Планування, написання та оформлення роботи,
дотримання встановлених термінів та обсягів
Від чітко запланованих основних етапів підготовки курсової, дипломної або магістерської робіт залежить хід виконання самої роботи та вчасне подання її на кафедру.
Студенти самостійно обирають тему курсової, дипломної чи магістерської роботи із запропонованого кафедрою переліку. Допускається внесення змін до теми, враховуючи пропозиції студентів, але у такому випадку студент має узгодити обрану тему з науковим керівником та затвердити ці зміни на кафедрі.
Назва роботи повинна бути, по можливості, короткою (не більше 10-12 слів), відповідати спеціальності „соціальна педагогіка”, вказувати на мету дослідження і його завершеність. Під час першої консультації з науковим керівником уточнюється тема роботи, план дослідження, інструментарій, методи, основна література тощо. При цьому важливо, щоб тема наукової роботи не співпадала із темами, висвітленими у навчальній літературі та не повторювала тематики попередніх (вже захищених) дипломних і магістерських робіт. Такий підхід зорієнтований на стимулювання самостійного творчого наукового дослідження.
Назва кваліфікаційної роботи має бути стислою, конкретною, відповідати спеціальності та суті дослідженої проблеми, вказувати на предмет і мету кваліфікаційного дослідження. Іноді для більшої конкретизації до назви можна додати невеликий (4-6 слів) підзаголовок.
У назві не бажано використовувати ускладнену, узагальнюючу чи псевдонаукову термінологію. У назві треба уникати слів "Дослідження...", "Аналіз...", "Вивчення...".
Обравши тему, ознайомившись з літературою, студентові необхідно приступити до складання плану свого наукового дослідження, який у процесі роботи може уточнюватися. Але ще до початку роботи над текстом, обов’язково необхідно узгодити план з науковим керівником. За необхідності керівник допомагає студентові удосконалити план дослідження.
План наукової роботи відображає її структуру, під якою мається порядок компонування і взаємозв’язок її окремих частин. Курсова робота, зазвичай, має простий план, який включає вступ, основну частину із 3-4 питань, висновки, список використаних джерел і, за необхідності, додатки. Бакалаврська, дипломна та магістерська роботи повинні обов’язково мати складний план, складовими якого є вступ, 2-3 розділи, що включають кілька підрозділів (або параграфів), а також висновки, список використаних джерел і додатки, за необхідності.
План дозволяє ескізно представити досліджувану проблему, викладену у логічному порядку питань, за якими надалі буде систематизуватися увесь зібраний фактичний матеріал. У творчому дослідженні план завжди має динамічний характер і може уточнюватися студентом у процесі дослідження конкретної теми. Наукове дослідження не може проводитися без плану. Лише сплановане дослідження дає змогу глибоко пізнавати закономірності досліджуваної проблеми.
Робота над курсовою чи дипломною (магістерською) роботою розпочинається з пошуку та опрацювання літератури, що стосується тематики дослідження. Необхідно переглянути всі види джерел, зміст яких пов’язаний з темою дослідження. До них належать матеріали, надруковані в різних вітчизняних і зарубіжних виданнях (монографії, наукові статті, періодичні видання, підручники, посібники та архівні матеріали). Основними завданнями огляду літератури є: ознайомлення з матеріалами за темою, вибір досліджень, що розкривають обрану тему у різних аспектах та найсуттєвіших результатів; виявлення напрямів дослідження та отримання вихідної проблеми для написання роботи.
Пошук літератури слід розпочати з відділу каталогів та залу періодики. Студентів обслуговують різні бібліотеки нашого університету: у Головному корпусі, в мікрорайоні Артема, по вул. Генерала Батюка, та відповідно бібліотеки, які знаходяться в навчальних корпусах, у центрі міста, по вул. Леніна, пров. Калініна, а також міська центральна бібліотека, яка розташована на пл. Жовтневої революції.
Виклад матеріалу наукової роботи
Матеріал роботи студент повинен викладати послідовно, логічно пов’язувати окремі його частини, повністю розкривати тему роботи. Для цього необхідно приділити увагу сучасним теоретичним і методичним розробкам, розглянути і творчо осмислити відповідну наукову літературу та періодичні видання, визначити своє ставлення до дискусійних питань з обраної теми. На основі аналізу емпіричних або звітних даних, особистих вражень та узагальнень потрібно зробити необхідні висновки, висвітлити досягнуті успіхи, визначити наявні недоліки, а також висловити пропозиції щодо можливостей подальшого покращення діяльності об’єкта дослідження.
У кваліфікаційній роботі треба стисло, логічно й аргументовано викладати зміст і результати досліджень, уникати загальних слів, бездоказових тверджень, тавтології.
ІІІ. СТРУКТУРА РОБОТИ
Рекомендується така структура наукової студентської роботи: титульний аркуш; зміст; перелік умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів (за необхідності); вступ; основна частина (суть роботи); висновки; список використаних джерел (перелік посилань); додатки (за необхідності).
До змісту включають структурні елементи у такому порядку: перелік умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів (за необхідності).
Титульний аркуш є першою сторінкою роботи, який містить:
Ø найменування вищого навчального закладу, факультету, кафедри, де виконана робота;
Ø назву роботи;
Ø прізвище, ім’я, по батькові автора та його статус;
Ø науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім'я, по батькові наукового керівника;
Ø місто та рік подання роботи до захисту.
З цього аркуша починається загальна нумерація сторінок роботи, але номер сторінки на ньому не вказується. Приклад оформлення титульної сторінки наведено у додатку А.
Зміст подають безпосередньо після титульного аркуша, починаючи з нової сторінки. Вступ; послідовно перелічені найменування всіх розділів, підрозділів і пунктів (якщо вони мають заголовок) змісту роботи; висновки; список використаних джерел; назви додатків і номери сторінок, які містять початок відповідного матеріалу. Зразок змісту наведено у додатку Б.
Перелік умовних позначень складають за умови повторення таких позначень, як символи, абревіатури, скорочення, що не є загальноприйнятими, більше трьох разів у тексті. Цей перелік розміщують безпосередньо після змісту, починаючи з нової сторінки. Інакше – розшифровку цих елементів наводять у тексті там, де вперше згадують. У випадку, коли у роботі використовується специфічна термінологія чи вживаються маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше, то їхній перелік може бути поданий у вигляді окремого списку, що розміщують перед вступом. Перелік друкують двома колонками, у них зліва за абеткою наводять скорочення, справа – детальне тлумачення.
Вступ розташовують після переліку умовних позначень (якщо він є), починаючи з нової сторінки. У вступі до дипломної та магістерської роботи розкривають сутність і стан наукової задачі та її значущість, підстави та вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження.
Далі подають загальну характеристику роботи у рекомендованій нижче послідовності. У вступі коротко подають оцінку сучасного стану досліджуваної проблеми, обґрунтування вибраної теми та необхідності проведення досліджень, зазначаючи: практично розв'язані питання; прогалини в інформації, що існують у даній галузі; провідних вчених і фахівців даної галузі; актуальність та новизну теми; взаємозв'язок з іншими роботами. Вказують на зв'язок обраної теми з напрямами наукових досліджень кафедри соціальної педагогіки, а також з державними планами та програмами у відповідності з галузевим стандартом підготовки фахівців за спеціальністю 6.010106„Соціальна педагогіка”.
Грамотно оформлений теоретико-методологічний апарат (актуальність, об'єкт, предмет, мета, завдання і тощо) курсової (дипломної, магістерської) роботи є обов'язковим її атрибутом.
До основних елементів структури наукової роботи відносяться: актуальність, яка потребує чіткого визначення теми і проблеми дослідження, що розкриває суперечності між визначеним станом предмета дослідження і вимогами його ефективного функціонування, а також між наявними теоретичними положеннями в рамках проблеми, що досліджується і нових фактів.
Об'єкт - це реально існуюча дійсність. Під об'єктом пізнання прийнято розуміти частину об'єктивної реальності, що на даному етапі стає предметом практичної і теоретичної діяльності людини.
Сукупність особливих законів і закономірностей функціонування і розвитку об'єкта дослідження складає предмет даної конкретної науки. Предметом пізнання вважають зафіксовані і включені в процес практичної діяльності людини сторони, властивості і відносини об'єкта, досліджувані з визначеною метою в даних обставинах і умовах.
Таким чином, предмет дослідження є більш вузьким за своїм розумінням, ніж об'єкт. Предмет є частиною, стороною, аспектом, елементом об'єкта. Наприклад, об'єктом дослідження може бути процес взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя учнів загальноосвітніх навчальних закладів, а предметом дослідження - соціально-педагогічна система взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя учнів загальноосвітніх навчальних закладів.
Визначаючи об'єкт дослідження, варто дати йому змістовну характеристику. Далі необхідно розкрити місце і значення предмета дослідження у курсовій (дипломній, магістерській) роботі.
Слід пам’ятати, що об’єкт і предмет дослідження, як категорії наукового процесу, співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага здобувача, оскільки предмет дослідження визначає тему кваліфікаційної роботи, яка зазначається на титульному аркуші як її назва.
Мета дослідження випливає із проблеми, тобто ціль дослідження полягає у тому, щоб розв'язати якусь проблему. Мета дослідження може бути пов’язана із:
Ø обґрунтуванням системи заходів, спрямованих на вирішення проблеми;
Ø обґрунтуванням закономірностей загального або часткового характеру.
Ø виявленням комплексу умов успішного вирішення деяких завдань;
Ø обґрунтуванням підходів до вирішення проблеми;
Ø добором оптимального обсягу фактів, логіки розкриття змісту даного явища тощо.
Формулюють мету роботи і завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. Не слід формулювати мету як "Дослідження...", "Вивчення...", тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету.
Можлива постановка і більш часткових цілей дослідження. Наприклад, можна поставити за мету: обґрунтувати функціонування відкритої соціально-педагогічної системи взаємодії соціальних інститутів суспільства з формування здорового способу життя школярів, або обґрунтування, розробка…
Гіпотеза дослідження.
Існують два типи гіпотез:
Ø описового характеру з вказівкою причин і можливих наслідків;
Ø пояснювального, коли розкриваються можливі наслідки з визначених факторів, а також умов, за яких ці наслідки обов'язково відбудуться, тобто розкривається, у силу яких причин і обставин дане дослідження має місце.
Гіпотеза не може містити очевидні положення, які не потребують доказів, у формулюванні гіпотези не повинна йти мова про обґрунтування норми („повинна належати”, „повинна розвиватися”, „необхідно організувати”, „варто домогтися” тощо). Гіпотеза - припущення чогось, що дозволяє успішно вирішувати те чи інше завдання.
Реалізація поставленої мети та доведення гіпотези передбачають розв’язання певних завдань дослідження(у дипломній чи магістерській їх має бути не більше 4).
Завдання дослідження можуть містити в собі наступне (у залежності від характеру наукової проблеми):
Ø вирішення зазначених теоретичних питань, що входять у загальну проблему (виявлення сутності досліджуваного поняття; подальше удосконалення його визначення; розробка критеріїв ефективності тощо) :
Ø експериментальне вивчення практики вирішення даної проблеми (виявлення її визначеного стану, недоліків і суперечностей тощо);
Ø обґрунтування необхідної системи заходів щодо вирішення поставленої мети;
Ø експериментальна перевірка запропонованої системи заходів з погляду відповідності її критеріям оптимальності (ефективності);
Ø розробка методичних рекомендацій.
Завдання дослідження повинні бути відносно рівнозначні, не слід розташовувати поруч великі і часткові завдання, що є елементом попередніх.
Неодмінною вимогою до курсової (дипломної, магістерської) роботи є логічна відповідність назви теми дослідження, об'єкта, предмета, цілей і завдань дослідження структурі роботи Сукупність висунутих завдань повинна відображати мету дослідження, що, у свою чергу, відповідає проблемі дослідження.
Дипломна чи магістерська роботи можуть містити 2-3 гіпотетичні припущення з однієї і тієї ж проблеми. У висновках роботи необхідно відзначити, які з висунутих положень підтвердилися, від чого довелося відмовитися, що змінити, які положення дали негативний результат і чому.
З метою вирішення поставлених завдань використовуються комплекс загальнонаукових педагогічних та психологічних методів теоретичного та емпіричного дослідження. Подають перелік методів дослідження, використаних для розв’язання поставлених в роботі завдань. Перераховувати їх треба коротко та конкретно, визначаючи, що саме досліджувалось тим чи тим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів.
Вибір методів дослідження при виконанні наукової роботи не є довільним, а визначається особливостями окреслених ними завдань, специфікою змісту проблем і можливостями дослідження. Їх коротко перераховують та змістовно визначають, що саме досліджувалося за допомогою того чи іншого методу.
У магістерській роботі подається коротка анотація нових наукових положень (практичних рекомендацій), запропонованих автором особисто, які випливають після експерименту дослідження.
Необхідно показати відмінність отриманих результатів від відомих уже раніше, описати новизну (вперше отримано, удосконалено, дістало подальший розвиток і вказати що саме). Подають стислий опис нових наукових положень (рішень), запропонованих особисто студентом. Необхідно показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, дістало подальший розвиток).
Кожне наукове положення чітко формулюють, виокремлюючи його основну сутність і зосереджуючи особливу увагу на рівні досягнутої при цьому новизни. Сформульоване наукове положення повинно читатися і сприйматися легко й однозначно (без нагромадження дрібних і таких, що затемнюють його сутність, деталей та уточнень). У жодному випадку не можна вдаватися до викладу наукового положення у вигляді анотації, коли просто констатують, що в роботі зроблено те й те, а сутності і новизни із написаного виявити неможливо. Подання наукових положень у вигляді анотацій є найбільш поширеною помилкою здобувачів при викладенні загальної характеристики роботи.
У дипломній чи магістерській роботі, що має теоретичне значення, необхідно подати відомості про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, а в роботі, що має прикладне значення, – відомості про практичне застосування добутих результатів або рекомендації щодо їхнього використання. Якщо студент виступав за результатами свого дослідження на наукових конференціях або має відповідні публікації, то про це слід написати у вступі.
На завершення вступу необхідно вказати основні джерела отримання інформації (офіційні, наукові, літературні, бібліографічні) та коротко охарактеризувати структурні елементи роботи.