Кримінальне покарання та його види.

Кримінальна відповідальність — це вид юридичної відповідальності, встановленої державою в кримінальному законодавстві і накла-дуваної судом на осіб, що винні в скоєнні злочину і повинні нести зобов'язання особистого, майнового чи організаційного характеру.

Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до здійснення злочину виповнилося 16 років. Однак при здійсненні деяких видів злочинів, зазначених у Кримінальному кодексі України, кримінальна відповідальність настає і для осіб у віці від 14 до 16 років (навмисне вбивство, зазіхання на життя працівників правоохоронних органів, хуліганство і т. п.).

Організатор організованої групи чи злочинної організації підлягає кримінальній відповідальності за всі злочини, скоєні цією групою чи організацією, якщо вони охоплювалися його умислом.

Інші члени злочинної групи чи злочинної організації підлягають кримінальній відповідальності за злочини, у підготовці чи здійсненні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, яку виконував у злочині кожний з них.

При добровільному відмовленні від здійснення злочину виконавець не підлягає кримінальній відповідальності.

Інші співучасники в цьому випадку підлягають кримінальній відповідальності за підготовку до злочину чи замах на той злочин, від здійснення якого добровільно відмовився виконавець.

Особа, яка вчинила злочин, може бути звільнена від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію», акту помилування, а також в інших випадках, передбачених Кримінальним кодексом, зокрема, в зв'язку з діяльним каяттям, з примиренням винного з потерпілим, з передачею особи на поруки, в зв'язку зі зміною обстановки й з закінченням термінів давнини.

Кримінальне покарання є примусовим заходом, застосовуваним від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у здійсненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засуджених, а також попередження здійснення злочинів як засудженими, так і іншими особами. В той же час покарання не повинне заподіювати фізичних страждань чи принижувати людську гідність.

До осіб, визнаних винними в здійсненні злочину, можуть бути застосовані такі основні покарання:

¯ суспільні роботи;

¯ виправні роботи;

¯ службові обмеження для військовослужбовців;

¯ утримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;

¯ позбавлення волі на певний строк;

¯ довічне позбавлення волі.

Додатковими покараннями є позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чина чи кваліфікаційного класу і конфіскація майна.

Штраф, позбавлення права займати визначені посади чи займатися визначеною діяльністю можуть застосовуватися як основні, так і додаткові покарання.

За один злочин може бути призначено тільки одне основне покарання, до якого може бути приєднано одне чи кілька додаткових покарань.

Суд призначає покарання:

1) у межах, встановлених в санкції відповідної статті Особливої частини Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за скоєнийзлочин;

2) відповідно до положень Загальної частини Кодексу;

3) з огляду на ступінь тяжкості скоєного злочину, особистість винного й обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Особі, що вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

Судимість має правове значення при здійсненні злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України. Особа визнається осудною із дня вступу в силу обвинувального вироку і до погашення чи зняття судимості.