Тема 8. Склад злочину 3 страница

 

 

Тема 65. Призначення більш м¢якого покарання, ніж це передбачено законом

План

Вступ.

1. Підстави призначення більш м’якого покарання, ніж це передбачено законом.

2. Порядок призначення покарання у порядку статті 69 КК:

а) призначення покарання нижче нижньої межі передбаченої законом за цей злочин;

б) перехід до іншого більш м’якого виду покарань.

3. Питання про застосування норми про призначення більш м’якого покарання до додаткових покарань.

Висновки.

Література

1. Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву. - К.: Вища школа, 1980. - 216 с.

2. Валиев С.А. Личность виновного и ее исследование при назначении наказания // Известия высших учебных заведений. Правоведение (г.Санкт-Петербург). - 2002. - №4. - С. 153-165.

3. Виттенберг Г.Б. Назначение наказания, его эффективность и освобождение от уголовной ответственности и наказания: Учеб. пособие. - Иркутск: Иркут. гос. ун-т, 1978. - 90 с.

4. Гаверов Г.С. Проблемы наказания несовершеннолетних преступников/ Гаверов Г.С. - Иркутск: Изд-во Иркут.ун-та,1986. - 232 с.

5. Карпец И.И. Индивидуализация наказания в советском уголовном праве. - М.: Юрид. лит.,1961.-152 с.

6. Карпец И.И. Отягчающие и смягчающие обстоятельства в советском уголовном праве.-М.: Юрид. лит.,1959. -120 с.

7. Кругликов Л.Л. Смягчающие и отягчающие ответственность обстоятельства в уголовном праве. − Воронеж., 1985.

8. Мясников О. Индивидуализация наказания с учетом смягчающих обстоятельств // Российский экономический журнал. - 2002. - №8. - с.61-62.

9. Непомнящая Т. Мера наказания: понятие и критерии ее определения судом // Уголовное право. - 2003. - №1. - с.41-42.

10.Новоселов Г.П. Критерий определения судом меры наказания: Учеб. пособие. - Свердловск: Свердл. юрид. ин-т., 1984.-72 с.

11.Российское уголовное право. Общая часть: Учебник / Под ред. А.В.Наумова. - М.: МВШМ МВД России, 1994. - 458 с.

12.Скрябин М.А. Общие начала назначения наказания и их применение к несовершеннолетним. − Казань: Изд-во Казан. ун-та,1988. - 125 с.

13.Соловьев А.Д. Вопросы применения наказания по советскому уголовному праву. − М ., 1958.

14.Уголовное наказание: (Моногр. исслед. - К.; Донецк, 1997. -314 с.

15.Флоря К.Н. Назначение наказания с учетом причин совершенного преступления. − Кишинев: Штиинца, 1980. - 135 с.

16.Юровский Л. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом // Радянське право. − 1972. − №5.

 

Аналізуючи перше питання, слід враховувати, що ст. 69 КК України - це особлива, виключна норма, яка вносить визначені корективи у загальні засади призначення покарань. Розглядаючи ст. 69 КК під такою точкою зору, необхідно детально проаналізувати підстави застосування цієї норми. Визначити кількісний і якісний ступінь обставин, що помякшують покарання, які приймаються судом до уваги при призначенні більш м’якого покарання, ніж передбачено законом. При цьому слід враховувати, що у юридичній літературі спеціалісти обговорюють різні погляди по цьому питанню. На конкретних прикладах необхідно показати, як ці питання вирішуються у судовій практиці. Необхідно проаналізувати й другу підставу призначення більш м’якого покарання, ніж це передбачено законом "особу винного" й показати які обставини повинні враховуватись при її оцінці. Слід також розглянути проблему врахування при призначенні більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, негативних факторів, що впливають на особу винного (наприклад, зміни соціального оточення та ін.) Необхідно розкрити проблему єдиного урахування двох підстав застосування ст. 69 КК.

Далі слід детально проаналізувати порядок застосування ст. 69 КК, коли суд призначає покарання нижче нижньої межі і коли він приймає рішення про перехід до іншого, більш м’якого покарання.

При цьому необхідно мати на увазі, що у першому випадку суд призначає той же вид покарання, який фігурує у санкції, але у нижчих межах. Важливо вказати, до якої межі суд може знизити таке покарання, як застосовується така норма при наявності альтернативних санкцій.

Аналізуючи перехід до іншого більш м’якого покарання, слід вказати коли цей варіант доцільно використовувати суду; які види покарань тут можуть бути призначені; при яких санкціях можливе використовування цього варіанту застосування ст. 69 КК.

Необхідно розглянути проблему про доцільність встановлення у законі варіантів більш м’якого покарання, ніж це передбачено в законі, в залежності від тяжкості вчинених винним злочинів, тобто за особливо тяжкі або тяжкі злочини при наявності обставин, пом’якшуючих покарання, та даних про особу винного, призначати покарання нижче нижньої межі, а за злочини середньої тяжкості при наявності вказаних обставин переходити до іншого, більш м’якого виду покарання.

Особливу увагу слід зосередити на аналізі положень ст. 69 КК стосовно призначення додаткових покарань. Тут необхідно проаналізувати, яким чином додаткові покарання закріплені у санкціях статей Особливої частини КК і як це впливає на специфіку застосування ст. 69 КК. Слід також розглянути проблему звільнення винного від обов’язкового додаткового покарання і пом’якшення такого покарання у порядку ст. 69 КК. Далі необхідно визначити скільки усього є варіантів застосування ст. 69 КК і показати особливості її використання при вчиненні тяжких злочинів; розглянути питання про мотивування у вироку суду застосування такої виключної норми; розглянути питання про місце ст.69 КК по відношенню до статей Загальної частини КК; особливості використання статті 69 КК при вчиненні особою не одного, а двох чи більше злочинів.

 

Тема 66. Призначення покарання за сукупністю злочинів

План

Вступ.

1. Поняття та ознаки сукупності злочинів.

2. Законодавчі системи призначення покарання за сукупністю.

3. Правила призначення покарання за сукупністю злочинів.

4. Призначення покарання за окремі злочини, що входять до сукупності.

5. Порядок призначення остаточного покарання.

6. Особливості призначення покарання за сукупністю різнорідних (різновидних) основних та додаткових покарань.

Висновки.

 

Література

1. Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву. − Киев., 1980.

2. Карпец И.И. Индивидуализация наказания в советском уголовном праве. − М., 1961.

3. Кругликов Л.Л. Смягчающие и отягчающие ответственность обстоятельства в уголовном праве. − Воронеж., 1985.

4. Соловьев А.Д. Вопросы применения наказания по советскому уголовному праву. − М., 1958.

5. Бажанов М.И. Назначение наказания по совокупности преступлений и совокупности приговоров: Учебное пособие. − Харьков, 1977.

6. Горелик А.С. Наказание по совокупности преступлений и приговоров. − Красноярск., 1991.

7. Тютюгин В.И. Назначение наказания при совершении нескольких преступлений и по нескольким приговорам: Конспект лекций. − Харьков., 1992.

 

Курсову роботу рекомендується починати з вступу, в якому необхідно обґрунтувати актуальність та значення обраної теми, висвітлити стан її розробки, окреслити проблеми, які передбачається розглянути. Далі слід звернутися до ст.33 КК України, де сформульовано поняття сукупності злочинів. Спираючись на законодавче визначення цього поняття, розкрити три ознаки сукупності злочинів:

1) вчинення особою двох чи більше одиничних злочинів;

2) передбаченість кожного з цих злочинів різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК;

3) вчинення всіх злочинів до винесення вироку хоча б за один з них.

У подальшому потрібно назвати й дати характеристику двох видів сукупності злочинів : реальної та ідеальної.

Розглядаючи друге питання, слід висвітлити зміст систем повного та обмеженого складання покарань, систем поглинання та обовязкового або факультативного підвищення покарання та змішаної системи.

При аналізі правил призначення покарання за сукупністю злочинів необхідно докладно зупинитися на двох етапах призначення покарання, які передбаченні у ст.70 КК України: 1) призначення покарання за кожний злочин, що входить до сукупності і 2) визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів. При характеристиці першого етапу слід показати, яке значення має призначення покарання за кожний з злочинів для реалізації принципу невідворотності відповідальності, при застосуванні амністії та помилування та ін. Далі потрібно пояснити, чим повинен керуватися суд призначаючи покарання за кожний з злочинів, що входять до сукупності. При характеристиці етапу визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів слід показати, що чинне кримінальне законодавство дотримується змішаної системи призначення покарання, допускаючи як поглинення, так і складання покарань у певних межах. Потім необхідно дати аналіз принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим. При цьому важливо показати як цей принцип застосовується відносно різновидних (різнорідних) покарань й покарань одного виду.

Наприкінці роботи обов’язково слід зробити загальний висновок з досліджених в курсовій роботі питань.

 

Тема 67. Призначення покарання за сукупністю вироків

План

Вступ.

1. Поняття та ознаки сукупності вироків.

2. Законодавчі системи призначення покарання за сукупністю.

3. Правила призначення покарання за сукупністю вироків.

4. Особливості призначення за сукупністю різнорідних (різновидних) основних та додаткових покарань.

Висновки.

 

Література

1. Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву. − Киев., 1980.

2. Карпец И.И. Индивидуализация наказания в советском уголовном праве. − М., 1961.

3. Кругликов Л.Л. Смягчающие и отягчающие ответственность обстоятельства в уголовном праве. − Воронеж., 1985.

4. Соловьев А.Д. Вопросы применения наказания по советскому уголовному праву. − М., 1958.

5. Бажанов М.И. Назначение наказания по совокупности преступлений и совокупности приговоров: Учебное пособие. − Харьков., 1977.

6. Горелик А.С. Наказание по совокупности преступлений и приговоров. − Красноярск., 1991.

7. Тютюгин В.И. Назначение наказания при совершении нескольких преступлений и по нескольким приговорам: Конспект лекций. − Харьков., 1992.

 

Курсову роботу рекомендується починати з вступу, в якому необхідно обґрунтувати актуальність та значення обраної теми, висвітлити стан її розробки, окреслити проблеми, які передбачається розглянути.

При висвітленні першого питання теми слід дати поняття сукупності вироків та розкрити її ознаки: 1) винесення вироку, яким особу засуджено до певного заходу покарання; 2) неповне відбуття засудженим призначеного покарання; 3) скоєння нового злочину після винесення вироку, але до повного відбуття покарання. Далі необхідно розглянути історію розвитку законодавчих систем призначення покарання за сукупністю вироків, особливу увагу приділивши характеристиці системи призначення покарання за сукупністю вироків, яка встановлена в чинному КК України.

Розкриваючи третє питання плану, слід перейти до детальної характеристики правил призначення покарання за сукупністю вироків у відповідності до ст.71 КК України: а) визначення покарання за знову вчинений злочин; б) приєднання до цього покарання повністю або частково невідбутої частини покарання за попереднім вироком; в) визначення кінцевої міри покарання в межах максимуму даного виду покарання. Окремо слід розглянути питання, коли суд змушений застосувати поглинення невідбутої частини покарання за першим вироком, покаранням, що призначено за другим вироком та рівного максимуму даного виду покарання.

У подальшому необхідно розглянути питання про складання різнорідних покарань та призначення додаткових покарань за сукупністю вироків.

Тема 68. Звільнення від відбування покарання з випробуванням

План

Вступ.

1. Філософське обгрунтування обов’язку винної особи понести покарання за скоєння злочину.

2. Правова природа звільнення від відбування покарання з випробуванням.

3. Підстави звільнення від відбування покарання з випробуванням.

4. Обовязки та додаткові покарання, які покладаються на засудженого.

5. Наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Висновки.

 

Література

1. Кригер Г. А. Условное осуждение и роль общественности в его применении. - М., 1963.

2. Ломако В. А. Применение условного осуждения. - Харьков, 1976.

3. Ткачевский Ю. М. Освобождение от отбывания наказания. - М., 1976.

4. Скибицкий В. В. Освобождение от уголовной ответственности и от отбывания наказания. - Киев, 1987.

5. Хомич В.М. Формы реализации уголовной ответственности. – Минск: Белгосуниверситет, 1998. – 132 с.

6. Якубович М.И., Хан-Магомедов Д.О. Условное осуждение по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1960. – 40 с.

7. Книженко О.О. Застосування умовного засудження до учасників організованої злочинної групи при скоєнні господарських злочинів // Вісн. Ун-ту внутр. справ. - 2000. - Вип.12 ( ч.1). - с.46-49.

8. Книженко О.О. Цілі застосування умовного засудження // Вісн. Ун-ту внутр. справ: Спецвипуск. - 2001. - с.141-145.

9. Книженко О.О. Деякі питання звільнення від відбування покарання випробуванням // Вісн. Ун-ту внутр. справ: Спецвипуск. - 2002. - Вип. 19.- с.19-24.

10. Книженко О.О. Условное осуждение или система испытания // Законность. - 2002. - № 9. - с. 38-40.

 

Курсову роботу рекомендується починати з вступу, в якому необхідно обґрунтувати актуальність та значення обраної теми, висвітлити стан її розробки, окреслити проблеми, які передбачається розглянути. Далі бажано викласти філософське обгрунтування обов'язку особи, винної у вчиненні злочину, понести покарання.

Висвітлюючи друге питання плану, слід проаналізувати існуючі погляди стосовно юридичної природи звільненя від відбування покараня з випробуванням. При цьому необхідно звернути увагу на той факт, що умовне засудження та відстрочку виконання вироку трансформовано чинним кримінальним законодавством у звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Розкриваючи наступне питання, необхідно чітко розмежовувати умови та підстави такого звільнення, звертаючи увагу, що рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд приймає лише після призначення особі покарання у виді виправних робіт, обмеження для військовослужбовців, обмеження волі та позбавлення волі строком не більше пяти років. Необхідно дослідити існуючі погляди стосовно цього питання, на підставі чого обгрунтувати, які саме обставини враховуються судом при застосуванні цієї форми реалізації кримінальної відповідальності.

Аналіз обовязків та додаткових покарань, які можуть бути покладені на засудженого, слід почати з обгрунтування доцільності їх призначення при звільненні від відбування покарання з випробуванням, яка може випливати з юридичної природи цього заходу кримінально-правового впливу. У подальшому необхідно окремо розкрити сутність кожного з обовязків та додаткових покарань, які можуть бути призначені.

Завершуючи авивчення звільнення від відбування покарання з випробуванням, слід зазначити його наслідки, окрему увагу приділивши сутності та значенню іспитового строку.

Наприкінці роботи обов’язково слід зробити загальний висновок з досліджених в курсовій роботі питань.

Тема 69. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх

Вступ.

1. Категорія – „неповнолітній” у кримінальному праві. Вік кримінальної відповідальності, критерії його встановлення в законі про кримінальну відповідальність.

2. Особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності.

3. Види покарань, що можуть бути застосовані до неповнолітніх та особливості їх призначення.

4. Особливості звільнення неповнолітніх від покарання та його відбуття.

5. Особливості зняття та погашення судимості для неповнолітніх.

Висновки.

Література

1. Астемиров З.А. Уголовная ответственность и наказание несовершеннолетних. – М., 1970.

2. Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву. – К.: Вища школа, 1980.

3. Музика А.А. Примусові заходи медичного і виховного характеру. – К.: НАВС України, 1997.

4. Орлов В.С. Субъект преступления. – М., 1958.

5. Павлов В.Г. Субъект преступления и уголовная ответственность. - С.Пб.: Лань, 2000.

6. Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх: Закон України від 24 січня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 6. – Ст. 35; 1999. - № 4. – Ст. 35; № 36. – Ст. 318.

7. Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 травня 2002 р. № 6 // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 4 (32).

8. Про практику застосування судами України законодавства в справах про злочини неповнолітніх і про втягнення їх у злочинну та іншу антигромадську діяльність: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1981 р. № 5 // Постанови Пленуму Верховного Суду України. - Т. 2. – С. 228 – 231.

9. Про практику застосування судами України законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 1983 р. № 6 // Постанови Пленуму Верховного Суду України. - Т. 2. – С. 232 – 235.

 

Формулюючи відповідь на перше питання теми, необхідно звернутись до визначення суб’єкта злочину, розкрити всі його ознаки. Необхідно з’ясувати чи існує юридичне визначення такої категорії як „неповнолітній”, в якому нормативному акті воно розміщене? Далі, необхідно дослідити співвідношення категорій „неповнолтній” і „суб’єкт злочину”, розкривши їх ознаки. Більш детально зупинитися на останній ознаці суб’єкта – віці з якого можливе настання кримінальної відповідальності. В цьому розділі можлива дискусія щодо висловлених у літературі пропозицій щодо зрівняння віку повноліття і загального віку кримінальної відповідальності. Обов’язковим є аналіз ст. 22 КК України. При цьому слід загострити свою увагу на питанні про особливості встановлення віку кримінальної відповідальності осіб за відсутністю офіційних документів, що його засвідчують. Також при висвітлені цього першого питання потрібно звернути увагу на проблему формування особи-підлітка в умовах реальної дійсності.

Характеризуючи критерії встановлення в кримінальному законі віку з якого може наставати кримінальна відповідальність неповнолітніх необхідно звернути увагу на те, що соціально-психологічний аспект кримінальної відповідальності неповнолітніх передбачає з'ясування того, на якому етапі свого розвитку особа, що формується, набуває здатності нести цей вид відповідальності, тобто стає відповідальною з точки зору закону про кримінальну відповідальність. Для правильної відповіді на перше питання теми необхідно виділити і описати три основних критерії встановлення зниженого віку кримінальної відповідальності. Це такі критерії: 1) рівень розумового розвитку свідомості особи, який свідчить про те, що вже в 14-річному віці особа усвідомлює суспільну небезпечність та протиправність діянь, передбачених у частині 2 ст. 22 КК України; 2) значне поширення цих злочинів серед неповнолітніх; 3) висока суспільна небезпечність більшості з цих злочинів. На завершення висвітлення цього питання потрібно проаналізувати і виказати свою думку щодо питання встановлення зниженого віку кримінальної відповідальності саме з 14 років.

Друге питання присвячене особливостям звільнення неповнолітніх, винних у вчинені злочину від кримінальної відповідальності. Для того, щоб правильно відповісти на це питання необхідно, по-перше, звернутись до поняття кримінальної відповідальності і по-друге, загального поняття звільнення від кримінальної відповідальності. Лише після цього можна перейти до аналізу особливостей звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності. Слід зауважити, що законом про кримінальну відповідальність передбачається лише два види звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх винних у вчиненні суспільно небезпечних діянь, передбачених КК України. Необхідно приділити увагу підставам та умовам звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності. Потрібно охарактеризувати кожний з видів звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності. Також при відповіді на це питання обов’язково ознайомитись та використати Постанову Пленуму Верховного Суду України від 31 травня 2002 р. за № 6 “Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру”.

Висвітлюючи третє питання необхідно звернутись до загального визначення в КК України поняття покарання, яке закріплене статтею 50. Закон передбачає вичерпний перелік видів покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітніх, які вчинили злочин. До них належать: 1) штраф; 2) громадські роботи; 3) виправні роботи; 4) арешт; 5) позбавлення волі на певний строк та 6) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Враховуючи те, що зазначені кримінальні покарання застосовують до неповнолітніх, то вже в самому змісті, умовах застосування цих видів покарань існують певні особливості, порівняно з аналогічними покараннями при їх застосуванні до повнолітніх засуджених. В чому саме полягають особливості закріплених в статті 98 чинного КК потрібно розібратись і закріпити висновки на папері.

Призначення покарання неповнолітнім також має певні особливості. Наявність таких особливостей викликана, насамперед, тим, що суд при призначені покарання неповнолітньому повинен враховувати умови його життя і виховання дорослими, рівень розумового розвитку та інші особливості особи неповнолітнього. Відповідь на третє питання повинна закінчуватись висновком стосовно видів покарання та особливостей призначення покарання неповнолітнім особам, які є винними у вчинені злочинів із вказівкою на якісь свої рекомендації щодо поліпшення чинного кримінального законодавства, а також інші пропозиції.

Відповідаючи на четверте питання запропонованої теми, яке стосується особливостей звільнення неповнолітніх від покарання та його відбуття, необхідно насамперед проаналізувати відповідні кримінально-правові норми з цього питання. В результаті аналізу можна виявити певні особливості звільнення неповнолітніх від покарання та його відбуття, що безумовно відмежовує його від аналогічного звільнення, яке застосовується до повнолітніх засуджених. Потрібно виділити види звільнення неповнолітніх від покарання та його відбуття та охарактеризувати кожний із зазначених видів. Далі, в цьому ж питанні, проаналізував ч. 2 ст. 105 КК України потрібно зробити висновок про види примусових заходів виховного характеру, цілі застосування примусових заходів виховного характеру і чому не можна прирівнювати зазначені заходи до кримінального покарання та доцільність діючої системи примусових заходів виховного характеру, які застосовуються до неповнолітніх. Також, висвітлення цього питання було б неповним без характеристики умовно-дострокового звільнення від відбування покарання неповнолітніми. Тут необхідно зупинитись на особливостях застосування цього виду звільнення від відбування покарання, а також підставах та умовах застосування звільнення неповнолітніх від відбування покарання.

Для відповіді на заключне питання теми потрібно звернутись до інституту погашення та зняття судимості. По-перше, необхідно дати визначення та розгорнуто охарактеризувати погашення судимості. По-друге, треба визначити поняття і також дати характеристику зняття судимості. Обов’язковим в цьому питанні є закріплення співвідношення погашення і зняття судимості, їх відмінність. Також потрібно детально описати умови та порядок погашення і зняття судимості для неповнолітніх.

На завершення роботи потрібно зробити загальний висновок відносно актуальності теми дослідження та перспектив подальшого розвитку такого кримінально-правового інституту як особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх, а також можливі пропозиції щодо поліпшення відповідних кримінально-правових норм.

 

Загальні методичні рекомендації з написання курсової роботи

1. Призначення курсової роботи

2. Вибір теми курсової роботи

3. Підготовка курсової роботи

4. Обсяг курсової роботи та її оформлення

5. Строки здачі та захисту курсової роботи

Приблизний перелік тем курсових робіт та методичні вказівки по їх виконанню

Тема 1. Поняття, структура та тлумачення закону про кримінальну

відповідальність

Тема 2. Чинність закону про кримінальну відповідальність в часі

Тема 3. Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі

Тема 4. Поняття злочину

Тема 5. Суспільна небезпечність злочину

Тема 6. Класифікація злочинів

Тема 7. Кримінальна відповідальність

Тема 9. Кваліфікація злочинів

Тема 10. Об’єкт злочину

Тема 11. Безпосередній об’єкт і предмет злочину

Тема 12. Суспільно небезпечна дія

Тема 13. Суспільно небезпечна бездіяльність

Тема 14. Суспільно небезпечні наслідки

Тема 15. Причинний зв’язок у кримінальному праві

Тема 16. Факультативні ознаки об’єктивної сторони злочину

Тема 17. Осудність та неосудність за кримінальним правом України

Тема 18. Спеціальний суб’єкт злочину

Тема 19. Вина в кримінальному праві

Тема 20. Вчинення злочину з прямим умислом

Тема 21. Вчинення злочину з непрямим умислом

Тема 22. Спеціальні види умислу, їх характеристика та значення

Тема 23. Злочинна самовпевненість як вид необережності

Тема 24. Злочинна недбалість як вид необережності

Тема 25. Випадок (казус) як невинне заподіяння шкоди

Тема 26. Мотив та мета як ознаки суб’єктивної сторони злочину

Тема 27. Помилка та її значення в кримінальному праві

Тема 28. Загальна характеристика обставин, що виключають злочинність діяння

Тема 29. Необхідна оборона, її визначення та ознаки

Тема 30. Уявна оборона, її визначення та ознаки

Тема 31. Затримання особи, що вчинила злочин, його визначення та ознаки

Тема 32. Крайня необхідність, її визначення та ознаки

Тема 33. Виконання наказу або розпорядження, його визначення та ознаки

Тема 34. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, його визначення та ознаки

Тема 35. Готування до вчинення злочину

Тема 36. Замах на вчинення злочину

Тема 37. Закінчений злочин

Тема 38. Добровільна відмова від вчинення злочину

Тема 39. Об’єктивні ознаки співучасті у злочині

Тема 40. Суб’єктивні ознаки співучасті у злочині

Тема 41.Виконавець злочину

Тема 42. Організатор злочину

Тема 43. Пособник злочину

Тема 44 Підбурювач до злочину

Тема 45. Група осіб без попередньої змови як форма співучасті у злочині.

Тема 46. Співучасть за попередньою змовою групою осіб

Тема 47. Вчинення злочину організованою групою осіб як форма співучасті

Тема 48. Вчинення злочину злочинною організацією осіб як форма

співучасті

Тема 49. Підстави та межі відповідальності співучасників

Тема 50. Опосередковане виконавство, співучасть у злочині із спеціальним суб’єктом та провокація злочину як спеціальні питання відповідальності співучасників.

Тема 51. Ексцес виконавця та невдале підбурювання та пособництво як спеціальні питання відповідальності за співучасть у злочині

Тема 52. Добровільна відмова співучасників

Тема 53. Причетність до злочину

Тема 54. Поняття і види одиничних злочинів

Тема 55. Повторність злочинів

Тема 56. Сукупність злочинів

Тема 57. Звільнення від кримінальної відповідальності

Тема 58. Поняття покарання за кримінальним правом України

Тема 59. Цілі покарання

Тема 60. Система покарань у кримінальному праві України

Тема 61. Позбавлення волі

Тема 62. Покарання, що не пов’язані с позбавленням волі

Тема 63. Виправні роботи як вид покарання

Тема 64. Загальні засади призначення покарання

за кримінальним правом України

Тема 65 Призначення більш м¢якого покарання, ніж це передбачено законом.

Тема 66. Призначення покарання за сукупністю злочинів

Тема 67. Призначення покарання за сукупністю вироків

Тема 68. Звільнення від відбування покарання з випробуванням

Тема 69. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх

 


[1] Кривуля О.М., Куц В.М. Чи можуть суспільні відносини бути об’єктом злочину? // Вісник Університету внутрішніх справ, 1997. – Вип. 2. – С.70.