Тема: Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття
План
Лекція №8 Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям
1. Державна соціальна допомога та її види
2. Характеристика державної соціальної допомоги
Залежно від соціального ризику розрізняють такі види державних допомог:
1)допомоги особам, яким виповнилося 100 і більше років;
2)допомоги малозабезпеченим:
3)допомоги дітям-інвалідам та інвалідам з дитинства;
4)допомоги на догляд за інвалідами внаслідок психічного захворювання;
5)допомоги сім'ям з дітьми;
б)субсидії на оплату житлово-комунальних послуг;
7)допомоги на поховання.
Допомоги особам, яким виповнилося 100 і більше років.
Виплачуються, коли місячний розмір пенсії таких осіб (з урахуванням усіх виплат до неї) не досягає визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Така допомога надається з 1 .жовтня 2002 р. у розмірі, який визначається як різниця між зазначеним прожитковим мінімумом та розміром пенсії (з урахуванням всіх виплат до неї).
Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям щомісячна допомога. яка надається
малозабезпеченим сім'ям, в яких з повалених або незалежних від них причин середньомісячний сукупний дохід нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого для сім'ї. Вона виплачується у грошовій формі в розмірі,
що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї.
Законодавство України визначає такі види допомог дітям-інвалідам та інвалідам з дитинства:
1)державну соціальна допомогу інвалідам з дитинства І і II групи;
2)державну соціальну допомогу непрацюючим інвалідам з дитинства III групи;
3)державну соціальну допомогу дітям-інвалідам віком до І б років:
4)допомогу на поховання інваліда з дитинства або дитини-інваліда віком до 16 років.
Допомога малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу, котрий за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним.
Щомісячна грошова допомога малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу, котрий за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним надається у грошовій формі, якщо середньомісячний сукупний дохід сім'ї є нижчим від прожиткового мінімуму для сім'ї.
Лекція № 9
ПЛАН
1. Загальні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (ЗДСС)
2. Принципи страхування на випадок безробіття.
3. Особи, які підлягають і не підлягають страхуванню на випадок безробіття
4. Управління страхуванням на випадок безробіття
5. Кошти страхування на випадок безробіття
6. Матеріальне забезпечення на випадок безробіття. Забезпечення незастрахованих осіб.
7. Права, обов’язки та відповідальність у сфері страхування на випадок безробіття.
1. ЗУ “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000 р., введений в дію 01.01.2001 р. розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 р. Він визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового д.с.с. на випадок безробіття.
ЗДСС на випадок безробіття - це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду ЗДСС на випадок безробіття.
Суб’єкти страхування на випадок безробіття – це застраховані особи, а також члени їх сімей та інші особи, у випадках, передбачених цим Законом; страхувальники та страховик.
Застраховані особи – наймані працівники, а у випадках передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття.
Страхувальники – роботодавці та застраховані особи, які сплачують страхову внески відповідно до цього Закону.
Страховик – Фонд ЗДСС на випадок безробіття.
Об’єкт страхування на випадок безробіття - страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім’ї, іншої особи виникає право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.
Часткове безробіття – вимушене тимчасове скорочення нормальної або встановленої законодавством України тривалості робочого часу, перерва в одержанні заробітку або скорочення його розміру через тимчасове припинення виробництва без припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного структурного характеру.
Страховий випадок – це подія, через яку:
- застраховані особи втратили заробітну плату або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу;
- застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.
- Втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин – припинення т.д. відповідно до ст. 36 (п.1,2,3) ст. 38 ( у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання власником (у.о.) законодавства про працю, умов колективного договору чи трудового договору), ст. 39, ст. 40 ( п.1,2,5,6) КЗпП України.
Роботодавець:
- власник п.,у.,о. або уповноважений орган та фізичні особи, які використовують найману працю;
- власник розташованого в Україні іноземного підприємства, у., о. (в т.ч. міжнародної), філії або представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Представники роботодавців – це об’єднання та спілки роботодавців чи інші уповноважені роботодавцями органи (представники).
Найманий працівник – фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на п., у., о. або у фізичної особи.
Страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески нею.
2. Принципи страхування на випадок безробіття
1. Надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.
2. Обов’язковість страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування особами, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), а також громадянами – суб’єктами підприємницької діяльності.
3. Цільове використання коштів страхування на випадок безробіття.
4. Солідарність та субсидування та інші.
3. Особи які підлягають страхуванню:
1. Які працюють на умовах трудового договору (контракту) включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповни робочий день (тиждень), та ні інших підставах, передбачених законодавством про працю.
Особам, які підлягають страхуванню на випадок безробіття, видається свідоцтво про ЗДСС, яке є єдиним для всіх видів соціального страхування.
Страхуванню на випадок безробіття не підлягають:
1. Працюючі пенсіонери та особи, в яких відповідно до законодавства України виникло право на пенсію.
2. Іноземці та особи без громадя7нства, які тимчасово працюють за наймом в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі забезпечення) та соціальні послуги мають:
1) застраховані особи, а також
2) незастраховані особи – військовослужбовці Збройних Сил України, Прикордонних військ України., внутрішніх військ, військ цивільної оборони, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, СБУ, ОВС, звільнені з військової служби у зв’язку із скороченням чисельності штату без права на пенсію (далі – військовослужбовці), та особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних.
3) Громадяни України, які працюють за межами України тта не застраховані в системі соціального страхування на випадок безробіття країни, в якій вони перебувають, мають право на забезпечення за цим законом за умови сплати страховику страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана ВРУ.
4) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими угодами – за умови сплати страховику страхових внесків (ст. 6)
Види забезпечення та соціальні послуги
Види забезпечення:
1. допомога по безробіттю, у т.ч. одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;
2. допомога по частковому безробіттю;
3. матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;
4. матеріальна допомога по безробіттю, одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні;
5. допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.
Види соціальних послуг:
1. професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація;
2. пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у т.ч. шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних та фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних;
3. інформаційні та консультаційні послуги пов’язані з працевлаштуванням.
4. Управління страхуванням на випадок безробіття
Управління страхуванням на випадок безробіття здійснюється Фондом ЗДСС на випадок безробіття. Він має Статут, Правління, Виконавчу дирекцію.
Нагляд за діяльністю Фонду здійснює Наглядова Рада. Державний Нагляд здійснює спеціальний уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
5. Кошти страхування на випадок безробіття (ст. 16)
складаються із:
1) страхових внесків страхувальників – роботодавців, застрахованих осіб;
2) асигнувань державного бюджету;
3) сум фінансових санкцій, застосованих відповідно до цього Закону, ЗУ “Про зайнятість населення”, інших законів до п., у., о. та фізичних осію за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків т використання коштів Фонду, недотримання законодавства про зайнятість населення, а також суми адміністративних штрафів, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за такі порушення;
4) благодійних внесків п., у., о. та фізичних осіб;
5) інших надходжень відповідно до законодавства України
6. Матеріальне забезпечення на випадок безробіття
Умови та тривалість виплати допомоги по безробіттю (ст. 22):
1. Застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.
Право на допомогу по безробіттю зберігається у разі настання перерви страхового стажу х поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась в установленому порядку в ДСЗ (Держслужба зайнятості) як безробітна
Поважними причинами є:
- навчання у професійно-технічних вищих навчальних закладах, клінічній ординатурі, аспірантурі, докторантурі з денною формою навчання;
- строкова військова служба;
- здійснення догляду непрацюючою працездатною особою за інвалідом І групи або дитини-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за експертним медичним висновком потребує постійного стороннього догляду;
- інші причини, передбачені законодавством України.
2. Особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів, а також особи, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, та застраховані особи, звільнені з останнього місця роботи з підстав передбачених ст. 37, п. 3,4,7,8 ст. 40, ст.ст. 41,45 КЗпП, мають право на допомогу по безробіттю без урахування страхового стажу.
3. Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.
4. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.
Для осіб передпенсійного віку ( за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.
5. У разі чергового визнання в установленому порядку застрахованої особи безробітною у межах 2 років, протягом яких виплачується допомога по безробіттю, тривалість її виплати враховується сумарно.
6. У разі зміни застрахованою особою місця постійного проживання виплата допомоги по безробіттю продовжується після реєстрації в установленому порядку як безробітного за новим місцем проживання.
7. Допомога по безробіттю може виплачуватися одноразово для організації підприємницької діяльності безробітними, які не можуть бути працевлаштовані у зв’язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилося 18 років, за їх бажанням.
Розмір допомоги по безробіттю:
1. Застрахованим особам, зазначеним у ч. 1 ст. 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої зар.плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої зар.плати (доходу) для розрахунку виплат за з.д.с.с., затв. КМУ, залежно від страхового стажу.
- до 2 років – 50%
- від 2 до 6 - 55%
- від 6 до 10 – 60%
- понад 10 – 70%
Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру:
- перші 90 кал.днів – 100%
- протягом наступних 90 кал.днів – 80%
- у подальшому – 70%
2. Допомога по безробіттю особам, зазначеним у ч.2. т. 22 визначається у розмірі прожиткового мінімуму (331,05 грн), встановленого законом.
3. Допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, призначається відповідно до ч. 1, 2 цієї статті і її виплата починається з 91-го календарного дня.
4. У середньомісячну з.плату (доход) для обчислення допомоги по безробіттю враховуються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески. Допомога по безробіттю не може бути вищою за середню з.плату, що склалася в галузях нац. економіки відповідної області за минулий місяць, і нижчою за прожитковий мінімум, встановлений законом.
5. Одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітними підприємницької діяльності здійснюється у розмірі допомоги по безробіттю, нарахованої відповідно до цієї статті, у розрахунку на рік.
6. Порядок надання допомоги по безробіттю у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.
Умови надання допомоги по частковому безробіттю. (ст. 24)
1. Допомога по частковому безробіттю надається застрахованим особам у разі втрати ними частини зар. плати внаслідок вимушеного тимчасового скорочення нормальної чи встановленої на підприємстві відповідно до законодавства України тривалості робочого часу та (або) перерви в отриманні зар.плати чи скороченні її розмірів у зв’язку з тимчасовим припиненням виробництва без переривання трудових відносин з причин економічного технологічного та структурного характеру.
2. Умовами надання допомоги по частковому безробіттю є:
- простій на підприємстві або в цеху, дільниці із замкнутим циклом виробництва (далі – цеху, дільниці), що має невідворотний та тимчасовий характер, який триває не менше 1 місяця, не перевищує 6 місяців і не залежить від працівника та роботодавця;
- простій протягом місяця, що охопив не менше як 30% чисельності працівників підприємства або цеху, дільниці, в яких простої становлять 20 і більше % робочого часу.
Про можливий простій роботодавець зобов’язаний повідомляти державну службу зайнятості.
3. У разі, якщо простій носить сезонний характер або виникає виключно з організаційно виробничих причин, а також у разі можливості працевлаштування працівників на інших дільницях, у цехах на підприємствах, допомога по частковому безробіттю не надається.
4. Перелік причин тимчасового припинення виробництва, зазначених у ч.1 ст. 24, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.
Право на допомогу по частковому безробіттю (ст. 25)
мають застраховані особи, які протягом 12 місяців,, що передували місяцю в якому почався простій , працювали не менше 26 календарних тижнів, сплачували страхові внески та в яких ці простої становлять 20 і більше % робочого часу.
2. Допомога не надається у разі, якщо працівник:
- відмовився від підходящої роботи на цьому або на іншому підприємстві з повним робочим днем (тижнем);
- працює на даному підприємстві за сумісництвом;
- проходить альтернативну (невійськову) службу.
Розмір та тривалість виплати допомоги по частковому безробіттю (ст. 26)
1. Допомога встановлюється за кожну годину простою із розрахунку 2/3 тарифної ставки (окладу) встановленого працівникові розгляду і її розмір не може перевищувати прожиткового мінімуму, встановленого законом.
2. Надається з першого дня простою тривалість її виплати не може перевищувати 180 кал. днів протягом року.
3. Виплачується підприємством за рахунок коштів фонду.
4. підприємство не може звернутися за наступним одержанням з Фонду коштів для виплати працівником допомоги по частковому безробіттю раніш, ніж через рік після закінчення терміну виплати допомоги по частковому безробіттю.
Ст. 24-26 будують введені в дію, виходячи з економічних можливостей держави, щорічно ВРУ під час затвердження розміру страхових внесків (сам закон введений в дію 01.01.2001 р.)
Допомога на поховання (ст. 29) у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні, виплачується особам, які здійснювали поховання, у розмірі прожиткового мінімуму.
Припинення, відкладення виплат матеріального забезпечення на випадок безробіття та скорочення їх тривалості (ст. 31)
1. Виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю припиняється у разі:
1) працевлаштування безробітного;
2) поновлення безробітного на роботі за рішенням суду;
3) вступу до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва;
4) проходження проф. підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням держ.служби зайнятості;
5) призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу;
6) набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі безробітного або направлення його за рішенням суду на примусове лікування;
7) отримання права на пенсію відповідно до законодавства України;
8) призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості;
9) надання письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
10)надання письмової заяви про відмову від послуг ДСЗ;
11)переїзду на постійне місце проживання в іншу місцевість;
12)закінчення строку їх виплати;
13)зняття з обліку за невідвідування без поважних причин ДСЗ 30 і більше кал. днів;
14)смерті безробітного.
2. Виплата матеріальної допомоги у період проф.підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації припиняється з причин, передбачених вище, та у разі виключення із навчального закладу за неуспішність та порушення дисципліни.
3. Виплата допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період проф. підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, матеріальної допомоги по безробіттю припиняється на період призначення безробітній жінці допомоги по вагітності і пологах, допомоги по догляду безробітним за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.
4. Виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у період проф.підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації відкладається на строк до 3 місяців у разі надання застрахованій особі відповідно до законодавства України вихідної допомоги та інших виплат при вивільненні з п., у., о., що забезпечують часткову чи тимчасову компенсацію втраченого заробітку, крім допомоги сім’ям з дітьми та допомоги, що виплачується з громадських фондів.
5. Тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період проф.підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації та матеріальної допомоги по безробіттю скорочується та строк до 90 кол.днів у разі:
1) звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин (на 90 кал.днів);
2) звільнення з останнього місця роботи з підстав, передбачених ст. 37,п.п.3,4,7,8ст. 40, ст.ст. 41 і 45 КЗпП (на 90 кал.днів);
3) відмови безробітного від двох пропозицій підходящої роботи або проф. підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації;
4) приховування відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу в період одержання допомоги по безробіттю;
5) порушення умов і строку реєстрації та перереєстрації як безробітного, а також недотримання рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню;
6) перереєстрації безробітного, який був знятий з обліку за невідвідування держ. служби зайнятості більше 30 кал.днів без поважних причин та не сприяв своєму працевлаштуванню;
7) відмова від роботи за спеціальністю, професією, набутою після проф.підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням ДСЗ;
8) припинення без поважних причин проф. підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням ДСЗ.
Забезпечення незастрахованих осіб:
1) Виплата військовослужбовцям, звільненим з військової служби у зв’язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію (ст. 32)
2) Особи, які шукають роботу вперше, та інші незастраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними (допомога в розмірі прожиткового мінімуму та інші виплати) (ст. 33)
7. Права, обов’язки та відповідальність у сфері страхування на випадок безробіття мають Фонд, роботодавець, застраховані особи (ст.ст. 34-38)
Спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються у судовому порядку (ст. 39)