Загальні положення виконання покарання у виді обмеження волі
Особливості комунально-побутового та медичного обслуговування засуджених до арешту
Особливості організації праці засуджених до арешту
Адміністрація установи має право залучати засуджених до робіт з господарського обслуговування установи, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення установ продовольством без оплати їхньої праці, як правило, у порядку черговості і не більш як на дві години на день. Засуджені виводяться на роботу, де встановлюються додаткові засоби нагляду та забезпечується надійна ізоляція.
Засудженим надається індивідуальне спальне місце і видаються постільні речі.
Заміна постільних речей здійснюється в дні миття у бані — не менше одного разу на тиждень.
Засуджені спеціальним одягом не забезпечуються і відбувають увесь строк покарання у цивільному одязі.
Приміщення, де тримаються засуджені, радіофікуються. Час радіотрансляції визначається розпорядком дня установи.
Комунально-побутове забезпечення засуджених до арешту здійснюється органами виконання покарань відповідно до норм, установлених для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, та в порядку, передбаченому законодавством.
Медичне обслуговування в арештних домах здійснюється органами виконання покарань у порядку, передбаченому законодавством.
Засуджені до арешту забезпечуються триразовим гарячим харчуванням згідно із затвердженими нормами добового забезпечення продуктами харчування для засуджених, які тримаються в ПКТ виправних колоній максимального рівня безпеки та арештних домах.
50. Правове регулювання виконання покарання у виді обмеження волі :
- Кримінальний кодекс України (ст.. 61);
- Кримінально-виконавчий кодекс України (Глава 13);
- Інструкція з організації порядку і умов виконання покарання у виді обмеження волі. Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 16 лютого 2005 р. № 27
Згідно зі ст. 61 КК України обмеження волі як вид кримінального покарання полягаєу триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці.
Обмеження волі встановлюється на строк від одного до п'яти років і призначається як основне покарання.
Обмеження волі застосовується тільки до осіб, які досягли 18 років, оскільки ч. З ст. 61 КК України забороняє застосовувати обмеження волі до неповнолітніх, а також до вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 14 років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів 1-ї і 2-ї груп.
Обмеження волі належить до покарань, які є альтернативними позбавленню волі на певний строк.
При позбавленні волі засуджений обов'язково ізолюється від суспільства, і забезпечення ізоляції є однією з вимог режиму в колоніях.
При обмеженні волі засуджений хоча теж ущемляється в певних правах і свободах, таких як особиста свобода, свобода пересування, свобода вибору місця проживання чи перебування тощо, але в своїй сукупності вони не створюють такої ізоляції, як при позбавленні волі, оскільки засуджені до обмеження волі мають більше можливостей спілкування з соціальне ним середовищем, у тому числі і з тим, в якому вони перебували до вчинення злочину.
52. Місця відбування покарання у виді обмеження волі (ст.. 56 КВК України)
Особи, засуджені до обмеження волі, відбувають покарання у виправних центрах, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до їх місця проживання до засудження.
Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані сприяти адміністрації виправних центрів у трудовому і побутовому влаштуванні засуджених.
Управління (відділи) центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Київській області за погодженням з органами місцевого самоврядування визначають межі виправних центрів.
53. Направлення засуджених до обмеження волі для відбування покарання (ст. 57 КВК України)