Тема 8. Склад злочину 1 страница
План
План
План
План
План
План
План
Вступ.
1. Одиничний злочин як структурний елемент множинності злочинів.
2. Прості одиничні злочини.
3. Ускладненні одиничні злочини.
3.1. Триваючі одиничні злочини.
3.2. Продовжувані одиничні злочини.
3.3. Складні (складені) одиничні злочини.
4. Відмежування одиничних злочинів від множинності злочинів.
Висновки.
Література
1. Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву Украины. – Харьков, 2000.
2. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. – М., 1972.
3. Криволапов Г.Г. Множественность преступлений по советскому уголовному праву. – М., 1974.
4. Малков В.П. Множественность преступлений и её формы по советскому уголовному праву. – Казань, 1982.
5. Красиков Ю.А. Множественность преступления (понятие, виды, наказуемость). – М., 1988.
6. Кривошеин П.К. Повторность в советском уголовном праве. – К., 1990.
7. Дагель П.С. Множественность преступлений. – Владивосток, 1969.
8. Караев Т.Э. Повторность пре ступлений. – М., 1983.
9. Яковлєв А.М. Борьба с рецидивной преступностью. – М., 1964.
10. Зинченко И.А. Составные преступления в советском уголовном праве. Автореф. дис… канд.юрид.наук. – Харьков, 1990.
11. Ришелюк А. Проблематика триваючого злочину. – Радянське право.– 1991. – № 5.
12. Владимиров В., Криволапов Г. Соотношение продолжаемых и повторных преступлений. // Советская юстиция. – 1974. – № 19.
13. Ляпунов Ю. Квалификация составных (сложных) пре ступлений. // Социалистическая законность. – 1982. – № 1.
14. Ораздурдыев А.М. Разграничение длящихся и продолжаемых преступлений. // Проблемы совершенствования законодательства по укреплению правопорядка и усиление борьбы с правонарушениями. Межвуз. сб. научн. тр. – Свердловськ, 1982. – с. 129-133.
Необхідною умовою правильної кримінально-правової оцінки злочинного діяння та призначення покарання за нього є з`ясування того, чи здійснено особою одиничний злочин, чи ж у вчиненому нею мають місце ознаки кількох самостійних злочинів. Тому дослідження в рамках курсової роботи теми “Поняття і види одиничних злочинів” має не лише теоретичне, але й важливе практичне значення.
Перше питання теми передбачає проведення детальної характеристики соціальної і юридичної сутності одиничного злочину. Роботу над ним слід розпочати з вироблення поняття одиничного злочину. Оскільки в теорії сучасного кримінального права немає єдності в розумінні ознак одиничного злочину, то, враховуючи різні точки зору з цієї проблеми, які відображено в науковій літературі, необхідно виявити основні ознаки, властиві одиничному злочину й розкрити їх зміст. Вирішивши це завдання, слід сформулювати поняття одиничного злочину та охарактеризувати його з точки зору співвідношення його юридичної форми та матеріального змісту. Оскільки питання про одиничні злочини виникає у зв'язку із проблематикою множинності, то слід розкрити їх роль як структурного елементу множинності злочинів, визначити при цьому, що саме має значення для констатації у вчиненому множинності злочинів: кількість вчинених дій чи кількість реалізованих складів злочину.
Продовжуючи роботу над першим питанням, потрібно коротко торкнутися тих підстав, з яких законодавець визнає певні види людської поведінки (вчинок, вчинки) самостійним, одиничним злочином, відобразити причини, з яких властивості таких вчинків лягли в основу конструкції норм Особливої частини КК України.
Відповідь на друге питання плану потребує ретельного аналізу юридичних ознак простого одиничного злочину. У роботі необхідно особливу увагу приділити особливостям його юридичної конструкції, яка дає можливість відокремлювати його від ускладнених одиничних злочинів.
Приступаючи до опрацювання третього розділу роботи, необхідно взяти до уваги, що відокремлення ускладнених одиничних злочинів у самостійний вид злочинів грунтується, окрім загальної юридичної конструкції одиничного злочину, на наявності певних додаткових, специфічних ознак. Тому робота над цим питанням передусім повинна бути спрямована на виявлення цих ознак.
У курсовій роботі рекомендується виходити з розповсюдженої в сучасній науці кримінального права тричленної класифікації ускладнених одиничних злочинів (триваючі, продовжувані, складні). Тому слід з’ясувати, які ознаки покладено в основу такої класифікації. Окрім того, на підставі вивчення спеціальної літератури потрібно висловити свою думку про можливість виділення як окремих видів ускладнених одиничних злочинів так звані злочини з двома діями, злочини, які кваліфікуються наявністю додаткових тяжких наслідків, злочини, у основі яких лежать альтернативні дії.
Характеризуючи триваючі й продовжувані злочини необхідно визначити їх поняття, проаналізувати юридичну конструкцію, дійти висновків про їх спільні та відмінні риси. Рекомендується розглянути точки зору, які існують з питання про особливості структури продовжуваних злочинів, оцінити обґрунтованість висловлених у науковій літературі думок про тотожність між продовжуваними та повторюваними злочинами.
Розглядаючи складні (складені) злочини, обов’язково слід виявити причини, з яких законодавець об’єднав діяння, що входять до їх об’єктивної сторони, у один склад злочину, проаналізувати два основних види складних злочинів (так звані враховану законом реальну сукупність та враховану законом ідеальну сукупність). Необхідно дійти висновків з питання про співвідношення між суспільною небезпечністю складного злочину в цілому та суспільною небезпечністю окремих злочинних дій, що входять до нього.
Опрацьовуючи четверте питання плану потрібно, зокрема, проаналізувати висловлені в літературі думки про можливість відокремлення одиничних злочинів від множинності злочинів лише за окремими елементами складу злочину (наприклад, тільки за об’єктивною стороною). Приймаючи до уваги різноманіття юридичних конструкцій одиничного злочину, необхідно дійти висновків про реальність подібних тверджень. Також слід визначити, яке практичне значення має відмежування одиничних злочинів від множинності злочинів.
Тема 55. Повторність злочинів
Вступ.
1. Поняття та види повторності злочинів.
2. Види фактичної повторності.
2.1. Повторність тотожних злочинів.
2.2. Повторність однорідних злочинів.
3. Повторність злочинів, яка пов'язана із засудженням (рецидив).
3.1. Загальний та спеціальний рецидив
3.2. Простий та складний (багаторазовий) рецидив.
3.3. Пенітенціарний рецидив та рецидив тяжких і особливо тяжких злочинів
4. Значення повторності злочинів для кваліфікації злочинів та призначення покарання.
Висновки.
Література
1. Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву Украины. – Харьков, 2000.
2. Кривошеин П.К. Повторность в советском уголовном праве. – К., 1990.
3. Красиков Ю.А. Множественность преступления (понятие, виды, наказуемость). – М., 1988.
4. Панько К.А. Вопросы общей теории рецидива в советском уголовном праве. – Воронеж, 1988.
5. Караев Т.Э. Повторность преступлений. – М., 1983.
6. Малков В.П. Множественность преступлений и её формы по советскому уголовному праву. – Казань, 1982.
7. Алиев Н.Б. Повторность и рецидив преступлений по советскому уголовному праву. – Махачкала, 1976.
8. Зелинский А.Ф. Квалификация повторных преступлений: Учебное пособие. – Волгоград, 1976.
9. Криволапов Г.Г. Множественность преступлений по советскому уголовному праву. – М., 1974.
10. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. – М., 1972.
11. Малков В.П. Повторность преступлений. – Казань, 1970.
12. Гришанин П.Ф. Ответственность преступников – рецидивистов по советскому уголовному праву. − М., 1974.
13. Яковлев А.М. Борьба с рецидивной преступностью. − М., 1964.
Приступаючи до виконання основної частини курсової роботи, присвяченої повторності як виду множинності злочинів необхідно, передусім, сформулювати поняття повторності, виходячи при цьому з положень кримінального закону і досягнень науки кримінального права. Слід відзначити, які ознаки відрізняють повторність злочинів від продовжуваних та триваючих злочинів (відсутність внутрішнього зв’язку між діяннями, що входять до її складу тощо). Слід зупинитися на відмінності повторності від злочинів, об’єктивна сторона яких характеризується вчиненням певних діянь неодноразово (ст. 434 КК) та систематично (ст. 120, 303, 390). Далі необхідно визначити ознаки повторності злочинів та розкрити їх зміст. На підставі аналізу точок зору, що висловлено у спеціальній літературі, та змісту приписів, що містяться в розділі VII Загальної частини КК рекомендується знайти обґрунтування існуючому у вітчизняному кримінальному праві поділу повторності на види: не пов’язана із засудженням (фактична) та пов’язана із ним (рецидив).
Приступаючи до аналізу окремих видів фактичної повторності необхідно з’ясувати, які злочини у кримінальному праві визнаються однорідними, оцінити думки, що зустрічаються у літературі про збіг повторності однорідних злочинів та сукупності злочинів, навести приклади, коли дійсно можливий такий збіг. Розглядаючи повторність тотожних злочинів слід оцінити різні погляди, висловлені в літературі стосовно її змісту й кількісної характеристики. При аналізі повторності тотожних злочинів важливо з’ясувати, має значення в цьому випадку юридична чи лише загальна тотожність злочинів.
Описуючи рецидив як різновид повторності злочинів слід взяти до уваги, що в літературі пропонуються різні варіанти його класифікації. Необхідно послідовно розглянути види рецидиву злочинів, порівняти суспільну небезпечність загального та спеціального рецидиву, розкрити значення однорідності злочинів стосовно питання про спеціальний рецидив, розкрити зміст пенітенціарного та рецидиву тяжких та особливо тяжких злочинів.
У роботі над останнім питанням плану слід відобразити значення повторності й рецидиву для кваліфікації злочинів та призначення покарання. В ній слід торкнутися випадків, коли при кваліфікації необхідне відмежування їх від суміжних понять (реальної сукупності, продовжуваних злочинів). Проаналізувавши відповідні приписи Загальної та Особливої частини, необхідно розглянути роль повторності й рецидиву як кваліфікуючої ознаки, як обставини, що обтяжує покарання, необхідність врахування повторності й рецидиву злочинів у оцінці суспільної небезпечності особи, значенні різновидів повторності як обставини, що перериває строки давності (ст. 49, ст. 80 КК), є підставою скасування звільнення від покарання з випробуванням (ст. 78 КК) тощо.
Тема 56. Сукупність злочинів
Вступ.
1. Поняття та ознаки сукупності злочинів.
2. Види сукупності злочинів.
3. Особливості кваліфікації злочинів при ідеальній та реальній сукупності.
4. Відмінність сукупності злочинів від одиничного злочину та від конкуренції норм Особливої частини кримінального права.
5. Кримінально-правове значення сукупності злочинів.
Висновки.
Література
1. Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву Украины. – Харьков, 2000.
2. Красиков Ю.А. Множественность преступления (понятие, виды, наказуемость). – М., 1988.
3. Малков В.П. Множественность преступлений и её формы по советскому уголовному праву. – Казань, 1982.
4. Малков В.П. Совокупность преступлений (вопросы квалификации и назначения наказания). – Казань, 1974
5. Криволапов Г.Г. Множественность преступлений по советскому уголовному праву. – М., 1974.
6. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. – М., 1972.
7. Никифоров А.С. Совокупность преступлений. – М., 1965.
8. Портнов И. Особенности квалификации идеальной совокупности преступлений // Советская юстиция. – 1983. – № 16.
9. Куринов Б.А. Квалификация при совокупности преступлений и конкуренции уголовно-правовых норм. // Вестник МГУ. – Серия 11., Право. – 1983. – № 2. – с. 20-28.
Необхідною умовою правильної кримінально-правової оцінки злочинного діяння та призначення покарання за нього є з`ясування того, чи здійснено особою одиничний злочин, чи ж у вчиненому нею мають місце ознаки кількох самостійних злочинів. Тому дослідження в рамках курсової роботи теми “Сукупність злочинів” має не лише теоретичне, але й важливе практичне значення.
Перше питання плану передбачає проведення детальної характеристики соціальної й юридичної сутності сукупності злочинів. Роботу над ним слід розпочати з аналізу поняття сукупності злочинів. Далі необхідно визначити юридичні ознаки цього виду множинності, виходячи при цьому передусім з приписів, що містяться у ст. 33 КК. Визначаючи поняття, зміст та значення кожної з ознак сукупності, необхідно дійти до висновку про те, що означає “передбачення злочинів різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК” (при цьому обов’язково проілюструвавши це положення прикладами з чинного КК України), яке значення має словосполучення “за жоден з яких її не було засуджено”, чим визначається правове становище особи, злочини якої утворюють сукупність. Розкриваючи ознаки сукупності, необхідно обов’язково з’ясувати (і відобразити це в роботі), чому у сукупності злочинів не можна враховувати злочини, за які особа була звільнена від кримінальної відповідальності.
Приступаючи до роботи над другим питанням, необхідно мати на увазі, що чинний КК України не містить жодних спеціальних вказівок про види сукупності, а відомі сьогодні науці й практиці її види було виділено, виходячи з особливостей поведінки особи при скоєнні нею кількох злочинних діянь. Розглядаючи види сукупності, слід порівняти характер і ступінь суспільної небезпечності реальної і ідеальної сукупності. Необхідно підкреслити практичне значення поділу сукупності на види, висловити думку з питання про можливість виділення інших видів сукупності злочинів. Потрібно також проаналізувати характер зв’язку між діяннями, скоєними в ідеальній та реальній сукупності.
Розкриваючи ознаки, властиві ідеальній сукупності, необхідно, зокрема, дійти висновку про притаманність їй такої ознаки як одночасність вчинення діянь. Аналізуючи реальну сукупність необхідно виявити риси, що об’єднують її з ідеальною сукупністю та риси, за якими вона відрізняється він неї, а також відобразити, які саме самостійні злочинні дії можуть утворити цей різновид сукупності злочинів, обов’язково навівши приклади цього. Після вивчення рекомендованої літератури рекомендується сформулювати загальні правила, які полегшують виявлення та аналіз того чи іншого виду сукупності.
При роботі над третім питанням слід пам’ятати, що в ідеальну сукупність можуть увійти лише різні склади злочинів, а реальну сукупність здатні утворити також і різновиди одного і того ж складу. Торкаючись питання про кваліфікацію злочинів при сукупності слід оцінити ті випадки, коли вчинене, фактично являючи собою реальну сукупність злочинів, кваліфікується все ж за однією статтею КК в силу малозначності одного злочину порівняно з іншим. Бажано виявити правила кваліфікації злочинів за ідеальною та реальною сукупністю.
Оскільки у деяких злочинах діяння, що входять до їх об’єктивної сторони, законодавцем об’єднано у один склад, то в рамках даної теми необхідно розглянути відмінності, які існують між сукупністю злочинів і одиничними злочинами (передусім складеними одиничними злочинами: так званою врахованою законом реальною сукупністю й врахованою законом ідеальною сукупністю). Виявивши випадки, коли при застосуванні кримінального закону можливе виникнення ускладнень при відмежуванні сукупності злочинів від одиничних злочинів, необхідно відобразити, які рекомендації вироблено наукою кримінального права щодо критеріїв та принципів проведення такого відмежування.
Продовжуючи роботу над четвертим питанням плану, слід визначити поняття конкуренції кримінально-правових норм з метою виявлення випадків подібності з нею ідеальної сукупності злочинів (коли при кваліфікації діяння з’ясовується, що для застосування до нього претендують дві або більше кримінально-правові норми, хоча насправді вчинено лише один (одиничний) злочин). Необхідно виявити відмінність сукупності від конкуренції й з’ясувати, яким чином слід вирішувати такі проблеми.
Висвітлюючи останнє питання плану слід, враховуючи соціальну і правову природу сукупності злочинів, оцінити її суспільну небезпечність, відобразивши це в роботі. Потрібно відобразити значення сукупності для кримінально-правової оцінки (кваліфікації) злочинів, для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, від покарання, а також коротко висвітлити передбачений законом порядок призначення покарання за сукупністю злочинів.
Тема 57. Звільнення від кримінальної відповідальності
Вступ.
1. Поняття звільнення від кримінальної відповідальності і його правові наслідки.
2. Види звільнення від кримінальної відповідальності.
3. Підстави й умови загальних видів звільнення від кримінальної відповідальності:
3.1. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із дійовим каяттям та у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.
3.2. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки.
3.3. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки.
3.4. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Висновки.
Література
1. Келина С. Г. Теоретические вопросы освобождения от уголовной ответственности. – М., 1974.
2. Скибицкий В. В. Освобождение от уголовной ответственности и от отбывания наказания. – К., 1987.
3. Кривоченко Л. Н. Освобождение от уголовной ответственности с применением мер общественного или административного воздействия: Учебное пособие. – Харьков, 1981.
4. Виттенберг Г.Б. Вопросы освобождения от уголовной ответственности и наказания с применением мер общественного воздействия: Учебное пособие. – Ч. 1 – Иркутск, 1970.; – Ч. 2. – Иркутск, 1971.
5. Никулин С.И. Деятельное раскаяние и его значение для органов внутренних дел в борьбе с преступностью: Учеб. пособие / Под ред. Н.И. Загородникова. – М., 1985.
6. Тенчов Э.С. Специальные виды освобождения от уголовной ответственности: Текст лекции. – Иваново, 1982.
7. Щерба С.П., Савкин А.В. Деятельное раскаяние в совершенном преступлении: Практическое пособие / Под общ. ред. С.П. Щерба. – М., 1997.
8. Ткачевский Ю.М. Давность в советском уголовном праве. – М., 1978.
9. Смольников В.Е. Давность в уголовном праве. – М.: Юрид. лит., 1973.
10. Магомедов А. А. Правовые последствия освобождения от уголовной ответственности. – Саратов, 1994.
11. Аликперов Х.Д. Преступность и компромис. – Баку, 1992.
12. Житний О.О. Юридична природа звільнення від кримінальної відповідальності: деякі вади термінології // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ. – 2001. – №14.
13. Житний О.О. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям: Монографія. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. -152 с.
Роботу над першим питанням роботи слід розпочинати з вивчення поняття звільнення від кримінальної відповідальності. Після цього потрібно з’ясувати, на яких етапах розвитку кримінально-правових відносин можливе настання цього правового наслідку вчиненого злочину, визначити, які державні органи мають право його застосовувати, чим він відрізняється від випадків, коли кримінальна відповідальність виключається, а також провести розмежування між звільненням від кримінальної відповідальності й звільненням від покарання. Окрім того, потрібно охарактеризувати кримінально-правові наслідки звільнення особи від кримінальної відповідальності (його вплив на розвиток кримінально-правових відносин, можливість врахування у множинності злочинів тих діянь, за які особу було звільнено від відповідальності тощо). При цьому слід враховувати положення чинного КК (зокрема, ч. 4 ст. 32, ч. 1 ст. 33, ст. 89 КК тощо).
Наступне питання вимагає проведення класифікації тих різноманітних видів звільнення від кримінальної відповідальності, які містяться у вітчизняному законодавстві. Слід вказати, який критерій кладеться в основу тієї чи іншої класифікації. При проведенні класифікації потрібно приділяти увагу практичному значенню класифікації звільнення від кримінальної відповідальності.
Робота над третім розділом роботи потребує визначення змісту підстав та умов тих видів звільнення від кримінальної відповідальності, які передбачено у розділі ІХ Загальної частини КК України (статтями 45-49). При цьому рекомендується дійти висновків з питання, що слід визнати підставами, а що – умовами того чи іншого виду звільнення.
Аналіз більшості з конкретних видів звільнення від кримінальної відповідальності, передбачених розділом ІХ Загальної частини КК потребує визначення того, який злочин у кримінальному праві слід вважати вчиненим вперше, а також звернення до класифікації злочинів, що міститься у ст. 12 КК. Слід звернути увагу, що при з'ясуванні змісту окремих умов звільнення від кримінальної відповідальності (таких, як “відшкодування збитків”, “усунення шкоди”, “активне сприяння розкриттю злочину”) потребує в окремих випадках звернутися до приписів не лише кримінального, але й кримінально-процесуального, цивільного законодавства. Потрібно визначити також, чи вимагається для здійснення звільнення від кримінальної відповідальності того чи іншого виду усієї сукупності зазначених у відповідній статті обставин, чи достатньо кількох із них.
Розглядаючи зміст умов звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченого ст. 47 КК, потрібно звернути увагу на умовність (тимчасовість, відкладеність) цього виду звільнення, у зв'язку із чим визначити зміст вимог до посткримінальної поведінки особи, переданої на поруки, кримінально-правове значення порушення цих вимог.
При аналізі змісту звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченого ст. 49 КК, необхідно окремо зупинитися на обставинах, що припиняють і переривають перебіг строків давності, а також на випадках незастосування судом давності.
У висновках роботи рекомендується, зокрема, висловити власну точку зору з питання щодо того, чи є підстави вважати звільнення від кримінальної відповідальності порушенням презумпції невинуватості, а також дати оцінку цьому інституту як засобу втілення гуманізму, економії кримінальної репресії, розвантаження системи кримінальної юстиції.
Тема 58. Поняття покарання за кримінальним правом України
План
Вступ.
1. Поняття покарання.
2. Ознаки та цілі покарання.
3. Кара як зміст покарання.
Висновки.
Література
1. Анденес И. Наказание и предупреждение преступлений. − Москва., 1979.
2. Астемиров З.А. Проблемы теории уголовной ответственности и наказания: Учебное пособие по спецкурсу. - Махачкала, 1987. - 90 с.
3. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях: Пер. с итал. - М.: Фирма "СТЕЛС", 1995.- 304 с.
4. Галиакбаров Р.Р. Система и виды наказаний: Лекция. - Горький, 1986. - 40 с.
5. Гальперин И.М. Наказание: социальные функции, практика применения - М.: Юридическая литература, 1983. -206 с.
6. Гацелюк В.О.Деякі аспекти імплементації Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод у національне кримінальне законодавство //Вісник Луганської Академії внутрішніх справ МВС України. - 2001. - №1. - С.56-70.
7. Європейська Конвенція про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню. (Страсбург, 26 листоп. 1987 року): Ратифіковано законом №33/97-ВР від 24.01.97 // Юридичний вісник України (Інформаційно-правовий банк). - 2001. - №44.
8. Кримінальний кодекс України: Офіц. текст, прийнятий Верховною Радою України 5 квіт. 2001 р.- К.: Ред. журн. "Право України", 2001. - 252с.
9. Мартиросян А.В Загальні поняття, види покарання за кримінальним правом Німеччини і місце штрафу в системі кримінально-правових заходів // Вісн. Одеського ун-ту внутр. справ. - 1999. - № 4. - С.146-148.
10.Махінчук В. Інститут покарання: критерії визначення адекватності // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - №9. - С.82-84.
11.Махінчук В. Конституційні принципи кримінального права: проблема формування системи законодавчих гарантій адекватності покарання // Підпрємництво, господарство і право - 2001. - №4. - С.90-92.
12.Меркулова В.О Роль міжнародних організацій щодо визначення ефективної системи заходів кримінально-правового впливу на правопорушників // Вісн. Одеського ун-ту внутр. справ. - 2000. - №1. -С.163-168.
13.Пісоцька Н. Підвищення ефективності покарання у світлі впровадження гуманістичних засад у кримінально-правову політику // Право України. -1999. - №12. - С.88-90.
14.Пуйко В. Сутність та мета покарання в проекті кримінального закону // Система виконання покарань в Україні: проблеми та перспективи гуманізації: Навч.-метод. посібник, Від-ня Укр. фонду сприяння пенітенціарним реформам в м. Києві. - К., 2000. - С.59-70.
15.Суровегина Н.А. Преступление и наказание как проблема христианской этики // Государство и право. - 1995. - №8. - С.51-56.
16.Трубников В.М. Понятие наказания // Право і безпека. - 2002. - №2. - С.121-127.
17.Уголовное наказание и проблемы его исполнения: Сборник научных трудов. - М., 1988. - 128 с.
18.Уголовное наказание: (Моногр. исслед.)/ Рук. авт. кол.: Шемшученко Ю.С., Титаренко Ю.Л.; Ин-т государства и права им. В.М.Корецкого НАН Украины, Донецкий ин-т внутр. дел МВД Украины.- К.; Донецк, 1997. - 314 с.
19.Фролова О.Г. Злочинність і система кримінальних покарань (соціальні, правові та кримінологічні проблеми й шляхи їх вирішення за допомогою логіка-математичних методів) - К.: АртЕк., 1997.
20.Хохряков Г. Уголовное наказание: благо или зло?// Вестн. Верх. Суда СССР - 1991. - №9. - С.2-5.
21.Хромова В. Преступление и наказание в зеркале судебной статистики // Время. - 1994. - №135. - С.5.
22.Шаргородский М.Д. Наказание, его цели и эффективность. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1973. - 160 с.
23.Карпец И.И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы. – М., 1983.
При відповіді на перше питання слід дати розгорнуте визначення поняття покарання, для чого необхідно ознайомитись з історією цього питання, звернутися до соціальних витоків злочину та покарання. Слід дослідити роль та місце кримінального покарання в системі державних заходів боротьби із злочинністю, відобразивши та оцінивши наявні думки про неможливість впливу покарання на зниження рівня злочинності.
Говорячи про ознаки кримінального покарання, що характеризують його соціальну та правову сутність, необхідно визначити, розкрити та прокоментувати кожну з них. Особливо слід зупинитись на характеристиці примусу як ознаки покарання, на ознаках схожості та розбіжності цієї ознаки з іншими видами державного примусу. В межах цього розділу доцільно відобразити точки зору, що відображають право держави на примус.
Також рекомендується висвітлити помилкові тенденції вирішення питання про покарання, що мали місце в історії вітчизняного кримінального права (перенесення центру ваги при визначенні покарання з діяння на суб’єкта злочину (невизначені покарання), відмову від поняття «покарання»; заперечення вини як необхідної ознаки застосування покарання).
Необхідно пам’ятати, що складність пізнання сутності покарання пов’язана не лише з різним підходом в науці до визначення місця кари в покаранні, але й з різними поглядами вчених на природу кари. Тому передусім слід визначити поняття та сутність кримінальної кари, вивести її відмежувальні ознаки.
Окремо в роботі слід приділити увагу іншим цілям кримінального покарання: виправлення засуджених та загальне і спеціальне попередження злочинів. Слід розкрити зміст цих цілей і шляхи їх досягнення.
Крім того, пам’ятаючи про різноманітність наукових підходів до цієї проблеми, необхідно зробити аналіз ролі кари в змісті покарання, викласти свою точку зору з цього приводу.
Тема 59. Цілі покарання
План
Вступ.
1. Соціальна природа покарання.
2. Питання про цілі покарання в історії кримінального законодавства та в науці кримінального права.
3. Питання про кару як мету покарання.
4. Виправлення засуджених як ціль покарання.
5. Спеціальне попередження.
6. Загальне попередження.
Висновки.
Література
1. Шаргородский М.Д. Наказание, его цели и эффективность. − Л., 1973.
2. Ной И.С. Сущность и функции наказания в советском государстве. − Саратов., 1973.
3. Кристи Н. Пределы наказания. − Москва., 1985.
4. Карпец И.И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы. − Москва., 1973.
5. Гальперин И.М. Наказание: социальные функции, практика применения. − Москва., 1983.