Витоки і суть бюрократії та бюрократизму як соціальних явищ.
Тема 13. Феномен бюрократії та бюрократизму
Форми особистої влади та природа культу особи.
За формою організації та стилем особистої влади керівництво поділяють на авторитарне, яке передбачає одноосібний спрямовуючий вплив, і демократичне, яке залучає членів групи до керування її діяльністю. Демократичне керівництво передбачає такі риси лідера, як відкритість, здатність прислуховуватись до іншої точки зору, терпимість до критики, шанобливе ставлення до підлеглих. Проте воно не завжди ефективне, особливо у переломні моменти, коли є нагальна потреба у швидких і рішучих заходах. Авторитарне лідерство виявляється у самостійності і непідконтрольності лідера, у його опорі або на власний незаперечний авторитет, або на силу. Цей режим особистої влади часто-густо перетворюється на диктатуру, але інколи може й врятувати суспільство в скрутний час.
Авторитарний режим особистої влади не тотожний поняттю культу особи. Якщо культ особи – це феномен суспільної свідомості, який має місце відносно або живої, або історичної особи (її “обожнення”), то режим особистої влади є атрибутом політичної системи, який вимагає обов’язкової присутності реального носія влади – диктатора. Культ особи і режим особистої влади можуть як збігатись, так і існувати окремо. Їх збігання призводить до повного ігнорування прав і свобод особистості, масових репресій проти невинних людей. До того ж це зростання бюрократизму і зниження ефективності керівництва, застій у науці і консерватизм, зневажання норм моралі і ліцемірство. Це саме той випадок, коли верховна влада зловживає владою. Прикладами тому є в нашій історії культ особи І.Сталіна, а також культи вождів інших соціалістичних країн (Мао Цзедуна, Н.Чаушеску, Кім Ір Сена та ін.)
А все те разные управители имеют свои особливы канцелярии и канцелярских служителей и каждый по своим делам народ волочит.
Екатерина Вторая
Термін бюрократія походить від фр. bureau – контора, і грец. kratoz – влада, і може означати або певний тип соціального управління, або певну форму соціально-політичної влади та відповідну правлячу еліту. Термін бюрократизм використовується, як правило, для характеристики відповідних засобів управлінської діяльності. Найпростіший зміст цих понять полягає у відриві виконавчих органів певної організації від самої організації, перетворенні органа, що має підкорятись, в орган, який підкоряє тих, чию волю він повинен виконувати. Бюрократія є апаратом панування, інструментом влади, який містить, однак, внутрішнє протиріччя – залишаючись апаратом, тобто слугою, він стає над своїм паном, перебирає владу над владою.
Бюрократія як поняття, яке протилежне демократії (що не зовсім точно), використовується в нашому політичному лексиконі майже виключно в негативному, навіть лайливому значенні (часто під іншим терміном – партократія). Для цього є історичні причини, але явище бюрократії є набогато складнішим, неоднозначним, втіленим в різних історичних типах.
Бюрократія притаманна не тільки державі, хоча це поняття часто пов’язується лише з державою, а й взагалі будь-яким організаціям. Передумовою її існування є специфічна професійна управлінська діяльність, тобто необхідність засвоєння певних вмінь і навичок, а також технічна неможливість безпосередньої демократії. Особливо поширились ці передумови в сучасному індустріальному та постіндустріальному суспільстві, хоча, безумовно, бюрократія існувала і раніше, в традиційних суспільствах. Бюрократія приходить на зміну старим формам влади тому, що вона являє собою технічно більш довершений спосіб організації – настільки ж, наскільки машинне виробництво перевершує ручну працю. Типічній формі бюрократії притаманні такі риси:
• систематична мобілізація людських та матеріальних ресурсів для здійснення чітко визначених цілей і планів;
• використання професійно підготовлених кадрів, обіймаючих неспадкоємні посади з означеним колом повноважень і сферою діяльності;
• професійна спеціалізація і розподіл праці, що координується ієрархією підпорядкування, підзвітною певній владі або клієнтурі.
Отже, за словами Р.Дарендорфа, саме укрупнення організаційних утворень в промисловості, торгівлі, державному управлінні і системі освіти створює сприятливі умови для правління бюрократів, яке будується на універсалізації управління. Але при цьому бюрократична система управління приходить у протиріччя з системою лідерства, яка грунтується на індивідуальних якостях особистості. Тільки видатним лідерам вдається приборкати цю в’язку масу.
З цією якістю пов’язані основні негативні риси бюрократичної управлінської структури: знеособлення, безвідповідальність, самодостатність і самовідтворення, підміна знання – авторитетом, ініціативи – традицією. Негативні риси бюрократії властиві її природі, і є мовби продовженням її позитивних функцій. Наприклад, постійна необхідність жортко встановленого і передбачаючого сувору підзвітність порядку дій може породжувати тенденцію до інертності, волокити, обмеження здатності реагувати на нові ініціативи. Необхідність дроблення обов’язків може призвести до виникнення проблем і труднощів в координації дій та відповідальності за них. Занадто централізований контроль може створювати проблеми перешкод і “пробок” в діяльності і уповільнення реагування. Для пересічного громадянина такі бюрократичні засоби управління перетворюються у постійні проблеми незрозумілих формальностей, відписок і відмов.