Мотиви лірики М, Старицького
Творча спадщина Михайла Старицького
| ПОЕЗІЯ | „Борвій”, „До молоді”, „До України”, „Виклик”, „Поету”, „Поклик до братів-слов’ян” та ін. |
| ПРОЗА | Історичні романи, повісті, оповідання, написані здебільшого російською мовою: „Осада Буши”, „ Богдан Хмельницький”, „Последние орлы”, „Разбойник Кармелюк” |
| ДРАМАТУРГІЯ | „Не судилось”, „Талан”, „У темряві”, „Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці”, „Богдан Хмельницький”, „Маруся Богуславка”. |
| Драматичні переробки творів інших авторів | „На Кожум’яках” І.Нечуя-Левицького ® „За двома зайцями”; „Ночь перед Рождеством” М. Гоголя ® „Різдвяна ніч”; „Хата за селом” Ю.Крашевського ® „Циганка Аза”; „Зимовий вечір” Е. Ожешко ® „Зимовий вечір”; „Чорноморський побут на Кубані” Я.Кухаренка®„Чорноморці” |
| ПЕРЕКЛАДИ ТА ПЕРЕСПІВИ | Твори Й. Гете, Г. Гейне, Ч. Байрона, В. Шекспіра, А. Міцкевича, І. Крилова, М. Лермонтова, В. Гюго, О. Пушкіна, М. Некрасова, словацький та сербський фольклор. |
„... той же час великої громадянської боротьби одбився на Старицькому рішучою перевагою громадянських мотивів (не дурно ж так багато й перекладав він з ... Некрасова) над творами особистої лірики. Старицький цілком свідомо бере на своїй лірі якрах оті мотиви”.
С. Єфремов
1. Поет – оборонець народу, готовий жертвувати собою, „замість лаврового – терновий вінець узяти на чоло...”: „Поету”, „Редакторові”.
2. Співчутливе зображення „сіроми”, описи людської нужди, приниження. Переживання героєм-інтелігентом тяжкої недолі трудового люду: „Швачка”, „Край коминка”.
3. Тема України. Заклик до інтелігенції любити рідну мову, народ, нести йому „світиво просвіти”: „До молоді”, „До України”.
4. Уславлення ентузіазму і громадської активності, людської гідності і незламного волелюбства. Віра в оновлюючі зміни, що наступають у суспільстві: „Борвій”, „Занадто вже! Чим дихати нема!”
5. братерські почуття до слов’янських народів: „Поклик до братів-слов’ян”, „Смерть слов’янина”.
6. Краса і гармонійність людських почуттів і природи; чарівна сила кохання: „Виклик”, „У садку”.
Опорні тези аналізу драми „Не судилося”
1. Історія твору:
- робота над п’єсою була завершена у 1881р.; вперше надрукований твір в альманасі „Рада” у 1883р.;
- „Факт, що послугував темою в моїй драмі, - факт правдивий, з щирого життя, з сусіднього нашого села, якому я був свідком... У драмі навіть фамілії справжні з малими одмінами...”
- первісна назва – „Панське болото”, бо йдеться про нице життя поміщицької родини Ляшенків;
- цензурні заборони твору через його соціальну гостроту.
2. Жанрова природа: соціально-психологічна драма.
3. Тематика: зображення народного життя, соціальної і духовної прірви між панством і народними масами, становлення народницької інтелігенції.
„Автор зачепив найважливіші струни сучасного суспільного життя, розкрив недугу, яка відчувається всюди в наш час, і зобразив її в таких рисах, в яких вона проявляється в сучасному суспільстві”.
М. Костомаров
4. Порушені проблеми:
- соціальна справедливість;
- морально-етична;
- проблема справжніх цінностей в людському житті;
- духовна;
- національна;
- пасивність народу в обстоюванні власних інтересів;
- проблема народної моралі;
- формування нового типу інтелігента – людини, близької до народу, національно свідомої, активного громадянина і патріота;
- проблема любові й сімейного щастя.
5. Образна система:
„Панське болото”
- показ хижацького ставлення до народу в образах пана Івана Андрійовича та орендаря Шльоми; викриття у п’єсі несправедливих державних законів та кволих реформ;
- мізерія життя Анни Петрівни; генетично закладене зверхнє ставлення панства до трудового люду – смислова домінанта образу Зізі;
- Михайло: поверхове народолюбство, чуйність та ліричність натури, а водночас слабкість характеру, невміння протистояти життєвим труднощам.