Оцінка достовірності показників в медицині. Елементи теорії похибок
Результат вимірів завжди має деяку похибку, величина якої визначається точністю калібровки вимірювального приладу, властивостями досліджуваного об’єкта, вибором методики та іншими ознаками. Задача вимірів не тільки знайти числове значення вимірюваної величини, але і оцінити допущені при вимірах похибки.
Метрологічна термінологія:
Істинне значення вимірюваної величини — це ідеальне її значення без похибок вимірювання.
Дійсне значення — отримане в результаті виміру, завжди має деяку похибку.
Абсолютна похибка: 
,
де 
— середнє значення вимірюваної величини; хі — результат окремого виміру.
Відносна (середня) похибка:
, де 
— середня абсолютна похибка.
Зведена похибка (або клас точності вимірювального приладу):
,
де хmах — максимальне значення вимірюваної величини.
Результат виміру величини х представляють із врахуванням похибок у вигляді:
.
Систематичні похибки вимірів (зберігають величину та знак або змінюються по певному закону) враховують і, по можливості, вилучають при обробці результатів вимірів.
Грубі похибки або промахи — тобто очевидні помилкові виміри - вилучають з результатів вимірювань.
Випадкові похибки, залежні від недосконалості наших органів чуття, неточності вимірювальних пристроїв, впливу оточуючих середовищ, не можна вилучити, однак спеціальними методами та математичною обробкою результатів вимірів повинні зводитись до мінімуму. Математичний апарат для врахування випадкових похибок — теорія випадкових похибок вимірів. Можна привести класифікацію похибок:
