Лекція №3. Тема : Правовідносини по праву соціального забезпечення. Питання реформування системи соціального страхування.
ПЛАН
1. Поняття і загальна характеристика правовідносин по праву соц. забезпечення.
2. Суб’єкти, об'єкт і зміст правовідносин.
3. Підставивиникнення, змін і припинення правовідносин різних видів.
4. Основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні.
5. Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування /з.о.д.с.с./.
1.Правовідносини по праву с.з. включають в себе:
а) правовідносини пенсійні;
б) по призначенню виплат і допомог;
в) по наданню допомоги престарілим та інвалідам.
Розглянемо, наприклад, пенсійні правовідносини. 1) Пенсійні відносини є правовими відносинами, оскільки іншому виді вони практично існувати не можуть, так як виникають лише за наявності норм пенсійного законодавства (це істотна їх особливість). 2) Правовідносини тісно пов'язані з фактичними відносинами, вони глибоко проникають у регульовані правом економічні, матеріальні відносини /пенсійні відносини належать до матеріальних, майнових відносин/, оскільки залежать насамперед від матеріальних умов життя, життєвих обставин, чи як прийнято вважати, від юридичних фактів. 3) Однак, у багатьох випадках правовідносини можуть виникати на підставі не поодиночного юридичного факту, а комплексу юридичних фактів, що прийнято називати юридичним фактичним складом. За відсутності такого складу юридичні наслідки не настають. Наприклад, для виникнення пенсійних правовідносин у зв’язку з призначенням пенсії за віком необхідна така сукупність юридичних фактів : досягнення певного віку, наявність установленої законом тривалості трудового стажу, волевиявлення громадянина і рішення органу соц.захисту населення про призначення пенсії.
Водночас слід відзначити, що один і той самий факт , може відіграти різну роль, будучи в одних випадках правотвірним, в інших правозмінювальним і ще а якихось—такими, що припиняє право. 4) Серед юридичних фактів у сфері соц.забезпечення є факти, які належать до так званих юридичне значимих обставин. Це - інші факти - дії, які включаються до юридичного складу і справляють вплив на рух пенсійних правовідносин. До них відносять : факт утримання, причину інвалідності, трудовий стаж, вислугу років тощо.
5) Для пенсійних правовідносин характерна різноманітність їх видів. Їх стільки, скільки видів пенсій (4 види)
6) Кожен з видів пенсійного забезпечення реалізується в конкретних індивідуальних правовідносинах , вирізняючись суб’єктами, підставами для їх виникнення, обсягом повноважень їх учасників та інші.
7) Структурно всі види пенсійних правовідносин поділяються на дві групи: а) з приводу певних видів пенсійного забезпечення (основні чи матеріальні правовідносини); б) процедурно-процесуальні відносини з установлення юридичних фактів і розгляду спорів між сторонами правовідносин, якщо тільки закон не відніс їх до спорів, що розглядаються в судовому порядку.
Враховуючи вище викладене можна визначити найхарактерніші типові риси пенсійних правовідносин, що отримали визнання в юридичній літературі:
1. Пенсійні правовідносини можливі лише за наявності норм пенсійного законодавства;
2. Пенсійні правовідносини мають тривалий характер;
3. Пенсійні правовідносини, як і ряд цивільно-правових відносин, є майновими;
4. Застосування до пенсійних правовідносин принципу диференціації розмірів пенсії;
5. У пенсійних правовідносинах відсутні засади взаємності (орган соц.захисту повинен призначити пенсію, а громадянин має право вимагати цього).
2.Пенсійні правовідносини структурно складаються з таких елементів:
а) суб’єкти правовідносин;
б) об’єкт правовідносин;
в) зміст правовідносин.
Суб’єкти: а) громадяни, іноземці, особи без громадянства (працюючі, непрацюючі, держ.службовці, військовослужбовці, працівники судових і правоохоронних органів і т.д.); б) відповідальний орган, який здійснює пенсійне забезпечення. Правове становище кожного громадянина визначається як загальними, так і більш конкретними можливостями, що надаються йому правовими нормами. За ступенем конкретизації цих можливостей можна вирізнити три основні стадії:
1) пенсійну правоздатність;
2) суб’єктивне право, яке ще не реалізоване в конкретних пенсійних правовідносинах;
3) суб’єктивне право, конкретизоване пенсійними правовідносинами.
Пенсійна правоздатність – це здатність громадян набувати суб’єктивне право на пенсію і володіти ним, вступати в конкретні пенсійні правовідносини.
Пенсійне правоздатність як рівну можливість мати право на пенсію не слід ототожнювати з суб’єктивним правом, тобто правом, яке належить конкретному громадянинові.
У пенсійному праві на встановлено віку, після досягнення якого виникає дієздатність громадян. У зв’язку з цим звичайно застосовується відповідне правило, яке діє у цивільному праві (після досягнення 18 років). На практиці дієздатними з приводу оформлення пенсії іноді виступають громадяни, яким ще не виповнилося 18 років. У пенсійному праві можливі ситуації, коли особа може бути правоздатною, але недієздатною.
І останнє: певні категорії громадян як можливі суб’єкти пенсійних правовідносин часто різняться за характером їхньої діяльності.
Об’єкт правовідносин. Це питання в юридичні літературі є найбільш дискусійним і досі не вирішене. Є думки, що об’єктом правовідносин є :
1) визначені суспільні відносини;
2) речі та інші блага;
3) і суспільні відносини і речі та інші блага.
Під час розгляду цього питання необхідно розрізняти об’єкт права і об’єкт правовідносин. Об’єктом правовідносин є об’єкти регулювання правом суспільних відносин, тобто зовнішні предмети, що на них спрямовано ці відносини. Такими об’єктами В.С.Андреєв, наприклад, вважає види суспільних відносин, які виступають у правовій формі. Ними є пенсії, допомоги, послуги та інші види забезпечення (В.С.Андреев. Право соц.обеспечения в СССР. Учебник, М., Юрид. лит-ра, 1987 г., 32 с). Аналогічну позицію зацмають І.В.Гущин та О.Д.Зайкін (И.В.Гущин. Право членов колхоза на пенсию, М., Юрид.лит-ра, 1972 г.с.108, А.Д.Зайкин. Правоотношения по пенсийному обеспечению, М., Изд-во МГУ, 1974). Їхня позиція достатньо обгрунтована. Але найбільш певно виклав і критично оцінив теорії щодо об’єкта правовідносин Ю.К.Толстой, який стверджує, буцімто всякі відносини мають свій об’єкт, щшо ним фактично є суспільні відносини, на які правовідносини впливають (Ю.К.Толстой. К теории правоотношения. М., Изд-во МГУ, с. 65).
Об’єктом правовідносин є те, на що спрямовані суб’єктивні права та юридичні обов’язки учасників правовідносин. Їхнім об’єктом є пенсія з якою пов’язані суб’єктивне право пенсіонера та юридичне зобов’язання органу, який здійснює пенсійне забезпечення. За допомогою пенсійних правовідносин індивідуалізується-конкретизується майнова частка (гроші) пенсіонера в загальному ПФ.
Зміст пенсійних правовідносин. До загального складу пенсійних правовідносин, поряд з іншими зазначеними елементами, входить матеріальний зміст (поведінка суб’єктів) і юридичний зміст (суб’єктивні права та обов’язки), тобто зміст правовідносин складають права та обов’язки їхніх суб’єктів.
Суб’єктивне право на пенсію, як будь-яке суб’єктивне право, криє в собі ознаки можливої поведінки:
1) в можливості визначеної поведінки самого суб’єкта права на пенсію як правомочного;
2) можливості суб’єкта права на пенсію як правомочного вимагати визначеної поведінки зобов’язаних осіб органів, які здійснюють пенсійне забезпечення;
3) у можливості суб’єкта права на пенсію звернутися до державних органів (виконавчої влади або суду) за допомогою та захистом свого порушеного права.
Такій правомочності громадянина відповідає юридична обов’язковість державного органу як суб’єкта правовідносин виплатити цю пенсію в розмірі, встановленому районним (міським) управлінням соц.захисту населення.
Поряд із суб’єктивним правом отримати пенсію громадянин несе зобов’язання, зміст яких спрямовано на те, щоб орган соц. захисту міг правильно і своєчасно виконувати свій основний обов’язок.
3.Юридичні факти чинять активний специфічний вплив на виконання, зміну і припинення правовідносин. У різних пенсійних правовідносинах їхній склад неоднаковий, і роль окремих юридичних фактів у пенсійному забезпеченні також різна.
Наприклад: підстави виникнення пенсійних правовідносин у площині забезпечення пенсій за віком:
а) досягнення пенсійного віку, наявність певного трудового стажу;
б) волевиявлення громадянина;
в) рішення компетентного органу про призначення пенсії.
Самостійно спробуйте назвати підстави виникнення пенсійних правовідносин у площині забезпечення пенсіями за інвалідності, в разі втрати годувальника і за вислугою років.
Зміна пенсійних правовідносин – це збільшення або зменшення обсягу правомочностей суб’єкта пенсійних правовідносин, тобто зміни розміру пенсії (зміни групи інвалідності, перерахунок з більшого заробітку т.д.)
Припинення пенсійних правовідносин – смерть пенсіонера; переведення з однієї пенсії на іншу; відновлення працездатності інваліда; досягнення дітьми, братами, сестрами, онуками померлого годувальника 18-річного віку, а студентами вузів – 23 річного і т.д.
4. Соціально-економічні реформи, що продовжують здійснюватись в Україні, викликають радикальні зміни в житті суспільства, які позначаються на його соціальній структурі. Стан економіки характеризується зниженням ефективності господарювання та спадом виробництва, високою інфляцією, зниженням реальної заробітної плати, пенсії, рівня життя значної частини населення. В пенсійному забезпеченні громадян України теж існують проблеми, зокрема це:
- низький рівень пенсійного забезпечення;
- маже відсутня диференціація розмірів пенсії;
- наявність значних переваг та пільг у пенсійному забезпеченні окремих категорій працівників;
- несвоєчасна сплата страхового збору (внесків) до ПФУ, що зумовило заборгованість з виплати пенсії;
На стан пенсійного забезпечення негативно впливають:
1) демографічні процеси;
2) зменшення чисельності зайнятого населення;
3) несприятливе співвідношення тривалості періоду сплати внесків на пенсійне забезпечення і періоду, протягом якого виплачується пенсія;
4) зростання різного роду пільгових і прирівняних до них категорій пенсіонерів.
Усі ці фактори зумовлюють необхідність проведення в Україні глибокого реформування пенсійного забезпечення, що грунтується на положеннях Конституції України.
13 квітня 1998 р. Указом № 291/98 Президент України схвалив подані КМУ Основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні. відповідно до цього нормативного акту визначаються головні цілі та пріоритетні напрями реформування пенсійного забезпечення в нашій державі:
1. Реалізація конституційних прав громадян на соціальний захист.
2. Запровадження дійової системи пенсійного страхування, що дасть можливість застрахованим громадянам після виходу на пенсію мати гарантований рівень доходів, що забезпечував би сталий рівень життя.
3. Впровадження принципу зацікавленості кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні при виході на пенсію, сприяння легалізації доходів і скороченню неформальної зайнятості населення.
4. Врахування результатів трудової діяльності кожного працівника при визначенні розміру пенсії шляхом встановлення залежності розміру пенсії від трудового вкладу та страхового стажу.
5. Створення стимулів для продовження працездатного віку з метою зменшення демографічного навантаження на фінансову основу пенсійного забезпечення.
6. Запровадження добровільного недержавного пенсійного страхування як додаткового пенсійного забезпечення.
7. Переведення державного пільгового пенсійного забезпечення на професійно-галузевий рівень.
У процесі формування пенсійного забезпечення здійснюватиметься перехід до пенсійного забезпечення на страховій основі із встановленням, зокрема таких видів пенсій:
а) трудової – за рахунок пенсійних страхових зборів (внесків), а для певних категорій працівників – за рахунок Держбюджету;
б) соціальної – за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів;
в) додаткової – за рахунок недержавного страхування.
Реформу планується провести в три етапи.
Правове забезпечення реформування пенсійної системи здійснюватиметься шляхом внесення змін і доповнень до законодавчих та інших нормативно-правових актів і прийняття актів законодавства про обов’язкове державне пенсійне страхування та про недержавні пенсійні фонди.
5.14 січня 1998 р. ВРУ були прийняті Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування (Урядовий кур’єр, 1998, № 33-34, 2Орієнтир”, 1998, № 8). Цей нормативний акт визначає принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування (з.д.с.с.) громадян України.
Відповідно до ст. 1 Основ загальнообов’язкового державного соціального страхування – це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соц.захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у раз хвороби, повної або часткової, тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Основи поширюються на застрахованих громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства та членів їх сімей, які проживають на Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана ВРУ.
Ст. 4 Основи визначає такі види загальнообов’язкового державного соціального страхування (залежно від страхового випадку):
1) пенсійне;
2) у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;
3) медичне;
4) від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, які спричинили втрату працездатності;
5) на випадок безробіття;
6) інші види, які будуть передбачені законами України. В майбутньому передбачається по кожному виду загальнообов’язкового державного соціального страхування прийняття окремих законів.
Загальнообов’язкове державне соціальне страхування буде здійснюватися за принципами, які визначені ст. 5 Основ:
1. Законодавчого визначення умов і порядку здійснення з.д.с.с.
2. Обов’язковість страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадян – суб’єктів підприємницької діяльності.
3. Надані права отримання виплат по з.д.с.с. особам, зайнятим підприємницькою діяльністю, творчою діяльністю тощо.
4. Обов’язковості фінансування страховими фондами (установами) витрат, пов’язаних із наданням матеріального забезпечення з окремих видів з.д.с.с.
5. Солідарності та субсидування.
6. державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав.
7. Забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум, встановлений законом, шляхом надання пенсій, інших видів соц.виплат та допомог, які не є основним джерелом існування.
8. Цільового використання коштів з.д.с.с.
9. Паритетності працівників усіх суб’єктів з.д.с.с. в управлінні з.д.с.с.