Цивільне судочинство в Україні.

ТЕМА 2.8. РОЗГЛЯД ЦИВІЛЬНИХ, АДМІНІСТРАТИВНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ.

Цивільне судочинство визначає порядок розгляду справ по спорах, що виникають з цивільних, сімейних, трудових правовідносин, справ, що виникають з адміністративно-правових відносин, і справ особливого виробництво. Задачами цивільного судочинства є охорона прав і законних інтересів фізичних, юридичних осіб, держави шляхом всебічного розгляду і вирішення цивільних справ у повній відповідності з чинним законодавством.

Цивільне судочинство здійснюється у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (ЗУ №1618-IV від 18.03.04 р.), який вступив у дію з 01.01.2005 р. Згідно цього Кодексу всяка зацікавлена особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом порушеного права чи охороняємого законом інтересу.

Суд приступає до розгляду цивільної справи в таких випадках:

1) за заявою особи, що звертається за захистом свого права;

2) за заявою прокурора;

3) за заявою органів державного управління, профспілок, підприємств, установ, організації, їх об'єднань, інших громадських організацій чи окремих громадян у випадках, коли за законом вони можуть звертатися до суду за захистом прав і інтересів інших осіб;

4) за заявою органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

Судам підвідомчі такі цивільні справи:

1) справи по спорах, що виникають з цивільних, сімейних, трудових правовідносин, якщо хоча б однією із сторін у суперечці є громадянин, за винятком випадків, коли розв'язання таких суперечок віднесено законом до компетенції інших органів;

2) справи, що виникають з адміністративно-правових відносин, а саме: за скаргами на неточності в списках виборців і в списках громадян, що мають право брати участь у референдумі; за скаргами на рішення виборчих комісій; за заявами про дострокове припинення повноважень народного депутата України; за скаргами на дії органів і посадових осіб у зв'язку з положенням адміністративних стягнень; за скаргами громадян на рішення, дії чи бездіяльність державних органів, юридичних або посадових осіб у сфері управлінської діяльності; за заявами прокурора про визнання правового акта незаконним; про стягнення з громадян податкової недоїмки;

3) справи особливого провадження: про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним; про визнання громадянина безвісно відсутнім чи оголошення померлим; про встановлення неточності запису в актах цивільного стану; про встановлення фактів, що мають юридичне значення; про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника.

По справах позовного провадження до суду подаються позовні заяви; по справах, які виникають з адміністративно-правових відносин, і по справах особливого провадження — скарги і заяви. При об'єднанні декількох пов'язаних між собою вимог, з яких одні підвідомчі загальному суду, а інші — господарському суду, усі вимоги підлягають розгляду в загальному суді.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Ними можуть бути громадяни, підприємства, установи, організації, їх об'єднання, громадські організації, що користуються правами юридичної особи.

Громадяни можуть вести свої справи в суді особисто чи через своїх представників. Особиста участь у справі громадянина не позбавляє його права мати по цій справі представника. Справи юридичних осіб ведуть у суді їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, або їх представники! Позови подаються до суду за місцем проживання відповідача. Позови до підприємств, інших організацій, що користаються правами юридичної особи, подаються за місцем їх органу управління.

Про кожне судове засідання чи окрему судову дію, зроблену поза засіданням, складається протокол.

Рішення суду повинне бути законним і обгрунтованим. Причому суд обґрунтовує рішення лише на тих доказах, що використано в судовому засіданні. Доказами по цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, інші обставини, що мають значення для правильного розв'язання справи.

Рішення складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частини.

У вступній частині вказується час і місце складання рішення, найменування суду, склад суду, прізвище секретаря судового засідання, прізвище прокурора, що приймає участь у справі, найменування сторін і інших осіб, що беруть участь у справі.

Описова частина повинна містити в собі вказівки на вимоги позивача, заперечення відповідача і пояснення інших осіб, що беруть участь у справі.

У мотивувальній частині рішення повинно бути наведено обставини справи, встановлені судом, докази, на яких засновані висновки суду, доводи, за якими суд відхиляє ті або інші докази, а також закони, якими керувався суд.

Резолютивна частина рішення повинна містити в собі висновок суду про задоволення позову чи про відмовлення в позові цілком чи в його частини, вказівку на розподіл судових витрат, термін і порядок оскарження рішення.