Судоустрій і принципи здійснення правосуддя в Україні.
ТЕМА 2.5. СУДОВІ І ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ УКРАЇНИ.
Міжнародне економічне право у взаємовідношеннях країн СНД.
Поділ єдиної господарської системи СРСР кордонами незалежних держав породило гостру потребу у поновленні зв'язків на новій міжнародно-правовій основі. Тому в 1993 р. було прийнято Статут СНД, який як одну з основних цілей ставив економічне співробітництво в інтересах всебічного збалансованого соціального розвитку держав-учасниць у рамках загального економічного простору в інтересах поглиблення інтеграції. Особливе значення в цьому Статуті має положення про те, що ці процеси повинні протікати на основі ринкових відносин.
У тому ж році було прийнято Договір про створення Економічного союзу в рамках СНД. У Договорі підкреслювалося, що цей Союз керується загальновизнаними нормами міжнародного права. Зокрема, в сфері економіки він допускає вільне переміщення товарів, послуг, капіталів і робочої сили; погоджену грошово-кредитну, бюджетну, податкову, зовнішньоекономічну, митну і валютну політику; гармонізацію господарського законодавства. Окрему главу присвячено правовому регулюванню економічних відносин. У ній передбачається пріоритет норм Договору про Союз у порівнянні з національним законодавством.
Вищими органами Союзу є вищі органи СНД, ради глав держав і глав урядів. У 1994 р. як Постійно діючий орган Союзу був створений Міждержавний економічний комітет, що є координаційним і виконавчим органом і може приймати три види рішень:
1) рішення розпорядницького характеру, юридично обов'язкові;
2) рішення, обов'язковість яких повинна підтверджуватися рішеннями урядів;
3) рекомендації.
У рамках Союзу діє Економічний суд СНД, заснований у 1992 р., до компетенції якого віднесено вирішення тільки міждержавних економічних суперечок.
Таким чином, міжнародне економічне право у взаємовідношеннях між країнами СНД є дуже специфічним і діє в умовах суперечливих процесів їх інтеграції.
Основним видом актів, що регулюють міждержавні відношення країн — учасниць СНД, є двох- і багатобічні договори. Як організація СНД приймає протокольні рішення. Вони не мають наддержавного характеру, а спрямовані лише на узгодження точок зору і координацію дій держав.
Крім того, більшість актів СНД приймаються далеко не всіма державами-учасницями. Тому в останні роки в СНД спостерігається тенденція до інтеграції обмеженої кількості держав.
Державна влада в Україні здійснюється на принципах поділу її на законодавчу, виконавчу і судову. Органи судової влади здійснюють свої повноваження на підставах, у межах і порядку, передбачених Конституцією України і законами.
Судова влада здійснює функцію правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства.
Правосуддя є особливою функцією державної влади, що здійснюється шляхом розгляду і рішення в судових засіданнях адміністративних, цивільних і господарських справ по спорах відносно прав та інтересів громадян підприємств, установ і організацій, громадських об'єднань, а також кримінальних справ, застосування встановлених законом мір покарання для осіб, винних у скоєнні злочину, чи виправдання невинних.
Суд здійснює правосуддя на принципах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України і законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України і законами.
Основними принципами судочинства є:
1) законність;
2) рівноправність всіх учасників перед законом і судом;
3) гарантія доведення вини;
4) змагальність сторін, свобода у наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості;
5) підтримка державного обвинувачення в суді прокурором;
6) гласність судового процесу і його повне фіксування технічними засобами;
7) забезпечення апеляційного і касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом;
8) обов'язковість рішення суду.
Законом може бути встановлено й інші принципи судочинства в судах окремих судових юрисдикцій.
Судову систему України складають суди загальної юрисдикції і Конституційний Суд України, що є єдиним органом конституційної юрисдикції.
Конституційний Суд України приймає рішення і дає висновки в справах відносно:
v конституційності законів й інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, правових актів Кабінету Міністрів України;
v відповідності Конституції України діючих міжнародних договорів України чи тих міжнародних договорів, які внесено до Верховної Ради України для одержання згоди на їх обов'язковість;
v дотримання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з посади в порядку імпічменту;
v офіційне роз'яснення Конституції і законів України. Рішення і висновки Конституційного Суду України з перерахованих вище питань є обов'язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Закон, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають свою силу з дня ухвалення рішення Конституційним Судом про їх неконституційність.
Система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується на принципах територіальності і спеціалізації.
Систему судів загальної юрисдикції складають:
1) місцеві суди;
2) апеляційні суди, Апеляційний суд України;
3) Конституційний суд України;
4) вищі спеціалізовані суди;
5) Верховний Суд України.
Створення надзвичайних і особливих судів не допускається.
Спеціалізованими судами є господарські, адміністративні й інші суди, визначені законом як спеціалізовані. В судах різних судових юрисдикцій може бути введено спеціалізацію суддів з розгляду конкретних категорій справ даної юрисдикції.
Єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується:
єдиними принцами організації і діяльності судів;
єдиним статусом суддів;
обов'язковістю для всіх судів правил судочинства, визначених законом;
забезпеченням Верховним Судом України однакового застосу вання законів судами загальної юрисдикції;
обов'язковістю виконання на території України судових рішень;
єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів;
фінансування судів виключно з Державного бюджету України;
рішення питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.
Для забезпечення всебічного, повного й об'єктивного розгляду справ, законності судових рішень в Україні діють суди першої, апеляційної і касаційної інстанцій. Судами першої інстанції є місцеві суди.
Правосуддя в Україні здійснюється на основі рівноправності всіх учасників процесу перед законом і судом. Усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, створеним відповідно до закону. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня.
Кожний має право користуватися правовою допомогою при рішенні його справи в суді. Для надання правової допомоги в суді в Україні діє адвокатура.
Розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, передбачених процесуальним законом. Судочинство в Україні здійснюється державною мовою. Особи, що не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, мають право користуватися рідною мовою і послугами перекладача в судовому процесі.
Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, приймається від імені України. Судові рішення, що набули законної сили, є обов'язковими для виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян і інших організацій, громадянами і юридичними особами на всій території України.
Учасники судового процесу й інші особи у випадках і порядку, передбаченому процесуальним законом, мають право на апеляційне і касаційне оскарження судового рішення.
Справи в судах першої інстанції розглядаються суддею одноосіб-но або колегією суддів, а у випадках, зазначених в законі, також судом присяжних. Розгляд справ в апеляційному, касаційному порядку, а також в інших випадках, передбачених законом, здійснюється колегіально в складі не менше трьох професійних суддів.
Судді при здійсненні правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються тільки закону. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд чи суддів будь-яким способом, прояв неповаги до суду чи суддів, збір, використання і поширення інформації усно, письмово або іншим способом з метою применшення їх авторитету чи впливу на їх неупередженість заборонені і тягнуть передбачену законом відповідальність.
Недоторканність і незалежність суддів гарантується Конституцією України, Законом «Про статус суддів» й іншими законами. Суддя не може бути затриманим або арештованим без згоди Верховної Ради України до винесення обвинувального вироку судом.
Професійні судці не можуть належати до політичних партій і перебувати в профспілках, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, займати інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької і творчої.