктів світової політики (держав та організацій).

• Протистояння Північ-Південь (між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються).

• Поява нових центрів сили – Західна Європа, Японія, Китай, “азіатські тигри”.

• Інтернаціоналізація суспільного життя, створення взаємозалежного світу, включення економіки, культури, ідеології в міжнародні стосунки.

• Посилення ролі економічних факторів та інститутів (Всесвітній банк, Міжнародний валютний фонд, Світова організація торгівлі та ін.).

• Загострення глобальних проблем.

• Посилення ролі міжнародного права, переговорів, договорів, міжнародних організацій, систем колективної безпеки.

За останнє десятиліття відбулись дуже значні зміни ситуації та розкладу сил у світі, а саме:

• Падіння соціалістичних режимів в країнах Східної Європи (1988-1990 рр.), зникнення “соціалістичного табору”.

• Розпад СРСР (1991 р.).

• Розпад Югославії та Чехословаччини (1991-1993 рр.).

• Об’єднання Германії (3 жовт. 1990 р.).

• Кроки до об’єднання Європи.

Попередні підсумки цих змін: перебудова системи міжнародних стосунків, завершення протистояння двох систем і двох наддержав, завершення стану “холодної війни” і початок співробітництва великих держав у вирішенні спільних проблем. Можливі наслідкі:

позитивні:

• зміцнення єдиної системи колективної безпеки на базі ООН, обмеження гонки озброєнь;

• подальша інтеграція Європи на базі зближення політичних та військових структур (ОБСЄ та НАТО).

негативні:

• тенденція до гегемонії США, до монополярного світу і нав’язування американських інтересів;

• домінування НАТО як військово-політичного блоку в Європі, відродження військово-політичної конфронтації між НАТО і країнами, що не входять до цього блоку (Росія, СНД);

• загострення нових ліній протистояння: між США, Європою – і Азією; між великими та малими державами.

Скорочення ядерних озброєнь. Загалом у світі за 50 років було вироблено 127922 боєзарядів. Спроби обмежити цю гонку та розпочати скорочення ядерних озброєнь привели до підписання у 1987 р. – Договору про ліквідацію ракет середньої та малої відстані – першого в історії договору про ліквідацію цілого класу озброєнь. У 1991 р. підписаний Договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНВ-1) між СРСР та США, а в 1993 р. – СНВ-2 між Росією та США. Ці договори передбачають скорочення найнебезпечних озброєнь приблизно втричі. У травні 1997 р. Б.Єльцин заявив про ненацілювання ракет Росії на країни НАТО, а в грудні 1997 р. – про перспективи нового скорочення стратегічних ядерних сил.

Нерозповсюдження ядерних озброєнь. Ще у 1968 р. був підписаний Договір про нерозповсюдження ядерних озброєнь, який закріпив легальний статус п’яти ядерних держав та створив механізм контролю за нерозповсюдженням. До нього приєднались близько 120 держав. Але поза Договором залишились держави, які згодом стали фактичними або потенційними власниками ядерної зброї (Індія, Пакистан, Ізраїль та ін.). У квітні 1995 р. Договір продовжений безтерміново, але проблема нерозповсюдження залишається дуже гострою.

Заборона ядерних випробувань. За 50 років на Землі зафіксовано 2072 ядерних випробування, з них майже 1500 – підземні. З 1963 р. існує Договір про заборону ядерних випробувань в космосі, атмосфері і під водою, до якого, однак, не приєднувались Франція та Китай. Втім, згодом стала зрозумілою і небезпека підземних вибухів. Близько 65% усіх землетрусів, зареєстрованих за останні 45 років, зпричинені ядерними випробуванями. З необхідністю остаточно заборонити ядерні випробування нарешті погодились усі ядерні держави, і у вересні 1996 р. був відкритий до підписання Договір про всеосяжне заборонення ядерних випробувань.

Обмеження звичайних озброєнь. Сьогодні діє Договор про звичайну зброю в Європі підписаний у Парижі в листопаді 1990, який передбачає обмеження за видами озброєнь для 30 держав. У грудні 1997 р. в Оттаві 125 країн підписали Конвенцію про заборону протипіхотних мін як антигуманної зброї, спрямованої в першу чергу проти мирного населення. Ініціатори цієї кампанії нагороджені Нобелівською премією миру за 1997 р.

Заборона хімічних озброєнь. Їх застосування заборонялось ще Женевським протоколом 1925 р. У 1993 р. підписана, а в квітні 1997 р. почала діяти Всесвітня конвенція про хімічну зброю, але її реалізація пов’язана з величезними труднощами та екологічною небезпекою.

Розширення НАТО. Це питання постало після зникнення Організації Варшавського Договору і стосується в першу чергу країн Східної Європи та деяких колишніх республік СРСР. В січні 1994 почала діяти Програма “Партнерство заради миру”, яку підписало близько 30, з яких 12 подали заявки до НАТО. Питання загострилося з грудня 1994 р., коли була заявлена негативна позиція Росії. Після довготривалих переговорів Росія та Україна підготували договори про особливе партнерство з НАТО, які були підписані 27 травня в Парижі (з Росією) і 9 липня в Мадриді (з Україною). Це відкрило шлях до вирішення проблеми. 8-9 липня 1997 р. в Мадриді відбулась Сессія Ради НАТО, де прийняте рішення про прийом найближчим часом нових членів – запрошення надіслані Польщі, Чехії та Угорщині, також створена Рада Євроатлантичного партнерства.

Європейські організації. Провідною політико-економічною організацією залишається Європейський Союз. Він створений у 1957 як Європейське економічне співтовариство, за Маастріхтським договором (1993 р.) значно розширена економічна та політична інтеграція 15 країн-членів. Планується введення єдиної валюти. Шенгенський договір (1995) передбачає відкритість кордонів у межах ЄС. Люксембурзький самміт ЄС в грудні 1997 надіслав запрошення на вступ у члени ЄС Польщі, Чехії, Угорщині, Словенії, Естонії та Кіпру. Розширюють діяльність також Західно-Європейський Союз, Рада Європи та інші організації.

Гарячі точки. Це райони конфліктів, як міждержавних, так і внутрішніх – відкриті або перманентні війни, політичні протистояння. Приклади – Близький Схід; Перська затока; Афганістан; колишня Югославія (Хорватія-Сербія, Боснія); колишній СРСР (Чечня, Карабах, Абхазія) та інші.