Зобов'язальне право.

Зобов'язальне право являє собою систему цивільно-правових норм, що регулюють на принципах юридичної рівності, сумлінності і справедливості майнові відносини в сфері товарного і грошового обігу, а також майнові відносини з покриття заподіяних збитків юридичних і фізичних осіб.

Зобов'язанням є правовідносини, у силу яких одна сторона (боржник) зобов'язана зробити на користь іншої сторони (кредитора) визначену дію (передати майно, зробити послугу, сплатити гроші і т. п.) або утримуватися від визначеної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання. Основним джерелом виникнення зобов'язань є договір.

Договір являє собою угоду двох чи більшої кількості сторін, спрямовану на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків.

Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі дійшли згоди за всіма істотними умовами. Істотними вважаються ті умови договору, що визнані такими законами чи необхідні для договорів даного виду, а також ті умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди. Укладається договір шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферта) і прийняття пропозиції (акцепт) іншою стороною.

Договір може бути укладено у будь-якій формі, якщо вимоги до форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти в письмовій формі договір, у відношенні якого законом письмова форма не встановлена, то такий договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами.

Зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України й інших актів цивільного законодавства. Боржник повинен виконати свої зобов'язання, а кредитор - особисто прийняти виконання. Виконання зобов'язання може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. Якщо у зобов'язанні встановлено термін (період) його виконання, воно повинно бути виконане у цей термін (період). Місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.

Виконання зобов'язань може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), поручительством, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума чи інше майно, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення ним зобов'язання.

За договором поручительства поручитель ручається перед кредитором боржника за виконання останнім свого зобов'язання і відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

За гарантією банк, інша фінансова організація (гарант) гарантує кредитору (бенефіціару) виконання боржником (принципалом) свого зобов'язання і відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Задатком є грошова сума чи рухоме майно, що передається кредитору боржником в рахунок належних від нього за договором платежів у підтвердження зобов'язання.

В силу застави кредитор (заставоутримувач) має право у разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості закладеного майна.

Кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржнику, у випадку невиконання ним у встановлений термін зобов'язання з оплати цієї речі має право притримати її в себе до виконання боржником зобов'язання.

Зобов'язання припиняється частково або цілком на підставах, встановлених договором чи законом.

Неналежне виконання зобов'язання спричиняє цивільно-правову відповідальність — встановлену законом негативну реакцію держави на цивільне правопорушення, що виявляється в позбавленні особи визначених прав чи покладання на неї зобов'язань майнового характеру. Зокрема, порушення зобов'язання може викликати такі правові наслідки:

1) припинення зобов'язання внаслідок однобічного відмовлення від зобов'язання, якщо це встановлено договором чи законом, чи розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків і морального збитку. Підставами для цивільно-правової відповідальності є: наявність матеріального збитку (у грошовому вираженні — майнових збитків); протиправність поводження (чи дія бездіяльність); провина; при чинно-наслідковий зв'язок між порушенням зобов'язання і заподіяним збитком.

Правила укладання, оформлення і виконання конкретних договорів (купівлі-продажу, дарування, позики, підряду й інших) регламентовані окремими розділами Цивільного кодексу України.