Політична культура та її типи.

Термін “політична культура” був введений німецьким просвітником І.Г.Гердером ще у XVІІІ ст. Це культура політичного мислення і політичної діяльності, а також ступінь цивілізованості характеру і засобів функціонування політичних інститутів, організації всього політичного життя. Це накопичений досвід політичного мислення та дій. Політична культура включає в себе не всю політичну свідомість і політичну поведінку, а лише те усталене, типове, що характерне для політичного життя суспільства, для політичної свідомості і поведінки основної маси населення, словом, те, що ввійшло у звичку.

Предметне вивчення цього явища започаткували в 50-х роках американські вчені Г.Алмонд і С.Верба. Зокрема, Г.Алмонд розглядає політичну культуру як сукупність позицій, цінностей і зразків поведінки, що стосуються взаємини влади і громадян, як сукупність політичних орієнтацій відносно політичної системи та її частин і ставлення до власної ролі в цій системі. Зокрема, індивідуальні орієнтації містять в собі такі елементи:

• пізнавальна орієнтація – істинне або хибне знання про політичні об’єкти та ідеї;

• ефективна орієнтація – почуття зв’язку, залученості, протидії і т.і. стосовно політичних об’єктів;

• оціночна орієнтація – судження та думка про політичні об’єкти, які потребують застосування оціночних критеріїв.

Інакше кажучі, до політичної культури відносяться:

• знання політики, фактів, зацікавленість ними;

• оцінка політичних явищ, того, як має здійснюватись політична влада;

• емоційний бік політичних позицій;

• визнання зразків політичної поведінки, які визначають, як в даному суспільстві можна і треба діяти.

Необхідно розрізняти політичну культуру індивідуальну, групову, суспільну. Політична культура виконує певні важливі функції в житті суспільства, а саме: політичне забезпечення реалізації національних і класових інтересів; засвоєння і перетворення політичних відносин в інтересах певних соціальних сил; нормативно-регулятивна функція; виховна функція; комунікативна функція, тобто форма зв’язку громадянина з політичною системою; прогностична функція.

В політичній науці існують досить різноманітні типології політичної культури. Так, Алмонд і Верба розрізняють такі типи культури: патріархальний (провінційний), підданський, активістський, а також інтегрований – “культуру громадянськості”. Застосування різних критеріїв до типологізації політичної культури представлено у таблиці:

Окремо слід сказати про громадянську культуру. Це різновид політичної культури, її вищий щабель. Вона передбачає, що суб’єкти політичного процесу в своїй діяльності керуються насамперед інтересами всього суспільства і саме йому підпорядковують свої часткові, корпоративні цілі, що дії цих суб’єктів спрямовуються на дотримання громадянського консенсусу і здійснюються в межах правової держави. Можна вважати, що це політична культура громадянського суспільства, яка передбачає єдність громадянських прав і обов’язків. Громадянська культура визначається не тільки правовими, а й етичними (моральними) чинниками політичної діяльності.

В аналізі політичної культури суспільства важливу роль відіграє національна складова – національний характер. Національні особливості створюють неповторну індивідуальність навіть однотипних політичних систем. Саме різноманітність культур у часі і просторі пояснює, чому деякі політичні системи, які відповідають одним умовам, виявляються неефективними в інших умовах, чому політичні дії, ефективні стосовно одних народів, не є результативними для інших, У зв’язку з цим особливого значення набувають відмінності, які випливають зі своєрідності національних культур. Досвід політичного розвитку засвідчує, що національний характер істотно позначається на політичній поведінці того або іншого народу в різних життєвих ситуаціях, на його політичній культурі. Наприклад, політичній культурі українського народу, на думку багатьох дослідників, притаманні західницька орієнтація, демократизм, толерантність, екстравертизм, тобто відкритість іншим культурам, але й індивідуалізм – хуторянство, висока емоційність, провінціалізм, конформізм.