Основи метрології та біометрії

МЕТРОЛОГІЯ І БІОМЕТРІЯ

Розділ 1

Даний розділ практикуму охоплює основи сучасної метрології та біометрії. При його вивченні студенти повинні оволодіти системним підходом до біофізичних вимірів, різною медичною апаратурою та методами обробки результатів медико-біологічної інформації. До кожного лабораторного заняття необхідно вивчити: теоретичний матеріал по темі роботи; методику виконання лабораторної роботи.

Сьогодні є реальністю використання обчислювальної техніки в медицині, впровадження автоматизованих систем керування в лікувальних закладах, нагромаджений певний досвід використання ЕОМ в медицині та охороні здоров’я, в області наукової інформації та прогнозування науки. Сучасні методи діагностики і терапії немислимі без медичної техніки ― апаратури для реєстрації, передачі та обробки інформації (електро- і реокардіографи, електро- і реоенцефалографи), засобів активної дії на людину (фізіотерапевтична апаратура), комплексів рентгенівського обладнання, автоматичного лабораторного обладнання. Тому сучасному лікарю необхідний високий рівень фізико-технічної підготовки у вузі, який сприяв би постійному вдосконаленню знань в області медичної техніки.

Методи та засоби вимірювань, що використовуються у медицині, діагностична і лікувальна апаратура вимагають від медика спеціальних метрологічних знань та вмінь при вимірюванні і оцінці точності отриманих результатів.

Метрологія і біометрія — методики вимірів медико-біологічних величин за допомогою спеціальних технічних засобів та використання цих вимірів стосовно вивчення живих організмів — визначають своєрідність медицини як науки.

Мета будь-якого дослідження — встановити зв’язок між різними явищами і параметрами. Кількісну залежність між досліджуваними величинами отримують при вимірюваннях.

Вимірювання — це процес отримання та обробки інформації про вимірювану величину з метою визначення кількісного результату при її порівнянні з відповідною одиницею вимірювання.

Існує багато методів фізичних вимірів, які можна класифікувати за деякими ознаками:

Прямі виміри полягають в безпосередній взаємодії об’єкта та вимірювального пристрою і відліку вимірюваної величини по шкалі приладу.

Посередні виміри полягають у визначенні шуканої величини за вимірами величини з похибкою, що має розмірність досліджуваної величини.

Порогові виміри встановлюють тільки факт наявності величини. Якщо виміри виконані одноразовим спостереженням, їх називають звичайними, а при багаторазових спостереженнях — статистичними.

Динамічні виміри — це такі, при яких вимірювана величина змінюється з часом.

Статичні виміри характеризуються незмінними або усеред­неними по часу фізичними величинами. Поряд із наведеною класифікацією виміри можна класифікувати і за іншими ознаками.