Облікова політика на підприємствах агропромислового
виробництва
Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання й подання фінансової звітності. Підприємство самостійно визначає облікову політику, а її вибір залежить від особливостей організації управління, правових норм діяльності, зафіксованих в установчих документах, особливостей комерційної діяльності, поточних і довготермінових цілей.
Здійснення економічно обґрунтованої облікової політики дає змогу підприємству впливати на ефективність використання матеріальних і грошових ресурсів, прискорювати оборот капіталу, створювати й використовувати джерела фінансування реконструкції та розвитку, вирівнювати по суміжних звітних періодах виплату дивідендів акціонерам і учасникам, а також податкових платежів, які справляються з прибутку.
При визначенні облікової політики на підприємстві складається і затверджується Наказ про облікову політику на підприємстві.
| НАКАЗ № 1-БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ від __________________ 200 __ р. ПРО ОБЛІКОВУ ПОЛІТИКУ Відповідно до п. 5 ст. 8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. № 999-ХІV НАКАЗУЮ: Встановити на підприємстві таку облікову політику: 1. При веденні бухгалтерського обліку і формуванні фінансової звітності керуватися Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” і Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. 2. Встановити тривалість операційного циклу (на основі того, що склався на підприємстві) такою, що дорівнює ________. 3. До складу малоцінних і швидкозношуваних предметів відносити матеріальні активи вартістю менше _________ грн. 4. Знос малоцінних необоротних матеріальних активів нараховувати у розмірі ____ %. 5. Амортизацію основних засобів нараховувати пооб’єктно за методами (прямолінійним, виробничим і т.д.). Розрахунок амортизації основних засобів проводити у Відомостях (представити зразок Відомостей). 6. Нематеріальні активи амортизувати протягом строку їх корисного використання, що встановлюється обраними методами, які відображаються у Відомості (представити зразок Відомості). 7. Вибуття запасів здійснювати за такими оцінками: – матеріалів (за видами і групами) – собівартістю перших за часом надходження запасів (ФІФО); ідентифікованою собівартістю, середньозваженою собівартістю; – паливо – собівартістю перших за часом надходження запасів (ФІФО); – запасних частин – собівартістю перших за часом надходження запасів (ФІФО); – готової продукції – нормативними витратами; – товарів в оптовій торгівлі – ідентифікованою собівартістю; – товарів у роздрібній торгівлі – цінами продажу; – малоцінних та швидкозношуваних предметів – середньозваженою собівартістю. 8. Аналітичний облік загальновиробничих витрат вести за такими статтями: а) змінні: – витрати на поточний ремонт основних засобів; – витрати на охорону праці; – витрати на електроенергію; – знос малоцінних і швидкозношуваних предметів (спецобладнання); – комунальні послуги; – страхування ризиків; – інформаційні послуги; – витрати матеріалів; – заробітна плата працівників, які займаються ремонтом обладнання, і відрахування на соціальні заходи; – компенсаційні та заохочувальні виплати працівникам основного виробництва; – амортизація основних засобів (при виробничому методі); б) постійні: – амортизація основних засобів; – заробітна плата працівників, які обслуговують виробниче обладнання; – відрахування на соціальні заходи; – опалення; – витрати на гігієну і санітарію; – медичне страхування працівників; – витрати на операційну оренду; – амортизація нематеріальних активів; – інші витрати. Прийняти за базу розподілу загальновиробничих витрат: – між витратами і собівартістю реалізованої продукції – обсяг виробництва (заробітну плату тощо); – між об’єктами витрат – заробітну плату (відпрацьовані години, прямі витрати тощо). За нормальну потужність прийняти обсяг випуску продукції, що дорівнює ______ (машино-годин тощо). 9. Облік адміністративних витрат здійснювати за таким переліком статей: – заробітна плата адміністративно-управлінського персоналу; – відрахування на соціальні заходи; – амортизація основних засобів загальногосподарського призначення; – витрати на операційну оренду об’єктів основних засобів; – амортизація нематеріальних активів загальногосподарського призначення; – витрати на відрядження працівників адміністративної сфери; – витрати на банківські послуги; – витрати на аудиторські, юридичні послуги; – утримання автотранспорту загальногосподарського призначення; – витрати на охорону; – судові витрати; – податки, обов’язкові збори та платежі; – поштові та канцелярські витрати; – інші витрати. 10. Облік витрат на збут здійснювати за такими статтями: – заробітна плата продавців, менеджерів та іншого персоналу, які займаються збутом продукції; – відрахування на соціальні заходи; – амортизація основних засобів, що обслуговують торговельну мережу; – транспортні витрати; – претензії, збитки покупців; – створення гарантійного резерву; – витрати на рекламу, пов’язані зі збутом; – інші витрати. 11. Резерв сумнівних боргів визначати, виходячи із платоспроможності окремих дебіторів (на підставі класифікації дебіторської заборгованості). 12. Резерви майбутніх витрат і платежів створювати (наприклад, забезпечення оплати відпусток). 13. Використовувати регістри журнально-ордерної форми обліку, рекомендовані Мінфіном України (Мінагрополітики України чи розроблені самостійно форми регістрів). |
Запропонований проект наказу не слід приймати за аксіому, адже на конкретному підприємстві можуть бути зовсім інші умови діяльності. Перший Наказ про облікову політику був підготовлений на 1 січня 2000 року (на момент створення підприємства). До нього можуть вноситися зміни, виходячи із прийняття нових законодавчих актів і нормативних документів щодо організації і ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.
Тема 3. Організація облікового процесу