Творча спадщина Івана Карпенка-Карого

План

ТЕМА: І. Карпенко-Карий „Хазяїн”, „Сава Чалий”.

Селянство

Наслідки кріпацтва, російської кабали в Україні

Молоде покоління інтелігенції

- Павло Чубань: сповідування народних інтересів, просвітительські ідеали та пропагування згуртованого протесту проти поміщицької кривди;

- Павло і Михайло – щира і фальшива любов до народу.

- моральне лакейство (Харлампій, Аннушка);

- розпуста, духовне каліцтво (Степанида).

- гармонія внутрішньої і зовнішньої краси в образі Катрі Дзвонарівни, її жертовність; спорідненість Катрі Дзвонарівни із героїнями Г. Квітки-Основ’яненка, Т. Шевченка, Панаса Мирного;

- безправність селян, важка праця, брак рішучості та одностайності у їхніх діях, потреба освіти й самоусвідомлення (Горпина Дзвонариха; господарі, що приходять до Павла з приводу „Местного положения для губерний малороссийских”);

- зародження бунту, стихійної помсти в селянській масі ( Дмитро Ковбань).

6.Ідейний зміст:

- засудження ліберального панства, його облудного мужикофільства;

- несправедливість та нестерпність суспільних порядків;

- заклик до просвіти, єднання передової інтелігенції і трудового народу;

- думка про красу рідного слова, проблема становлення україномовної освіти.

 


1. Життєвий і творчий шлях І Карпенка-Карого, його роль у розвитку українського театру.

2. Комедія “Хазяїн”—зла сатира на людську привичку до стяжання .

3. Тема і жанр твору.

4. Характеристика основних дійових осіб:

а) образ Пузиря;

б) образи Феногена і Ліхтаренка;

в) образи Золотницького, Калиновича, Соні;

г) образи робітників.

5. “Сава Чалий” – п’єса історичного характеру.

6. Значення творчості І.Карпенка-Карого

 

Життєвий і творчий шлях Івана Карпенка-Карого (Івана Тобілевича).

29 вересня 1845 У с. Арсенівні Бобринецького повіту на Херсонщині, в родині управителя поміщицького маєтку Карпа Адамовича Тобілевича народився син Іван.
Починає вчитись у Бобринецькій повітовій школі.
Закінчує Бобринецьку повітову школу з нагородою за успіхи в навчанні та „благонравие”.
Починає працювати писарчуком у канцелярії пристава в містечку Мала Виска, потім канцеляристом у Бобринецькій ратуші (міській управі).
1862-1863 Знайомство з М. Кропивницьким, перші виступи в Бобринецькому театральному гуртку.
Працює канцеляристом у Бобринецькому повітовому суді. Був „писцем” кріпосних справ і столоначальником кримінальної частини.
Переїздить до Єлисаветграда, де працює на посаді столоначальника повітового поліцейського управління.
Працює секретарем Єлисаветградського міського поліцейського управління. Займається аматорською театральною діяльністю, публікує літературно-критичні статті, стає членом нелегального народовольського гуртка
1868-1869 Робота секретарем Херсонського міського поліцейського управління, потім знову Єлисаветградського.
Одружився з Надією Карлівною Тарковською.
Заклав хутір Надія на честь дружини.
Дружина померла від туберкульозу, залишивши чотирьох дітей.
1869-1883 Активна громадсько-політична і театральна діяльність в Єлисаветграді. Очолює нелегальний політичний гурток місцевої передової інтелігенції. Допомагає учасникам революційного руху. Перші літературні спроби. Співробітництво в газеті „Елисаветградский вестник”, переклади з російської мови повістей Г. Успенського та Ф. Решетникова, створення оповідання „Новобранець”. Робота над п’єсами „Чабан” („Бурлака”), „Хто винен?” („Безталанна”), „Підпанки”.
В альманасі М. Старицького „Рада” опубліковане оповідання „Новобранець” за підписом Гнат Карий. Звільнений з посади секретаря поліції. Під псевдонімом Карпенка-Карого стає актором трупи М. Старицького.
Одружився зі співачкою трупи Старицького Софією Віталіївною Дітковською. Під час гастролей трупи Старицького в Ростові-на-Дону надходить розпорядження про заборону Карпенкові-Карому перебувати на Україні й у великих містах Росії. Він оселяється в м. Новочеркаську, живе під наглядом поліції як політичний засланець. Працює в кузні і в палітурній майстерні. Написав п’єсу „Бондарівна”.
Написані п’єси „Розумний і дурень” та „Наймичка”. Переробляє п’єсу „Хто винен?” на „Безталанну”.
Створена комедія „Мартин Боруля”. У Херсоні виходить „Збірник драматичних творів” І. Карпенка-Карого.
Одержує дозвіл залишити Новочеркаськ. Переїжджає на хутір Надія біля Єлисаветграда. Живе під наглядом поліції. Займається господарством. Прагне поновити свою театральну діяльність. Листується з братами: М. Садовським, П. Сакса ганським.
Гласний поліцейський нагляд за драматургом замінюється негласним. Дозволено виїзд із хутора Надія. Відновлення акторської діяльності в українському народному театрі. Виїжджає на гастролі разом з Кропивницьким, Заньковецькою, Саксаганським, Садовським. Разом із Сакса ганським згодом очолює окрему трупу.
Написав комедію „Сто тисяч”.
Написав драму „Батькова казка”.
Написав п’єсу-жарт „Паливода ХVІІІ століття”.
Написана драма „Лиха іскра поле спалить і сама щезне”.
Створив п’си „Понад Дніпром”, „Чумаки”. Склав записку до з’їзду театральних діячів у Москві, яку з трибуни з’їзду виголосив П.Саксаганський.
Створив трагедію ”Сава Чалий”.
Написав комедію „Хазяїн”.
1902-1904 Написав комедії „Ґандзя”, „суєта”, „Житейське море”.
У другій половині січня в м. Умані востаннє виступає на сцені. Через тяжку хворобу змушений був припинити роботу в театрі. Їде лікуватись до Берліна.
15 вересня 1907 Помер у Берліні Іван Карпенко-Карий. Його тіло перевезено на Україну і поховано поблизу хутора Надія на кладовищі с. Калюжино, поруч з могилою його батька.

І. Карпенко-Карий „був одним із батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література та якому щодо ширини й багатства творчості, артистичного викінчення і глибокого продумання тем, бистрої обсервації життя і ясного та широкого світогляду не дорівнює ані один із сучасних драматургів не тільки Росії, але й інших слов’янських народів”.

І. Франко

Дата написання Назва твору Тематична спрямованість
„Бурлака” раніше п’єса називалася „Чабан” Конфлікт між соціально-антагоністичними силами в селі після реформи 1861 р.
„Бондарівна” Гімн дівчині-патріотці, яка за відстоювання своєї честі поплатилася життям
„Розумний і дурень” Викриття спритних мужиків, їх бажання нагромадити як можна більше землі і майна.
„Наймичка Розкриття розтлінної моралі багатіїв, беззахисність дівчини, яку зневажали кривдники.
„Безталанна” (раніше п’єса була відома під назвою „Хто винен?”, а потім – „Чарівниця” Душна й темна атмосфера сучасного українського села, де є багато причин для того, щоб знищити все кришталево-чисте, високе.  
„Мартин Боруля” Висміювання запопадливих куркулів, які в час розшарування села все більше прибирали до своїх рук господарства і землі бідніших селян і перетворювалися в ту силу, яка дістала назву „сільська буржуазія”.
„Сто тисяч” Висміювання багатіїв, які, не гребуючи шахрайством та махінаціями, прагнуть на всьому заробити, щоб примножити своє багатство.
„Лиха іскра поле спалить” Боротьба запорізьких козаків проти турецько-татарської навали, мотиви обов’язку перед загалом.
„Сава Чалий” Боротьба проти соціального і національного пригнічення українського народу, засудження зрадництва.
„Хазяїн” Зла сатира на чоловічу любов до стягання.
„Суєта”, „Житейське море” Засудження людської суєтності, відходу від моралі, порушення питання морального оздоровлення людини через працю.