Тема 8. Склад злочину 2 страница

6. Анденес И. Наказание и предупреждение преступлений. − Москва., 1979.

7. Фролова О.Г. Злочинність і система кримінальних покарань (соціальні, правові та кримінологічні проблеми й шляхи їх вирішення за допомогою логіка-математичних методів). − К.: АртЕк., 1997.

 

Курсову роботу рекомендується починати з вступу, в якому необхідно обґрунтувати актуальність та значення обраної теми, висвітлити стан її розробки, окреслити проблеми, які передбачається розглянути. Слід обгрунтувати соціальну природу після чого потрібно перейти до історичного екскурсу витоків злочину а покарання.

Розкриваючи друге питання плану слід дати визначення мети покарання загалом, висвітлити дискусії про цілі покарання в історії кримінального законодавства. Необхідно зясувати зміст абсолютних та відносних теорій покарання, дослідити раніше та нині існуючі філософські концепції покарання та його цілей, розкрити позиції науковців щодо доцільності виокремлення цілей покарання, а саме, відплаті, відновленню порушеного права, вихованню та виправленню злочинця, попередженню вчинення злочинів і т.і.

Розглядаючи одне з найбільш дискусійних питань інституту покарання - питання про кару як мету покарання, передусім доцільним є з’ясування філософського та юридичного змісту кари, розкрити дискусію щодо того чи вважати кару метою чи лише основним змістом, або ж засобом досягнення інших цілей покарання. Потрібно, вивчивши аргументи «за» і «проти» цих тверджень, прийти до певного висновку.

При висвітленні четвертого питання слід відобразити поняття, зміст та передбачуваний кінцевий результат виправного впливу покарання.

Говорячи про спеціальне попередження, як про одну з цілей кримінального покарання, необхідно показати її близькість до попередньої мети в світлі співвідношення понять «моральне» та «юридичне» виправлення, відобразити шляхи досягнення даної мети покарання, а також сказати про роль залякування як одного з засобів вирішення завдання спеціального попередження.

Розкриваючи загальнопопереджувальну мету покарання слід ретельно розкрити механізм генеральної превенції, реальні засоби досягнення даної мети, торкнутися дискусійного питання про коло осіб, на яких розповсюджується загальне попередження, а також висловити свою думку про межі жорстокості кримінальної репресії, що застосовується в суспільстві.

Наприкінці роботи обов’язково слід зробити загальний висновок з досліджених в курсовій роботі питань.

Тема 60. Система покарань у кримінальному праві України

План

Вступ.

1. Поняття, ознаки й значення системи покарань.

2. Системи покарань в історії кримінального права й у чинному кримінальному законодавстві України.

3. Класифікація (види) покарань.

4. Проблеми вдосконалення системи покарань.

Висновки.

 

Література

1. Багрий-Шахматов Л.В. Система уголовных наказаний и исправительно-трудовое право. − М.: Высшая школа МВД., 1969.

2. Багрий-Шахматов Л.В. Теоретические проблемы классификации уголовных наказаний. − Воронеж, 1971.

3. Галиакбаров Р.Р. Система и виды наказаний: Лекция. - Горький, 1986.

4. Гальперин И.М. Наказание социальные функции, практика применения. − М., 1983.

5. Карпец И.И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы. − М., 1973.

6. Мартиросян А.В. Загальні поняття, види покарання за кримінальним правом Німеччини і місце штрафу в системі кримінально-правових заходів // Одеського ін-ту внутр. справ. - 1999. - № 4. - С.146-148.

7. Меркулова В.О. Роль міжнародних організацій щодо визначення ефективної системи заходів кримінально-правового впливу на правопорушників // Вісник Одеського інституту внутр. справ. - 2000. -№1. - С.163-168.

8. Фролова О.Г. Злочинність і система кримінальних покарань (соціальні, правові та кримінологічні проблеми й шляхи їх вирішення за допомогою логіка-математичних методів). − К.: АртЕк, 1997.

9. Чернов А.Д. Эффективность российской системы уголовных наказаний и предупреждение преступлений. − М., 1999.

10. Шаргородский М.Д. Наказание, его цели и эффективность. − Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1973. - 160 с.

11. Дуюнов В.К., Цветинович А.Л. Дополнительные наказания: теория и практика. – Фрунзе,1989.

12. Таганцев Н.С. Русское уголовное право: Лекции. − Часть Общая. − Т.2. – М., - 1994.

13. Юшкин С.В. Новое, или "хорошо забытое старое", в российском уголовном праве: система наказуемости как категория уголовного права и ее соотношение с системой наказаний // Российский следователь. - 2001. - №6. - С.24-28.

 

Відповідаючи на перше питання слід дати визначення системи покарань. Необхідно враховувати, що система покарань повинна бути соціально обумовлена й повинна визначатися соціальними, економічними, політичними, кримінологічними й іншими факторами. Потрібно проаналізувати усі ознаки системи покарань. При цьому особливу увагу слід зосередити на характеристиці порядку розміщення покарань, що встановлений у ст. 51 КК України. Далі необхідно показати юридичне значення системи покарань.

Розкриваючи друге питання теми, необхідно проаналізувати історію побудови системи покарань, визначити пріоритетність побудови системи покарань в діючому кримінальному законодавстві по відношенню до кримінального кодексу 1960р. Особливу увагу слід приділити характеристиці системи покарань, що існує у чинному КК України, порівняно з системами покарань передбаченими в кримінальному законодавстві зарубіжних країн.

Характеризуючи класифікацію покарань необхідно мати на увазі, що вона може бути проведена по різним підставам: 1) за порядком їх призначення; 2) в залежності від встановленого у них строку; 3) в залежності від суб’єктів, до яких ці покарання можуть бути застосовані; 4) відокремлюють нарешті, покарання, що пов’язані з виправно-трудовим впливом на засуджених і не пов’язані з таким впливом.

Необхідно послідовно розглянути кожну з названих підстав, при цьому особливу увагу необхідно зосередити на характеристиці головних, додаткових й змішаних покарань. Далі потрібно стисло проаналізувати окремі види покарань.

На завершенні необхідно вказати на проблеми вдосконалення системи покарань. Розглянути питання ефективності окремих видів покарань, необхідності їх існування в законодавстві, а також можливість включення нових видів покарань до законодавства.

Тема 61. Позбавлення волі

Вступ.

1. Позбавлення волі в історії кримінального законодавства та за чинним кримінальним законодавством України.

2. Поняття, види та строки позбавлення волі.

3. Види виправно-трудових установ та порядок їх призначення.

4. Проблеми удосконалення кримінального законодавства, що регламентує позбавлення волі як вид покарання.

Висновки.

 

Література

1. Астемиров З.А. Проблемы теории уголовной ответственности и наказания: Учебное пособие по спецкурсу. - Махачкала,1987. - 90 с.

2. Багрий-Шахматов Л.В. Теоретические проблемы классификации уголовных наказаний. Воронеж, 1971.

3. Бандурка А.М. Правовое положение осужденных к лишению свободы. − Х. : Основа, 1997. - 242 с.

4. Белослудцев В.И. Проблемы назначения и исполнения уголовных наказаний в виде длительных сроков лишений свободы. – М., 1998.

5. Бойцова В.В. Уголовное и пенитенциарное право. Опыт Нидерландов и России //Прокурорская и следственная практика. - 2000. - №3. - С.166-173.

6. Бурдін В. Позбавлення волі на певний строк як вид покарання, що застосовується до неповнолітніх злочинців // Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції "Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні". − Львів, 2003. - С.382-384.

7. Галиакбаров Р.Р. Система и виды наказаний: Лекция. - Горький, 1986. -40 с.

8. Гальперин И.М. Наказание: социальные функции, практика применения. - М.: Юридическая литература, 1983. - 206 с.

9. Дементьев С.Н. Лишение свободы - уголовно-правовые и исправительно-трудовые аспекты. − Ростов-на-Дону, 1981.

10. Как заставить стандарты работать: Практ. руководство по эффект. применению междунар. тюрем. правил. - М.: Права человека, 1998. - 207 с.

11. Карпец И.И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы. − М., 1973.

12. Козлов П.П. К вопросу об основных средствах и методах обеспечения режима отбывания лишения свободы. – М., 1997.

13. Маврин А.Г. Применение наказания в виде лишения свободы за преступления против собственности. - М., 1982. - 64 с.

14. Минаков Ю.А. Пожизненное лишение свободы в законодательстве зарубежных государств: Вопросы назначения и исполнения наказания. – М., 1999.

15. Петропавлоский В. Нужна не гуманизация наказания, а нормализация условий содержания заключенных // Российская юстиция. - 2002. - №10. - С.43-44.

16. Радов Г. Пенітенціарна ідея: Думки на тему. - К.: МП "Леся", 1997. -288 с.

17. Рудник В.І. Функції кримінального покарання у вигляді позбавлення волі: декларації і реальність // Теорія оперативно-службової діяльності правоохоронних органів України: Наук. вид., За гол. ред. В.Л. Регульського. - Львів, 2000. - С.242-249.

18. Сундуров Ф.Р. Лишение свободы и социально-психологические предпосылки его эффективности. − Казань., 1980.

19. Скоков С. Рецидивна злочинність та ефективність покарання у вигляді позбавлення волі // Право України. - 1999. - №2. - С.84-85, 91.

20. Стецовский А.Ю. Многократное применение лишения свободы: осужденные и наказание: Учеб. Пособие. - М.: ВНИИ МВД СССР, 1990. - 64с.

21. Уголовное наказание и проблемы его исполнения: Сборник научных трудов. - М.,1988. - 128 с.

22. Уголовное наказание: Моногр. исслед. - К., 1997. - 314 с.

23. Хохряков Г.Ф. Парадоксы тюрьмы (Проблемы, дискуссии, предложения). - М.: Юрид. лит., 1991. - 224 с.

 

Відповідаючи на перше питання теми слід розглянути позбавлення волі в історії кримінального законодавства, а також проаналізувати історико-соціальний аспект даного інституту. В роботі необхідно показати місце позбавлення волі в системі покарань чинного кримінального законодавства України. Слід звернути особливу увагу на те, що позбавлення волі є основним покаранням і застосовується за скоєння злочинів, що складають значну суспільну небезпеку, коли, виходячи з характеру та ступеня суспільної небезпечності злочину та з урахуванням особи винного необхідна його ізоляція від суспільства з тим, щоб досягнути його виправлення та інших цілей покарання.

При висвітленні другого питання теми необхідно розкрити поняття та соціальне призначення позбавлення волі. Тут слід провести розмежування даного виду покарання від інших покарань, передбачених чинним КК України. Аналіз позбавлення волі передбачає перш за все з’ясування сутності (змісту) цього виду покарання, а також визначення його ефективності та можливостей досягнення поставлених перед ним цілей. Необхідно вказати на властиві для даного виду покарання особливості (наявність ознаки кари, певні обмеження, які воно тягне для засудженого, тривалість його відбування та ін.). Необхідно визначити терміни, на які призначається позбавлення волі, висвітлити залежність класифікації злочинів від термінів позбавлення волі. Характеризуючи терміни позбавлення волі необхідно підкреслити їх особливості при засудженні неповнолітніх.

Виклад третього питання потребує послідовного аналізу підстав обрання судом того чи іншого виду виправно-трудової чи виховно-трудової колонії. Такими є, наприклад, характер та тяжкість злочину, наявність попередніх судимостей, вік та стать засуджених. Слід звернути увагу на можливість вибору різних видів ВТУ, охарактеризувати це законодавче правило та показати його значення.

В заключній частині роботи необхідно дослідити проблему довгих та короткотермінових строків позбавлення волі. При цьому особливу увагу слід приділити проблемі включення до КК нових видів покарань, що передбачають позбавлення волі, а також проблемі реформування системи ВТУ. При висвітленні цих питань необхідно використовувати законодавство та монографічну літературу.

 

Тема 62. Покарання, що не пов’язані с позбавленням волі

 

План

Вступ.

1.Поняття покарань, що не пов’язані с позбавленням волі.

2.Види покарань, що не пов’язані с позбавленням волі.

2.1.Штраф.

2.2.Громадські роботи.

2.3.Виправні роботи.

2.4.Арешт.

2.5.Обмеження волі.

3.Проблеми удосконалення кримінального законодавства, яке регламентує застосування покарань, що не пов’язані з позбавленням волі.

Висновки.

Література

1. Багрий-Шахматов Л.В. Система уголовных наказаний и исправительно-трудовое право. − М.: Высшая школа МВД., 1969.

2. Багрий-Шахматов Л.В. Теоретические проблемы классификации уголовных наказаний. − Воронеж, 1971.

3. Гальперин И.М. Наказание: социальные функции, практика применения. − М., 1983.

4. Бушуев И.А. Исправительные работы. - М., 1968.

5. Дрьомин В. Соціальні та правові підстави застосування в Україні покарань, альтернативних позбавленню волі // Право України. - 2000. -№6. - С.27–31.

6. Журавель М.П. Наказания не связанные с мерами исправительно-трудового воздействия на осужденных, и их исполнение: Учеб. пособие. - М.: МВШМ МВД СССР., 1986. - 58 с.

7. Карпец И.И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы. − М., 1973.

8. Комарицкий С.И. Рецидивная преступность осужденных к наказаниям не связанным с лишением свободы (вопросы методики): Учебное пособие. - М., 1990. - 72 с.

9. Наказания, не связанные с лишением свободы/ Под ред. И.М. Гальперина. - М.: Юрид. лит., 1972. - 152 с.

10. Проблемы применения наказаний, не связанных с лишением свободы: Сборник научных трудов. - М., 1988. - 104 с.

11. Рябоконь Л. Альтернативное перевоспитание: Сегодня в колониях Украины находится почти три тысячи несовершеннолетних заключённых. // День. - 2003. - №103. - С.5.

12. Содействие становлению механизма реализации альтернативных мер наказания в Российской Федерации: Материалы междунар. семинара, Самара, 24-27 марта 2002 г. - М.: Penal Reform International, 2002. – 86 с.

13. Филимонов О. Токийские правила и российская практика применения наказаний, не связаннх с лишением свободы // Российская юстиция.-2003. - №2. - с. 48-50.

 

При відповіді на перше питання теми слід розглянути види покарань, що не пов’язані з позбавленням волі, які з’явилися в кримінальному законодавстві України. В межах цього розділу слід провести історичний аналіз існування видів покарань, не пов’язаних з ізоляцією від суспільства, що існували в кримінальному законодавстві України. Необхідно показати місце цих видів покарання в системі покарань чинного законодавства України. Особливо слід зосередити увагу на тому, що вони призначаються, як правило, за злочини невеликої та середньої тяжкості особам які не становлять великої суспільної небезпеки й тому не потребують ізоляції від суспільства.

Висвітлюючи друге питання теми необхідно дати аналіз найбільш поширених видів покарання: штраф, громадські роботи, виправні роботи, арешт, обмеження волі. Слід розкрити їх соціальне значення. Тут необхідно вказати на притаманні цим видам покарання особливості (наявність ознаки кари, встановлення обмежень, які вони тягнуть для засудженого, тривалість їх відбування та ін.). Особливу увагу слід приділити проблемам практики, що зустрічаються при неможливості застосування таких видів покарань до певних категорій засуджених (неповнолітні, інваліди, вагітні жінки та ін.). Окремо слід зосередитися на строках та розмірах таких видів покарань.

Слід зосередити увагу на закріплені у ч.4 ст.53 та ч.3 ст.57 КК України можливості суду, особам, визнаним непрацездатними, а також особам, що стали непрацездатними після вироку суду, заміни виправних робіт штрафом, а при неможливості сплатити штраф, заміни його громадськими або виправними роботами. Необхідно проаналізувати умови таких замін.

Наприкінці слід розглянути проблему вдосконалення кримінального законодавства, яке стосується таких видів покарання. Необхідно виказати свою думку з приводу строків і розмірів зазначених видів покарань, доцільності встановлення обмежень застосування певних видів покарань для певних категорій засуджених.

 

Тема 63. Виправні роботи як вид покарання

План

Вступ.

1. Поняття виправних робіт без позбавлення волі та їх місце в системі покарання за кримінальним кодексом України.

2. Зміст виправних робіт як виду покарання, його строки.

3. Наслідки ухилення від відбування виправних робіт. Умови заміни виправних робіт іншими видами покарання.

4. Проблема вдосконалення кримінального законодавства, що регламентує виправні роботи як вид покарання.

Висновки.

 

Література

1. Багрий-Шахматов Л.В. Система уголовных наказаний и исправительно-трудовое право. − М.: Высшая школа МВД, 1969.

2. Багрий-Шахматов Л.В. Теоретические проблемы классификации уголовных наказаний. − Воронеж, 1971.

3. Гальперин И.М. Наказание: социальные функции, практика применения. − М., 1983.

4. Дрьомин В. Соціальні та правові підстави застосування в Україні покарань, альтернативних позбавленню волі // Право України. - 2000. -№6. - С.27–31.

5. Журавель М.П. Наказания не связанные с мерами исправительно-трудового воздействия на осужденных, и их исполнение: Учеб. пособие. - М.: МВШМ МВД СССР, 1986. - 58 с.

6. Карпец И.И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы. − М., 1973.

7. Комарицкий С.И. Рецидивная преступность осужденных к наказаниям, не связанным с лишением свободы (вопросы методики): Учебное пособие. - М., 1990. - 72 с.

8. Наказания, не связанные с лишением свободы - М.: Юрид. лит., 1972. - 152 с.

9. Проблемы применения наказаний, не связанных с лишением свободы: Сборник научных трудов. - М.,1988. - 104 с.

10. Бушуев И.А. Исправительные работы. – М., 1968.

11. Рябоконь Л. Альтернативное перевоспитание.: Сегодня в колониях Украины находится почти три тысячи несовершеннолетних заключённых. // День. - 2003. - №103. - С.5.

12. Содействие становлению механизма реализации альтернативных мер наказания в Российской Федерации: Материалы междунар. семинара, Самара, 24-27 марта 2002 г. - М.: Penal Reform International, 2002. – 86 с.

13. Филимонов О. Токийские правида и российская практика применения наказаний, не связанных с лишением свободы // Российская юстиция. -2003. - №2. - с.48-50.

 

При відповіді на перше питання теми слід розглянути виправні роботи без позбавлення волі в історії кримінального законодавства, а також проаналізувати історико-соціальні аспекти даного інституту. Необхідно дати поняття виправних робіт без позбавлення волі й показати їх місце у системі покарань чинного законодавства України. Особливо слід зосередити увагу на тому, що виправні роботи призначаються, як правило за злочини невеликої та середньої тяжкості особам, які не становлять великої суспільної небезпеки, й тому не потребують ізоляції від суспільства.

Висвітлюючи друге питання теми необхідно дати аналіз виправних робіт й розкрити їх соціальне призначення. Тут слід провести відокремлення цього виду покарання від інших покарань, що передбачені чинним КК. Аналіз виправних робіт передбачає перед усім розуміння сутності (змісту) цього виду покарання, а також визначення його ефективності й тих можливостей, якими він володіє по досягненню цілей, що перед ним стоять. Тут необхідно вказати на притаманні цьому виду покарання особливості (наявність ознаки кари, встановлення обмежень, які він тягне для засудженого, тривалість його відбування й ін.). Особливу увагу слід приділити строкам призначення виправних робіт й розмірам утримань з заробітку засудженого.

У третьому питання слід зосередити увагу на закріпленій у ч.3 ст.57 КК України можливості суду, особам, визнаним непрацездатними, а також особам, що стали непрацездатними після вироку суду, заміни виправних робіт штрафом. Необхідно проаналізувати умови такої заміни.

Відповідаючи на четверте питання теми слід звернутися до ст.30 КК України, де визначено наслідки ухилення від відбування виправних робіт без позбавлення волі. Також необхідно розкрити умови заміни виправних робіт покараннями в виді позбавлення волі в випадку злісного ухилення особи від їх відбування.

Наприкінці слід розглянути проблему вдосконалення кримінального законодавства, яке регламентує виправні роботи як вид покарання. Необхідно виказати свою думку з приводу питання про доцільність виконання виправних робіт у інших місцях (не по місцю роботи засудженого), які визначаються органами що відають застосуванням виправних робіт, але у районі проживання засудженого. Слід розглянути проблему збільшення нижнього розміру утримання з заробітку засудженого, заборони засудженим особам без дозволу відповідних органів залишати кордони України під час перебігу строку виправних робіт, а також встановлення для нього обов`язку з’являтися у ці органи для реєстрації один раз у квартал. Необхідно також виказати свою думку по проблемам надання засудженому чергової відпустки під час перебігу строку відбування виправних робіт й включення часу відбування виправних робіт у трудовий стаж, а також про проблему включення до Особливої частини КК спеціальної статті, яка передбачає кримінальну відповідальність за ухилення від відбування виправних робіт.

 

Тема 64. Загальні засади призначення покарання за кримінальним правом України

Вступ.

1. Загальні засади і принципи призначення покарання за кримінальним правом України.

2. Призначення покарання в межах, встановлених санкцією статті закону, що передбачає відповідальність за скоєний злочин.

3. Значення положень Загальної частини кримінального законодавства для призначення покарання.

4. Врахування при призначенні покарання характеру та ступеня суспільної небезпеки скоєного злочину.

5. Врахування при призначенні покарання особи винного.

6. Обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання та їх значення для призначення покарання.

Висновки.

 

Література

1. Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву. - К.: Вища школа, 1980. - 216 с.

2. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях: Пер. с итал. - М.: Фирма "СТЕЛС", 1995. - 304 с.

3. Валиев С.А. Личность виновного и ее исследование при назначении наказания // Известия высших учебных заведений. Правоведение (г.Санкт-Петербург). - 2002. - №4. - С. 153-165.

4. Виттенберг Г.Б. Назначение наказания, его эффективность и освобождение от уголовной ответственности и наказания: Учеб. пособие.- Иркутск: Иркут. гос. ун-т, 1978. - 90 с.

5. Гаверов Г.С. Проблемы наказания несовершеннолетних преступников - Иркутск: Изд-во Иркут.ун-та,1986. - 232 с.

6. Карпец И.И. Индивидуализация наказания в советском уголовном праве. − М.: Юрид. лит.,1961. - 152 с.

7. Карпец И.И. Отягчающие и смягчающие обстоятельства в советском уголовном праве - М.: Юрид. лит.,1959. - 120 с.

8. Кругликов Л.Л. Смягчающие и отягчающие ответственность обстоятельства в уголовном праве. − Воронеж., 1985.

9. Кузнецова Н.Ф. Значение преступных последствий для уголовной ответственности. - М.: Юрид. лит., 1958. - 220 с.

10.Горелик А.С. Наказание по совокупности преступлений и приговоров. - Красноярск, 1991.

11.Соловьёв А.Д. Вопросы применения наказания по советскому уголовному праву. – М., 1958.

12.Мясников О. Индивидуализация наказания с учетом смягчающих обстоятельств // Российский экономический журнал. - 2002. - №8. - с.61-62.

13.Непомнящая Т. Мера наказания: понятие и критерии ее определения судом // Уголовное право. - 2003. - №1. - с.41-42.

14.Новоселов Г.П. Критерий определения судом меры наказания: Учеб. пособие - Свердловск: Свердл. юрид. ин-т., 1984. - 72 с.

15.Российское уголовное право. Общая часть: Учебник / Под ред. А.В.Наумова - М.: МВШМ МВД России,1994. - 458 с.

16.Скрябин М.А. Общие начала назначения наказания и их применение к несовершеннолетним. - Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1988. - 125 с.

17.Соловьев А.Д. Вопросы применения наказания по советскому уголовному праву. − М., 1958.

18.Уголовное наказание: (Моногр. Исслед). - К.; Донецк, 1997. - 314 с.

19.Флоря К.Н. Назначение наказания с учетом причин совершенного преступления. Под ред. Г.А. Кригера - Кишинев: Штиинца, 1980. – 135 с.

20.Чернова Т. Назначение наказания по совокупности приговоров // Российская юстиция. - 1999. - №10. - С.46-48.

21.Чернова Т. Назначение наказания по совокупности приговоров // Российская юстиция. - 2001. - №8. - С.68-69.

 

При викладенні першого питання теми слід розглянути історію розвитку інституту загальних засад призначення покарання. Особливу увагу слід приділити характеристиці статті 65 КК України , що визначає загальні засади призначення покарання. Слід розглянути питанні про відмежування загальних засад призначення покарання від принципів призначення покарання. Слід враховувати, що загальні засади призначення покарання, як їх закріплено в законі, складаються в своїй сукупності з наступних трьох критеріїв:

а) суд визначає покарання в межах, встановлених санкцією статті закону, що передбачає відповідальність за цей злочин;

б) суд визначає покарання у відповідності до положень Загальної частини КК України;

в) суд визначає покарання, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

При характеристиці першого критерію слід розкрити значення призначення судом покарання лише в межах (рамках) санкції статті Особливої частини КК України, за якою кваліфіковано діяння винного. Необхідно показати вияв цієї тенденції в структурі санкцій. Слід мати на увазі, що в чинному кримінальному законодавстві існують відносно-визначені санкції, альтернативні санкції та кумулятивні санкції статей Особливої частини КК. В роботі слід коротко їх проаналізувати та особливу увагу необхідно приділити характеристиці мінімумів та максимумів санкцій.

При розгляді другого критерію важливо вказати, які принципові положення, що відносяться як до злочину, до умов відповідальності за нього, так і до призначення покарання, видів покарання та звільненню від покарання, необхідно враховувати в якості передумови застосування покарання. Слід також детально проаналізувати ці передумови застосування покарання.

При висвітленні третього критерію загальних засад призначення покарання особливу увагу слід приділити тяжкості злочину (характер та ступінь суспільної небезпеки). Необхідно розкрити зміст понять «характер» (якісна характеристика) та «ступінь» (кількісна характеристика) суспільної небезпеки діяння, а також назвати об’єктивні та суб’єктивні обставини, що впливають на характер та ступінь суспільної небезпеки злочину.

Далі слід розглянути обставини, які характеризують особу винного. Необхідно звернути увагу на те, що в ст.65 КК України говориться про врахування особи винного, а не її суспільної небезпеки. Подібна термінологічна розбіжність не є випадковою, а відображає той стан, коли при призначенні покарання враховується більш широке коло обставин, що характеризують особу винного, ніж дані про його суспільну небезпеку. В роботі слід проаналізувати дані про особу винного, які враховуються судовою практикою при призначенні покарання у відповідності до загальних засад призначення покарання.

При відповіді на шосте питання теми необхідно виходити з того, що ст.65 КК України, окреслюючи загальні засади призначення покарання, включає до них в якості складового елементу обов’язкове врахування судом обставин справи, що пом’якшують та обтяжують покарання. Слід мати на увазі, що в літературі пропонувались різні найменування цих обставин. Враховуючи, що закон пов’язує з пом’якшуючими та обтяжуючими обставинами серйозні правові наслідки потрібно дати визначення таких обставин та з’ясувати їх кримінально-правове значення. Необхідно також перерахувати пом’якшуючі та обтяжуючі відповідальність обставини, що враховуються судом при призначенні покарання. При вивченні даного питання слід зупинитися на двох моментах: про вичерпний та невичерпний перелік обставин, що пом’якшують чи обтяжують покарання, та про врахування цих обставин у випадку, коли їх включено законодавцем в якості ознаки складу злочину. Розглядаючи питання про врахування судом пом’якшуючих та обтяжуючих обставин при призначенні покарання, необхідно показати сам «механізм» такого врахування. При цьому особливу увагу слід приділити мотивуванню покарання у вироку. На завершення, необхідно обгрунтувати положення про те, що обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання повинні розглядатись не ізольовано, а в єдиній сукупності, де одні з них підкріплюються взаємно, другі - нейтралізуються, треті - виступають як більш значні і т.д. Слід також розглянути проблему доповнення переліків пом’якшуючих та обтяжуючих покарання обставин деякими іншими найбільш типовими обставинами, що зустрічаються в судовій практиці та проблему надання права суду з урахуванням характеру скоєного злочину не визнавати деякі обставини, зазначені в законі, в якості обтяжуючих відповідальність.